Рішення № 141110860, 02.11.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 листопада 2026 р. Справа № 120/14740/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу

в с т а н о в и в:

25.09.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області звернулось в суд з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу .

Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) України Сінгаєвської О.М. про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн., за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні за №81544580 від 18.09.2026 року.

Ухвалою суду від 30.09.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

05.10.2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що на виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження №81544580 з виконання виконавчого листа №120/9181/25, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 з 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки від 10.03.2025 року №ХЛ53595 ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідності до вимог статей 43 1 63 Закону України № 2262-12 від 09.04.92р. "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", без обмеження максимальним розміром.

При цьому, 20.07.2026 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Боржник листом від 30.07.2026 повідомив, що проведено розрахунок розміру пенсії стягувача, який станом на 01.02.2023 становить 21640,67 грн виплаті підлягає 19640,67 грн та донараховано стягувачу кошти в сумі 191420,10 грн період з 01.02.2023 по 30.11.2025.

Окрім того, відповідно до рішення суду у справі у справі №120/8719/23 проведено перерахунок пенсії за період з 01 липня 2021 по 31 жовтня 2023. Дане судове рішення включає період з 01.02.2023, який згідно рішення суду по справі №120/9181/25 також підлягає перерахунку.

Таким чином, розмір пенсії ОСОБА_1 на 01 лютого 2023 обраховано наступним чином: фактично отримано 12519,18 грн донараховано кошти 7121,49 грн (доплата згідно рішення суду у справі №120/9181/25) , 2000,00 грн (доплата згідно рішення суду у справі №120/8719/23),що в загальній сумі становить 21640,67 грн.

На вимоги державного виконавця від 05.08.2026 та від 10.09.2026, боржник додатково повідомив, що заявнику було здійснено виплату коштів, нарахованих на виконання рішення суду 120/9181/25, в межах виділених бюджетних призначень за період з листопада 2025 по червень 2026 року на загальну суму 17675,54 грн в листопаді 2025 року 8043,40грн; в грудні 2025 року 5057,14грн; в лютому 2026 року 1000,00грн; в березні 2026 року 982,00 грн; в квітні 2026 року 877,00грн; в травні 2026 року 780,00 грн; в червні 2026 року 936,00 грн.

Розмір пенсії стягувача після перерахунку пенсії з 01.02.2023 року склав 19640,67 грн, з 01.11.2023- 21640,67 грн а з 01.03.2024- 23610,00. Однак її виплата проводиться лише в розмірі 20 647,96 грн. замість перерахованого розміру 23 610,00 грн

Крім того, боржником також застосовано обмеження максимального розміру пенсії, замість нарахованого 27 235,67 грн нараховується 23 610,00 грн. (хоча рішенням суду зобов`язано боржника здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром).

Таким чином, стягувач щомісячно недоотримує пенсійні кошти, призначені йому до виплати на виконання даного рішення суду, тоді як Порядок №821 не поширює свою дію на поточну виплату пенсій після проведення розрахунків пенсійним органом на виконання вимог виконавчого документа.

Отже, представник відповідача зазначає, що щомісячна пенсія в розмірі 27 235,67 грн на виконання рішення суду так і не виплачувалася за період відкриття виконавчого провадження.

Вказав, що на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області направлено вимогу державного виконавця від 09.10.2025 року та від 30.10.2025 року щодо виконання рішення суду в повному обсязі.

Представник відповідача зазначив, оскільки станом на 13.11.2025 року у відділі відсутня інформація та документальне підтвердження щодо повного та фактичного виконання рішення суду, державним виконавцем винесено постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 5100 грн. Посилаючись на норми Конституції України, Закону України "Про виконавче провадження" відповідач наголошує на обов`язковості виконання судового рішення, та як наслідок правомірної оскаржуваної у цій справі постанови.

З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду №120/9181/25 від 12.08.2025 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 з 01.02.2023 р. перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки від 10.03.2025 р. №ХЛ53595 ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України № 2262-12 від 09.04.92р. Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб, положень постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, без обмеження максимальним розміром .

10.07.2026 року Вінницьким окружним адміністративним судом по даній справі видано виконавчий лист №120/9181/25.

На підставі вказаного виконавчого документа, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сінгаєвською О.М. від 20.07.2026 року відкрито виконавче провадження №81544580 щодо виконання судового рішення. Серед іншого, у даній постанові зазначено, що боржнику необхідно надати обґрунтовану відповідь та документальне підтвердження щодо виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Листом від 30.07.2026 року №0200-1002-8/81848 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило державного виконавця, що ними вжито всіх можливих заходів у відповідності до чинного законодавства щодо виконання судового рішення на користь стягувача.

Зокрема зазначено, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.08.2025 у справі 120/9181/25 Головним управлінням проведено розрахунок розміру пенсії стягувача, який станом на 01.02.2023 року становить 21640,67 грн., виплаті підлягає 19640,67 грн та донараховано кошти в сумі 191420,10 грн. за період з 01.02.2023 по 30.11.2025.

05.08.2026 року вимогою державного виконавця зобов`язано боржника у строк до 19.08.2026 року надати до відділу документальне підтвердження щодо повного та фактичного виконання рішення суду, зокрема інформацію та документальне підтвердження щодо причин обмеження розміру пенсії стягувачу.

Листом від 18.08.2026 року №0200-1002-8/88900 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/9181/25 надавалась оцінка спірним правовідносинам щодо виплати пенсії стягувачу без її обмеження максимальним розміром саме з 01.02.2023. Тобто предметом розгляду у даній справі були правовідносини, які існували на момент розгляду справи по суті.

Зазначено, що розмір виплачуваної пенсії в судовому рішенні не встановлювався та вказано, тому розмір пенсії встановлено на дату, з якої судом було зобов`язано здійснити перерахунок, а саме з 01.02.2023 року - 21640,67 грн.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сінгаєвською О.М. від 18.09.2026 року в рамках виконавчого провадження №81544580 накладено штраф у розмірі 5100 грн. на боржника у зв`язку з невиконанням рішення суду і зобов`язано останнього протягом десяти робочих днів виконати останнє.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною другою статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною третьою статті 14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною четвертою статті 372 КАС України визначено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Питання примусового виконання судових рішень регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За змістом статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно частини 1 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У відповідності до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як слідує із матеріалів справи, оскаржувана постанова від 18.09.2026 року про накладення штрафу на боржника в розмірі 5100 грн. винесена відповідачем на підставі статей 63, 75 Закону №1404-VIII із мотивів невиконання рішення суду без поважних причин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VІІІ виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, з аналізу вказаних норм вбачається, що Законом № 1404-VIII встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення без поважних причин. А тому, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

При цьому, поважними в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

У межах заявленого спору необхідно встановити факт виконання чи невиконання судового рішення по виконавчому листу №120/9181/25, виданого 10.07.2026 року Вінницьким окружним адміністративним судом.

Як встановлено судом, обсяг обов`язків, покладених на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області рішенням суду у справі №120/9181/25, охоплював здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 року на підставі довідки від 10.03.2025 року №ХЛ53595 ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідності до вимог статей 43 1 63 Закону України № 2262-12 від 09.04.92р. "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", без обмеження максимальним розміром.

На виконання зазначеного рішення позивач перерахував пенсію ОСОБА_1 , визначивши її розмір з 01.02.2023 у сумі 19640,67 грн., з 01.11.2023 у сумі 21640,67 грн., а з 01.03.2024 року у сумі 23610,00 грн та нарахував заборгованість за період з 01.02.2023 по 30.11.2025 року у сумі 191420,10 грн.

Водночас, фактично щомісячна пенсія виплачувалася з 30.12.2024 у розмірі 17135,11 грн., з 28.02.2025 у розмірі 18635,11 грн, а з 28.02.2026 року у розмірі 20647,96 грн.

Отже, попри проведення формального перерахунку, позивач не забезпечив виплату ОСОБА_1 пенсії у визначеному за результатами такого перерахунку розмірі.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 20.07.2026 боржнику встановлено строк для виконання рішення суду.

Однак, станом на дату винесення оскаржуваної постанови позивач не надав доказів такої виплати.

Отже, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.08.2025 у справі №120/9181/25 у частині виплати поточної пенсії в перерахованому розмірі не було виконано в повному обсязі.

Посилання позивача на те, що судовим рішенням не визначено конкретного розміру пенсії, не спростовує обов`язку виплачувати її в розмірі, самостійно обчисленому пенсійним органом на виконання цього рішення.

Державним виконавцем було надано позивачу строк для добровільного виконання рішення та вимогою зобов`язано надати документальне підтвердження його повного та фактичного виконання, зокрема пояснити причини виплати пенсії у зменшеному розмірі.

Однак, позивач не усунув установленого порушення та не надав доказів виплати поточної пенсії у розмірі 23610,00 грн.

Таким чином, виплата ОСОБА_1 пенсії в сумі 20647,96 грн. замість перерахованого розміру 23610,00 грн. свідчить про неповне виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.08.2025 у справі №120/9181/25.

Щодо посилань позивача на відсутність належного бюджетного фінансування суд зазначає, що ним не надано державному виконавцю документів, які підтверджували б відсутність бюджетних асигнувань або об`єктивну неможливість здійснення відповідних виплат, зокрема кошторисів, довідок органів Казначейства, відомостей про залишки коштів на рахунках чи доказів вжиття заходів для отримання необхідного фінансування.

Крім того, відсутність фінансування могла б стосуватися погашення нарахованої заборгованості за минулий період, однак не пояснює продовження виплати поточної пенсії у попередньому, меншому розмірі після проведення її перерахунку на виконання рішення суду.

Суд враховує, що Законом № 4695-ІХ передбачено, що починаючи з 1 січня 2026 року, видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (пункт 14 Прикінцевих положень), однак такою постановою, винесеною Кабінетом Міністрів України є Постанова №821, яка у судовому порядку визнана протиправною та нечинною, а тому підстав для її застосування немає.

Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, зазначену постанову Кабінету Міністрів України визнано протиправною та нечинною.

Постановою Верховного Суду від 10.09.2026 у справі № 320/51895/25 рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

У цій постанові Верховний Суд виходив із того, що Кабінет Міністрів України як орган виконавчої влади не наділений повноваженнями самостійно змінювати встановлені законом умови отримання пенсійних виплат та порядок виконання остаточних судових рішень шляхом запровадження додаткових обмежень, черговості або відстрочення виплат.

Верховний Суд також звернув увагу на те, що передбачене законом виокремлення бюджетних видатків на виплати за судовими рішеннями не є тотожним наданню Кабінету Міністрів України повноважень обмежувати фактичне отримання особами належних пенсійних сум.

Суд ураховує зазначені висновки Верховного Суду під час оцінки правомірності застосування позивачем пропорційного механізму виплати пенсії.

Крім того, Кабінетом Міністрів України 19.08.2026 прийнято постанову №1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)», яка, фактично, є аналогією Постанови №821, яка, як зазначалось вище, визнана протиправною та нечинною.

За таких обставин перерахована на виконання судового рішення пенсія підлягає виплаті у визначеному судовим рішенням та законодавством розмірі, без застосування обмежень або зменшень, які ґрунтуються на положеннях нормативно-правового акта, визнаного протиправним та нечинним. При цьому питання організації фінансування відповідних видатків та порядок проведення видатків з бюджету Пенсійного фонду України не можуть змінювати обсяг набутого особою права на пенсію або бути підставою для фактичного невиконання судового рішення.

Не свідчить про інше й пункт 14 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», відповідно до якого, починаючи з 1 січня 2026 року, видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що її предметом є виключно порядок здійснення видатків з бюджету Пенсійного фонду України та визначення відповідних напрямів і джерел їх фінансування. Зазначена норма не встановлює обмежень щодо розміру пенсії, не передбачає можливості зменшення сум, визначених за результатами перерахунку пенсії на виконання судового рішення, та не надає органам Пенсійного фонду України повноважень виплачувати пенсію в меншому розмірі, ніж той, що випливає із судового рішення та вимог закону.

Саме по собі визначення законодавцем того, що відповідні видатки здійснюються «за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати», не означає, що кожна виплата пенсії, перерахованої на виконання судового рішення, обов`язково повинна здійснюватися із застосуванням окремого механізму її фінансування, який призводить до обмеження чи зменшення розміру пенсії. Така норма регулює бюджетно-фінансовий аспект здійснення відповідних видатків, а не матеріальне право пенсіонера на отримання пенсії у належному розмірі.

Інше тлумачення пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» фактично означало б можливість обмеження набутого особою права на пенсію виключно з огляду на спосіб організації бюджетного фінансування відповідних виплат.

Таким чином, визнання Постанови № 821 протиправною та нечинною не створює правової підстави для подальшого застосування передбачених нею, або ж Постановою 1046 обмежень чи зменшень пенсійних виплат. А положення пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» визначає лише порядок бюджетного фінансування відповідних видатків і не може тлумачитися як норма, що дозволяє виплачувати перераховану за судовим рішенням пенсію не в повному розмірі.

За наведеного суд дійшов висновку, що дії ГУ ПФУ у Вінницькій області не відповідають вимогам законодавства та свідчать про неналежне виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сінгаєвською О.М. правомірно, з дотриманням норм Закону України "Про виконавче провадження", прийнято постанову від 18.09.2026 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області штрафу в сумі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні №81544580.

Згідно з частиною першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши дії суб`єкта владних повноважень, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Дата ухвалення рішення обумовлена перебуванням головуючого судді Дончика В.В. у відпустці з 26.10.2026 року по 30.10.2026 року.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403);

Відповідач: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 45798761);

Третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Дончик Віталій Володимирович