Рішення № 141110423, 19.10.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/3040/26

Провадження № 2-о/761/231/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Савчук Ю.Н.

присяжних: Процик С.О., Руденка Ф.А.

з участю секретаря судового засідання Фортуни М.А..,

представника заявника адвоката Панфілової Д.А.,

заінтересованих осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження у приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу за заявою ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , військова частина НОМЕР_1 , Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про оголошення фізичної особи померлою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про оголошення фізичної особи померлою, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , військова частина НОМЕР_1 , Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій просила суд оголосити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , солдата Збройних сил України військової частини НОМЕР_1 , який зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі населеного пункту Першотравневе Куп`янського району Харківської області району, під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, померлим.

Заява обґрунтована тим, що відповідно до сповіщення №6873 від 07.11.2023 року, ОСОБА_4 , під час виконання бойового завдання по захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України в умовах воєнного стану зник безвісти 19.10.2023 року в районі населеного пункту Першотравневе Куп`янського району Харківської області.

Згідно витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин за №20240503-155 від 03.05.2025 року та Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.11.2023 року, Шевченківським УП ГУНП у м.Києві внесено відомості про кримінальне провадження №120231001000004798 від 21 листопада 2023 року, щодо зникнення на території бойових дій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) про результати службового розслідування від 02.12.2023 року № 788 в ході проведення службового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_4 загинув близько 11.00 ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок ворожого обстрілу в районі позиції ІНФОРМАЦІЯ_10 населеного пункту Першотравневе Куп`янського району Харківської області. Тіло залишилось в лісосмузі в районі позиції ІНФОРМАЦІЯ_10 за координатами: 49.722365, 37.898673. На час події солдат ОСОБА_4 знаходився у засобах індивідуального захисту. У зв`язку із відсутністю доступу до тіла та неможливістю здійснення евакуації солдата ОСОБА_4 , його було кваліфіковано як зниклого безвісті за особливих обставин.

Факт зникнення безвісти ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовців підтверджується також витягом з журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_1 від 19.10.2023 року №2215.

З моменту отримання інформації про зникнення безвісти за особливих обставин ОСОБА_4 жодного разу на контакт із дружиною не виходив.

У зв`язку з тим, що факт смерті чоловіка заявниці не встановлено, остання змушена звернутися до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою для реалізації права на спадщину та належні соціальні виплати.

29 січня 2026 року заявник звернувся із даною заявою до суду.

Ухвалою суду від 04 лютого 2026 року відкрито провадження у справі. Призначено судове засідання на 07.10.2026 року.

06.03.2026 року через систему «Електронний суд» від представника Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла заява про розгляд справи без участі представника відділу, в яких зазначено про ухвалення законного рішення у справі.

01 квітня 2026 через систему «Електронний суд» від представника військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про розгляд справи без участі представника військової частини, в яких представник зазначив, що проти оголошення судом ОСОБА_4 померлим не заперечують.

Заявник та його представник в судовому засіданні подану заяву про оголошення фізичної особи померлою підтримали у повному обсязі та просили суд її задовольнити.

Заінтересовані особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні заяву підтримали, просили її задоволити.

Представник Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, подав заяву про розгляд справи без участі представника відділу.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є чоловіком ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим Відділом РАЦС Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві 24.12.2011 року .

Солдат ОСОБА_4 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та був призваний ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу 30 січня 2023 року.

Згідно з Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.01.2023 року № 55 додається) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за званням солдат, є військовослужбовцем та був призначений на посаду старшого радіотелеграфіста відділення управління взводу управління батареї управління та артилерійської розвідки військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до довідок від 24.08.2023 року № 4784/1312/996 та від 01.01.2024 року № 4784/1312/9 ОСОБА_4 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України: з 11.06.2023 року по 24.08 2023 року; з 19.10.2023 року по 19.10.2023 року

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.01.2023 року № 129 та копії службової характеристики командира роти протитанкових ракетних комплексів військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 з 01 квітня 2023 року проходить військову службу на посаді номера обслуги ІНФОРМАЦІЯ_11 військової частини НОМЕР_1 .

Як вбачається із Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.06.2023 року № 210, 11.06.2023 року рядовий ОСОБА_4 вибув в район виконання бойових завдань ОТУ ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З письмового пояснення навідника, номера обслуги ІНФОРМАЦІЯ_12 солдата ОСОБА_5 від 28.11.2023 року вбачається, що відомо, що 19.10.2023 року він знаходився на позиції ІНФОРМАЦІЯ_10 і вів спостереження. Близько 11.00 почався мінометний обстріл протитанкової позиції, яка знаходилась поряд. Близько 12.00 із позиції ІНФОРМАЦІЯ_13 передали інформацію, що до них на позиції відійшов військовослужбовець із протитанкового розрахунку і повідомив, що їхню позицію розбомбили. Близько 14.00 на позицію ІНФОРМАЦІЯ_10 підійшло підкріплення, яке вийшло із позиції ІНФОРМАЦІЯ_13. Військовослужбовці із цього підкріплення повідомили, що на протитанковій позиції знаходиться важкопоранений солдат. З дозволу сержанта ОСОБА_6 солдат ОСОБА_5 вийшов до протитанкової позиції, щоб надати допомогу важкопораненому. В бліндажі він виявів пораненого солдата ОСОБА_4 . Поряд із пораненим знаходився його планшет, на якому був позивний « ОСОБА_4 ». Солдат ОСОБА_5 зняв з нього каску і надав першу допомогу, використовуючи аптечку пораненого. Під час надання допомоги солдат ОСОБА_4 дихав, але був без свідомості. Привести у свідомість солдата ОСОБА_4 не вдалося. Надавши необхідну допомогу, солдат ОСОБА_5 відступив на позицію ІНФОРМАЦІЯ_10 і доповів, що виявив пораненого солдата ОСОБА_4 , якому надав допомогу, і що потрібна евакуація. Протягом наступних декількох годин евакуацію здійснити не вдалося внаслідок постійних обстрілів з боку ворога, і солдат ОСОБА_5 з дозволу сержанта ОСОБА_6 пішов на протитанкову позицію, щоб дізнатись про стан солдата ОСОБА_4 . Підійшовши до нього, солдат ОСОБА_5 виявив, що солдат ОСОБА_4 вже не подавав ознак життя, дихання і пульс були відсутні. Солдат ОСОБА_5 повернувся на позицію ІНФОРМАЦІЯ_10 і доповів старшим командирам свого підрозділу про факт смерті солдата ОСОБА_4 .

Згідно з письмовим поясненням оператора ІНФОРМАЦІЯ_14 старшого солдата ОСОБА_8 від 15.11.2023 року відповідно до наказу командира роти протитанкових ракетних комплексів, він разом із солдатом ОСОБА_4 17.10.2023 року прибули до ІНФОРМАЦІЯ_15 на позицію ІНФОРМАЦІЯ_10. Близько 11.00 ранку 19.10.2023 року розпочався мінометний обстріл їхньої позиції, після чого старший солдат ОСОБА_8 та солдат ОСОБА_4 відійшли приблизно на 50 метрів від позиції. Після закінчення мінометного обстрілу вони знову повернулись на позицію ІНФОРМАЦІЯ_10. Через 15 хвилин з правого боку розпочався стрілецький бій. Старший солдат ОСОБА_8 та солдат ОСОБА_4 вирішили відходити. Відстрілюючись, старший солдат ОСОБА_8 пішов до точки ІНФОРМАЦІЯ_16, де чекав солдата ОСОБА_4 , але його не було. Так як стрілецький бій не закінчувався, старший солдат ОСОБА_8 почав переміщатися до позиції ІНФОРМАЦІЯ_13 з метою сповістити про те, що їхню позицію розбивають, і вийти на зв`язок з солдатом ОСОБА_4 та командиром роти. На позиції ІНФОРМАЦІЯ_13 зв`язатися із солдатом ОСОБА_4 не вдалося. Подальше місцеперебування солдата ОСОБА_4 старшому солдату ОСОБА_8 не відомо.

За змістом Акту службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 03.12.2023 року № 18830 за фактом зникнення безвісти за особливих обставин солдата ОСОБА_4 17 жовтня 2023 року згідно бойового розпорядження № 177/2/3185 дск від 11.10.2023 року розрахунок ІНФОРМАЦІЯ_5 у складі військовослужбовців: солдата ОСОБА_4 (позивний « ОСОБА_4 ») та старшого солдата ОСОБА_8 (позивний «ОСОБА_8») були передані у тимчасове підпорядкування командиру ІНФОРМАЦІЯ_17 військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) про результати службового розслідування від 02.12.2023 року № 788 в ході проведення службового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_4 загинув близько 11.00 ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок ворожого обстрілу в районі позиції ІНФОРМАЦІЯ_10 населеного пункту Першотравневе Куп`янського району Харківської області. Тіло залишилось в лісосмузі в районі позиції ІНФОРМАЦІЯ_10 за координатами: 49.722365, 37.898673. На час події солдат ОСОБА_4 знаходився у засобах індивідуального захисту. У зв`язку із відсутністю доступу до тіла та неможливістю здійснення евакуації солдата ОСОБА_4 , його було кваліфіковано як зниклого безвісті за особливих обставин.

Згідно витягу із журналу бойових дій роти протитанкових ракетних комплексів військової частини НОМЕР_1 інвентарний № 2215 за 19.10.2023 та за 01.11.2023 року (за книгою обліку № 148т від 31.11.2023 року), рапорту командира роти протитанкових ракетних комплексів військової частини НОМЕР_1 від 20.10.2023 року, доповіді командира військової частини НОМЕР_1 від 21.10.2023 року № 4784/177/7299 об 11.40 19.10.2023 року під час виконання бойового завдання південніше населеного пункту Першотравневе Куп`янського району Харківської області зник безвісти (можливо загинув) номер обслуги ІНФОРМАЦІЯ_11 солдат ОСОБА_4 . З військовослужбовцем перебувала особиста зброя автомат НОМЕР_4 в комплекті, місцезнаходження зброї невідомо.

Заявниці надійшло сповіщення №6873 від 07.11.2023 року про те, що ОСОБА_4 , під час виконання бойового завдання по захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України в умовах воєнного стану зник безвісти 19.10.2023 року в районі населеного пункту Першотравневе Куп`янського району Харківської області.

За фактом зникнення безвісти ОСОБА_4 розпочато кримінальне провадження №№120231001000004798 від 21 листопада 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, у якому заявницю визнано потерпілою.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Обраний заявником спосіб захисту відповідає правовій позиції Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22, від 13 березня 2024 року у справі №204/7924/23, де Верховний Суд дійшов висновку про те, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).

Визнання фізичної особи померлою здійснюється у судовому порядку, який встановлюється Главою 4 ЦПК України (за аналогією визнання фізичної особи безвісно відсутньою).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

У разі оголошення померлим громадянина, який пропав безвісти за обставин, що загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, суд може визнати днем смерті громадянина можливий день його загибелі.

Оголошення громадянина померлим тягне за собою ті самі наслідки, що і смерть фізичної особи, а саме: відкривається спадщина, відбувається перехід майна до правонаступників.

Згідно ст. 305 ЦПК України, заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Для встановлення юридичного факту, а саме визнання людини померлою, заявникові, рідним, подружжю, дітям необхідно звернутися до суду із відповідною заявою та доданими до неї доказами безрезультатного розшуку особи, відомостей про обставини її останнього відомого місця перебування та зникнення, можливо повідомлення про бойові дії, фізичні втрати за місцем служби або перебування особи.

За результатами розгляду даної заяви суд приймає рішення про визнання особи померлою.

При цьому заявник має мати особисту цивільну-правову заінтересованість у зміні правового стану особи, яку він просить оголосити померлою. Для підтвердження цього повинні бути наведені обставини, які свідчать про те, що між заявником та особою, яку він просить оголосити померлою, існують особисті або майнові правовідносини - матеріально-правовий зв`язок або за відсутності такого зв`язку - дані про те, що відсутність фізичної особи є для заявника перешкодою у реалізації суб`єктивних прав або виконання обов`язків.

Після оголошення фізичної особи померлою відкривається спадщина (ст. 1220 ЦК України), утриманцям призначається пенсія, шлюб припиняється (ст. 104 Сімейного кодексу України), припиняється представництво за довіреністю, яку видала особа, оголошена померлою, та/або представництво за довіреністю, виданою особі, яка оголошена померлою (ст. 248 ЦК України).

Судове рішення, яке підтверджує факт смерті відсутньої особи шляхом оголошення її померлою, з моменту набрання законної сили є підставою для припинення правосуб`єктності такої фізичної особи. На підставі рішення суду органом державної реєстрації актів цивільного стану буде видано Свідоцтво про смерть особи.

Одним з обов`язкових реквізитів такого актового запису про смерть, а також свідоцтва про смерть є дата смерті. Згідно з ч. 3 ст. 46 ЦК України днем смерті відсутньої фізичної особи вважається день набрання законної сили рішенням суду про оголошення її померлою. У випадку оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку, а також у зв`язку з воєнними діями суд має право визнати днем смерті цієї фізичної особи день її вірогідної смерті. У випадку припущення загибелі особи у зв`язку з воєнними діями, бойовими операціями, дата можливої загибелі буде встановлена та зазначена саме в судовому рішенні.

Після набрання законної сили таке рішення суду про оголошення особи померлою надсилається або надається, крім органу державної реєстрації актів цивільного стану, також нотаріусу за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, відповідному органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Оголошення особи померлою необхідно для усунення невизначеності, яка склалася щодо правовідносин за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Однак необхідно відрізняти оголошення фізичної особи померлою від встановлення факту смерті особи. Оголошення фізичної особи померлою це ствердження судовим рішенням припущення про смерть даної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Встановлення факту смерті особи можливо, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації органом державної РАЦС факту смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав безвісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим (п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»).

Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п`яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв`язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження (ст. 47 ЦК України).

Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою, визначені у статті 48 ЦК України. Так, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою. Незалежно від часу своєї появи фізична особа, яка була оголошена померлою, має право вимагати від особи, яка володіє її майном, повернення цього майна, якщо воно збереглося та безоплатно перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред`явника. Особа, до якої майно перейшло за відплатним договором, зобов`язана повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття цього майна вона знала, що фізична особа, яка була оголошена померлою, жива. У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була оголошена померлою, відшкодовується вартість цього майна. Якщо майно фізичної особи, яка була оголошена померлою і з`явилася, перейшло у власність держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади і було реалізоване ними, цій особі повертається сума, одержана від реалізації цього майна.

Аналізуючи зазначені норми права, підставою для оголошення особи померлою є не факти, які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців, використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права. Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб`єктів і суспільні інтереси.

Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, закон хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.

Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Отже, визначені статтею 46 ЦК України строки спрямовані суто на те, щоб запобігти ситуації, в якій передчасно буде визнано померлою особу, яка зникла в умовах невизначеності на територіях, де тривають активні бойові дії.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що закон доповнив частину другу статті 46 ЦК України реченням другим задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу.

Таким чином, при вирішенні такої категорії справ у розпорядженні суду мають бути належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або наявність суперечностей у доказах, поданих заявником та/або заінтересованими особами на підтвердження відповідних обставин, унеможливлює оголошення особи померлою. Отже, предметом доказування у справі є безпосередньо обставини, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про загибель особи, яку заявник просить оголосити померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24, від24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24).

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату (територіального центру комплектування та соціальної підтримки) або від командира військової частини (у разі загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі за обставин, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним і може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин (див. постанову Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Результат аналізу наведеного дає підстави для висновку, що застосування судом, зокрема, шестимісячного строку, який обчислюється з моменту зникнення фізичної особи безвісти, можливе тільки за умови наявності істотних підстав для припущення її загибелі внаслідок воєнних дій або збройного конфлікту, тобто за умови доведеності предмета доказування у справі про оголошення особи померлою.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2025 року у справі № 205/16123/24 (провадження № 61-6220св25).

У постанові КЦС ВС від 29 січня 2020 року у справі № 154/2135/17 зроблено висновок, що у випадку, коли особа, яка несла військову службу, пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, зокрема внаслідок вогневого впливу незаконних збройних формувань під час проведення АТО, такі обставини можуть виступати підставою для оголошення судом особи померлою на підставі ч. 2 ст. 46 ЦК України, а не визнання її безвісно відсутньою на підставі ч. 1 ст. 43 ЦК України. У такому випадку важливо, щоб були доведені обставини «вогневого впливу».

Верховний Суд зазначає про необхідність у застосуванні принципу «балансу ймовірностей», зокрема, про це зазначено у постановах від 23.10.2019 року по справі №917/1307/18, від 10.09.2019 року по справі №916/2403/18, від 02.10.2018 року по справі №910/18036/17, від 14.08.2018 року по справі №905/2382/17, зокрема, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Тобто, у згаданих судових рішеннях наголошується на необхідності застосування при ухваленні рішення стандарту переваги більш вагомих та переконливих доказів, тобто коли висновок про існування певної стверджуваної обставини з урахуванням поданих стороною доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Частиною першою статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1 і 2 ст. 89 ЦПК України).

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, станом на день розгляду заяви по суті ОСОБА_4 більше двох років відсутній в місці постійного проживання та реєстрації, а також відсутні відомості про місце його перебування.

Надані докази на підтвердження обставин ймовірної загибелі ОСОБА_4 дають підстав з надзвичайно великою вірогідністю припускати його смерть у певний час і за певних обставин, тому суд дійшов висновку про задоволення заяви про оголошення померлим .

Враховуючи вищевикладене, оцінивши наведені заявником обставини та мету, з якою необхідно оголосити особу померлою, є підстави для висновку про наявність між заявником та особою, яку він просить оголосити померлою, матеріально-правового зв`язку, а саме, з метою реалізації його особистих та майнових прав щодо спадкування майна після смерті батька, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про оголошення фізичної особи померлою є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Таким чином, єдиною підставою для державної реєстрації смерті у даному випадку є рішення суду про оголошення особи померлою.

Враховуючи викладене, беручи до уваги надані заявником докази, суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 зник безвісти 15 січня 2024 року, тобто строк, передбачений ЦК України, після спливу якого фізичну особу може бути оголошено померлою, на час розгляду даної справи минув, а отже ймовірно є особою, що померла, але юридично це не оформлено.

Крім того, суд доходить до переконання, що оголошення ОСОБА_4 померлим дійсно породжує для заявника правові наслідки у вигляді надання йому можливості оформити після нього спадщину та належні соціальні виплати.

Оскільки матеріали справи дають можливість встановити день вірогідної смерті ОСОБА_4 , зокрема витяг з акту службового розслідування, то його необхідно оголосити померлим з ІНФОРМАЦІЯ_2.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що вимоги, заявлені ОСОБА_3 , знайшли своє підтвердження, а тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст ст.4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268, 305-308 ЦПК України, 46 ЦК України суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , військова частина НОМЕР_1 , Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про оголошення фізичної особи померлою - задовольнити.

Оголосити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , солдата Збройних сил України військової частини НОМЕР_1 , який зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі населеного пункту Першотравневе Куп`янського району Харківської області, під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, померлим.

Датою загибелі вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем загибелі населений пункт Першотравневе (з 2024 року Мануйлівка) Куп`янського району Харківської області.

Роз`яснити заявнику, що у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_6 , Адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України , код ЄДРПОУ 26088771, м. Київ, вул. Академіка Ромоданова, буд. 17.

Повний тект рішення складено 26.10.2026 року.

Суддя : Ю.Н.Савчук

Присяжні: Процик С.О.,

Руденко Ф.А.