Рішення № 141106269, 02.11.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3054/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Акціонерного товариства «Харківобленерго» (Україна, 61037, місто Харків, вулиця Георгія Тарасенка, будинок 149, ЄДРПОУ: 00131954),

до: Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба (61023, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 77/79, ЄДРПОУ 24980799),

про: стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області, через систему «Електронний Суд», надійшов позов Акціонерного товариства «Харківобленерго» до Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба, про стягнення заборгованості в сумі 5 227,21 грн, з яких: 2 956,68 грн 3% річних за надану послугу з розподілу електричної енергії, 2 270,53 грн індекс інфляції за надану послугу з розподілу електричної енергії.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 2-902-К від 01.01.2019, в частині повного та своєчасного розрахунку за електричну енергію.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2026, справа № 922/3054/26 була передана на розгляд судді Юрченко В.С.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.09.2026 прийнято справу № 922/3054/26 до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов. У зазначений строк відповідач мав право подати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 ГПК України. Встановлено позивачу строк у п`ять календарних днів з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив. У зазначений строк позивач мав право подати суду відповідь на відзив, яка повинна відповідати вимогам статті 166 ГПК України. Встановлено відповідачу строк у п`ять календарних днів з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення. У зазначений строк відповідач мав право подати суду заперечення, які повинні відповідати вимогам статті 167 ГПК України.

17.09.2026, через систему «Електронний Суд», до суду від відповідача надійшов відзив (вх. № 23031), який оцінений судом та прийнятий до матеріалів справи ухвалою від 18.09.2026.

Відповідач, обґрунтовуючи заперечення проти позову, зазначає, що кошторисом Університету на відповідний рік не було передбачено видатків на сплату 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з несвоєчасною оплатою послуг з розподілу електричної енергії, що, на його думку, унеможливило добровільне виконання відповідних грошових зобов`язань.

Університет також стверджує, що у діях відповідача відсутня протиправна бездіяльність, оскільки він діяв у межах наданих повноважень і визначеної компетенції, з урахуванням наявного фінансового ресурсу та його цільового призначення, як розпорядник бюджетних коштів третього рівня.

Крім того, відповідач зазначає про суперечливість сум, які просить стягнути позивач. Зокрема, зазначає, що у тексті позовної заяви позивач зазначає, що ним донараховано 2 956,68 грн інфляційних втрат та 2 270,53 грн 3 % річних, водночас прохальна частина позову містить вимогу про стягнення суми 3% річних в розмірі 2 956,68 грн та інфляційних нарахувань в сумі 2 270,53 грн.

23.09.2026, через систему «Електронний Суд», до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 23508), яка розглянута судом та прийнята до матеріалів справи ухвалою від 24.09.2026.

Позивач обґрунтовує свою позицію тим, що положення статей 549, 625 Цивільного кодексу України не передбачають безумовного звільнення бюджетних установ, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

На думку позивача, недостатність або несвоєчасне надходження бюджетних коштів не припиняє обов`язку відповідача належним чином виконувати договірні зобов`язання та саме по собі не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення строків оплати спожитої електричної енергії.

Також, позивач зазначає, що в тексті позовної заяви помилково були допущені технічні описки та зазначені суми стягнення інфляційних втрат в сумі 2 956,68 грн та 3 % річних в сумі 2 270,53 грн. В той же час, в прохальній частині позовної заяви вказані вірні суми стягнення, відповідно до розрахунку суми позову, а саме: 2 956,68 грн 3% річних та 2 270,53 грн індекс інфляції за надану послугу з розподілу електричної енергії

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

АТ «Харківобленерго» є оператором системи розподілу, який відповідно до постанови НКРЕКП від 16.11.2018 № 1446 та положень п. 13 розділу ХYII Закону з 01.01.2019 здійснює діяльність з розподілу електричної енергії на території Харківської області.

Згідно з Законом та ПРРЕЕ учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

01.01.2019 між Акціонерним товариством «Харківобленерго» (далі Позивач, ОСР) та Харківським Національним Університетом Повітряних сил імені Івана Кожедуба (скорочена назва ХНУПС, далі Споживач, Відповідач, Університет) укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії №2-902К, шляхом підписання заяви-приєднання з додатками, що діє на умовах договору про постачання електричної енергії №2-902К від 05.01.1998 за особовим рахунком №902 бази даних абонентів постачальника за регульованим тарифом.

Невід`ємним додатком до заяви-приєднання є інформація про об`єкти споживача, стосовно яких оператором системи розподілу надаються послуги з розподілу електричної енергії.

Також, між Позивачем та Харківським Національним Університетом Повітряних сил імені Івана Кожедуба за період з 2024 по 2026 роки укладені Договори про закупівлю послуг з розподілу електричної енергії з додатками.

Відповідно до п.1.1. Розділу I. вказаних договорів Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує ОСР вартість послуги з розподілу електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами публічного договору приєднання Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №2-902К від 01.01.2019 (далі - Договір про розподіл). Всі умови зазначеного Договору про розподіл залишаються чинними та обов`язковими для виконання їх Сторонами. В разі виникнення спірних питань між умовами цього договору та умовами Договору про розподіл пріоритет має Договір про розподіл.

Відповідно до п. 4.4. розділу IV Розрахунки Споживача за надання послуги з розподілу електричної енергії здійснюються на підставі виставленого ОСР рахунка та Акта приймання-передачі розподіленої електричної енергії у 14-денний термін з дня їх отримання. Відповідно до п. 6.1.1 розділу VI Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати ОСР вартість послуги з розподілу електричної енергії.

Згідно з п. 7.1. розділу VI у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами, цим договором, умовами Договору про розподіл, зазначеному в п.1.1. цього договору та Правилами роздрібного ринку електричної енергії (Договори про закупівлю послуг з розподілу електричної енергії за 2024- 2026 роки додаються).

Як встановлено з матеріалів справи, а виконання умов Договору №2-902К від 01.01.2019 Споживачу надавались в період квітень 2024, червень 2024, липень 2024, лютий 2025, квітень 2025, травень 2025, жовтень 2025, листопад 2025 та лютий 2026 послуги з розподілу електричної енергії, що підтверджується Звітами про обсяги спожитої електроенергії, наданими Споживачем (а. с. 68-72, том 1) та Актами про обсяги розподіленої електричної енергії (а. с. 16-24, том 1). Також матеріали справи містять акти фіксації фактичних показів лічильників точки обліку АСКОЕ (а.с. 11-15, том 1), що підтверджують зафіксовані покази засобів комерційного обліку електричної енергії в період квітень 2024, червень 2024, липень 2024, лютий 2025, квітень 2025, травень 2025, жовтень 2025, листопад 2025 та лютий 2026.

Крім того, за результатами розрахункового періоду та на підставі узгоджених документів, Оператором системи розподілу сформовані в період квітень 2024, червень 2024, липень 2024, лютий 2025, квітень 2025, травень 2025, жовтень 2025, листопад 2025 та лютий 2026 рахунки на оплату послуг з розподілу електричної енергії, які отримані представником Споживача (а. с. 84-94, том 1).

Унаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати послуг із розподілу електричної енергії позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував інфляційні втрати в сумі 2 270,53 грн та 3 % річних у сумі 2 956,68 грн на прострочену заборгованість за послуги з розподілу електричної енергії.

В порядку досудового врегулювання спору, 09.07.2026 позивачем скеровано відповідачу вимогу про сплату заборгованості № 16-52/6528, у відповідності до якої сформована вимога про негайне погашення у семиденний строк заборгованості в сумі 5 227,21 грн, а саме інфляційні втрати в сумі 2 270,53 грн та 3% річних в сумі 2 956,68 грн, нарахованих на заборгованість з оплати послуг з розподілу електричної енергії.

Відповідач не відреагував належним чином на досудову вимогу позивача, заборгованість не сплатив.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України Про судоустрій і статус суддів кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Враховуючи положення статей 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд самостійно оцінює докази, надані сторонами у справі, у їх сукупності, керуючись принципом вірогідності, передбаченим статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією статтею, наявність обставин, на які посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на їх підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи всі обставини справи.

Предметом судового розгляду у справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2 956,68 грн та індексу інфляції у сумі 2 270,53 грн за надані послуги з розподілу електричної енергії по договору про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 2-902К, а предметом доказування у справі, відповідно, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

На підставі статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Загальні положення про договір визначені статям 626-637 Цивільного кодексу України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 Цивільного кодексу України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (с).

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Окремим видом договору енергопостачання є договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. Основними нормативно-правовими документами, які встановлюють вимоги та регулюють взаємовідносини між ОСР, електро постачальниками та споживачами (разом Учасники роздрібного ринку), є зокрема, Закон України «Про ринок електричної енергії» (надалі Закон), Кодекс систем розподілу (надалі КСР), затверджений Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310 та Правила роздрібного ринку електричної енергії (надалі ПРРЕЕ), затверджені Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (надалі Постанова № 312), в яких визначені права, обов`язки та відповідальність сторін.

Доступ до системи розподілу та послуги з розподілу надаються ОСР з 01.01.2019 усім споживачам, електроустановки яких приєднані до мереж ОСР на території його діяльності на підставі публічного договору приєднання - Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (надалі - Договір), який укладається між Товариством та споживачем, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, за формою (типовою формою) договору, що є додатком № 3 до ПРРЕЕ та розміщена на офіційному сайті АТ «Харківобленерго»: www.oblenergo.kharkov.ua.

Договір споживача з розподілу вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання та/або сплати за рахунком, який надсилається одночасно з Договором споживача про розподіл та/або з дати, указаної у заявіприєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії ( п. 4 Постанови 312, п.п. 1.2.15, п.п. 2.1.6 ПРРЕЕ)).

Відповідно до абз. 3, п. 5 Постанови 312, з дати набрання чинності договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії ОСР надає послуги комерційного обліку споживачам. Відповідно до п. 1.2 Типового договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії умови Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ, та є однаковими для всіх споживачів, що відповідає положенням ст. 633, 634 ЦК України.

Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є основним документом та визначає зміст правових відносин, прав та обов`язків сторін. Зокрема, укладення Договору означає, що між розподільчою організацією та споживачем досягнуто згоди з усіх його умов.

За результатами дослідження матеріалів справи суд установив, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 2-902К, який діє на умовах договору про постачання електричної енергії від 05.01.1998 № 2-902К за особовим рахунком № 902. При цьому, договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним. Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Двосторонній характер договору про надання послуг з розподілу електричної енергії зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків, а саме: з укладенням такого договору позивач бере на себе обов`язок надавати послуги з розподілу електрично енергії, в свою чергу споживач зобов`язується виконувати умови та порядок оплати наданої послуги з розподілу електричної енергії.

Доказів того, що відповідач виконав в повному обсязі свої зобов`язання зі сплати послуги з розподілу електричної енергії в період квітень 2024, червень 2024, липень 2024, лютий 2025, квітень 2025, травень 2025, жовтень 2025, листопад 2025 та лютий 2026, матеріали справи не містять. Як не містять матеріали справи доказів того, що відповідач не погоджувався із якістю наданої послуги, або з розміром нарахованої за цю послугу - грошових коштів.

Відсутність вчасної оплати виставлених рахунків, є порушенням з боку відповідача, як умови договору, а так і норм законодавства України, та є підставою для нарахування постачальником, в тому числі 3% річних та інфляційних втрат.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 09.11.2016 у справі №9/5014/969/2012 (5/65/2011) за змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 14.01.2021 у справі № 922/2216/18, про те що з огляду на вимоги статей 79, 86, частини 5 статті 236, статті 237 ГПК України господарський суд у вирішенні спору має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, сталося невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Близька правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.09.2019 у справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 у справі №905/305/18 та від 02.03.2018 у справі № 927/467/17.

Суд, перевіривши періоди нарахування 3% річних та інфляційних втрат, за допомогою калькулятору системи «Ліга», з урахуванням визначених позивачем в позові періодів бази нарахування похідних вимог (квітень 2024, червень 2024, липень 2024, лютий 2025, квітень 2025, травень 2025, жовтень 2025, листопад 2025 та лютий 2026), вважає нарахування 3% річних та інфляційних втрат арифметично вірним, відповідно до цього позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 956,68 грн 3% річних та 2 270,53 грн індексу інфляції за надану послугу з розподілу електричної енергії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування коштів, шо спричинило порушення строків оплати, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення перед позивачем зобов`язання зі сплати заборгованості за договором.

Незалежно від того, що стало причиною відсутності у відповідача необхідної суми грошей (об`єктивні обставини чи суб`єктивна недбалість), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання. Більш того, в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

Що стосується технічних описок в тексті позову, то суд зазначає, що прохальна частина позовної заяви містить вірні суми до стягнення, відповідно до розрахунку суми позову, а саме: 2 956,68 грн 3% річних та 2 270,53 грн індекс інфляції за надану послугу з розподілу електричної енергії. При цьому, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошувала, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати надмірного формалізму. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визначається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемент права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Згідно вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про задоволення позову.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 128, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (Україна, 61023, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 77/79, ЄДРПОУ 24980799) на користь Акціонерного товариства «Харківобленерго» (Україна, 61037, місто Харків, вулиця Георгія Тарасенка, будинок 149, ЄДРПОУ 00131954, IBAN НОМЕР_1 в філії ХОУ АТ «Ощадбанк», МФО 351823) 3% річних в сумі 2 956,68 грн та індекс інфляції в сумі 2 270,53 грн.

Стягнути з Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (Україна, 61023, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 77/79, ЄДРПОУ 24980799) на користь Акціонерного товариства «Харківобленерго» (Україна, 61037, місто Харків, вулиця Георгія Тарасенка, будинок 149, ЄДРПОУ 00131954, IBAN НОМЕР_1 в філії ХОУ АТ «Ощадбанк», МФО 351823) судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "02" листопада 2026 р.

СуддяВ.С. Юрченко