Ухвала суду № 141106215, 27.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

"27" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2267/26

Господарський суд Харківської області у складі:

суддя Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Христенко І.С.

розглянувши матеріали справи

за позовомЧугуївської окружної прокуратури, м.Чугуїв в інтересах держави в особі Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, м.Зміївдо1. Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЕ Юкрейн", м.Київ, 2. Відділу освіти Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області , м.Зміївпровизнання недійсними додаткових угод та стягнення 764140,37грнза участю представників:

прокурор - Ковальова І.І. (посвідчення №072865 від 01.03.2023);

позивача - не з`явився;

відповідача-1 - Перетятько В.Є. (самопредставництво);

відповідача-2 - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

24.06.2026 Чугуївська окружна прокуратура звернулася до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «РТЕ Юкрейн» та Відділу освіти Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, в якому просить суд:

- визнати недійсною Додаткову угоду № 8 від 09.07.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 526 від 28.12.2023;

- визнати недійсною Додаткову угоду № 9 від 09.08.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 526 від 28.12.2023;

- визнати недійсною Додаткову угоду № 10 від 05.09.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 526 від 28.12.2023;

- визнати недійсною Додаткову угоду № 11 від 07.10.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 526 від 28.12.2023;

- визнати недійсною Додаткову угоду № 12 від 05.11.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 526 від 28.12.2023;

- визнати недійсною Додаткову угоду № 13 від 04.12.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 526 від 28.12.2023;

- визнати недійсною Додаткову угоду № 15 від 20.12.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 526 від 28.12.2023;

- стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РТЕ Юкрейн» на користь Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області кошти в сумі 764140,37 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.06.2026 року відкрито провадження у справі № 922/2267/26 у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.07.2026 року.

17.07.2026 року представник відповідача-1 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№17482), в якому просить суд поновити ТОВ «РТЕ Юкрейн» строк на подання відзиву, залишити позовну заяву прокурора без задоволення.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що прокурор безпідставно посилається на порушення статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), що визначена цим Законом, адже сторони при укладенні оспорюваних додаткових угод діяли відповідно до умов укладеного договору та підпункту 7 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022, якою встановлено особливе регулювання публічних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану.

17.07.2026 року представник позивача надав до суду клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№17495), в якому просив суд зупинити провадження у справі №922/2267/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII зі змінами та оприлюднення повного тексту рішення.

20.07.2026 року представник відповідача-1 надав до суду клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№17596), в якому просив суд зупинити провадження у справі № 922/2267/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/20269(178/26) та оприлюднення повного тексту рішення.

20.07.2026 року прокурор надав до суду заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№177250).

21.07.2026 року прокурор надав до суду заперечення на заяву про зупинення провадження у справі (вх.№17742).

21.07.2026 від представника відповідача-1 надійшла заява (вх.№17788) про проведення судових засідань у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.07.2026 року задоволено заяву представника відповідача-1 про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

24.07.2026 року прокурор надав до суду відповідь на відзив (вх.№18153), в якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд позов задовольнити.

27.07.2026 року представник відповідача-1 надав до суду клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю (вх.№18232), в якому просив суд передати справу за територіальною юрисдикцією до Господарського суду міста Києва.

27.07.2026 року прокурор надав до суду заперечення проти клопотання ТОВ «РТЕ ЮКРЕЙН» про передачу справи за підсудністю (вх.№18270).

28.07.2026 року представник відповідача-1 надав до суду заяву про зупинення провадження у справі (вх.№18331), в якій просив суд зупинити провадження у справі №922/2267/26 до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №916/2486/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Також, 28.07.2026 року представник відповідача-1 надав до суду заяву (вх.№18352), в якій просив розглянути клопотання Відповідача-1 про передачу справи №922/2267/26 за належною територіальною підсудністю. Розглянути клопотання Відповідача-1 про зупинення провадження справи № 922/2267/26 до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/2486/23 та до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/20269(178/26) та оприлюднення повного тексту рішення. Оголосити перерву в підготовчому засіданні, а також продовжити строк підготовчого провадження та призначити розгляд справи після 24.08.2026.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.07.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-1 про передачу справи за територіальною юрисдикцією до Господарського суду міста Києва (вх.№18232 від 27.07.2026), клопотання відповідача-1 (вх.№18331 від 28.07.2026) про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/2486/23 прийнято до розгляду, клопотання позивача (вх.№17495 від 17.07.2026) та відповідача-1 (вх.№17596 від 20.07.2026) про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/2026 (178/26) прийнято до розгляду, постановлено вирішити після розгляду клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/2486/23.

Протокольною ухвалою суду від 28.07.2026 року відкладено підготовче засідання на 18.08.2026 року.

30.07.2026 року представник відповідача-1 надав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№18623), в яких зазначає, що відповідач-2 визначив формульне ціноутворення, що відповідає приписам підпункту 7 пункту 19 Особливостей №1178, пункту 7 частини 5 статті 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» в редакції визначеній Законом № 4888-IX, що набрав чинності 24.06.2026, то Відповідач 1 та Відповідач 2 діяли відповідно до вимог законодавства та умов Договору, що виключає недійсність спірних додаткових угод. Крім того, на підтвердження своїх заперечень посилається на Постанову Верховного Суду в справі №922/3937/25 від 22.07.2026, в якій зазначено що у спірних правовідносинах сторони договору про закупівлю передбачили механізм визначення ціни електричної енергії за формулою саме залежно від зміни середньозваженої ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед», а також визначили порядок визначення ціни відповідно до такого показника (коефіцієнта) у кожному розрахунковому періоді (щомісяця). За таких обставин правовою підставою для внесення змін до Договору є саме підпункт 7 пункту 19 Особливостей, який не містить положень про обмеження 10 відсотками зміни ціни договору в бік збільшення.

10.08.2026 року представник відповідача-1 надав до суду клопотання (вх.№19447) про зупинення провадження у справі №922/2267/26 до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/11553/25.

11.08.2026 року представник відповідача-1 надав до суду клопотання (вх.№19619) про зупинення провадження у справі № 922/2267/26 до закінчення розгляду у касаційному порядку Верховним судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи №922/2848/24.

11.08.2026 року прокурор надав до суду заперечення на заяву про зупинення провадження у справі № 922/2267/26 (вх.№19674).

11.08.2026 року прокурор надав до суду додаткові пояснення (вх.№19677).

13.08.2026 року прокурор надав до суду заперечення на заяву відповідача про зупинення провадження у справі № 922/2267/26 (вх.№19869).

Протокольною ухвалою суду від 18.08.2026 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 23.09.2026 року.

01.09.2026 року прокурор надав до суду заперечення на заяву про зупинення провадження у справі (вх.№21375).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.09.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-1 (вх.№18331 від 28.07.2026) про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/2486/23, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-1 (вх.№19619 від 11.08.2026) про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду у касаційному порядку Верховним судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи №922/2848/24, залишено без розгляду клопотання відповідача-1 (вх.№19447 від 10.08.2026) про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/11553/25, відмовлено у задоволенні клопотання позивача (вх.№17495 від 17.07.2026) та відповідача-1 (вх.№17596 від 20.07.2026) про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/2026 (178/26).

Протокольною ухвалою суду від 23.09.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.10.2026 року.

25.09.2026 року представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника Зміївської міської ради за наявними матеріалами в справі (вх.№23726).

Всі надані учасниками справи документи прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 13.10.2026 року відкладено розгляд справи по суті на 27.10.2026 року.

Прокурор в судовому засіданні 27.10.2026 року позовні вимоги підтримував у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник позивача у судове засідання 27.10.2026 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, раніше надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 27.10.2026 проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача-2 у судове засідання 27.10.2026 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-1, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Прокурор у цій справі звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «РТЕ Юкрейн» та Відділу освіти Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області з вимогами про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 764140,37 грн надмірно сплачених коштів.

В обґрунтування підстав для представництва інтересів держави у даній справі прокурор зазначає, що порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і створює загрозу інтересам держави.

Також, як вказує прокурор, у даному провадженні виключність підстав підтверджується такими обставинами: 1. Масштабність відхилення: Ціна зросла на 36%, що більше ніж в чотири рази перевищує стандартний законодавчий ліміт (10%). Це свідчить про явне ігнорування Замовником принципів ProZorro. 2. Незворотність шкоди: Бюджетні кошти вже перераховані постачальнику. Без втручання прокурора ці кошти назавжди залишаться у розпорядженні приватного суб`єкта, що створить прецедент безкарного порушення закону у сфері закупівель.

Прокурор вказує, що оскільки Зміївська міська рада Чугуївського району Харківської не здійснює захист порушених майнових інтересів держави, прокурор набуває право на реалізацію функцій щодо представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Чугуївською окружною прокуратурою 11.06.2026 повідомлено Зміївську міську раду Чугуївського району Харківської області про встановлені порушення бюджетного законодавства та Закону України «Про публічні закупівлі».

Згідно з відповіддю Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області вбачається, що вказане повідомлення прокуратури було розглянуто та надано всі пояснення та копії документів прокуратурі що стосуються укладення договору.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини 1 та 2 статті 8 Конституції України).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява 61517/00, пункт 27).

Суд звертає також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно, причому майно знову ж таки державне (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно з пунктом 2 статті 121 Конституції України (в редакції, чинній до внесення змін Законом України № 1401-VIII від 02 червня 2016 року) прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; відповідно до по приписів пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України (в редакції, чинній після внесення змін Законом України № 1401-VIII від 02 червня 2016 року) прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Про представництво прокурором інтересів територіальних громад у Конституції України немає (і ніколи не було) ані слова.

У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) вказано, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у певних відносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Місцеве самоврядування є правом територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад. Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна (стаття 140 Конституції України).

Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об`єкти державної власності. Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади (частина 3 та 4 статті 143 Конституції України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Як в Конституції України, так і в законах чітко розмежовуються такі учасники відносин як держава та територіальні громади, відповідно, і їх інтереси. Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України (в чинній редакції), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти саме інтереси держави в суді. Тобто Конституцією України визначено, що прокуратура уповноважена здійснювати представництво інтересів лише держави, а не територіальних громад (органів місцевого самоврядування). Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді, в тому числі й територіальних громад, не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України). Тому, за загальним правилом, не допускається представництво прокуратурою інтересів органу місцевого самоврядування. Як виняток, представництво інтересів органу місцевого самоврядування може мати місце виключно в тому випадку, якщо органу місцевого самоврядування надано законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Отже, положення абзацу 1 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган місцевого самоврядування повинні стосуватися тільки тих ситуацій, якщо органу місцевого самоврядування надано законом окремі повноваження органів виконавчої влади.

Здійснення та захист права комунальної власності та майнових інтересів територіальної громади належить до власних повноважень органів місцевого самоврядування (місцевих рад) і не є повноваженням органів державної влади, делегованим органу місцевого самоврядування. При цьому прокурор у розглядуваній справі не навів, як того вимагає правовий висновок, викладений у пункті 10.56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2026 року у справі № 922/5241/21, належного обґрунтування наявності окремого самостійного інтересу держави, який виходив би за межі інтересів Зміївської міської територіальної громади, представленої Зміївською міською радою, у визнанні недійсними спірних додаткових угод та стягненні 764140,37 грн надмірно сплачених коштів. Зокрема, прокурором не обґрунтовано, у чому саме полягає такий самостійний інтерес держави, відмінний від інтересу територіальної громади у забезпеченні законного, ефективного та раціонального використання коштів місцевого бюджету, а також чому захист відповідного інтересу потребує втручання прокурора у спірні правовідносини.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно частини 2 цієї статті організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Господарський процесуальний кодекс України у частинах третій та четвертій статті 53 визначає:

- у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами;

- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Підстави представництва прокурором інтересів держави в суді визначені також статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За змістом абзацу другого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з абзацами 1-3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 у справі №3-28/2024(59/24) визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами. Визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнано неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 10.06.2026 у справі № 910/403/26, згідно з пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025, до 1 січня 2027 року положення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» залишаються чинними у редакції, що діяла до ухвалення цього рішення, а тому, підлягають до застосування всіма суб`єктами правової системи, у тому числі і при здійсненні господарського судочинства.

Водночас у підпункті 4.2 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 у справі №3-28/2024(59/24) Конституційний Суд України наголосив, що пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України уповноважує прокуратуру на здійснення представництва інтересів держави в суді тільки у виключних випадках та в порядку, що визначені законом, а не на здійснення такого представництва у випадках, визначених органами прокуратури. У Рішенні від 5 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України також указував, що «стосовно повноваження прокуратури щодо представництва інтересів держави в суді в Основному Законі України міститься застереження „у виключних випадках і в порядку, що визначені законом" <…>. Це обумовлюється недопущенням свавільного втручання прокуратури у здійснення господарської та статутної діяльності юридичних осіб, досягнення цілей функціонування учасника відповідних правовідносин, виконання ним договірних зобов`язань тощо. При цьому на прокуратуру покладається обов`язок щодо обґрунтування необхідності такого втручання» (перше, третє, четверте речення абзацу дев`ятого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України констатував, що в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прикметник «виключний» означає виняток із загальних правил. З огляду на це словосполучення «у виключних випадках», яке міститься в зазначеному конституційному приписі, вказує на обмежувальний характер останнього. Він не наділяє прокуратуру універсальними повноваженнями щодо представництва інтересів держави в суді та не встановлює для неї загальної чи альтернативної компетенції, а стосується представництва інтересів держави в суді лише у виняткових, нетипових за своєю юридичною природою обставинах.

Відповідно й припис «у виключних випадках і в порядку, що визначені законом», який міститься в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, серед іншого, означає, що хоча законодавець і має дискрецію щодо унормування в законах України випадків і порядку здійснення представництва прокуратурою інтересів держави в суді, однак обов`язковим є те, щоб такі випадки не лише установлювалися законом, а й були об`єктивно винятковими, чітко обмеженими, зведеними до мінімально необхідних, обумовленими особливими обставинами та сприймалися стороннім спостерігачем не як загальні правила, а саме як винятки (п. 4.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 у справі №3-28/2024(59/24)).

Верховний Суд у постанові від 01.10.2026 у справі № 910/6143/26 за позовом прокурора в інтересах держави в особі районної в місті Києві державної адміністрації та управління освіти цієї адміністрації про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії та стягнення грошових коштів залишив без змін судові рішення про повернення позовної заяви прокурора, застосувавши висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.06.2026 у справі №910/403/26.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду. (п. 6.36. постанови Верховного Суду від 10.06.2026 у справі № 910/403/26).

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. (п. 6.37. постанови Верховного Суду від 10.06.2026 у справі № 910/403/26).

Встановлена частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, наведений у постанові від 10.06.2026 у справі № 910/403/26).

Обставини щодо бездіяльності компетентного органу повинні бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин. (абзац 2 пункту 6.31. постанови Верховного Суду від 10.06.2026 у справі № 910/403/26).

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08.07.2026 у справі № 910/16365/25, щодо застосування положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025.

Суд також враховує, що відповідно до частин шостої, сьомої статті 11 ГПК України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що прокурором не доведено наявності передбаченого пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України виключного випадку, який надавав би йому право здійснювати представництво інтересів держави в особі ради у цьому спорі.

На момент подання позову в інтересах Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської до господарського суду (24.06.2026) прокурору мало бути відомо про спростовану Конституційним Судом України презумпцію конституційності окремих приписів абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру", яка діяла до 03.12.2025, і неможливість розширеного тлумачення повноважень прокурора на рівні правозастосовної практики.

Верховний Суд також неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Також, схожу за змістом правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 08.07.2026 у справі № 910/16365/25.

Крім того, судом враховано правову позицію, викладену в постанові Верхового суду від 01.10.2026 року у справі № 910/6143/26, правовідносини якої є подібними зі справою №922/2267/26.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.06.2026 у цій справі, яка залишена Північним апеляційним господарським судом постановою від 11.08.2026 без змін, повернув позовну заяву, подану Першим заступником керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Адміністрації та Управління освіти до Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЕ ЮКРЕЙН" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів.

Так, постановою Верховного суду від 01.10.2026 року у справі № 910/6143/26 касаційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2026 у справі №910/6143/26 - без змін.

Таким чином, суд при постановленні даної ухвали, враховуючи правові позиції, наведені у постановах Верховного Суду від 10.06.2026 у справі №910/403/26, від 01.10.2026 року у справі № 910/6143/26 та у цій конкретній справі, застосовуючи положення статті 131-1 Конституції України, статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", виходив з конкретних обставин, які залежали від предмета, підстав позову прокурора та наведеного ним обґрунтування наявності саме виключного випадку для представництва прокурором інтересів держави в суді у позовній заяві, а не лише наявністю інтересів держави, в чому вони полягали та дотримання статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в частині визначення належного компетентного органу, та його бездіяльність, а також дотримання процедури, передбаченої статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».

Саме на прокурора покладено обов`язок при звернення до суду з позовом, з огляду на приписи статті 131-1 Конституції України, статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", навести мотиви та обґрунтування у позовній заяві наявності виключного випадку для представництва прокурором інтересів держави в господарському суді, і не ототожнювати «інтереси держави» та наявність виключного випадку, що повністю узгоджується з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025).

З урахуванням наведеного суд вважає, що даний спір не належить до виключних випадків для представництва прокурором інтересів держави в суді відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Як зазначено у постанові Великої палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 (п.83) якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, пункт 54; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.41; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.58).

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з приписами статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене, оскільки прокурором не підтверджено наявності передбачених Конституцією України виключних підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді в особі Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, суд дійшов висновку про відсутність належного обґрунтування повноважень прокурора на звернення з цим позовом.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Таким чином, приймаючи до уваги положення статті 7 Закону України «Про судовий збір», враховуючи те, що прокурором не подано клопотання про повернення судового збору, суд не вбачає правових підстав для вирішення питання про повернення з Державного бюджету України суми судового збору, сплаченого при зверненні із даним позовом до суду.

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 13, 14, 42, 53, 226, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду позовну заяву Чугуївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЕ Юкрейн" та Відділу освіти Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 764140,37 грн - на підставі п.2 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повна ухвала складена 02.11.2026

СуддяК.В. Аріт