Рішення № 141106195, 02.11.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2026 р.м. ХарківСправа № 922/850/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомКомунального підприємства Харківські теплові мережі, м. ХарківдоНауково-виробничого підприємства АСПО-1 Товариство з обмеженою відповідальністю, м. Харківпростягнення 144 780,97 грнбез виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Харківські теплові мережі (надалі - Позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області 16 березня 2026 року із позовною заявою про стягнення з Науково-виробничого підприємства АСПО-1 Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - Відповідач) заборгованості в сумі 144 780,97 грн, де:

- заборгованість за теплову енергію, яка витрачається на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем з транзитними мережами опалення за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 141 796,17 грн, за період: листопад 2023 року грудень 2025 року;

- заборгованість за абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 266,76 грн за період: листопад 2023 року грудень 2025 року;

- заборгованість за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання теплової енергії за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності в сумі 2 718,04 грн за період: листопад 2023 року грудень 2025 року.

Крім того, Позивач просить суд покласти на Відповідача витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов`язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з оплати вартості спожитої теплової енергії за період: листопад 2023 року грудень 2025 року, а також несплату абонентської плати за період: листопад 2023 року грудень 2025 року та за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності несплату коштів за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період: листопад 2023 року грудень 2025 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.03.2026 позовну заяву Комунального підприємства Харківські теплові мережі (вх. № 850/26 від 16.03.2026) залишено без руху, встановлено Позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви не пізніше 5 (п`ятого) дня з дня отримання цієї ухвали (з урахування поштового перебігу у разі подання засобами поштового зв`язку) для подання до Господарського суду Харківської області:

- письмових пояснень щодо наданої до позовної заяви копії Акту №173/334 готовності до опалювального періоду 2023 2024 років, в якому зазначено про готовність об`єкта за адресою: вул. Чичибабина, буд. 8;

- Акту готовності до опалювального періоду 2023 2024 років за адресою: м. Харків. проспект Незалежності, 7, на який посилається Позивач у позовній заяві, на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

23 березня 2026 року, в межах строку встановленого судом, до суду представником КП Харківські теплові мережі Підгорним Б.Б. подано заяву (вх. №6839) про усунення недоліків, якою надані пояснення щодо недоліків позовної заяви, що зазначені в ухвалі суду від 20.03.2026.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.03.2026 прийнято позовну заяву (вх. №850/26 від 16.03.2026), з урахуванням заяви (вх. №6839 від 23.03.2026) про усунення недоліків, до розгляду та відкрито провадження у справі №922/850/26. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

17.04.2026 представником НВП АСПО-1 ТОВ адвокатом Мартиною Л.Г. надано до суду відзив на позовну заяву (вх. №9332), в якому Відповідач проти позову заперечує та просить у його задоволенні відмовити. В обґрунтування заперечень зазначає про те, що Відповідач з 1995 року є орендарем напівпідвальних приміщень №26-:-35, за адресою: м. Харків, пр. Правди, 7, літ. Б-7 загальною площею 125,9 кв.м, проте Позивач визначає площу орендованого приміщення 127,9 кв.м., що не відповідає дійсності та спростовується умовами договору оренди укладеного між Відповідачем та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 11.09.2002. Відповідач вказує, що направляв лист №210 від 12.10.2006 до відділу надзору Теплової інспекції КП ХТМ з документами щодо оренди приміщень та відсутності опалення в приміщеннях та звернення від НВП АСПО-1ТОВ до КП ХТМ (вх. №868 від 16.10.2006р.) щодо обстеження приміщень. Згідно Акту обстеження системи теплоспоживання об`єкта 02.11.2006 № ОНПТЭ/1226, встановлено, що споживач (НВП АСПО-1ТОВ) розташований в нежитловому напівпідвальному приміщенні в семиповерховому житловому будинку за адресою: вул. Правди, буд. 7, м. Харків, з окремим входом із двору. Подача теплоносія в ж/будинку верхня. В приміщеннях опалювальні прибори відсутні, проходить трубопровід обратка теплоносія із стояками системи опалення житлового будинку (трубопровід проходить по зовнішньому периметру даних приміщень). Стояки ізольовані, транзитний трубопровід обратка теплоносія частково за ізольований та повністю зашитий декоративними панелями. Гаряче водопостачання відсутнє, не передбачено проектом ж/дома. Проте у вказаному вище акті обстеження відсутні данні архіву споживачів КП ХТМ та застереження про те, що система опалення нежитлових приміщень спільна з системою опалення житлового будинку та відсутня схема підключення системи тепло споживання до теплових мереж КП ХТМ. Відповідач у своєму відзиві посилається не незгоду щодо Актів підключення/відключення споживачів за 2023 - 2025 роки та переліки споживачів розташованих у житловому будинку за адресою: вул. Правди, буд. 7, м. Харків наданих Позивачем на підтвердження факту надання послуг з постачання теплової енергії Відповідачу, складені без його участі, ним не підписувалися та не були йому вручені, а також не містять конкретної дати підключення або відключення від теплової енергії. Відповідач не укладав договори з КП Житлокомсервіс та не надав йому повноважень підписувати від імені Відповідача акти готовності до опалювального сезону по приміщенням, що ним орендуються, а також підписувати від імені Відповідача акти підключення/відключення споживача, тому вказані акти не можуть бути належним доказом факту споживання останнім теплової енергії у приміщеннях, оскільки фіксують лише централізовану подачу теплоносія до будинку в цілому. В Акті обстеження системи теплоспоживання об`єкту від 05.01.2022 №ВНОТ/6732, згідно якого здійснюється нарахування Позивачем не вказано номеру особового рахунку Відповідача. Також, у вказаному акті зазначено, що він складений за участю директора НВП "АСПО-1" ТОВ Поліщук С.Й., який відмовився від його підписання, проте доказів в підтвердження такої відмови з боку Позивача не надано. Акт заповнено не власноруч представниками КП "ХТМ", а заповнення акту здійснено печатним способом, що виключає його складання під час обстеження. Сам факт подачі тепла в житловий будинок не свідчить про отримання тепла кожним окремим приміщенням Відповідача, особливо коли технічно таке отримання неможливе. Позивач не підтвердив, що між Відповідачем та КП ХТМ або КП Житлокомсервіс укладено договір згідно умов якого Відповідач зобов`язався відшкодовувати ці витрати, як орендар нежитлових приміщень. Крім того, на думку Відповідача з боку Позивача не доведено, що перший вчинив дії які б свідчили про приєднання його, як споживача, до умов Договору 1 (акцептував договір), а саме: оплата рахунку за надані послуги або фактично отримання послуги. Розрахунок здійснено Позивачем з використанням вихідних даних, які не відносяться до Відповідача, не підтверджені жодним належним доказом або не відповідають фактичним, що доводить необґрунтованість розрахунків Позивача. Також, Відповідач не погодився із застосуванням Позивачем при здійсненні розрахунку тарифу 6762,22 грн за 1 Гкал, тобто з урахуванням витрат на оснащення будівель вузлами комерційного обліку, оскільки Відповідач є орендарем приміщень, а не власником, та матеріалами справи підтверджується, що прилади обліку встановлено у приміщенням орендованих Відповідачем. Позивачем не підтверджено, що між КП ХТМ та Відповідачем або уповноваженим представником співвласників будинку, укладено відповідний публічний договір з технічного обслуговування систем теплопостачання, не підтверджено що перед його укладенням Позивачем здійснено обстеження внутрішньобудинкових систем будинку і за результатами обстеження складено та надано Відповідачу або уповноваженому представнику співвласників будинку належним чином оформлені документи (акт огляду технічного стану системи, перелік робіт з поточного ремонту систем, ін.) передбачені Порядком №219, на підставі яких повинен здійснюватися розрахунок плати за технічне обслуговування систем теплопостачання будинку №7 по проспекту Незалежності в м. Харкові. В матеріалах справи відсутні технічні акти про проведення технічного (аварійного) обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирного будинку, де знаходяться приміщення Відповідача, які повинні бути підписані Відповідачем або споживачами, що проживають у будинку. Крім того, Відповідач зазначив, що в орендованих ним нежитлових приміщеннях 27.11.2024 прорвав транзитний трубопровід системи опалення. З приводу ліквідації аварії Відповідач звертався до КП ХТМ та КП Житлокомсервіс але аварію та її наслідки ніхто не усунув. Відповідач змушений був виконати роботи по ліквідації прориву за рахунок своїх коштів, що підтверджується Договором №27/11-24 на виконання будівельних монтажних робіт від 27.11.2024 та Актом приймання виконаних будівельних робіт від 28.11.2024. Вартість робіт становила 70 825,37 грн.

24.04.2026 представником КП Харківські теплові мережі Підгорним Б.Б. надано до суду відповідь на відзив за вх. №9891, в якій Позивач відхиляє доводи викладені Відповідачем у відзиві на позов та просить позов задовольнити. Зокрема вказує, що в акті № ВНОТ/6732 від 05.01.2022 вказано, що Відповідач є орендарем нежитлових приміщень цокольного поверху площею 127,8 кв.м., технічний паспорт при проведенні обстеження не надавався, система опалення зазначених приміщень є невід`ємною частиною централізованої системи опалення будівлі в цілому, проект системи теплоспоживання нежитлових приміщень не наданий, вхід в нежитлові приміщення окремий, приміщення використовуються як офіс. Відповідачу надано припис: надати на узгодження до Позивача проект теплоспоживання (розрахунок теплового навантаження) в термін до 05.02.2022. Відповідач не виконав вказаний припис, на підставі даних акту обстеження від 05.01.2022 № ВНОТ/6732, Позивачем виконаний, перевірочний розрахунок теплового навантаження на опалення вищезазначених нежитлових приміщень, згідно КТМ 204 України 244-94. Згідно з п. 8 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (далі Правила-830), постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами. Опалювальний період починається не пізніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря становить 8 градусів C та нижче, а закінчується не раніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує 8 градусів C. Постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки та об`єкти соціальної сфери Позивач здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а постачання гарячої води цілодобово, вказані розпорядження є публічною інформацією та розміщені в загальному доступі на сайті Харківської міської ради. Згідно Статуту, КП «Житлокомсервіс» створене з метою реалізації ефективної системи управління, для забезпечення високої якості робіт з утримання та технічної експлуатації будинків комунальної власності територіальної громади м. Харкова (рішення 4 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 26.07.2006 № 69/06 «Про створення комунального підприємства «Житлокомсервіс»» та рішення 23 сесії 8 скликання Харківської міської ради № 522/24 «Про перейменування комунального підприємства «Жилкомсервіс» назву комунального підприємства змінено на «Житлокомсервіс»). Щодо нарахувань заборгованості Відповідача позивач вказав, що з початку опалювального сезону 2023-2024 нарахування за послугу з постачання теплової енергії проводяться відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 22.11.2018 № 315.

04.05.2026 представником НВП АСПО-1 ТОВ адвокатом Мартиною Л.Г. надано до суду заперечення на відповідь на відзив (вх. №10555), в яких представник Відповідача проти доводів викладених Позивачем у відповіді на відзив заперечує та просить у позові відмовити.

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Згідно з ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Наказом Голови Верховного Суду від 04.03.2022 також визначено, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Отже, виходячи з нормативних актів, які були прийняті, режим роботи кожного конкретного суду визначається окремо, з урахуванням ситуації, що склалась у регіоні, суд у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, оперативно приймає рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ при цьому уникаючи надмірного формалізму.

Також, суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв`язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів міста Харкова та Харківської області (керованими боєприпасами, КАБ, С-300 та інш., що може повністю покривати місто Харків, будь-який район, навіть населені пункти Харківської області), відсутність електроенергії у зв`язку з пошкодженням обладнання, після масованих ракетних обстрілів росії (майже знищено всі основні енергетичні об`єкти, які живлять місто), пошкодження будівлі, де розміщений суд, а отже призвело до певних перебоїв у роботі, таким чином суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення всіх учасників процесу стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин викладених у вимогах сторони процесу.

Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги Позивача та заперечення Відповідача щодо заявлених до нього позовних вимог, всебічно та повно перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.

Так, матеріалами справи підтверджується та не спростовується той факт, що Відповідач - ТОВ НВП АСПО-1 є користувачем нежитлового приміщення загальною площею 127,8 кв.м. в семиповерховому житловому будинку за адресою: пр. Незалежності, 7, літ. Б-7 (стара назва пр. Правди) в м. Харкові, на підставі договору оренди № 4033 від 08.07.2011, що підтверджується листом Департаменту економіки та комунального майна Управління комунального майна та приватизації ХМР від 26.09.2025 № 7828, в житловому будинку з централізованою системою опалення, без обладнання приладом обліку теплопостачання, якого здійснює КП Харківські теплові мережі.

Позивач у своєму позові зазначає, що система опалення приміщень Відповідача, що вказані вище, є невід`ємною частиною централізованої системи опалення будинку в цілому.

Звертаючись до суду із даним позовом Позивач здійснює нарахування заборгованості за теплову енергію, за період: листопад 2023 року грудень 2025 року на загальну площу орендованого відповідачем приміщення у розмірі 127,8 кв.м за вказаною вище адресою (у формі ЗБП - загально - будинкові потреби та транзит (ст. 38 Правил), що підтверджується Актом обстеження системи теплоспоживання об`єкту від 05.01.2022 за №ВНОТ/6732 та листом №7828 Управління комунального майна та приватизації від 26.09.2025.

Відповідач не погоджується з даними твердженнями Позивача, посилаючись на те, що послуги по теплопостачанню нав`язуються з боку Позивача, при цьому погодження на укладання договорів Відповідачем не надавалось. Свої заперечення обґрунтовує тим, що теплопостачання до нежитлових приміщень, які орендує Відповідач, ніколи не здійснювалося, як наслідок нарахування за надані послуги з теплопостачання Відповідачу Позивачем не проводилося та рахунки ним ніколи не виставлялися, посилаючись на Акт від 02.11.2006 № ОНПТЭ/1226 складений за результатами обстеження фахівцями «Теплової інспекції». Також, Відповідач вказує, що площа орендованого приміщення встановленого в договорі оренди №4033 від 08.07.2011 становить 125,9 кв.м, а не 127,8 кв.м, як вказує Позивач, а отже останнім здійснено невірно нарахування.

Крім того, Відповідач вказує про те, що в орендованому приміщенні 27.11.2024 прорвав транзитний трубопровід системи опалення. З приводу ліквідації аварії Відповідач звертався до КП ХТМ та КП Житлокомсервіс, але аварію та її наслідки вказаними підприємствами не усунуто. Відповідач змушений був виконати роботи по ліквідації прориву за рахунок своїх коштів, що підтверджується Договором №27/11-24 на виконання будівельних монтажних робіт від 27.11.2024 та Актом приймання виконаних будівельних робіт від 28.11.2024.

Надаючи оцінку викладеним учасникам доводам, суд критично ставиться до позиції Відповідача з підстав відсутньої належної доказової бази щодо укладання договорів, відсутності підстав для здійснення Позивачем нарахування, відсутності опалення в орендованому приміщенні та здійснення самостійної ліквідації прориву труби.

Законом України Про житлово-комунальні послуги врегульовані відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Так, у відповідно до частини першої статті 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги, споживач, серед іншого, має право, у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється учасниками справи, нежитлові приміщення орендовані Відповідачем знаходяться у житловому багатоквартирному будинку, з централізованою системою опалення.

Cуд звертає увагу, що факт наявності в орендованих приміщеннях Відповідача системи опалення, що знаходяться у житловому будинку за адресою місто Харків, пр. Незалежності, 7, літ. Б-7 (стара назва - пр. Правди, 7), як Актом від 02.11.2006 за №ОНПТЄ/1226 так і підтверджується Актом обстеження системи теплоспоживання об`єкту від 05.01.2022 за №ВНОТ/6732 складеного КП "ХТМ", крім того, що факту наявності підключеного централізованого опалення Відповідач підтверджує своїм листом від 12.10.2006 вих. №210.

Проте, Відповідач у своєму відзиві та запереченні посилається на те, що в орендованих ним приміщеннях відсутнє центральне теплопостачання, та у якості підтвердження звертає увагу на наданий до суду лист №210 від 12.10.2006 адресований начальнику відділу надзору Теплової інспекції КП ХТМ з документами щодо оренди приміщень та відсутності опалення в приміщеннях та звернення від НВП АСПО-1ТОВ до КП ХТМ (вх. №868 від 16.10.2006) щодо обстеження приміщень, в якому вказано наступне: "Після реконструкції підвалу організацією було проведено роботи по частковій заміні труб зворотньої магістралі вдома. Утеплене приміщення з установкою подвійного скління та встановленням утеплених дверей. Зворотною магістраллю опалити приміщення підвалу неможливо. Протягом ряду років, всі приміщення опалюються електричними обігрівачами цілий рік. З вище перерахованого, прохання не нараховувати за опалення, так як фактично використовуємо скидне тепло. Підвідні стояки до зворотній магістралі зобов`язуємося ізолювати.".

Проте, суд звертає увагу, що доказів виконання обов`язку взятого в листі №210 від 12.10.2006 НВП АСПО-1 ТОВ, зокрема щодо ізолювання стояків, що підводять до зворотньої магістралі Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Також, стосовно наявності опалення у напівпідвальних приміщеннях №26-:-35, за адресою: м. Харків, пр. Незалежності, 7 (стара назва - пр. Правди), літ. Б-7 вказує й той факт, що Відповідачем було проведено ремонт труб прориву опалення офісу за адресою: вул. Незалежності, 7, літ. Б-7, під`їзд 11, що підтверджується договором №27/11-24 на виконання будівельних монтажних робіт від 27.11.2024.

Так, Відповідачем надано до матеріалів справи Акт приймання виконаних будівельних робіт від 28.11.2024, в якому вказано: Ми, нижче підписавши, підтверджуємо факт пориву труби опалення у житловому будинку №7 під`їзд 11 (цокольний поверх), яка знаходиться в каналі під залізобетонними плитами в коридорі офісного приміщення ТОВ НВП АСПО-1 та ФОП Алексенко Ю.С." Частину цієї труби демонтовано і замінено поліпропіленовою трубою для опалення за рахунок ТОВ НВП АСПО-1 та ФОП Алексенко Ю.С."..

Отже, у напівпідвальних приміщеннях №26-:-35, за адресою: м. Харків, пр. Незалежності, 7, літ. Б-7 (стара назва - пр. Правди, 7), знаходиться система опалення централізованого теплопостачання, яка використовується Відповідачем.

Тому, суд дійшов до висновку, що Відповідачем не доведено відсутності в орендованому приміщенні опалення.

З підстав викладених вище, суд дослідивши докази надані Позивачем та не спростовані Відповідачем вважає їх обґрунтованими та належними, а саме.

Факт отримання та споживання Відповідачем послуг з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування підтверджується:

- актом підключення споживача № 173/220 від 31.10.2023;

- актом відключення споживача № 173/1926 від 26.03.2024;

- актом підключення споживача № 173/3268 від 02.11.2024;

- актом відключення споживача № 173/4998 від 15.04.2024;

- актом підключення споживача № 173/6330 від 31.10.2025. Зазначені акти на підключення та відключення опалення мають докази підписання та скріплені печатками уповноважених представників КП Харківські теплові мережі та балансоутримувача будинку. Фактом подання теплопостачання до вказаного будинку є: акт готовності до опалювального періоду 2023-2024 років № 173/334 від 12.07.2023; акт готовності до опалювального періоду 2024-2025 років № 173/1325 від 11.07.2024.

Суд погоджується з твердженням Позивача, що оскільки індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії є договором приєднання і нежитлові приміщення відповідача розташовані в контурі житлового будинку і оснащене централізованою системою теплопостачання, то фізичне проставляння підпису споживача в заяві-приєднання до договору не відіграє особливої ролі в умовах договору. При цьому Відповідачем не подано до суду підстав які б звільняли його від обов`язку оплати послуг з постачання теплової енергії.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором, який є публічним договором приєднання, складається з плати за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначено відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, пр. Незалежності, 7, літ. Б-7 (стара назва пр. Правди) знаходиться в цокольному поверсі житлового будинку, починаючи з 01.12.2021 надання послуги з постачання теплової енергії відповідачу за цією адресою здійснюється на підставі Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

Отримання Відповідачем послуги з постачання теплової енергії в опалювальний період 2023-2024, 2024-2025 - є фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору). Отримання теплової енергії підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону 2023-2024, 2024-2025 р.р.

Також, на підставі ч. 5 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1023), на офіційному сайті КП "Харківські теплові мережі" www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31.10.2021 було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01.12.2021 року. Даний договір укладений з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Оскільки, нежитлове приміщення за адресою: м. Харків, пр. Незалежності, 7, літ. Б-7 (стара назва пр. Правди) знаходиться в цокольному поверсі житлового будинку, починаючи з 01.12.2021 надання послуги з постачання теплової енергії відповідачу за цією адресою здійснюється на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до положень пункту 51 Договору, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Відповідно до п. 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Таким чином, факт отримання Відповідачем послуги з постачання теплової енергії у опалювальний період 2023-2024, 2024-2025 - є фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору).

Факт отримання теплової енергії підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону 2023-2024, 2024-2025: № 173/220 від 31.10.2023; № 173/1926 від 26.03.2024; № 173/3268 від 02.11.2024; № 173/4998 від 15.04.2024; № 173/6330 від 31.10.2025.

Відповідно до п. 5 Договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до п. 32 Договору плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Згідно п.33. Договору, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Відповідно до п.34 Договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Також, Відповідачем не спростовано доводів Позивача про направлення рахунків-фактури за спожиту теплову енергію.

З 1 липня 2022 року набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності та публічний договір з технічного, який опублікований на офіційному сайті КП Харківські теплові мережі в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua 01 червня 2022 року.

Факт отримання відповідачем послуги підтверджується актами включення та відключення до джерела теплової енергії. Вищезазначені акти підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП Харківські теплові мережі та балансоутримувача будинку.

Відповідно п.5 цього Договору виконавець зобов`язується надати споживачу послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплатити виконавцю надані послуги затвердженою вартістю в строки та умови зазначені цим Договором.

Пунктом 6 публічного договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності передбачено, що технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання проводиться відповідно до переліку адрес будинків, зазначених у Додатку 1, та включає комплекс робіт, які визначені на підставі Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 № 150.

Відповідно до п.13 публічного договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги сплачується споживачем виконавцю щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Відповідачу направлялися рахунки-фактури за послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду.

Позивач вказує, що по особовому рахунку Відповідача (о/р 7301-1218) обліковується заборгованість на загальну суму 144 780,97 грн, з яких:

- надання послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2023 по грудень 2025 року на суму 141 796,17 грн за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31 жовтня 2021 року;

- абонентське обслуговування з надання послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2023 по грудень 2025 року на суму 266,76 грн за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021;

- технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з листопада 2023 по грудень 2025 року на суму 2 718,04 грн за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків комунальної та інших форма власності від 01.07.2022.

Позивачем здійснено направлення на адресу Відповідача досудового повідомлення № 2 від 02.01.2026 направленого разом з актами виконаних робіт по відпуску теплової енергії та рахунками-фактури, які направлялися рекомендованим відправленням, що підтверджується фіскальним чеком від 05.01.2026. Проте, Відповідач оплату не здійснив.

Враховуючи вказане, Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Відповідача заборгованість у загальному розмірі 144 780,97 грн, де: заборгованість за теплову енергію, яка витрачається на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем з транзитними мережами опалення за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 141 796,17 грн, за період: листопад 2023 року грудень 2025 року; заборгованість за абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 266,76 грн за період: листопад 2023 року грудень 2025 року; заборгованість за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання теплової енергії за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності в сумі 2 718,04 грн за період: листопад 2023 року грудень 2025 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" (далі - Закон), теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу, а споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

За вимогами статті 1 Закону, теплова енергія є матеріальним благом (товарною продукцією), яке отримує споживач від надавача послуг і важливою ознакою якого (завдяки якій таке благо є об`єктом цивільних прав) є здатність задовольняти ті чи інші потреби людей. Враховуючи положення статті 1 ЗУ «Про теплопостачання», послугою є не теплова енергія, а постачання теплової енергії.

Згідно зі ст. 19 Закону, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з ч. 6 ст. 25 Закону унормовано, що у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, врегульовано Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг, зокрема, постачання теплової енергії (стаття 2). Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 на підставі Закону України "Про житлово-комунальні послуги" затверджено Правила, які підлягають застосуванню з урахуванням змін і доповнень у відповідній редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

У відповідності до ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до положень статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина 1). Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (частина 2).

На підставі ст. 12, 13, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року № 1022, далі - Правила) послуги з теплопостачання, гарячої води, абонентного обслуговування та технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем надаються на теперішній час відповідно до положень індивідуальних та публічних договорів.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата виконавцю комунальної послуги з надання послуг з постачання теплової енергії за індивідуальним договором, який є публічним договором приєднання та за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання та гарячого водопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності складається з:

- плати за послуги, що розраховується виходячи із розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначених відповідно до законодавства;

- плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України;

- плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

За вимогами частини третьої статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" якість комунальної послуги повинна відповідати вимогам, встановленим цим Законом, іншими актами законодавства та договором. Обов`язок забезпечення відповідності якості комунальної послуги встановленим вимогам покладається на виконавця такої послуги.

Положення наведеної норми кореспондуються з частиною другою статті 21 зазначеного вище Закону, згідно з якою виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації.

За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до чч. 1, 3, 8 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно ст. 38 Правил визначено, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Позивач звертаючись до суду із даним позовом здійснює нарахування заборгованості за теплову енергію, за період: листопад 2023 року грудень 2025 року на загальну площу орендованого Відповідачем приміщення у розмірі 127,8 кв.м (у формі ЗБП (загально - будинкові потреби) та транзит (ст. 38 Правил), що підтверджується Актом обстеження системи теплоспоживання об`єкту від 05.01.2022 за №ВНОТ/6732 та листом №7828 Управління комунального майна та приватизації від 26.09.2025.

При цьому Відповідач проти позову заперечує та просить у його задоволенні відмовити, на підтвердження заперечень проти позову надає:

- копію договору оренди №4033 від 08.07.2011 укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та НВП АСПО-1 ТОВ за яким площа орендованого приміщення складає 125,9 кв.м;

- акт обстеження системи теплопостачання об`єкта №ОНПТЭ/1226 від 02.11.2006, нежитлових напівпідвальних приміщень №26-:-35, загальною площею 125,9 кв.м., за адресою: м. Харків, проспект Правди, 7, літ. Б-7, яким встановлено: "В приміщеннях опалювальні прибори відсутні, проходить трубопровід обратка теплоносія із стояками системи опалення житлового будинку (трубопровід проходить по зовнішньому периметру даних приміщень). Стояки ізольовані, транзитний трубопровід обратка теплоносія частково за ізольований та повністю зашитий декоративними панелями. Гаряче водопостачання відсутнє, не передбачено проектом ж/дома;

- лист НВП АСПО-1 за вих. №210 від 12.10.2006 на ім`я начальника відділу надзору Теплової інспекції КП ХТМ з документами щодо оренди приміщень та відсутності опалення в приміщеннях та звернення від НВП АСПО-1ТОВ до КП ХТМ (вх. №868 від 16.10.2006р.) щодо обстеження приміщень, в якому вказано наступне. Після реконструкції підвалу організацією відповідача було проведено роботи по частковій заміні труб зворотньої магістралі вдома. Утеплене приміщення з установкою подвійного скління та встановленням утеплених дверей. Зворотною магістраллю опалити приміщення підвалу неможливо. Протягом ряду років, всі приміщення опалюються електричними обігрівачами цілий рік. З вище перерахованого, прохання не нараховувати нам за опалення, так як ми фактично використовуємо непряме тепло. Стояки, що підводять до зворотній магістралі зобов`язуємося ізолювати.";

- Договір №27/11-24 на виконання будівельних монтажних робіт від 27.11.2024, укладений між НВП АСПО-1ТОВ та ТОВ "ЕКОПРОМБУД Україна", за яким було ліквідовано прорив труби, що знаходиться в орендованому приміщенні.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Слід зауважити, що Верховний Суд, висновки якого в силу положень ст. 236 ГПК України враховуються судом, в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідність доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Судом досліджено подані учасниками справи докази. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 80 ГПК України).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Оцінюючи докази у сукупності, суд зазначає, що Відповідач надав лише копію договору оренди №4033 від 08.07.2011 укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та НВП АСПО-1 ТОВ, який на його думку підтверджує площу орендованого приміщення у розмірі 125,9 кв.м, проте не надав доказів того, що вказаний договір є пролонгованим на тих самих умовах та без внесення змін до вказаного договору (укладання додаткових угод), або договір є розірваним саме станом на момент опалювального сезону, за який Позивач нарахував оплату за теплову енергію за 2023 - 2025 роки.

Тобто, з боку Відповідача не спростовано доводів Позивача, що підтверджуються певними доказами, зокрема, лист Департаменту економіки та комунального майна Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради від 26.09.2025 № 7828, що площа орендованого Відповідачем приміщення - напівпідвальних приміщень №26-:-35, за адресою: м. Харків, пр. Правди, 7, літ. Б-7, складає 127,8 кв.м., а залишилась саме 125,9 кв.м, як було зазначено у Договорі за 2011 рік.

Отже й відомості щодо площі орендованого Відповідачем приміщення 125,9 кв.м встановлені в Акті обстеження системи теплоспоживання об`єкта 02.11.2006 № ОНПТЭ/1226 спростовуються відомостями встановленими в Акті обстеження системи теплоспоживання об`єкту від 05.01.2022 за №ВНОТ/6732 складеного КП "ХТМ", в якому вказана площа 127,8 кв.м.

Суд звертає увагу, що Відповідач посилається на лист №210 від 12.10.2006 до відділу надзору Теплової інспекції КП ХТМ, яким зобов`язався здійснити ізоляцію зворотної магістралі. Проте, доказів здійснення ізоляції, чи підтвердження з боку КП "ХТМ", що така ізоляція існує та виконана Відповідачем, останнім до суду надано не було.

Суд критично ставиться до посилання Відповідача на Акт щодо прориву системи опалення в офісі НВП "АСПО-1" ТОВ за адресою: проспект Незалежності, 7, під`їзд 11 (цокольний поверх) від 27.11.2024 щодо демонтажу труби та її заміни без підпису КП "Жилкомсервіс" та без підпису представників КП "ХТМ".

Суд звертає увагу, що згідно наданих з боку Відповідача доказів, а саме Договору №27/11-24 від 27.11.2024 укладеного між Відповідачем та ТОВ "ЕКОПРОМБУД Україна" та Акту №1 приймання виконання будівельних робіт за 28.11.2024 щодо ремонту труб прориву опалення офісу, відсутні будь - які докази здійснення ізоляції замінених труб опалення.

Так, згідно з п.8 по п. 16 Акту №1 приймання виконання будівельних робіт за 28.11.2024 вбачається (розділ №2 Монтажні роботи) про відсутність доказів, стосовно укладення ізольованих труб або здійснення теплоізоляції укладених труб, або робилась теплоізоляція каналів де укладались труби.

Пунктом 4.3. договору оренди №4033 від 08.07.2011 сторони погодили, що Орендар зобов`язаний підтримувати орендоване Майно відповідно до вимог ДБНіП, забезпечити експлуатацію будівельних елементів і інженерного обладнання згідно технічних норм і правил.

Згідно з п. 4.7. договору оренди №4033 від 08.07.2011 Орендар зобов`язаний змінювати стан орендованого Майна виключно за письмовою згодою Орендодавця.

Відповідно до п. 4.19. договору оренди №4033 від 08.07.2011 Орендар зобов`язаний забезпечити можливість доступу до інженерних мереж представникам організацій, які здійснюють їх обслуговування, які розташовані в орендованому приміщенні або до яких доступ можливий тільки через орендоване приміщення. У випадку аварійної ситуації або можливості її виникнення забезпечити доступ до інженерних мереж негайно.

З боку Відповідача не надано жодного із доказів звернення ані до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (відповідно до п. 4.3, п. 4.7, п. 4.1 Договору оренди №4033 від 08.07.2011 укладеного між вказаною особою та Відповідачем), ані до КП "ХТМ" щодо здійснення певних робіт, зокрема на ремонт труби опалення.

Також, суд звертає увагу на пункти 4.10., 4.11. Договору оренди №4033 від 08.07.2011, яким встановлено наступне.

"4.10. Орендар зобов`язаний здійснити укладання договорів на отримання комунальних послуг (газо-, водо-, теплопостачання, послуги водовідведення та електрифікації), договорів на оплату експлуатаційних витрат та договору на пропорційну частину відшкодувань на утримання прилеглої до будівлі території у термін, визначений відповідними розпорядчими документами обслуговуючих підприємств, з дати підписання акту приймання-передачі.

4.11. Орендар зобов`язаний приймати часткову участь у загальних для всієї будівлі витратах, у тому числі у ремонті покрівлі і фасаду окремо розташованих нежитлових будівель, а також в утриманні прибудинкової території в належному стані.

Укласти з Департаментом житлово-комунального господарства та енергетики угоду про організацію взаємовідносин у сфері благоустрою.".

Проте доказів виконання вказаних вище пунктів Договору оренди №4033 від 08.07.2011 Відповідачем до суду не надано.

Також, суд звертає увагу Відповідача на те, що Позивач нараховує заборгованість за теплову енергію, саме як за загально будинкові потреби та за транзит, а не як за надану Відповідачу до орендованого приміщення теплову енергію, тобто здійснюється інше нарахування та застосування інших коефіцієнтів.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що приміщення орендовані Відповідачем за адресою: м. Харків, пр. Незалежності, 7, літ. Б-7 (стара назва пр. Правди) знаходяться у житловому будинку.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги, споживач, серед іншого, має право, у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Процедуру відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України Про житлово-комунальні послуги визначає Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року № 169.

Разом з цим, Відповідачем не доведено звернення до Позивача у встановленому законом способі та порядку щодо відключення його нежитлових приміщень від централізованого теплопостачання, або здійснення належним чином відмежування від отриманого транзитного тепла повідомляючи про це теплопостачальника, та, як наслідок, бездіяльність з боку Позивача щодо таких звернень.

Натомість, факт приналежності системи опалення орендованих Відповідачем нежитлових приміщень до системи опалення, що знаходяться у житловому будинку, підтверджується Актом обстеження системи теплоспоживання об`єкту від 05.01.2022 за №ВНОТ/6732 складеним спеціалістами КП "ХТМ".

Тому, суд дійшов до висновку, що Відповідачем не доведено відсутності в орендованому приміщенні опалення отриманого шляхом транзиту, чи відключення Відповідача від централізованого теплопостачання, чи належним чином здійснення з боку Відповідача теплоізоляції, погодженої з боку теплопостачальника.

Частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що споживач зобов`язаний сплатити за фактично спожиту електроенергію.

Згідно з частини 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Системне тлумачення вказаних норм свідчить, що на споживачів покладено законодавчий обов`язок укласти договір та вносити плату за постачання теплової енергії, а тому у випадку відсутності прийняття оферти таке прийняття може бути також у вигляді мовчання.

Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до пункту 28 частини 1 статті 1 Закону України "Про теплопостачання", який кореспондується з підпунктом 9 пункту 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за № 1198, (далі Правила) споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

У відповідності до вимог пункту 14 Правил споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Таким чином, саме на споживача, а не на надавача чи виробника послуг, покладений обов`язок із укладення договору на теплопостачання.

Суд приймає до уваги, що відповідно до позиції Верховного Суду України, яка висловлена під час розгляду справи № 6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом України у постановах від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц,від 6листопада 2019 року у справі №642/2858/16 та підтверджена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц та від 7 липня 2020 року у справі №712/8916/17.

Отже, відсутність укладеного між сторонами договору у період з листопад 2023 року грудень 2025 року не спростовує обов`язок відповідача з оплати отриманих послуг теплопостачання до об`єкту нерухомого майна.

Щодо посилання Відповідача на відсутність укладання (підписання) уповноваженими представниками публічного договору з технічного обслуговування систем теплопостачання.

До матеріалів справи з боку Позивача надані акти про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваних сезонів 2023-2024, 2024-2025. А з наданого Відповідачем Договору оренди нежитлового приміщення від 08.07.2011 №4033 вбачається, що на нього, як на орендаря покладено обов`язок укладання договорів (п. 4.10. договору).

Посилання Відповідача на звернення до КП ХТМ та КП Житлокомсервіс у зв`язку із аварією - проривом транзитного трубопроводу системи опалення не підтверджується жодними доказами. Також, Відповідач не надав до суду повідомлення про вказану аварію орендаря - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Отже, суд не може надати оцінку таким доказам як окремо та і у сукупності.

Оцінюючи наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що з боку Відповідача не вчинені всі належні дії щодо орендованого майна. Тобто не виконано вимоги передбачені п. 4.10. Договору № 4033 від 08.07.2011 оренди даного приміщення. Або, якщо такі дії не передбачені, то з боку Відповідача не надано належних доказів.

Так, Відповідач є орендарем напівпідвальних приміщень №26-:-35, за адресою: м. Харків, пр. Незалежності, 7 (стара назва - пр.Правди) літ. Б-7 у житловому будинку до якого підключено централізоване теплопостачання. Отже з боку Відповідача не спростовано факту споживання у вигляді загально - будинкові потреби через транзит мережі опалення.

З огляду на викладене, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості в сумі 144 780,97 грн (де: заборгованість за теплову енергію, яка витрачається на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем з транзитними мережами опалення за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 141 796,17 грн, за період: листопад 2023 року грудень 2025 року; заборгованість за абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 266,76 грн за період: листопад 2023 року грудень 2025 року; заборгованість за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання теплової енергії за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності в сумі 2 718,04 грн за період: листопад 2023 року грудень 2025 року) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищенаведене позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, суд знаходить підтвердження своїй позиції у висновках викладених Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.07.2026 у справі № 920/1061/23(920/759/25), а саме:

"81. Також суди встановили, що належне відповідачу нежитлове приміщення відключене від системи централізованого опалення багатоквартирного будинку. Обставини здійснення такого відключення в порядку, встановленому Мінрегіоном, або без його дотримання не були предметом дослідження в цій справі, адже згідно з встановленими обставинами спірна заборгованість нарахована позивачем саме за теплову енергію, яка була спожита в місцях загального користування і допоміжних приміщеннях, а також для функціонування внутрішньобудинкових систем.

82. Водночас обов`язок власника нежитлового приміщення, в тому числі обладнаним окремим входом, відокремленим від мереж централізованого теплопостачання, відшкодовувати витрати за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення чітко і послідовно закріплено в низці положень Правил і Методики розподілу.

83. А тому встановлена судом апеляційної інстанції відсутність у належному відповідачу нежитловому приміщенні підключення централізованого опалення та наявність одного ізольованого транзитного трубопроводу самі по собі не можуть бути підставами для звільнення від обов`язку оплати вартості теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі.

84. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що надані позивачем розрахунки не відповідають пункту 2 розділу ІІ Методики № 315, у якому унормовано порядок визначення обсягу спожитої теплової енергії на опалення приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення.

85. Тобто суд апеляційної інстанції перевірив надані позивачем розрахунки лише крізь призму визначення обсягу теплової енергії, що надходить до приміщення через транзитні трубопроводи, та обставини їх наявності.

86. Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем надані помісячні розрахунки заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по березень 2025 року, з яких вбачається, що нарахування за теплову енергію позивачем для відповідача здійснювалось: за місця загального користування, функціонування та за абонентське обслуговування (за період з листопада 2021 року по квітень 2022 року), за споживання теплової енергії для загальнобудинкових потреб та абонентське обслуговування (з листопада 2022 року) та лише за абонентське обслуговування (у міжопалювальний період).

87. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не містить висновків щодо правомірності позовних вимог саме в частині нарахувань за теплову енергію за місця загального користування, функціонування та за абонентське обслуговування, за споживання теплової енергії, спожиту для загальнобудинкових потреб та абонентське обслуговування та лише за абонентське обслуговування (у міжопалювальний період).

88. З огляду на викладене, слід погодитися з доводами позивача, що господарський суд апеляційної інстанції не здійснив оцінку наданих ним розрахунків через призму положень розділу IV Методики розподілу, не встановив невідповідність певних елементів розрахунку вимогам Методики розподілу та не навів правового обґрунтування, яке б спростовувало здійснений позивачем розподіл обсягів теплової енергії.

89. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що за наявними у матеріалах справи доказами неможливо встановити, чи було передбачено проектом на будинок встановлення приладів опалення у місцях загального користування, чи вони були демонтовані, відсутні докази щодо технічних характеристик будинку (зокрема щодо кількості поверхів, наявності чи відсутності вертикальних стояків системи централізованого опалення будинку саме у місцях загального користування тощо), що не було враховано судом першої інстанції.

90. Водночас суд апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи залишив поза увагою, що згідно з положеннями частини 4 статті 16, частини 3 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пунктів 5, 14, 15 Правил на виконавця послуги покладено обов`язок доказування того, що якість наданої ним послуги відповідала встановленим вимогам саме в точці обліку такої послуги - за індивідуальним договором на межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку та інженерно-технічних систем приміщення споживача. Тоді як обов`язок щодо забезпечення готовності внутрішньобудинкових систем до надання комунальних послуг, до експлуатації в осінньо-зимовий період, усунення неполадок за загальним правилом покладено на власників відповідного будинку (співвласників багатоквартирного будинку) та/або уповноважений ними відповідно до закону або договору управитель.

91. Тобто виконавець послуги з постачання теплової енергії за індивідуальним договором (який не передбачає обслуговування внутрішньобудинкових систем) не несе відповідальність за її ненадання / надання не в повному обсязі / невідповідної якості в тому разі, якщо це зумовлено саме неналежною підготовкою внутрішньобудинкових систем багатоквартиного будинку, зокрема, через демонтаж і невідновлення виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком приладів опалення в місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, якщо їх встановлення було передбачено проектом на будівлю / будинок тощо.

92. Крім того, у контексті обставин цієї справи необхідно зауважити, що згідно з наведеним у Методиці розподілу визначенням загальнобудинкові потреби на опалення включають не лише витрати на опалення місць загального користування, але й допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі / будинку. Тобто сама лише відсутність приладів опалення в місцях загального користування у будинку, в якому розташоване нежитлове приміщення відповідача, не є достатньою підставою для висновку про ненадання послуг з теплопостачання позивачем та/або їх неналежну якість.".

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Згідно зі ст. 13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Звертаючись до категорії стандарту доказування, суд відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (див. постанови Верховного Суду від 09.08.2022 у справі № 902/1038/21, від 25.06.2020 у справі N 924/233/18, від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). При цьому, важливим стає те, не скільки доказів буде надано за кількістю, а їх змістовна вага, тобто домінування не у кількісному, а у якісному вимірі.

Суд ще раз звертає увагу, що всім учасникам справи було надано достатньо часу для здійснення свого процесуального обов`язку шляхом подання пояснень чи заперечень з посиланням на певні докази.

Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.

Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.

На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".

Суд наполягає на застосуванні принципу справедливості (ст. 2 ГПК України) замість закону (praeter legem) і всупереч закону (adversus legem). Адже трапляються випадки, коли несправедливі нормативно-правові акти з`являються внаслідок "помилок" законодавця. Інша ситуація може мати місце тоді, коли застосування нормативно-правового акту в конкретній ситуації у сукупності з іншими істотними обставинами справи стає настільки несумісним зі справедливістю, що унеможливлює його застосування в розумінні здорового глузду.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на Постанову Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року по справі №521/17654/15-ц. Верховний Суд яскраво демонструє, що принцип справедливості кореспондує з принципом добросовісності.

Також, суд звертає увагу на Постанову Великої Палати Верховного Суду по справі №607/4316/17-ц від 25.03.2019. У вказаній Постанові суд застосував недискримінаційний підхід та принцип неупередженості (Рішення Конституційного Суду України в рішенні від 2 листопада 2004 р. № 15-рп/2004у), який також підлягає застосуванню судом у справі, що розглядається.

Обов`язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з`ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склались.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини четвертої статті 11 ГПК України чинної редакції суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасіу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнецов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України"), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, зокрема, відповідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ по справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) від 10 лютого 2010 року визначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року), більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (параграф 32 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).

Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.

У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25 липня 2002 року; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22 листопада 2007 року).

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 123 ГПК України визначає види судових витрат, до яких належать судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов задоволено повністю, судові витрати щодо сплати судового збору у розмірі 2 622,40 грн покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76-80, 86, 91, 120, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Науково-виробничого підприємства АСПО-1 Товариство з обмеженою відповідальністю (61023, м. Харків, вул. Сумська, 77/79, кв. 148, код ЄДРПОУ 22646760) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість в сумі 144 780,97 грн (де: заборгованість за теплову енергію, яка витрачається на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем з транзитними мережами опалення за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 141 796,17 грн, за період: листопад 2023 року грудень 2025 року; заборгованість за абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 266,76 грн за період: листопад 2023 року грудень 2025 року; заборгованість за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання теплової енергії за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності в сумі 2 718,04 грн за період: листопад 2023 року грудень 2025 року), а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2622,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "02" листопада 2026 р.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

СуддяІ.П. Жигалкін