Рішення № 141105353, 19.10.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/1919/26

№ 2/183/935/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року місто Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Дубовенко І.Г., за участю секретаря судового засідання Чабаненка Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за участю представника відповідача адвоката Ужва К.Р., суд

у с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 04 лютого 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №8734384.

17 жовтня 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №17102025, у відповідності до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №1 від 17.10.2025 до Договору факторингу №17102025від 17.10.2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до відповідача на суму 95916,36 грн, з них: 34840 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 41076,36 грн - сума заборгованості за відсотками; 20000 грн - заборгованість за комісією.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором, яка складає 95916,36 грн, а також відшкодувати понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору.

Відповідачем поданий відзив, у якому не заперечуючи укладання кредитного договору та отримання кредитних коштів, посилається на те, що вона є дружиною військовослужбовця, а тому звільнена в силу закону від нарахування як відсотків так і інших комісій за споживчим кредитом. А тому виходячи з того, що за кредитним договором від первісного кредитора відповідач отримав кредитні кошти у сумі 40000 грн, з яких частина була нею сплачена у розмірі 12000 грн, то не заперечує проти задоволення позовних вимог частково, а саме в розмірі 28000 грн. Також просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн.

Позивачем подана відповідь на відзив, у якій посилається на те, що будь-яких заяв а ні на адресу первісного кредитора, а ні на адресу ТОВ «ЄАПБ» від відповідача з приводу звільнення від нарахування процентів, штрафів, комісій із підтвердженням наявності правових підставі такого звільнення не надходило, тобто кредитну установу відповідача не повідомив, що є дружиною військовослужбовця, не надала відповідні підтверджуючи документи, не звернулася із заявою про звільнення від нарахування та сплати процентів та комісій, а тому просить залишити без розгляду відзив, а позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 10 березня 2026 року у справі відкрите спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні посилаючись на підставі, визначені у відзиві просить позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідач ана користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 28000 грн, а також покласти на позивача витрати на правову допомогу.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом установлено, що 04 лютого 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №8734384, відповідно до якого відповідачка отримала кредит в сумі 40000,00 грн, зі сплатою процентів, строком на 360 днів зі сплатою процентів кожні 30 днів.

З повідомлення ТОВ «ПЕЙТЕК» на ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» за вих.. 20252021-43.2, убачається, що ТОВ «АВЕНТУС Україна» 04.02.2025 року здійснений платіж на суму 40000 грн на карту, маска карти НОМЕР_1 о 10:14.

17 жовтня 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №17102025, у відповідності до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги, у тому числі до відповідача.

Так, відповідно до Реєстру прав вимоги №1 від 17.10.2025 до Договору факторингу №17102025 від 17.10.2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до відповідача на суму 95916,36 грн, з них: 34840 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 41076,36 грн - сума заборгованості за відсотками; 20000 грн - заборгованість за комісією.

З картки обліку Договору №8734384 від 04.02.2025 року (розрахунок заборгованості) убачається, що з наданих кредитодавцем коштів у розмірі 40000 грн, ОСОБА_1 22 лютого 2025 року було сплачено первісному кредитору 12000 грн.

Відповідно до свідоцтва про шлюб, 18 січня 2019 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_3 , про що Новомосковським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області було складено відповідний актовий запис №9. Після держаної реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище на ОСОБА_4 .

Чоловік відповідача ОСОБА_2 перебуває на військовій службі з 27 грудня 2024 року по теперішній час, що підтверджується довідкою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 та копією військового квитка.

Положеннями ч.1 статті 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Таким чином між ТОВ «АВЕНТУС Україна» та ОСОБА_1 04 лютого 2025 року укладений Договір № 8734384 про надання споживчого кредиту, який підписаний одноразовим ідентифікатором.

Підписавши вказаний договір, відповідач погодився з Умовами договору та Правилами надання споживчого кредиту.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Зазначений договір є чинним та підлягає виконанню сторонами.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів суд вважає доведеними факт укладання між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 кредитного договору в електронній формі та виконання кредитором своїх обов`язків за цим договором, а саме надання грошових коштів позичальнику ОСОБА_1 у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Разом з тим, відповідачка є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , що підтверджується відповідною копією свідоцтва про шлюб від 18 січня 2019 року. ОСОБА_2 перебуває на військовій службі з 27 грудня 2024 року по теперішній час, що підтверджується довідкою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 та копією військового квитка.

З урахуванням наведених обставин, суд приходить до переконання, що станом на час укладення спірного кредитного договору (04 лютого 2025 року) відповідач була дружиною військовослужбовця і є нею на даний час, відтак на неї з 18 травня 2024 року (дата набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку») поширюється дія ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно якої таким особам проценти за користування кредитом не нараховуються.

Так, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.

Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Ці положення внесені до зазначеного Закону України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року.

Застосування приписів пункту 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Положення пункту 15 статті 14 цього Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

Частина 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21.

Аналіз вищенаведеного переконує суд у ому, що відповідач, як член сім`ї військовослужбовця, має право на пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на весь час проходження її чоловіком військової служби.

З огляду на викладені норми права суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 , яка є дружиною військовослужбовця, за правилами ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільнена від стягнення процентів з 18 травня 2024 року (дата набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку»), а тому посилання позивача на те, що відповідач не подала безпосередньо кредитодавцю відомості щодо наявності у неї певних пільго відхиляються, тому як такі докази відповідачем подано разом з відзивом на позов.

Аналіз вищенаведеного переконує суд у тому, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №8734384 від 04 лютого 2025 року у розмірі 95916,36 грн, підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі заборгованості за тілом кредиту в сумі 28000 гривень (40000грн/сума кредиту/ 12000грн/сума внесених платежів/= 28000грн).

В іншій частині позовних вимог ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги за позовом про стягнення заборгованості в розмірі 95916,36 грн (100%) задоволені частково в розмірі 28000 грн (29%), то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 772,1 грн.

Положеннями ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру позовних вимог.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки судом позовні вимоги задоволені частково, при подачі до суду відзиву на позов представником відповідача надано суду договір про надання правової допомоги від 21.01.2026 року, акт виконаних робіт та квитанцію про оплату послуг адвоката на суму 8000 грн, то такі витрати підлягають стягненню з позивача на користь відповідача пропорційно розміру позовних вимог.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19, від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 та інших.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, а також з огляду на приписи пункту 2 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд вбачає наявність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про стягнення з позивача у цій справі витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», заборгованість за кредитним договором №8734384 від 04 лютого 2025 року у розмірі 28000 (двадцять вісім тисяч) гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 28000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати по справі зі сплати судового збору в розмірі 772 (сімсот сімдесят дві) гривні 10 копійок.

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса місцезнаходження: вулиця Симона Петлюри, будинок 30, місто Київ, 01032).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Суддя І.Г.Дубовенко