Рішення № 141105347, 21.10.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/7340/26

№ 2/183/6427/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про:

-визнання права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі позивач) через представника, адвоката Мазура Р. В., звернулася до суду з цим позовом у порядку підсудності, визначеної розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22, яким змінено територіальну підсудність справ Сєвєродонецького міського суду Луганської області та визначено її Новомосковському міськрайонному суду Дніпропетровської області (нині Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за договором дарування квартири від 21 серпня 2002 року, посвідченим приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Лопатенком В. В., за реєстровим № 4187, позивач отримала у власність квартиру АДРЕСА_1 . Вказана квартира двокімнатна, розташована на третьому поверсі дев`ятиповерхового будинку, загальною площею 47,51 кв. м, жилою площею 27,71 кв. м. Право власності було зареєстроване Сєвєродонецьким міським бюро технічної інвентаризації, про що на договорі міститься реєстраційний напис від 11 вересня 2002 року. Технічні характеристики та відомості про власника наведено в технічному паспорті квартири.

Для внесення відомостей про своє право до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач звернулась до державного реєстратора. Однак рішенням від 12 травня 2026 року № 84760959 їй відмовлено у проведенні реєстраційних дій через неможливість отримання інформації про реєстрацію права власності до 01 січня 2013 року. За повідомленням Сіверськодонецької міської військової адміністрації, архіви місцевого БТІ з паперовими реєстраційними матеріалами не вивезені на підконтрольну Україні територію. На думку позивача, за відсутності архівного підтвердження реєстратор не визнає можливості внесення її права до реєстру, що перешкоджає вільному розпорядженню квартирою.

Враховуючи відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення невизнаного права власності на квартиру, позивач вимушена звернутися з цим позовом у порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Постановленою суддею ухвалою від 22 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху з підстав, викладених у цій ухвалі, зокрема щодо зазначення ціни позову й підтвердження сплати судового збору. 06 липня 2026 року представник позивача подав заяву про усунення недоліків та квитанцію про сплату судового збору.

Постановленою суддею ухвалою від 07 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Також ухвалою зобов`язано позивача надати оригінали або нотаріально засвідчені копії договору дарування від 21 серпня 2002 року, технічного паспорта й домової книги.

На виконання зазначеної ухвали 31 липня 2026 року позивачем подано нотаріально засвідчені копії договору дарування від 21 серпня 2002 року, технічного паспорта та домової книги.

Постановленою судом ухвалою від 21 жовтня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача, адвокат Мазур Р. В. у заяві від 28 вересня 2026 року просив провести підготовче засідання 21 жовтня 2026 року без участі сторін; позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи, проведення всіх судових засідань без його участі. Просив вирішити справу відповідно до вимог чинного законодавства, процесуальну позицію у справі поклав на розсуд суду.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами висновує таке.

Судом установлено, що згідно з посвідченою нотаріально копією договору дарування квартири, укладеного 21 серпня 2002 року та посвідченого Лопатенком В. В., приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу, за реєстровим № 4187, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подарували, а ОСОБА_1 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1 . Договір складено на спеціальному бланку нотаріальних документів серії ВАА № 432685. У ньому зазначено, що квартира знаходиться на третьому поверсі дев`ятиповерхового будинку, складається з двох кімнат, має загальну площу 47,51 кв. м та жилу площу 27,71 кв. м. У пункті 2 договору, як підставу належності квартири дарувальникам, наведено свідоцтво про право власності на житло, видане відділом приватизації житла 27 грудня 1996 року за розпорядженням № 2400 від цієї дати, та його реєстрацію в БТІ 27 грудня 1996 року за № 651. На зворотному боці договору міститься реєстраційний напис Сєвєродонецького бюро технічної інвентаризації з відтиском печатки та підписом посадової особи: право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1 11 вересня 2002 року в реєстровій книзі № 651.

З технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 , складеного Сєвєродонецьким міським БТІ 06 вересня 2002 року, реєстровий № 651, вбачається, що власником квартири є ОСОБА_1 , а підставою виникнення права договір дарування квартири від 21 серпня 2002 року, посвідчений нотаріусом Лопатенком В. В., реєстр № 4187. Технічний паспорт містить план квартири, опис приміщень та відтиск печатки БТІ. За обмірами в ньому вказана загальна площа 47,5 кв. м та жила площа 27,7 кв. м.

З домової книги щодо проживання громадян за адресою: АДРЕСА_3 , вбачається наявність відомостей про реєстрацію ОСОБА_1 у цій квартирі з 20 вересня 2002 року. На останній сторінці книги проставлено відбиток печатки Сєвєродонецького бюро технічної інвентаризації з датою 11 вересня 2002 року, зазначено, як підставу користування житлом, договір дарування квартири.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Цуканової Ольги Олексіївни, відділу організації надання адміністративних послуг Демидівської селищної ради Рівненської області від 12 травня 2026 року № 84760959, за результатами розгляду заяви позивача від 06 травня 2026 року, реєстраційний № 72916723, відмовлено у проведенні реєстраційних дій щодо квартири АДРЕСА_1 . У рішенні державного реєстратора зазначено, що для підтвердження реєстрації речового права, яке виникло до 01 січня 2013 року, зроблено запит до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області. У відповідь на запит повідомлено, що відомості про такі права зберігалися на паперових носіях в архіві комунального підприємства «Сіверськодонецьке БТІ» і на підконтрольну Україні територію цей архів не вивезено. Підставою відмови державний реєстратор визначила неусунення після спливу встановленого законом строку обставин, через які заяву було залишено без руху.

Розпорядженням начальника Сєвєродонецької міської військової адміністрації від 19 січня 2024 року № 47ВА у місті Сєвєродонецьку вулицю Гагаріна перейменована на вулицю Богдана Хмельницького.

Постановою Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» від 19 вересня 2024 року № 3984-IX перейменовано: Сєвєродонецький район на Сіверськодонецький район; місто Сєвєродонецьк Сєвєродонецького району на місто Сіверськодонецьк.

Таким чином, матеріали справи свідчать про наявність спору, що пов`язаний з невизнання державою факту належності позивачеві майна на праві власності через відсутність можливості отримати відомості щодо видачі правовстановлюючих документів для реєстрації права власності відповідно до діючого законодавства та відсутністю запису про право власності в Державному реєстрі права власності.

Вирішуючи позов суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як установлено вимогами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до п. 1.2 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі, споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продаж; пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майн подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права ні утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права н; аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.

У позивача наявний документ, що засвідчує її право власності (договір дарування квартири), однак відсутність можливості перевірки дійсності його видачі шляхом звернення до органу, який на момент переходу до позивача права власності здійснював державну реєстрацію права власності на нерухоме майно у зв`язку з тимчасовою окупацією рф території України, позбавляє позивача можливості довести своє право.

Верховний суд України у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, утому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

На день розгляду справи територія Сєвєродонецької міської територіальної громади є тимчасово окупованою в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 1-1, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», з урахуванням положень абз. 2 п. 1 Постанови КМУ від 06 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376. Внаслідок викладеного відновити документ, отримати його дублікат чи засвідчену з оригіналу копію як позивач, так і суд, позбавлені можливості.

Позивачем право власності набуте у 2002 році. Надані позивачем докази у виді договору дарування квартири, технічного паспорта посвідчені органом, що здійснював реєстрацію права власності на 2002 рік Сєвєродонецьким БТІ з відповідними відмітками про реєстрацію права власності, свідчить про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації квартири.

Виходячи з викладеного вище, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд висновує про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем доведено її право власності на спірну квартиру, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивача на спірну квартиру у БТІ з тимчасово окупованої території (м. Сіверськодонецьк Луганської області) на теперішній час неможливо, позивач не може розпоряджатися своїм майном, що порушує її права власності, у зв`язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 47,5 кв. м, жилою площею 27,7 кв. м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду в повному обсязі складене та підписане 30 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ; проживає за адресою: АДРЕСА_4 ;

відповідач Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області, код в ЄДРПОУ 44083662; місцезнаходження за адресою: Луганська обл., м. Сіверськодонецьк, б-р Незалежності України, буд. 32.

Суддя Д. О. Парфьонов