Рішення № 141105337, 22.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2026 р.Справа № 916/1938/26Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Букарова Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; код ЄДРПОУ 19480600),

до: Комунального підприємства "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (68600, Одеська обл., Ізмаїльський р-н., м. Ізмаїл, вул. Дмитрівська, буд. 65; код ЄДРПОУ 03350137),

про стягнення 2893506,59 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - Павлов П.І., самопредставництво;

від відповідача - не з`явився.

Обставини справи.

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" про стягнення суми заборгованості у розмірі 2893506,59 грн, з яких сума основного боргу у розмірі 1145817,96 грн, сума пені у розмірі 181541,43 грн, сума інфляційних втрат у розмірі 679470,09 грн та сума 15% річних у розмірі 886677,11 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2026 справу № 916/1938/26 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою суду від 25.05.2026 прийнято позовну заяву Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1938/26. Справу № 916/1938/26 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 23.06.2026 о 10:20 год.

10 червня 2026 року до суду від Комунального підприємства "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі. У разі задоволення позову відповідач просить суд зменшити розмір пені на 99 % до 1815,41 грн та зменшити розмір нарахованих 15% річних до 3% річних, тобто до 177335,42 грн.

В обґрунтування вказаного відзиву відповідач зазначає, що 08.12.2020 КП «Ізмаїльське ВУВКГ» проводило закупівлю за кодом ДК 021:2015 09310000-5-Електрична енергія, яка була оголошена за ідентифікатором № UA-2020-12-08-013131-c. Відповідна закупівля не відбулась згідно з ч. 2 ст. 32 Закону України «Про публічні закупівлі» - жоден учасник не взяв участі.

У зв`язку із вищевикладеним, 28.12.2020 КП «Ізмаїльське ВУВКГ» було вимушене провести повторну закупівлю за кодом ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія, яка була оголошена за ідентифікатором № UA-2020-12-28 003446-c. КП «Ізмаїльське ВУВКГ» було вже надіслано ТОВ «ООЕК» лист із запрошенням взяти участь у відповідній закупівлі. За результатами зазначеної закупівлі ТОВ «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» було визначено переможцем закупівлі та укладено договір на суму 2935500,00 грн. Однак, постачання електричної енергії від ТОВ «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» почалося лише з лютого 2021 року у зв`язку із тривалою процедурою публічної закупівлі.

Отже, КП «Ізмаїльське ВУВКГ» потрапило на постачання електричної енергії від ДПЗД «Укрінтеренерго» як постачальника «останньої надії» не зі своєї вини. КП «Ізмаїльське ВУВКГ» вчиняло усі дії для завчасного укладення договору про постачання електричної енергії шляхом оголошення публічної закупівлі, однак відповідна закупівля не відбулась з незалежних від КП «Ізмаїльське ВУВКГ» обставин.

Відповідач повідомляє, що не укладав жодних договорів з ДПЗД «Укрінтеренерго» та вважає умови, викладені у Комерційній пропозиції № 3 від 07.06.2019, що є додатком 1 до Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», відверто дискримінаційними та вкрай невигідними для КП «Ізмаїльське ВУВКГ», зокрема щодо збільшення строку позовної давності до п`яти років, а також визначення п`ятнадцяти процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання замість визначених ст. 625 ЦК України трьох процентів річних.

Крім того, перші звернення з боку ДПЗД «Укрінтеренерго» щодо укладення договору відбулись у березні 2021 року відповідно до листа № 44/09-4311/ПОН від 17.03.2021, хоча постачання електричної енергії відбувалось за інформацією позивача у січні 2021 року. Отже, до березня 2021 року жодних правовідносин між КП «Ізмаїльське ВУВКГ» та ДПЗД «Укрінтеренерго» не було.

Вказаний відзив на позовну заяву з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

22 червня 2026 року до суду від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є публічним договором приєднання, який укладається на підставі дій споживача споживання електричної енергії без договору з іншим електропостачальником, тобто, споживач безакцептно приймає умови Договору.

27 грудня 2018 року на виконання положень ч. 11 ст. 64 Закону ДПЗД «Укрінтеренерго» як постачальником «останньої надії» на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою https://uie.kiev.ua/ розміщено публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Додаток 1 до Договору «Комерційна пропозиція № 1 від 20.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії»; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» та ін. Оновлені редакції зазначених документів також публікуються Позивачем на вказаному ресурсі у мережі Інтернет.

В подальшому, позивач отримав від оператора систем розподілу електричної енергії - Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі» - лист від 04.01.2021 № 101/19/03-18 з доданим до нього в електронній формі реєстром споживачів, згідно з яким відповідача віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.01.2021.

Згідно наданого АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» як оператором систем розподілу електричної енергії позивачу Звіту щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" "ДПЗД «Укрінтеренерго», які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі), за січень 2021 року відповідачем у зазначеному періоді часу було спожито електричної енергії у обсязі 273630 кВт.*год.

Отже, оператором систем розподілу підтверджено споживання відповідачем поставленої позивачем електричної енергії у спірний період часу у зазначеному обсязі.

Вказану відповідь на відзив з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

23 червня 2026 року підготовче засідання не відбулось, у зв`язку з повідомленням про мінування будівлі Господарського суду Одеської області.

Ухвалою суду від 23.06.2026 призначено підготовче засідання у справі на 07.07.2026 о 09:40 год. Повідомлено сторін у справі, що підготовче засідання призначено на 07.07.2026 о 09:40 год.

У підготовчому засіданні 07.07.2026 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання у справі на 11:00 год. 08.09.2026.

Ухвалою суду від 08.09.2026 закрито підготовче провадження у справі № 916/1938/26. Призначено справу до судового розгляду по суті на 01.10.2026 о 15:20 год. Викликано сторін у справі в судове засідання, призначене на 01.10.2026 о 15:20 год.

01 жовтня 2026 року до суду від Комунального підприємства "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.10.2026 суд протокольною ухвалою відклав судове засідання з розгляду справи по суті на 11:30 год. 22.10.2026.

Ухвалою суду від 01.10.2026 постановлено здійснити розгляд справи № 916/1938/26 по суті впродовж розумного строку та повідомлено КП "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", що наступне судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 22.10.2026 об 11:30 год.

21 жовтня 2026 року до суду від Комунального підприємства "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, в якому відповідач просить суд відкласти судове засідання по справі № 916/1938/26, призначене на 22.10.2026р. об 11:30, на іншу дату.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначає, що постійний представник КП «Ізмаїльське ВУВКГ» - адвокат Воронков Володимир Олексійович, 22 жовтня 2026 року не зможе прибути у вищевказане судове засідання у зв`язку із зайнятістю у іншому судовому засіданні - розгляді Одеським апеляційним судом справи № 757/20926/20-ц, який призначено на 22.10.2026 о 10:30 год..

Представник відповідача у судове засідання 22.10.2026 не з`явився.

Представник позивача у судовому засіданні 22.10.2026 надав пояснення, в яких заперечив проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 22.10.2026 суд протокольною ухвалою відмовив КП "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" у задоволенні клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, оскільки явка представника відповідача у судове засідання 22.10.2026 не була визнана судом обов`язковою, а завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні доказів.

Також відповідач не був позбавлений права надати до суду в письмовому вигляді промову (заключне слово).

Стаття 42 ГПК України встановлює, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду заяви призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи наведене, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду заяви, вважає відсутніми підстави для відкладення розгляду цієї справи та дійшов висновку про можливість продовження розгляду справи по суті у судовому засіданні 22.10.2026 без участі представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 22.10.2026 надав пояснення, в яких позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, з підстав викладених у заявах по суті справи.

У судовому засіданні 22.10.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду і повідомлено представнику позивача про час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (надалі постачальник або позивач) відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р, статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі НКРЕКП) від 14.03.2018 № 312 (надалі ПРРЕЕ, Правила), виконує функції постачальника «останньої надії» та діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої за постановою НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344 (копія постанови - додаток № 1).

Позивач зазначає, що Комунальне підприємство "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (надалі споживач або відповідач) перебувало на постачанні електричної енергії у позивача як постачальника "останньої надії" у періоді січень 2021 року.

Відповідно до частини 6 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" позивач здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному ПРРЕЕ, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується НКРЕКП (додаток 7 до ПРРЕЕ), є публічним договором приєднання та оприлюднений на офіційному веб-сайті позивача (https://uie.kiev.ua/wp-content/uploads/2025/06/Dogovir.pdf).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Отже, договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є публічним договором приєднання, укладається на підставі дій споживача споживання електричної енергії без договору з іншим електропостачальником, тобто споживач безакцептно приймає умови Договору.

Згідно з частиною 8 статті 64 ЗУ "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Згідно з п. 6.2.1. ПРРЕЕ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання електричної енергії споживачу здійснюється постачальником "останньої надії" у випадках, визначених у розділі III цих Правил.

Положенням пункту 6.2.4. ПРРЕЕ встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2. та 6.2.3. цієї глави.

Адміністратор комерційного обліку повідомляє постачальника "останньої надії" в одноденний термін про перелік споживачів (за формою згідно з додатком 8 до цих Правил), які переходять до постачальника "останньої надії", не пізніше дати такого переходу.

Відповідно до положень пункту 10 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (у редакції, чинній до 01.07.2024) до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор систем розподілу (надалі ОСР).

Згідно з фактичними обставинами справи, функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії щодо відповідача, виконував відповідний ОСР, а саме Акціонерне товариство "ДТЕК Одеські Електромережі" (надалі ОСР, АТ "ДТЕК Одеські Електромережі").

АТ "ДТЕК Одеські Електромережі" відповідно до вимог ПРРЕЕ було надано позивачу інформацію про переведення відповідача на постачання електричної енергії до позивача як постачальника "останньої надії", а саме:

- лист від 04.01.2021 № 101/19/03-18 з доданим до нього в електронній формі реєстром споживачів, згідно з яким відповідача віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії" з 01.01.2021.

Таким чином, згідно отриманої від ОСР інформації відповідач приєднався до публічного договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який відповідно частини 8 статті 64 ЗУ "Про ринок електричної енергії" вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу, та у періоді січень 2021 року споживав електричну енергію від постачальника "останньої надії" на умовах зазначеного договору (копії договору, комерційної пропозиції, додаткової угоди, протоколу, повідомлення про ПОН додатки №№ 4-8).

На виконання Договору ДПЗД "Укрінтеренерго" на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії, отриманих від ОСР відповідачу було виставлено:

- на підставі Звіту про фактичне споживання електричної енергії за січень 2021 року рахунок № 000003350137/13/О01/14057 від 24.02.2021 та Акт № 008240 купівлі-продажу електроенергії за січень 2021 від 31.01.2021 на обсяг споживання електричної енергії 273630 кВт.*год. на загальну суму 1145817,96 грн (з ПДВ).

Зазначені рахунок та акт були надіслані на адресу відповідача рекомендованим поштовим відправленням 0100190528396, яке було отримано відповідачем 31.03.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

З урахуванням зазначеного, позивач зазначає, що станом на дату подання позовної заяви, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 2893506,59 грн, з яких: 1145817,96 грн заборгованість за поставлену електроенергію; 886677,11 грн 15% річних; 679470,09 грн інфляційні втрати та 181541,43 грн пеня.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо) Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (пункт 16).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

За приписами ч. 1 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі, зокрема, необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Відповідно до ч. 5 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" зобов`язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника "останньої надії" та ціну (тариф) на послуги оператора системи передачі. Постачальник "останньої надії" зобов`язаний повідомляти споживача на своєму веб-сайті або через засоби масової інформації про зміни тарифів (цін) у строки, визначені порядком формування ціни, за якою здійснює постачання електричної енергії споживачам постачальник "останньої надії". Споживачі постачальника "останньої надії" оплачують послуги з передачі та розподілу електричної енергії оператору системи передачі та оператору системи розподілу згідно з умовами укладених договорів про надання відповідних послуг.

Згідно ч. 6 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Відповідно до п. 3.4.4. ПРРЕЕ (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у ч.1 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання споживача до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії" відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.

У відповідності до п. 6.2.3.-6.2.4. ПРРЕЕ початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Як встановлено судом, між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго, яке виконує функції постачальника останньої надії, та Комунальним підприємством "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником останньої надії на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника останньої надії та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та відповідно до вимог Закону України Про ринок електричної енергії, положень ПРРЕЕ, по оператору системи розподілу АТ ДТЕК Одеські електромережі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), що надає постачальнику останньої надії оператор системи розподілу/передачі, відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 28.12.2019 № 312 Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2118 (із змінами).

ОСР щомісяця надає постачальнику останньої надії звіти щодо фактичного відпуску електричної енергії (надалі - Звіти), на підставі яких постачальник останньої надії визначає обсяг спожитої електричної енергії кожним споживачем.

Так, на підтвердження фактичного споживання відповідачем активної електричної енергії у січні 2021 року, позивачем подано до матеріалів справи звіт АТ "ДТЕК Одеські електромережі" щодо фактичного корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку споживачів, відповідно до якого фактичний корисний відпуск електроенергії становить: за січень 2021 - 273630 кВт*год.

Також, з матеріалів справи слідує, що на виконання умов зазначеного договору та комерційної пропозиції, ДПЗД Укрінтеренерго на підставі отриманих від ОСР даних (витягу зі звіту) про фактичне споживання електричної енергії, було складено акт купівлі-продажу електроенергії № 008240 від 31.01.2021 (за січень 2021) та складено рахунок на оплату № 000003350137/13/О01/14057 від 24.02.2021, відповідно до яких відповідачем спожито електричну енергію в обсязі 273630 кВт*год на суму 1145817,96 грн з ПДВ.

При цьому, акт купівлі-продажу електроенергії № 008240 від 31.01.2021, разом з рахунком на оплату № 000003350137/13/О01/14057 від 24.02.2021 були направлені на поштову адресу відповідача 23.03.2021, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивачем належним чином підтверджено обсяги постановленої та спожитої відповідачем електричної енергії за договором постачання електричної енергії постачальником останньої надії у січні 2021 року в загальному обсязі 273630 кВт*год на загальну суму 1145817,96 грн з ПДВ.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 57 Закону України Про ринок електричної енергії передбачено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 58 Закону України Про ринок електричної енергії споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до п. 5.8 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Згідно умов п. 6.2. Договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії та відшкодувати постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань перед постачальником, що покладені на нього чинним законодавством, та/або цим Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Між тим, як встановлено судом, відповідач за спожиту електричну енергію у січні 2021 не розрахувався, у зв`язку з чим, у останнього утворилась прострочена заборгованість в загальному розмірі 1145817,96 грн.

Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт сплати відповідачем спожитої електричної енергії за вказаний період в матеріалах справи відсутні.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 1145817,96 грн підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача суми пені у розмірі 181541,43 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Положеннями ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до умов п. 6.1. Комерційної пропозиції № 3 за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

При цьому, відповідно до п. 13.1. Комерційної пропозиції № 3 сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків пені (т. 1, а.с. 28), та встановлено, що вони є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені у розмірі 181541,43 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 679470,09 грн та суми 15% річних у розмірі 886677,11 грн, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 7.4. Комерційної пропозиції № 3, споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків інфляційних втрат (т. 1, а.с. 29), та встановлено, що вони є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 679470,09 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків 15% річних за період 05.03.2021-30.04.2026 (т. 1, а.с. 30), та встановлено його арифметичну неточність, з огляду на що, судом самостійно здійснено його перерахунок, згідно якого загальний розмір 15% річних складає 886203,86 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума інфляційних втрат лише у розмірі 886203,86 грн грн. В іншій частині вимоги щодо стягнення інфляційних втрат заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 99% від суми заявленої позивачем, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач). Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 916/878/20.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/101/19.

Наявність виняткових випадків, за яких можливе зменшення розміру пені відповідач обґрунтовує тим, що підприємство надає послуги з водопостачання та водовідведення фізичним та юридичним особам у всьому Ізмаїльському районі Одеської області. Припинення роботи підприємства через арешт рахунків або стягнення надзвичайно великої суми заборгованості загрожує критичною ситуацією для м. Ізмаїл та Ізмаїльського району Одеської області.

Оцінюючи доводи відповідача, наведені в обґрунтування підстав для зменшення пені, суд не приймає їх до уваги, адже заявлена до стягнення сума пені за висновком суду не є значною відносно суми основного боргу.

Також, господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність збитків, понесених позивачем внаслідок затримки оплати за спожиту електроенергію, оскільки обов`язок доведення наявності підстав для зменшення пені покладений саме на відповідача.

Водночас суд також враховує ступінь не виконання відповідачем зобов`язань з оплати спожитої електроенергії за Договором. Так, з матеріалів справи слідує, що з 1145817,96 грн відповідачем не сплачено жодної гривні за спожиту (куплену) електроенергію.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем винятковості обставин, наведених в обґрунтування зменшення розміру пені, з огляду на що відповідне клопотання задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих 15% річних до 3% річних, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (п. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (п. 3 ст. 549 ЦК України).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Водночас формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови ВСУ від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11).

Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями.

Оскільки проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, суд не має правових підстав для їх зменшення, тому відмовляє відповідачу у задоволенні вказаного клопотання.

Щодо тверджень відповідача про неукладення договору, суд зазначає наступне.

Законодавством України, зокрема положеннями Закону України Про ринок електричної енергії та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, врегульовано відносини між учасниками роздрібного ринку електричної енергії.

Частиною 1 статті 64 Закону України Про ринок електричної енергії та п. 3.4.2 ПРРЕЕ вказано, що постачальник останньої надії надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електропостачальника; електричної 3) енергії невиконання або споживачам попереднього неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Пунктом 1.2.9 ПРРЕЕ встановлено, що постачальник останньої надії здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії, зміст якого визначається постачальником останньої надії на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії.

Постачальники універсальних послуг та постачальники останньої надії повинні оприлюднити на своїх вебсайтах типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії відповідно (п. 3.2.1. ПРРЕЕ).

На виконання положень ч. 11 ст. 64 Закону України Про ринок електричної енергії та п. 3.2.1 ПРРЕЕ ДПЗД Укрінтеренерго, як постачальником останньої надії, на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником останньої надії; Договір про постачання електричної енергії постачальником останньої надії; Комерційна пропозиція для постачання електричної енергії споживачам постачальником останньої надії; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником останньої надії.

У п. 3.4.4. ПРРЕЕ зазначено, що постачальник останньої надії здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.

Договір постачання електричної енергії між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Постачальник останньої надії постачає електричну енергію споживачу протягом строку, який не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник останньої надії припиняє електропостачання споживачу.

Отже, договір про постачання електричної енергії постачальником останньої надії є публічним договором приєднання, вважається укладеним у визначених законодавством України та ПРРЕЕ випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії.

Таким чином, з 01.01.2021 між позивачем та відповідачем виникли правовідносини на підставі публічного договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії, умови якого відповідач (як споживач електроенергії) безакцептно прийняв з урахуванням п. 1.2.9. ПРРЕЕ.

Тобто, відповідач своїми діями (споживанням електричної енергії у постачальника останньої надії) підтвердив факт укладення Договору (з невід`ємними додатками), відповідно до положень яких було розраховано вартість спожитої електричної енергії та встановлено підстави і порядок нарахування пені, 15% річних та інфляційних втрат.

Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для часткового задоволення позову.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (68600, Одеська обл., Ізмаїльський р-н., м. Ізмаїл, вул. Дмитрівська, буд. 65; код ЄДРПОУ 03350137) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; код ЄДРПОУ 19480600) суму заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 1145817,96 грн (на рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ Ощадбанк), суму пені у розмірі 181541,43 грн (на рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області), суму інфляційних втрат у розмірі 679470,09 грн (на рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області), суму 15% річних у розмірі 886203,86 грн (на рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області) та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 34716,40 грн (на рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області).

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 02.11.2026.

Суддя Нікітенко С.В.