Ухвала суду № 141105266, 30.10.2026, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/632/26

УХВАЛА

30.10.2026 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Гуцола М.П.

за участі секретаря судових засідань Москаленко С.П.;

розглянувши в приміщенні суду в місті Погребище Вінницького району Вінницької області в порядку письмового провадження матеріали про відвід головуючого судді Сича Сергія Михайловича від розгляду цивільної справи №143/632/26,

встановив:

29.10.2026 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями судді Гуцолу М.П. передано для вирішення заяву про відвід судді Погребищенського районного суду Вінницької області Сича С.М. від участі у розгляді цивільної справи №143/632/26.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Погребищенського районного суду Вінницької області знаходиться цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

26.10.2026 року до суду від представника відповідача - адвоката Богданової-Пуфф Т.Д. надійшла заява про відвід головуючого судді Сича С.М. від розгляду означеної цивільної справи.

Заява вмотивована тим, що унаслідок бездіяльності головуючого судді Сича С.М., що полягає у ненаданні представнику відповідача можливості ознайомитися із електронними матеріалами цивільної справи шляхом повного дистанційного доступу до них, відповідача ОСОБА_1 було позбавлено реальної та ефективної можливості реалізувати своє право на подання відзиву на позов, який превентивно був поданий представником відповідача 01.09.2026 року. Даний процесуальний документ разом із клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на подання клопотання про витребування доказів було зареєстровано службою діловодства суду 02.09.2026 року.

Представник відповідача наголошує на тому, що постановляючи ухвалу про відкриття провадження у справі за позовною заявою ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів», поданою в електронній формі, суддя Сич С.М., не маючи в розпорядженні належних доказів направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу, а саме опису вкладення у цінний лист, офіційно завіреного підписом уповноваженої особи та відбитком календарного штемпеля установи поштового зв`язку, а також фіскального чека (накладної), які б містили належні ідентифікуючі реквізити відправника та адресата, в порушення вимог ст.185 ЦПК України не залишив позов без руху, а безпідставно та передчасно відкрив провадження у справі.

Також представник відповідача зазначає, що на момент постановлення ухвали про відкриття провадження у справі судді Сичу С.М. було достеменно відомо про той факт, що відповідач ОСОБА_1 проходить військову службу в Національній гвардії України, адже він в рамках розгляду іншої цивільної справи №143/84/26 постановив ухвалу від 22.04.2026 року про зупинення провадження в ній на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України. Проте, суддя Сич С.М. не зупинив провадження у цій справі одночасно із його відкриттям.

В подальшому суддя Сич С.М., формально та грубо порушуючи закон, в судовому засіданні 20.10.2026 року відмовив представнику відповідача у поновленні пропущеного процесуального строку та залишив відзив без розгляду. При цьому суддя, постановляючи ухвалу про залишення відзиву без розгляду, взагалі не виходив до нарадчої кімнати та не оформив ухвалу про відмову у поновленні пропущеного процесуального строку у вигляді окремого процесуального документа, чим допустив порушення імперативного припису п.6 ч.2 ст.259 ЦПК України.

Разом із тим, постановляючи ухвалу за наслідками розгляду клопотання представника позивача про поновлення пропущеного процесуального строку на подання клопотання про витребування доказів, суд оформив її окремим процесуальним документом із роз`ясненням права на її апеляційне оскарження, що, на думку представника відповідача, свідчить про його упередженість під час розгляду цієї справи.

Також представник відповідача стверджує, що суддя Сич С.М., розглядаючи її заяву про залишення позову без розгляду, не застосував релевантну практику Верховного Суду щодо обов`язкового нотаріального посвідчення довіреностей в порядку передоручення відповідно до ч.2 ст.245 ЦК України та умисно залишив поза увагою ту обставину, що позовна заява була підписана особою, яка не мала повноважень на її підписання.

Поряд із цим представник відповідача вказує на те, що у позовній заяві ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» в порушення вимог п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України не зазначило у кого саме у позивача, первісного кредитора чи інших осіб - знаходяться оригінали письмових доказів, що перешкоджає стороні відповідача заявити клопотання про їх витребування від конкретної особи, проте суд з цих підстав не залишив позовну заяву без руху, чим продемонстрував односторонній обвинувальний ухил та упередженість на користь фінансової установи.

До матеріалів справи долучено ухвалу Погребищенського районного суду Вінницької області від 28.10.2026 у справі №143/632/26, згідно якої суд у складі судді Сича С.М., визнав заяву представника відповідача адвоката Богданової-Пуфф Т.Д. про відвід судді необгрунтованою та передав її до канцелярії Погребищенського районного суду Вінницької області для вирішення питання про відвід головуючого судді іншим суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, визначеним у порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст.39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Розглянувши заяву про відвід та дослідивши матеріали справи в частині, необхідній для вирішення означеної заяви, суд виходить із того, що, позовна заява ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» була подана до суду в електронній формі 28.05.2026 року.

Відповідно до ч.1 ст.177 ЦПК України у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

За ч.7 ст.43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» додало до позовної заяви список згрупованих поштових відправлень від 18.05.2026 року, в якому зазначено отримувачем кореспонденції ОСОБА_1 та вказана його поштова адреса (а.с.52), опис вкладення у цінний лист на ім`я отримувача кореспонденції Ціліцького О.С., згідно із яким останньому надсилається копія позовної заяви з додатками на 51 аркуші (а.с.52 зворот) та поштовий фіскальний чек від 19.05.2026 року (а.с.52 зворот), а відтак позивачем було надано суду докази направлення на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками в порядку, визначеному ч.7 ст.43, ч.1 ст.177 ЦПК України.

При цьому відсутність в розпорядженні судді Сича С.М. на момент постановлення ухвали про відкриття провадження у справі, як стверджує представник відповідача, опису вкладення у цінний лист, офіційно завіреного підписом уповноваженої особи та відбитком календарного штемпеля установи поштового зв`язку, а також фіскального чека (накладної), які б містили належні ідентифікуючі реквізити відправника та адресата, хоча й свідчать про певні недоліки в оформленні таких документів, однак самі по собі не можуть слугувати достатньою підставою для залишення позову без руху.

Водночас, слід зауважити, що представником відповідача надсилалися на адресу суду відзив на позов та заяви з процесуальних питань, в яких вона навела детальні заперечення проти позову, що свідчить про її обізнаність зі змістом позовної заяви та доданих до неї документів, а отже наведені вище стверджувані недоліки доказів, наданих позивачем на підтвердження надсилання на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками, були в подальшому очевидно достатньою мірою процесуально компенсовані наданням можливості представнику відповідача ознайомитися із матеріалами справи в електронній формі.

З огляду на викладене, не має жодних підстав стверджувати, що відповідачу та його представнику у цій справі не створено умов для реалізації ними своїх процесуальних прав та не забезпечено судом під час розгляду справи дотримання таких основних засад (принципів) цивільного судочинства як диспозитивність та змагальність сторін, що втілюються у вільному розпорядженні сторонами своїми правами щодо предмета спору та утвердженні повноти дослідження обставин справи, а відповідно й про те, що дії головуючого судді та/або постановлені ним процесуальні рішення підривають справедливість судового провадження в цілому.

Суд вважає неспроможними доводи представника відповідача стосовно того, що у позовній заяві ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» в порушення вимог п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України не зазначило у кого саме у позивача, первісного кредитора чи інших осіб - знаходяться оригінали письмових доказів, що перешкоджає стороні відповідача заявити клопотання про їх витребування від конкретної особи, а тому суддя Сич С.М. з цих підстав повинен був залишив позовну заяву без руху, зважаючи на наступнею

Відповідно до п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити, серед іншого, зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

У позовній заяві ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» дійсно не вказало відомостей про те, у кого саме знаходяться оригінали письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Разом із цим, слід зауважити, що, застосовуючи процесуальні норми, суд має керуватися принципом розумності, відповідно до якого застосування цих норм має бути спрямованим на досягнення легітимної мети, уникаючи надмірного формалізму, що може порушувати право особи на доступ до суду.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пункти 50-51, 69, та "Walchli v. France", №35787/03, пункт 29).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним". Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права" (рішення у справах "Bellet v. France" заява №23805/94, рішення від 04 грудня 1995 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain" заява №28090/95, пункт 45).

Отже, при застосуванні процесуальних норм належить уникати надмірного формалізму, що може призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.

Суд звертає увагу на те, що згідно із ч.11 ст.83 ЦПК України у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Відповідно до ч.6 ст.95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

В силу ч.5 ст.100 ЦПК України якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Системний аналіз окреслених приписів цивільного процесуального законодавства дозволяє дійти висновку, що нормативний припис п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України покликаний полегшити реалізацію учасниками справи їхнього процесуального права заявити клопотання про витребування у відповідної особи (іншої сторони, третьої особи, не учасника справи) оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Втім, відсутність вказівки у позовній заяві на те, у кого саме знаходяться оригінали письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, не може бути розцінено як істотний недолік такої заяви по суті справи, який сам по собі міг би слугувати достатньою, самостійною та безумовною підставою для залишення позовної заяви без руху.

Окремо суд відзначає, що на момент подання заяви про відвід розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а отже представник відповідача під час стадії дослідження письмових та/або електронних доказів не позбавлена права з`ясувати у представника позивача - у кого саме знаходяться оригінали письмових або електронних доказів.

Відтак, наведений представником аргумент також не може вказувати на упередженість судді під час розгляду цієї справи.

Також не заслуговує на увагу довід представника відповідача про те, що на момент постановлення ухвали про відкриття провадження у справі судді Сичу С.М. було достеменно відомо про той факт, що відповідач ОСОБА_1 проходить військову службу в Національній гвардії України, адже він в рамках розгляду іншої цивільної справи №143/84/26 постановив ухвалу від 22.04.2026 року про зупинення провадження в ній на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України, однак не зупинив провадження у цій справі одночасно із його відкриттям, позаяк на час постановлення ухвали про відкриття провадження у розглядуваній справі у матеріалах, які додавалися до позовної заяви, відомості про проходження відповідачем військової служби були відсутні, а використання суддею матеріалів іншої справи суперечить закріпленим у ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства та таким його основоположним принципам як верховенство права та змагальність сторін.

Також суду зазначає, що представник відповідача зазначала, що в судовому засіданні 20.10.2026 року суддя Сич С.М. відмовив представнику відповідача у поновленні пропущеного процесуального строку та залишив відзив без розгляду, при цьому суддя, постановляючи ухвалу про залишення відзиву без розгляду, взагалі не виходив до нарадчої кімнати та не оформив ухвалу про відмову у поновленні пропущеного процесуального строку у вигляді окремого процесуального документа, чим допустив порушення імперативного припису п.6 ч.2 ст.259 ЦПК України, а постановляючи ухвалу за наслідками розгляду клопотання представника позивача про поновлення процесуального строку на подання клопотання про витребування доказів, суд оформив її окремим процесуальним документом із роз`ясненням права на її апеляційне оскарження, що, на думку представника відповідача, свідчить про його упередженість під час розгляду цієї справи, суд зазначає таке.

Очевидно, що ключовим аргументом представника відповідача щодо упередженості судді Сича С.М. в цій справі, є постановлення судом ухвали про залишення відзиву на позов без розгляду.

При цьому представник відповідача наголошує на тому, що залишаючи відзив на позов без розгляду, суддя відмовив у поновленні пропущеного процесуального строку на його подання.

З цього приводу необхідно відзначити, що в силу ч.1 ст.120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Частиною 1 ст.278 ЦПК України визначено, що відзив у справах у спрощеному позовному провадженні подається протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Отже, за своєю процесуальною природою строк на подання відзиву у справах, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження, є процесуальним строком, встановленим законом, а суд лише може продублювати такий строк в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою судді від 03.06.2026 року відповідачу було встановлено строк на подання відзиву п`ятнадцять днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.

За вимогами ч.5 ст.272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

В п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України унормовано, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відсутність відповідача за зареєстрованою адресою місця постійного проживання на день доставлення ухвали про відкриття провадження у справі, навіть за умови, що він перебуває на військовій службі в зоні активних бойових дій, вочевидь не дає підстав для спотворення положень ч.5 ст.272, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України та висновку про те, що день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження за таких обставин не може бути ототожнено із днем вручення йому копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Як вбачається із матеріалів справи, поштова кореспонденція, якою відповідачу направлялася ухвала про відкриття провадження у справі, була повернута на адресу суду із відміткою установи поштового зв`язку «адресат відсутній» від 16.06.2026 року (а.с.141-143).

Таким чином, процесуальний строк на подання відзиву на позов сплив 01.07.2026 року.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.127 ЦПК України).

Відзив на позовну заяву надійшов до суду від представника відповідача в електронній формі 02.09.2026 року. При цьому його прохальна частина не містила клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на його подання (а.с.133-140).

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.126 ЦПК України).

Згідно із ч.4 ст.127 ЦПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Оскільки відзив на позов було подано поза межами встановленого законом процесуального строку, а клопотання про його поновлення у цій заяві по суті справи було відсутнє, то суд в судовому засіданні 20.10.2026 року постановив ухвалу про залишення його без розгляду.

Щодо форми постановлення ухвали, то суд зазначає, що за змістом ч.2 ст.258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

В силу ч.5 ст.259 ЦПК України ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом без оформлення окремого документа, зазначаються у протоколі судового засідання. Суд може оформити такі ухвали окремим документом після закінчення судового засідання.

За змістом із п.16 ч.1 ст.353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо залишення позову (заяви) без розгляду.

В апеляційному порядку окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові) виключно за умови, якщо така ухвала має «завершальне» значення щодо можливості судового розгляду та перешкоджає провадженню у справі. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі № 2-5151/09 та від 14.09.2020 року у справі № 910/404/20.

Зважаючи на те, що ухвала про залишення без розгляду відзиву на позовну заяву направлена на вирішення окремого процесуального питання і не перешкоджає провадженню у справі, то вона не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду на підставі п.16 ч.1 ст.353 ЦПК України, а тому суд дійшов висновку про її постановлення без оформлення окремого документа із зазначенням про неї у протоколі судового засідання.

Натомість, ухвала про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного процесуального строку на подання клопотання про витребування доказів відповідно до п.10 ч.1 ст.353 ЦПК України підлягає апеляційному оскарженню, а тому суд оформив її окремим процесуальним документом.

З приводу твердження представника відповідача про те, що суддя Сич С.М., розглядаючи її заяву про залишення позову без розгляду, не застосував релевантну практику Верховного Суду щодо обов`язкового нотаріального посвідчення довіреностей в порядку передоручення відповідно до ч.2 ст.245 ЦК України та умисно залишив поза увагою ту обставину, що позовна заява була підписана особою, яка не мала повноважень на її підписання, оскільки в ухвалі від 20.10.2026 року суд мотивував свій висновок, послуговуючись, зокрема на правові висновки, сформульовані у постановах Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 619/1908/23, від 04 грудня 2024 року в справі № 753/8640/24 та від 10 січня 2025 року у справі № 753/16269/23, а в силу положення ч.4 ст.36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвеція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до уставленої практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатись згідно з суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Суд зазначає, що дослідивши матеріали справи порушень норм процесуального або матеріального права з боку судді Сича С.М. не вбачається. Всі вчинені процесуальні дії відповідають засадам законності, обгрунтованості та справедливості, а також забезпечують дотримання норм права та законних інтересів усіх учасників судового процесу.

Проаналізувавши доводи та мотиви заяви про відвід, суд доходить висновку, що відвід мотивований виключно незгодою представника відповідача адвоката Богданової-Пуфф Т.Д. з прийнятими процесуальними рішеннями судді Сича С.М., що саме по собі не свідчить про його упередженість та не може бути підставою для відводу в силу закону.

Окремо суд звертає увагу на те, що представник відповідача адвокат Богданова-Пуфф Т.Д. не позбавлена права навести означені мотиви при апеляційному оскарженні рішення, якщо таке буде.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що мотиви з яких представником відповідача заявлено відвід судді Сичу С.М. є необгрунтованими та безпідставними, оскільки судом не встановлено будь-яких обставин, які б підтверджували упередженість чи необ`єктивність судді Сича Сергія Михайловича під час розгляду цивільної справи позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, судом не встановлено обставин які могли б свідчити про необ`єктивність чи упередженість судді Сича Сергія Михайловича або наявність будь яких інших підстав для відводу, передбачених ч. та ч.2 ст. 36 ЦПК України, а тому у задоволенні заяви про відвід судді необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 33, 36, 40, 258, 259, ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Богданової-Пуфф Тетяни Дмитрівни про відвід головуючого судді Сича Сергія Михайловича від розгляду цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя