Рішення № 141105050, 30.10.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Крижопільський районний суд Вінницької області

2/134/914/2026

Справа № 134/1580/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 жовтня 2026 року Крижопільський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Зарічанського В.Г.

при секретарі Балух О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в селищі Крижопіль цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.01.2026 між ТОВ «Бізнес позика» та відповідачем укладено договір №575528-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес позика» 08.01.2026 було направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №575528-КС-001 про надання кредиту та в той же день останній прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №575528-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-0858, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено (відправлено). Відповідно до п. 2.1 договору кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 7000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 % за кожен день користування кредитом. ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 7000,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про переказ коштів. Зважаючи на ті обставини, що відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у ОСОБА_1 станом на 06.08.2026 утворилась заборгованість за договором №575528-КС-001 в розмірі 22010,00 грн., що складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 7000,00 грн., суми прострочених платежів за процентами - 10780,00 грн., суми заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України - 3220,00 грн., суми прострочених платежів за комісією - 1010,00 грн. Тому позивач звернувся до суду з цим позовом. Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 02 вересня 2026 року було прийнято заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомлення (виклику) осіб та задоволено клопотання про витребування доказів в АТ «БАНК АЛЬЯНС». Дану ухвалу було надіслано відповідачу на адресу реєстрації, однак ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін до суду подано не було. Відповідач в судове засідання не з`явився, причина неявки суду не повідомив, до суду повернулося поштове відправлення із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Так, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.05.2024 у справі № 755/4829/23, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідним поштовим відправленням, яке повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи. Відповідно до ст. 280 ч.1 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подав відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення. З врахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов до наступного висновку. Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Судом встановлено, що 08.01.2026 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір №575528-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію». Факт укладення договору підтверджується: пропозицією (офертою) укласти договір 575528-КС-001 про надання кредиту та прийняттям (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору). ТОВ «Бізнес позика» було направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-0858, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено (відправлено). Відповідно до п. 2.1 договору кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 7000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Строк, на який надається кредит: 24 тижні (п. 2.3. договору кредиту). Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку (п. 2.4. договору кредиту). За умова п. 2.5. договору, комісія за видачу кредиту становить 1400,00 грн. ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 7000,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), що підтверджується листом ТОВ «Профітгід». Факт належності позичальнику вказаного вище рахунку та надходження коштів підтверджується відомостями АТ «БАНК АЛЬЯНС», що були витребувані ухвалою суду від 02.09.2026 року за клопотанням представника позивача. Таким чином, відповідач отримав кошти за спірним договором та використував їх на власні потреби. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №575528-КС-001 позичальника ОСОБА_1 , останній не виконав умови договору, в зв`язку з цим станом на 06.08.2026 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 22010,00 грн., що складається з: заборгованості за кредитом - 7000,00 грн., суми заборгованості за відсотками - 10780,00 грн., заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України - 3220,00 грн., заборгованості за комісією - 1010,00 грн. За таких обставин, суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49, 51 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України. Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У ст. 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Згідно з вимогами ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або за законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Що ж до нарахування комісії за видачу кредиту в розмірі 1010,00 грн. то варто вказати, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів». Відповідно до п. 17 ч. 1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою. Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача. Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. За таких обставин, пункт кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту є нікчемним. За ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3 ст. 216 ЦК України). За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає. З приводу вимоги про стягнення відсотків за ст. 625 ЦК України, то вона задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Враховуючи ту обставину, що наразі в Україні діє воєнний стан, тому підстави для стягнення відсотків за ст. 625 ЦК України за рішенням суду відсутні. Таким чином, даючи юридичну оцінку доказам, суд вважає, що під час розгляду справи знайшов підтвердження той факт, що відповідач отримав кредитні кошти, але свої зобов`язання з їх повернення та сплати відсотків належним чином не виконував, а отже зобов`язаний повернути позивачу борг в загальному розмірі 17780 грн., у зв`язку з чим позов слід задовольнити частково. Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2156,55 грн. Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи. На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір від 15.05.2026, який укладений між позивачем ТОВ «Бізнес позика» та Адвокатським об`єднанням «ПРАВОВИЙ СТАТУС»; рахунок - фактура №05-575528-КС-001 від 15.05.2026, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, витяг з ЄРАУ. З рахунку - фактури №05-575528-КС-001 від 15.05.2026 вбачається, що загальна сума наданих послуг по боржнику ОСОБА_1 складає 10000,00 грн. Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268) (рішення від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України»). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21). Подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Водночас суд враховує, що справа за своїм характером не є складною, обсяг доказового матеріалу є незначним, представник позивача безпосередньої участі у судових засіданнях не брав, а тому з урахуванням характеру та обсягу фактично виконаної роботи заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн є неспівмірним із складністю справи, ціною позову та обсягом наданих послуг. Таким чином, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, складність справи, обсяг об`єктивно необхідного часу для надання послуг адвокатом у даній справі, суд вважає обґрунтованим розмір вказаних витрат в сумі 3000,00 грн. Керуючись ст. 13, 81, 141, 279, 263-265, 280-285 ЦПК України, на підставі ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 629, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 41084239, Місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, IBAN № НОМЕР_4 в АТ «ОТП БАНК», 21685166, МФО: 300528) заборгованість за Договором № 575528-КС-001 про надання кредиту від 08.01.2026 року, що становить 17780,00 грн, що складається з: - Суми прострочених платежів по тілу кредиту - 7 000,00 грн; - Суми прострочених платежів по процентах - 10 780,00 грн. Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 41084239, Місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, IBAN № НОМЕР_4 в АТ «ОТП БАНК», 21685166, МФО: 300528) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 41084239, Місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, IBAN № НОМЕР_4 в АТ «ОТП БАНК», 21685166, МФО: 300528) сплачений судовий збір в розмірі 2156,55 грн. Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Заочне рішення може бути переглянуте Крижопільським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Повне найменування учасників справи: Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», бульвар Лесі Українки, 26, оф. 411, м. Київ, ЄДРПОУ 41084239. Відповідач: ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ).

Суддя