Рішення № 141104046, 02.11.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2026 р. м. Київ Справа № 911/2393/26

За позовом Акціонерного товариства "АСВІО Банк" (м. Чернігів)

до Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства "Українські хлібні традиції" "Сквирський хлібзавод" (Київська обл., м. Сквира)

про стягнення 15 450,00 грн,

Суддя Іванов А.В.

Секретар судового засідання Стадник А.Ю.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "АСВІО Банк" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства "Українські хлібні традиції" "Сквирський хлібзавод" про стягнення 15 450,00 грн заборгованості за Договором про обслуговування рахунка в цінних паперах № 130449-Ю від 13.09.2016.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.08.2026 позовну заяву встановлено позивачу строк і спосіб усунення виявлених недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.08.2026 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

Копія цієї ухвали була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, проте відповідний поштовий конверт було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення отримувачу.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 цього Закону).

Таким чином, відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав; будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області,

ВСТАНОВИВ:

13.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Асвіо Банк" (далі - депозитарна установа, позивач) та Дочірнім підприємством Публічного акціонерного товариства "Київхліб"Сквирський хлібзавод" (правонаступником якого є Дочірнє підприємство Публічного акціонерного товариства "Українські хлібні традиції" "Сквирський хлібзавод") (далі - депонент, відповідач) укладено Договір про обслуговування рахунка в цінних паперах N 130449-Ю (далі - договір), за умовами якого депозитарна установа зобов`язується у порядку, передбаченому законодавством, внутрішніми документами Депозитарної установи та цим договором, надавати послуги щодо відкриття та обслуговування рахунку у цінних паперах депонента, проводити депозитарні операції за рахунком у цінних паперах депонента на підставі розпоряджень депонента та в інший спосіб, передбачений законодавством, а також надавати інші послуги у процесі провадження депозитарної діяльності відповідно до Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 N 735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.06.2013 за N 1084/23616.

Цінні папери (фінансовий актив) депонента, права на які обліковуються депозитарною установою відповідно до умов цього договору, зберігаються Центральним депозитарієм цінних паперів відповідно до Закону України "Про депозитарну систему України" (п. 1.2 Договору).

Депозитарна установа зобов`язана відкрити депоненту рахунок у цінних паперах протягом трьох банківських днів після подання депонентом визначених законодавством документів для відкриття рахунку в цінних паперах; здійснювати облік цінних паперів, що належать депоненту, на рахунку у цінних паперах; здійснювати облік прав депонента на цінні папери, що обліковуються на рахунку у цінних паперах депонента, та обмеження таких прав; здійснювати обслуговування обігу цінних паперів на рахунку у цінних паперах депонента шляхом проведення депозитарних операцій за рахунком у цінних паперах у порядку та строки визначені законодавством та внутрішніми документами депозитарної установи (пункти 2.1.1- 2.1.5 Договору).

Згідно з п. 3.1.4 Договору депонент зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги депозитарної установи згідно з умовами та строками, передбаченими договором, та тарифами, встановленими депозитарною установою.

Відповідно до п. 4.1 Договору депонент оплачує послуги депозитарної установи, перелік та вартість яких міститься в Додатку № 1 до Договору.

Оплата послуг депозитарної установи здійснюється депонентом щомісячно до 25 числа місяця, наступного за місяцем, у якому надавались послуги, згідно акту-рахунку, який надсилається депозитарною установою депоненту засобами поштового зв`язку або отримується депонентом особисто не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, у якому надавались послуги. У акті-рахунку містяться розшифровки нарахованої до оплати суми за надані послуги. Оплата послуг депозитарної установи здійснюється у готівковій та безготівковій формі шляхом перерахування депонентом грошових коштів на рахунок депозитарної установи (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.4 Договору тарифи на депозитарне обслуговування можуть бути змінені депозитарною установою, про що депозитарна установа зобов`язана повідомити депонента. Про змінення тарифів у сторону збільшення депозитарна установа зобов`язана повідомити депонента особисто або засобами поштового зв`язку не пізніше ніж 20 робочих днів після прийняття відповідного рішення про зміну тарифів. Нові тарифи депозитарної установи можуть бути введені в дію не раніше, ніж через 30 календарних днів після відправлення депозитарною установою депоненту про їх зміну.

Підпунктом 4.4.2 Договору передбачено, що при зменшенні тарифів депозитарна установа повідомляє про зміни шляхом розміщення на веб-сайті депозитарної установи у мережі Інтернет www.asviobank.ua

Прострочення депонентом платежу за надані депозитарною установою депозитарні послуги більше як на 30 календарних днів вважається відмовою від виконання умов договору, у зв`язку з чим депонент, крім основної суми заборгованості перед депозитарною установою, повинен сплатити депозитарній установі штраф у розмірі 5% від основної суми заборгованості.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору сторони не виявили бажання у письмовій формі його розірвати (п. 6.1 та п. 6.2 Договору).

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України ).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правові засади функціонування депозитарної системи України, порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів регулюються Законом України "Про депозитарну систему України".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про депозитарну систему України" депозитарна діяльність - діяльність професійних учасників депозитарної системи України та Національного банку України щодо надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депозитарних установ, емітентів, дєпозитаріїв-кореспондентів, осіб, які провадять клірингову діяльність, Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, депонентів, номінальних утримувачів, а також надання інших послуг, які відповідно до цього Закону мають право надавати професійні учасники депозитарної системи України.

У статті 4 Закону України "Про депозитарну систему України" передбачено, що система депозитарного обліку цінних паперів - сукупність інформації, записів про емісійні пінні папери (вид із зазначенням типу, номінальна вартість і кількість, реєстр кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів), обмеження обігу тощо) на рахунках у цінних паперах власників таких рахунків; інформації про емітентів; про власників цінних паперів, які мають права за цінними паперами та права на цінні папери; про обмеження прав на цінні папери та прав за цінними паперами; про осіб, уповноважених власниками цінних паперів (управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів); про номінальних утримувачів; інші дані, що дають змогу ідентифікувати емісійні цінні папери і зазначених осіб; інша передбачена законодавством інформація. Набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку.

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про депозитарну систему України" власник рахунка у цінних паперах - особа, якій професійним учасником депозитарної системи України та/або Національним банком України відкрито рахунок у цінних паперах.

Частиною 1 статті 194 Цивільного кодексу України передбачено, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний напір та прав за цінним папером іншим особам.

За змістом статті 6 Закону України "Про депозитарну систему України" депозитарний облік цінних паперів - облік цінних паперів, прав на цінні папери та їх обмежень на рахунках у цінних паперах (далі - депозитарний облік). При цьому облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами (крім обліку прав на цінні папери, які обліковуються на рахунку номінального утримувача), Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами, номінальними утримувачами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про депозитарну систему України" визначено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України "Про депозитарну систему України" виписка з рахунка в цінних паперах номінального утримувача є документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери на рахунку номінального утримувача, що належать клієнтам номінального утримувача або клієнтам клієнта номінального утримувача, та не є підтвердженням права власності на цінні папери.

Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Банком було відкрито відповідачу рахунок у цінних паперах відповідно до Договору про обслуговування рахунку в цінних паперах №300582.

Станом на даний час цінні папери на рахунку № НОМЕР_1 обліковуються за відповідачем, що підтверджується наданою до позовної заяви випискою про стан рахунку в цінних паперах станом на 04.08.2026.

Станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом Договір не є розірваним, рахунок у цінних паперах не закритий, а його обслуговування зі сторони Банку продовжує здійснюватися.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами-вимогами про сплату заборгованості за договором (№286 від 19.01.2026, № 1844 від 25.06.2026, №1925 від 04.08.2026). Проте, такі вимоги залишились без відповіді та задоволення.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначає, що він виконав свої зобов`язання за Договором та надав відповідачеві послуги щодо відкриття та обслуговування рахунку у цінних паперах, що підтверджується актами-рахунку про надання депозитарних послуг та випискою про стан рахунку в цінних паперах.

Проте відповідачем такі акти підписано не було, вартість наданих позивачем послуг за Договором не сплачено, внаслідок чого у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі: 6 000,00 грн нарахованої комісії, 9 000,00 грн простроченої комісії.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором позивач також нарахував та пред`явив до стягнення також 450,00 грн штрафу.

Відповідно до п. 5.4 Договору, прострочення депонентом платежу за надані депозитарною установою депозитарні послуги більш як на 30 календарних днів вважається відмовою від виконання умов Договору, у зв`язку з чим депонент, крім суми основної заборгованості перед депозитарною установою, повинен сплатити депозитарній установі штраф у розмірі 5 % від основної суми заборгованості.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки суми штрафу, суд встановив його правильність, арифметичну вірність та відповідність умовам Договору і вимогам чинного законодавства України.

За змістом частини 3 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Позивачем до стягнення з відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн на підставі: Договору № 188 від 26.01.2026, укладеного з адвокатом Лисенко В.М. про надання правової допомоги, Додаткової угоди №23 до нього від 28.07.2026, акту приймання-передачі правової допомоги від 04.08.2026.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, її незначну складність, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає розмір витрат позивача на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн неспівмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторін, а покладення на відповідача таких витрат у повному обсязі не відповідає критеріям розумності, реальності та необхідності таких витрат.

Суд вважає співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторін, покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Суд при цьому звертає увагу на те, що в даному випадку не відбувається вручання суду в договірні відносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення вартості правової допомоги, оскільки наразі вирішується виключно питання щодо обґрунтованості покладення таких витрат на відповідача за позовом та їх розміру, яке судом вирішується з огляду на обставини цієї справи.

Відтак, за висновком суду, стягненню з позивача на користь відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд Київської області

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства "Українські хлібні традиції" "Сквирський хлібзавод" (09000, Київська обл., м. Сквира, вул. Карла Маркса, буд. 31; ідентифікаційний код 05486792) на користь Акціонерного товариства "АСВІО Банк" (14000, м. Чернігів, вул. Преображенська, 2; ідентифікаційний код 09809192) 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп. нарахованої комісії, 9 000 (дев`ять тисяч) грн 00 коп. простроченої комісії, 450 (чотириста п`ятдесят) грн 00 коп. штрафу, 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 02.11.2026 (після виходу судді Іванова А.В. з відпустки та лікарняного)

Суддя А.В. Іванов