Рішення № 141103972, 02.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.11.2026Справа № 910/10244/26

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІДПРИЄМСТВО ПО УТРИМАНЮ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ"

про стягнення 378 494,75 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ю.В. Завадська

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІДПРИЄМСТВО ПО УТРИМАНЮ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ" (далі - відповідач) про стягнення: 340 464,98 грн - сума заборгованості за поставлену теплову енергію за період з 11.2025 по 05.2026; 12 096,21 грн - інфляційна складова боргу, 2 655,07 грн - 3% річних, 23 278,49 - пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.08.2026 позовну заяву КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

31.08.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2026 позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10244/26, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/10244/26.

17.09.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач: не заперечує факт укладання з позивачем Договору №4542315 (тимчасовий) на постачання теплової енергії у гарячій воді від 22.11.2024, не заперечує факт постачання теплової енергії у спірний період та визнає, що сума заборгованості за поставлену теплову енергію за період з 11.2025 по 05.2026 становить 340 464,98 грн. Крім того, відповідач не заперечує проти стягнення інфляційних втрат у розмірі 12 096,21 грн.

Також, відповідач, у відзиві на позовну заяву, вказує, що позивачем не вірно здійснено нарахування 3% річних, сума заявлена до стягнення завищена на 224,18 грн. Тому відповідач надав контррозрахунок нарахування 3% річних у розмірі 2 430,89 грн. Додатково, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені до 2 227,83 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач пропонував врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди, однак на момент ухвалення рішення у справі такої угоди між сторонами досягнуто не було.

24.09.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що пеня, інфляційні втрати та 3 % річних від простроченої суми розраховані відповідно до умов Договору №4542315 (тимчасовий) на постачання теплової енергії у гарячій воді від 22.11.2024 і положень чинного законодавства України та підлягають стягненню у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2026 поновлено Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" строк подання відповіді на відзив. Відповідь на відзив Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження судом досліджено заяви по суті справи та з процесуальних питань, подані позивачем та відповідачем і додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

22.11.2024 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІДПРИЄМСТВО ПО УТРИМАНЮ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ" (далі - споживач) було укладено Договір № 4542315 (тимчасовий) на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).

Відповідно до п 1.1 Договору, постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому Договорі.

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.11.2025 (п. 4.1 Договору).

15.09.2025 відповідач звернувся до позивача з Листом № 100, в якому просив пролонгувати дію Договору.

Судом встановлено, що Листом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" №4/04.5/12252 від 22.11.2025 дію Договору № 4542315 (тимчасовий) на постачання теплової енергії у гарячій воді від 22.11.2024 продовжено до 01.11.2026.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначають Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 (далі - Правила).

Відповідно до п. 40 Правил споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Згідно п. 36 Правил Теплопостачальна організація зобов`язується, зокрема, забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.

Відповідно до п. 2.2.1 п. 2.2 Договору постачальник зобов`язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (Додатки № 3, № 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними у Додатку № 1.

Згідно з п. 2.3.1 Договору, споживач зобов`язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку № 2 до Договору.

Судом встановлено, що у Додатку № 2 до Договору, сторони погодили тарифи та порядок розрахунків.

Згідно з п. 9 Додатку № 2 до Договору, споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує за адресою: просп. Повітрофлотський, 58, оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Пунктом 10 Додатку № 2 до Договору передбачено, що споживач на відкритий розрахунковий рахунок постачальника щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію;

- до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконував свої зобов`язання за Договором № 4542315 (тимчасовий) на постачання теплової енергії у гарячій воді від 22.11.2024, поставляв відповідачу теплову енергію у період з листопада 2025 року по травень 2026 року.

Відповідно до Актів приймання-передавання товарної продукції позивачем відповідачу у період з листопада 2025 року по травень 2026 року було поставлено теплову енергію на загальну суму 340 464,98 грн, що підтверджується Актами приймання-передавання товарної продукції долученими позивачем до позовної заяви.

Відповідач, у відзиві на позовну заяву, не заперечує факту постачання теплової енергії у спірний період та визнає, що сума заборгованості за поставлену теплову енергію за період з 11.2025 по 05.2026 становить 340 464,98 грн.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовна вимога Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІДПРИЄМСТВО ПО УТРИМАНЮ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ" 340 464,98 грн заборгованості за поставлену теплову енергію за період з 11.2025 по 05.2026 є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 23 278,49 пені, 2 655,07 грн 3% річних та 12 096,21 грн інфляційних втрат.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені у розмірі 23 278,49 грн суд зазначає наступне.

За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 3.3 Договору споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожен день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Із наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що останнім було враховано п. 3.3 Договору, та здійснено розрахунок пені виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.

Судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок пені на суму заборгованості за кожним окремим Актом приймання-передавання товарної продукції, з урахуванням початку прострочення сплати і до 31.05.2025.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, суд встановив, що загальна сума пені у розмірі 23 278,49 грн вірно розрахована позивачем у позовній заяві та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 2 227,83 грн суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Суд зауважує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру пені відповідач зазначає, що одночасне примусове стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат ускладнить поточне утримання житлового фонду та розрахунки за поточні комунальні послуги, в той час зменшення пені до 2 227,83 грн не звільняє відповідача від відповідальності, а зберігає стимулюючу функцію неустойки разом з компенсацією за статтею 625 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов до висновку про відсутність існування виняткових обставин для можливості застування ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності підстав для зменшення розміру пені, як і не надано належних доказів наявності скрутного фінансового стану. А тому клопотання відповідача про зменшення розміру пені не підлягає задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 2 655,07 грн 3% річних та 12 096,21 грн інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є спеціальним заходом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат нарахованих на суму заборгованості яка виникла у період з листопада 2025 року по травень 2026 року, не врахувавши початок періоду прострочення.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, врахувавши вірні періоди прострочення та суми боргу, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення 2 655,07 грн 3% річних та 12 096,21 грн інфляційних втрат в межах заявлених позивачем позовних вимог.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІДПРИЄМСТВО ПО УТРИМАНЮ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ" 340 464,98 грн заборгованості за поставлену теплову енергію за період з 11.2025 по 05.2026, 23 278,49 пені, 2 655,07 грн 3% річних та 12 096,21 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.

Стосовно розстрочення виконання рішення суд зазначає таке.

Суд розглянув клопотання відповідача викладене у відзиві на позовну заяву про розстрочення виконання рішення на 12 місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 5 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Оскільки ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, то суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами норм ГПК України.

Проаналізувавши наведені відповідачем мотиви щодо розстрочення виконання рішення, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили неможливість виконання рішення у даній справі, не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання даного рішення суду. За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для розстрочення виконання рішення на 12 місяців.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем до позовної заяви додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 5 677,42 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Враховуючи наведене вище, судовий збір у сумі 5 677,42 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІДПРИЄМСТВО ПО УТРИМАНЮ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ" (Україна, 03150, місто Київ, вул.Антоновича, будинок 102; ідентифікаційний код: 41262554) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (Україна, 01001, місто Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5; ідентифікаційний код: 40538421) 340 464,98 грн (триста сорок тисяч чотириста шістдесят чотири гривні 98 коп.) заборгованості, 23 278,49 грн (двадцять три тисячі двісті сімдесят вісім гривень 49 коп.) пені, 2 655,07 грн (дві тисячі шістсот п`ятдесят п`ять гривень 07 коп.) 3% річних, 12 096,21 грн (дванадцять тисяч дев`яносто шість гривень 21 коп.) інфляційних втрат та 5 677,42 грн (п`ять тисяч шістсот сімдесят сім гривень 42 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.11.2026.

Суддя Оксана ГУМЕГА