Рішення № 141102745, 21.10.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 р.м. ЖитомирСправа № 906/1736/25

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.,

секретар судового засідання: Рудницька Н.В.,

за участю представника позивача: Фещенко І.С. - адвокат, ордер серія АА № 1703732 від 23.04.2026р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консольлайн Україна"

до фізичної особи - підприємця Середюк Жанни Миколаївни

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ФОП Сич Христина Ігорівна

про стягнення 197060 грн.

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Консольлайн Україна" звернулося до суду з позовом до фізичної особи - підприємця Середюк Жанни Миколаївни про стягнення 197060 грн. заборгованості за договором транспортно-експедиторського обслуговування № ТЕО 2622218409 від 14.04.2025р.

Ухвалою від 01.01.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.01.2026р.

Ухвалою від 29.01.2026р. суд відклав підготовче засідання на 03.03.2026р.

02.03.2026р. представником відповідача подано до суду:

- відзив на позовну заяву (а.с. 108-110);

- клопотання про витребування доказів (а.с. 118, 119).

- клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ФОП Сич Христину Ігорівну (а.с. 126, 127).

Ухвалою від 03.03.2026р. суд відклав підготовче засідання на 24.03.2026р.

10.03.2026р. позивачем подано відповідь на відзив (а.с. 147-154).

17.03.2026р. від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с. 193-196).

Судове засідання, призначене на 24.03.2026р. не відбулось у зв`язку з повітряною тривогою, оголошеною у Житомирській області.

Ухвалою від 25.03.2026р. суд призначив підготовче засідання на 02.04.2026р.

Ухвалою від 02.04.2026р. суд відклав підготовче засідання на 30.04.2026р.

Ухвалою від 30.04.2026р. суд залучив до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ФОП Сич Христину Ігорівну. Підготовче засідання відкладено на 28.05.2026 року.

В підготовчому судовому засіданні 28.05.2026 р. протокольною ухвалою суд відмовив в задоволенні клопотання про витребування доказів, яке подано відповідачем 02.03.2026 р.. В судовому засіданні оголошено перерву до 23.06.2026р.

Підготовче судове засідання, призначене на 23.06.2026р., не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сікорської Н.А.

Ухвалою від 30.06.2026р. суд призначив підготовче засідання на 07.07.2026р.

Ухвалою від 07.07.2026р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/1736/25 до судового розгляду по суті на 06.08.2026р.

06.08.2026р. від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (а.с. 29-32), яке суд протокольною ухвалою від 06.08.2026р. залишив без розгляду.

В судовому засіданні 06.08.2026р. суд оголосив перерву до 10.09.2026р.

Ухвалою від 10.09.2026р. суд оголосив перерву в судовому засіданні до 21.10.2026р.

В судовому засіданні 21.10.2026р. суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням з боку відповідача зобов`язань за договором транспортно-експедиторського обслуговування № ТЕО 2622218409 від 14.04.2025р., а також за заявкою № KL021441 від 15.04.2025р., відповідно до якої позивач зобов`язався організувати перевезення вантажу за маршрутом м. Гданськ (Польща) - м. Дубай (ОАЕ), а відповідач оплатити послуги експедитора та додаткові витрати, пов`язані з перевезенням.

Позивач зазначає, що під час приймання вантажу в аеропорту м. Гданськ було виявлено пошкодження однієї палети вагою 253 кг, унаслідок чого частина товару виявилась непридатною для подальшого використання та підлягала утилізації.

За твердженням позивача, відповідача було повідомлено про пошкодження вантажу та необхідність проведення його очищення, зберігання непошкодженої частини й утилізації пошкодженого товару, на що останній надав згоду. Після отримання дозволу митних органів Республіки Польща пошкоджений товар загальною вагою 253 кг було утилізовано, що підтверджується відповідним звітом про пошкодження.

Позивач вказує, що для організації зберігання та утилізації вантажу ним було залучено третіх осіб. Витрати пов`язані зі зберіганням та утилізацією вантажу становлять 17371,24 польських злотих з ПДВ. У зв`язку з понесеними витратами відповідачу виставлено рахунок № 3443 на оплату 197060,50 грн.

Позивач вказав, що умовами договору та заявкою передбачено обов`язок клієнта відшкодовувати фактично понесені експедитором додаткові витрати, зокрема витрати на зберігання та утилізацію вантажу, у тому числі, здійснені третіми особами.

Оскільки відповідач не відшкодував понесені позивачем витрати, останній звернувся до суду про стягнення коштів в розмірі 197060,50 грн., що еквівалентно 17371,24 польських злотих.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечив. Зазначає, що пошкодження вантажу сталося під час перевезення, яке здійснювала ФОП Сич Х.І. на підставі договору перевезення № 10/04/25, укладеного між ФОП Сич Христиною Ігорівною та ФОП Середюк Жанною Миколаївною. За умовами цього договору перевізник відповідав за збереження прийнятого до перевезення вантажу.

На думку відповідача, саме по собі посилання позивача на пункт 5.3.3 договору транспортно-експедиторського обслуговування не підтверджує виникнення в нього обов`язку відшкодувати заявлені витрати. Також відповідач указує на відсутність належних доказів фактично понесених саме позивачем витрат на зберігання та утилізацію вантажу, оскільки відповідні документи оформлені на польську юридичну особу CONSOLLINE SP. Z O.O.

Крім того, відповідач вважає необґрунтованою тривалість зберігання вантажу з 17.04.2025р. до 01.08.2025р. та зазначає про відсутність доказів вжиття заходів для мінімізації витрат. У зв`язку з цим просить відмовити в задоволенні позову повністю.

У відповіді на відзив позивач пояснює, що зберігання та утилізація пошкодженої частини вантажу були зумовлені необхідністю дотримання митних процедур у Польщі, оформлення відповідних дозволів, проведення робіт із сортування та утилізації пошкодженого товару, а також забезпечення подальшого перевезення неушкодженої частини вантажу.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

14.04.2025р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Консольлайн Україна" (експедитор, позивач) та фізичною особою-підприємцем Середюк Жанною Миколаївною (клієнт, відповідач) було укладено договір № ТЕО 2622218409 транспортно-експедиторського обслуговування (договір) (т.1 а.с. 16-20).

Відповідно до п.1.1. договору експедитор зобов`язується за плату та за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених умовами цього договору послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, а також додаткових послуг, необхiдних для доставки вантажу.

Згідно п.1.2. договiр може використовуватись для довгострокового систематичного надання послуг експедитора. Iстотні умови договору, необумовлені цим договором, встановлюються в заявці, яка є його невід`ємною частиною. В заявці сторони погоджують, зокрема, але не виключно, види та обсяг послуг експедитора, вид та найменування вантажу, розмір плати експедитору, пункти вiдправлення та призначення вантажу.

Пунктом 1.4. договору сторони визначили, що "транспортно-експедиторські послуги" означають будь-який вид послуг, що стосується перевезення, консолідацiї, зберiгання, обробки, упаковки вантажів, а також додаткові та консультацiйні послуги, якi з цим пов`язані, зокрема щодо митних та податкових питань, але не обмежуючись ними, декларування вантажів, здійснення страхування вантажів, а також збір чи здійснення платежів або оформлення документів, що стосуються цих вантажів.

Відповідно до цього договору експедитор зобов`язується: за плату та за рахунок клієнта організувати перевезення його вантажів на умовах, узгоджених сторонами, а також надавати інші послуги клієнтові за погодженням сторін. При необхідності для виконання своїх зобов`язань за договором, укладати вiд свого іменi та за рахунок клієнта договори з транспортними органiзацiями, контейнерними лініями, автомобiльними перевізниками, складами зберігання, терміналами, та іншими органiзацiями, уповноваженими надати вiдповiдні послуги. Документом, що пiдтверджує наявність i зміст такого договору з транспортними органiзацiями, являється транспортний документ (накладна) - коносамент (В/L), автомобiльна транспортна накладна (СМR, ТТН), авіаційна вантажна накладна (АWВ), залізнична накладна (Railway Вill) (п.2.1. п.п.2.1.1. договору), а також представляти інтереси клієнта у взаєминах з перевізниками, портами, аеропортами, державними органами та іншими організаціями у зв`язку з перевезенням, перевалкою, транспортним експедируванням вантажів клієнта (п.п.2.1.2. договору), проводити розрахунки з портами, транспортними, експедиторськими та ін. організаціями для виконання своїх зобов`язань за цим договором (п.п. 2.2.2. договору), доручити виконання цього договору третій особі (п.п. 2.2.3. договору).

Пунктом 2.2.5. договору встановлено, що експедитор має право отримувати від клієнта в розумні строки інформацію, необхідну для виконання своїх зобов`язань за цим договором. Експедитор може не починати виконання своїх обов`язків за цим договором та заявкою до моменту надання експедитору всіх необхідних документів, зокрема, установлених державними органами, інформації про характер і властивості вантажу, умов його перевезення, обробки, перевалки, а також іншої інформації, необхідно для виконання експедитором обов`язків, передбачених цим договором. Експедитор письмово повідомляє клієнта про такі обставини. Після письмового повідомлення клієнту про відсутність будь-яких документів або інших причин неможливості виконання своїх зобов`язань з вини клієнта експедитор звільняється від відповідальності за невиконання даного договору. При цьому всі витрати, пов`язані із зберіганням вантажу, простоєм контейнера та/або транспортного засобу та інші супутні витрати несе клієнт.

Згідно п.2.2.8. договору, експедитор має право на відшкодування додаткових витрат, що виникли у експедитора при виконанні цього договору, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

Відповідно до п.3.1.3. договору, клієнт має забезпечити самостійно та/або через вантажовідправника упаковку та маркування вантажу, які відповідають стандартам для транспортування авто/авіа/морським транспортом та забезпечать збереження вантажу протягом всього періоду перевезення, обробки, перевантаження, зберігання, тощо.

Пунктом 4.13. договору встановлено, що оплата послуг та додаткових витрат здійснюється клієнтом без врахування взаємних претензій в повній сумі виставлених рахунків у відповідності з умовами даного договору.

Згідно п.5.1.3. договору сторона, яка залучила третю особу до виконання своїх зобов`язань за цим договором, несе перед другою стороною відповiдальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань цією третьою особою.

Відповідно до п.5.3.3. договору клієнт відшкодовує всі витрати, фактично понесені експедитором з виконання його доручення, включаючи витрати, понесені залученими субпідрядниками / морськими / авіа перевізниками, іншими третіми особами. Дана умова діє і у разі анулювання доручення (заявки), не пред`явлення вантажу, відмови клієнта від отримання вантажу або відмови вантажоодержувача від отримання вантажу, який прибув від клієнта, здійснення витрат по поверненню вантажу вантажовідправнику/клієнту або утилізації/знищення вантажу, простою транспортних засобів з вини клієнта (вантажовідправника/вантажоодержувача), включаючи штрафи, пред`явлені транспортними та іншими організаціями, третіми зацікавленими особами, які зазнали втрат в результаті такого порушення, та сплачує відповідну винагороду за вже надані послуги.

15.04.2025р. сторонами підписано Заявку №KL021441 до договору транспортно-експедиторського обслуговування №ТЕО 2622218409 від 14.04.2025р., в якій вони погодили вартість послуг з організації перевезення та експедирування вантажу з м. Гданськ, Польща до Дубай (т.1 а.с. 21).

Відповідно до умов Заявки замовлення включає наступні послуги:

- фрахт авіа;

- навантажувально-розвантажувальні роботи;

- транспортно-експедиційне обслуговування за територією України.

Додатково клієнт зобов`язується оплатити утилізацію та зберігання вантажу.

Відповідно до умов Заявки, клієнт гарантує оплату всіх вищезазначених та можливих додаткових витрат у строк встановлений у договорі.

Відповідно до п.10 Заявки, до 22.04.2025р. обумовлено безкоштовне зберігання вантажу, з 23.04.2025р. вартість зберігання - 520 євро/ доба.

За умовами заявки , клієнт гарантує оплату всіх вищезазначених та можливих додаткових витрат у строк встановлений договором.

17.04.2025 р. компанією Welcome Airport Services Sp. z o.o. (ТОВ "Велком Ейрпорт Сервісез" (термінал вантажних перевезень аеропорту м. Гданськ, до якого прибув вантаж Відповідача для подальшого прийняття Позивачем до перевезення) було складено Протокол невідповідності № G/DMC/00007/25 у зв`язку з пошкодженням вантажу, що прибув зі Львова автомобілем BC6009HK/BС. Вказано, що вантаж складався із 6 місць загальною вагою 5040,00 кг. Під час приймання вантажу виявлено пошкодження одного місця вагою 253,00 кг. В протоколі вказано, що один піддон пошкоджено, перекинуто під час транспортування. Вміст витікає. Інші підддони брудні, деякі кришки контейнерів пошкоджені. 68 окремих контейнерів, призначені для утилізаці. азначений протокол складено безпосередньо в аеропорту м. Гданськ 17.04.2025р. о 14:50 год. та підписано уповноваженою особою Grzegorz Niwinski. (а.с. 42, 58 т. 1).

Доставку вантажу за маршрутом м. Львів (Україна) - м. Гданськ (Польща) здійснювала фізична особа-підприємець Сич Х.І. на підставі договору перевезення вантажу №10/04/25 від 10.04.2025р. (т.1 а.с. 129-131) та заявки на перевезення вантажу № 21 від 11.04.2025р. (т.1 а.с. 132).

Факт пошкодження вантажу, в тому числі, підтверджується відміткою зробленою у міжнародній товарно-транспортній накладній CMR №14, згідно якої здійснювалось перевезення вантажу перевізником ФОП Сич Х.І. за маршрутом Львів- Гданськ (т.1 а.с. 41).

У графі 13 CMR №14 уповноваженою особою порту зроблено відмітку про пошкодження вантажу.

Факт понесених витрат, які понесені зі зберіганням товару та зі знищенням підтвержено наступними операціями.

- 01.08.2025р. виконавцем PORT SERVICE Sp. z o.o. (вул. Mjr. H. Sucharskiego 75, 80-601 м. Гданськ), якого залучено Welcome Airport Services Sp. z o.o. (термінал вантажних перевезень аеропорту м. Гданськ) було здійснено знищення товарів, перелічених у рішенні керівника Митно-податкового управління в Гдині від 23 липня 2025 року у справі № 328000-CZC-1.4461.33.2025.MW. (т.1 а.с. 56).

Товар загальною вагою 253 кг був забраний зі складу за адресою: вул. Словацького, 204, м. Гданськ, прийнятий для знищення та знищений шляхом спалювання на станції термічної обробки відходів. У результаті спалювання утворилися відходи, що не мають комерційної цінності.

- 08.08.2025р. компанією Welcome Airport Services Sp. z o.o., яка здійснювала обслуговування вантажних перевезень в аеропорту м. Гданськ, виставлено рахунок на компанію Consollinе Sp. Z.O.O.. (ТОВ "Консоллайн"(Польща) для сплати послуг зі зберігання та ліквідації стандартних відправлень на загальну суму 17371,24 польських злотих (PLN) (т.1 а.с. 54).

- В свою чергу Consollinе Sp. Z.O.O.. (ТОВ "Консоллайн"(Польща) перебуває у правовідносинах ТОВ «Консольлайн» (м. Одеса) згідно договору транспортно-експедиторського обслуговування №42289205 та заявки від 23.04.2025р. за договором № 42289205 від 03.01.2023р., (т.1 а.с. 166-171).

05.11.2025 Consollinе Sp. Z.O.O. (ТОВ «Консоллайн» (Польща)) виставлено рахунок № FS 1708/2025 ТОВ «Консольлайн» на загальну суму 23394,88 дол США за надані послуги. Згідно акта виконаних робіт № 08-2025/PL від 31.08.2025р. до договору транспортно-експедиторського обслуговування №42289205 Consollinе Sp. Z.O.O. (ТОВ «Консоллайн» (Польща)) надано транспортні послуги на загальну суму 23394,88 грн., в тому числі послуги зі зберігання за межами території України за ЦМР 615-07402695 вартісю 5373,85 дол. США.

Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті № 1038 від 11.11.2025р., оформленої в АТ «ОТП БАНК», ТОВ «Консольлайн» (м. Одеса) здійснило перерахування на користь Consollinе Sp. Z.O.O. (Польща) грошових коштів у розмірі 23394,88 доларів США на рахунок, відкритий в Santander Bank Polska S.A. (т.1 а.с. 159).

У призначенні платежу зазначено: оплата за автомобільне перевезення, простій та зберігання вантажу згідно з рахунком-фактурою № FS 1708/2025 від 05.11.2025р. за договором № 42289205 від 03.01.2023р.

Таким чином, наведені документи підтверджують здійснення розрахунків між ТОВ «Консольлайн» (м. Одеса) та його польським контрагентом за послуги, пов`язані, зокрема, зі зберіганням вантажу.

- Водночас, між ТОВ «Консольлайн Україна» (позивач) та ТОВ «Консольлайн» (м. Одеса) перебувають у правовідносинах на підставі договору № ТЕО 44703904 транспортно-експедиторського обслуговування від 28.10.2022р. та заявки № KL021441 від 21.04.2025р. (т.1 а.с. 161-165).

13.08.2025р. між зазначеними товариствами складено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №718КУ, відповідно до якого ТОВ «Консольлайн» надало ТОВ «Консольлайн Україна» послуги зі зберігання за межами території України, включно з утилізацією, на суму 197060,00 грн. без ПДВ. Замовник підтвердив відсутність претензій щодо обсягу, якості та строків надання послуг (т.1 а.с. 157).

10.09.2025р. ТОВ «Консольлайн Україна» перерахувало на користь ТОВ «Консольлайн» (м. Одеса) грошові кошти в сумі 5500000,00 грн. згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 44296375 (т.1 а.с. 158).

Листом вих. №100925 від 10.09.2025р. позивач звернувся до директора ТОВ «Консольлайн» (м. Одеса) із проханням уточнити призначення цього платежу, визначивши його як оплату транспортних послуг за договором № ТЕО 44703904 від 28.10.2022р., зокрема за рахунком № 718КУ та іншими рахунками (т.1 а.с. 181).

13.08.2025р. позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №3443 на суму 197060,00 грн. за зберігання за межами території України (включно з утилізацією) (т.1 а.с. 43). Рахунок надіслано клієнту за допомогою засобів електронного зв`язку, на електронну пошту, яка вказана у розділі 11 договору.

01.09.2025р. позивач направив відповідачу претензію №27/П/25 з вимогою сплатити суму заборгованості відповідно до виставленого рахунку №3443 від 13.08.2025р. (т.1 а.с. 44).

Вимоги претензії відповідачем не виконано.

За таких обставин, ТОВ "Консольлайн Україна" звернулося до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Середюк Жанни Миколаївни 197060,00 грн. заборгованості за витратами на зберігання та утилізацію вантажу.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31.12.2025р. до реєстру внесено запис 2010350060001690970 про державну реєстрацію припинення Середюк Жанною Миколаївною підприємницької діяльності на підставі власного рішення.

Статтею 42 Конституції України визначено право кожного на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Згідно статті 50 Цивільного кодексу України, право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус фізичної особи - підприємця сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною правовою дієздатністю, та не обмежує їх.

До підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі ст. 51 Цивільного кодексу України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи.

За приписами ч. 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Незважаючи на те, що Середюк Жанна Миколаївна припинила свою діяльність як фізична особа-підприємець, невиконані зобов`язання залишилися за нею як за фізичною особою, а зміна правового статусу Середюк Ж.М. - припинення статусу суб`єкта підприємницької діяльності не є підставою для невиконання взятих на себе зобов`язань.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Як убачається зі змісту договору №ТЕО 2622218409 транспортно-експедиторського обслуговування від 14.04.2025р., між сторонами виникли правовідносини з надання транспортно-експедиторських послуг, що регулюються відповідними положеннями цивільного законодавства та Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

За ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, зокрема його завантаження та вивантаження, зберігання, виконання митних формальностей, сплату зборів і витрат, покладених на клієнта.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності регулюються положеннями Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

За змістом ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Згідно зі ст. 8 цього Закону експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор має право, зокрема, на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

Частиною 2 ст. 12 зазначеного Закону передбачено, що клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта з метою виконання договору транспортного експедирування.

У справі, що розглядається, спірним є питання відшкодування додаткових витрат, понесених позивачем під час виконання договору транспортного експедирування №ТЕО 2622218409 від 14.04.2025р., а саме витрат на зберігання та утилізацію пошкодженого вантажу в аеропорту м. Гданськ, які позивач вважає такими, що виникли в інтересах відповідача у зв`язку з виконанням зазначеного договору.

Як встановлено судом, пунктом 5.3.3 договору транспортного експедирування №ТЕО 2622218409 від 14.04.2025р. передбачено обов`язок клієнта відшкодувати експедитору всі фактичні витрати, понесені під час виконання доручення, зокрема витрати на оплату послуг залучених третіх осіб, а також витрати, пов`язані зі зберіганням та утилізацією вантажу.

На виконання умов договору сторонами погоджено заявку №KL021441 від 15.04.2025р. на організацію перевезення вантажу за маршрутом м. Гданськ (Республіка Польща) - м. Дубай.

Судом встановлено, що заявкою, поряд з основними послугами з організації перевезення, окремо передбачено обов`язок відповідача оплачувати витрати на зберігання та утилізацію вантажу, а також можливі додаткові витрати. Крім того, сторони погодили строк безоплатного зберігання до 22.04.2025р. та вартість подальшого зберігання в розмірі 520 євро за добу.

Отже, умови договору та заявки свідчать про те, що сторони не лише передбачили можливість виникнення додаткових витрат під час виконання транспортно-експедиторського доручення, а й прямо погодили покладення на відповідача обов`язку з оплати витрат на зберігання та утилізацію вантажу.

Матеріалами справи підтверджується факт пошкодження частини вантажу під час його доставки до м. Гданськ, що зумовило необхідність вирішення питання щодо подальшого поводження з пошкодженою частиною вантажу.

Зокрема, пошкодження було зафіксовано протоколом невідповідності №G/DMC/00007/25 від 17.04.2025р., а необхідність знищення пошкодженого товару підтверджується рішенням начальника Митно-податкового управління в м. Гдині від 23.07.2025р. у справі №328000-CZC-1.4461.33.2025.MW та документами щодо здійснення його утилізації 01.08.2025р. При цьому встановлено, що 253 кг пошкодженого вантажу було знищено шляхом спалювання на спеціалізованому об`єкті з термічної обробки відходів, а залишки не мали комерційної вартості.

Наведені докази у своїй сукупності підтверджують не лише факт пошкодження вантажу, а й об`єктивну необхідність вилучення пошкодженої його частини з подальшого перевезення, зберігання та утилізації. Тобто витрати, пов`язані з відповідними діями, були зумовлені фактичним станом вантажу та необхідністю забезпечення належного поводження з ним у місці його перебування.

Факт виникнення витрат на зберігання та утилізацію підтверджується, зокрема, рахунком Welcome Airport Services Sp. z o.o. на суму 17371,24 польських злотих, виставленим за відповідні послуги. Крім того, матеріалами справи підтверджуються розрахунки між суб`єктами, залученими до організації перевезення та надання супутніх послуг.

Так, ТОВ «Консольлайн» (м. Одеса) здійснило оплату на користь Consollinе Sp. z o.o. (Польща), згідно платіжної інструкції в іноземній валюті №1038 від 11.11.2025р., з призначенням платежу за послуги, пов`язані з автомобільним перевезенням, простоєм та зберіганням вантажу.

У свою чергу, взаємовідносини між ТОВ «Консольлайн Україна» та ТОВ «Консольлайн» (м. Одеса) щодо надання послуг зі зберігання вантажу за межами території України, включно з утилізацією, оформлено актом №718КУ від 13.08.2025р. на суму 197060,00 грн. Вказані послуги прийняті позивачем без зауважень щодо їх обсягу, якості та строків надання.

Також матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем на користь ТОВ «Консольлайн» (м. Одеса) коштів у сумі 5500000,00 грн., до яких включено 197060,00 грн. за зберігання за межами території України (включно з утилізацією), що підтверджується платіжною інструкцією №44296375 від 10.09.2025р.

Оцінюючи зазначені документи в сукупності, суд враховує, що вони підтверджують наявність договірних відносин між залученими до виконання транспортно-експедиторського доручення суб`єктами, оформлення послуг зі зберігання вантажу за межами України, включно з утилізацією, та проведення розрахунків між ними. При цьому сам по собі факт здійснення платежу на загальну суму не є достатнім для висновку про оплату кожної окремої послуги, однак у взаємозв`язку з актом №718КУ, рахунками та іншими документами щодо відповідного вантажу підтверджує характер і зміст господарських операцій, пов`язаних із виконанням транспортно-експедиторського доручення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виставив відповідачу рахунок №3443 від 13.08.2025р. на суму 197060,50 грн. за послуги зі зберігання вантажу за межами України, включно з утилізацією.

Оцінюючи характер витрат, суд зазначає, що вони безпосередньо пов`язані з виконанням транспортно-експедиторського доручення, оскільки виникли у зв`язку з необхідністю забезпечити зберігання та подальшу утилізацію пошкодженої частини вантажу, перевезення якого організовувалося за заявкою відповідача.

Такі дії були зумовлені не самостійною господарською потребою позивача, а фактичним станом вантажу та необхідністю вирішення питання щодо його подальшого поводження в терміналі вантажних перевезень аеропорту м. Гданськ.

Суд також ураховує, що погодження сторонами безоплатного зберігання вантажу до 22.04.2025р. та визначення вартості подальшого зберігання в розмірі 520 євро за добу свідчить про обізнаність відповідача щодо можливості виникнення додаткових витрат у разі неможливості своєчасного відправлення або отримання вантажу. Водночас установлення такого строку безоплатного зберігання не обмежувало обов`язку відповідача з оплати інших необхідних витрат, прямо передбачених заявкою, зокрема витрат на утилізацію пошкодженого вантажу.

При цьому суд бере до уваги, що положеннями пункту 5.3.3 договору сторони погодили відшкодування клієнтом фактичних витрат експедитора, понесених під час виконання доручення, у тому числі витрат на послуги залучених третіх осіб, зберігання та утилізацію вантажу. Отже, обов`язок відповідача з оплати таких витрат випливає не лише із загальних положень законодавства про транспортно-експедиторську діяльність, а й безпосередньо з погоджених сторонами умов договору та заявки.

У цьому контексті суд ураховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02.04.2025р. у справі №910/15170/23 та від 08.07.2025р. у справі №915/574/24, відповідно до яких обов`язок клієнта відшкодувати експедитору документально підтверджені витрати, понесені в інтересах клієнта з метою виконання договору транспортного експедирування, не ставиться в залежність від окремого погодження в договорі кожного виду таких витрат. Визначальними для вирішення питання про їх відшкодування є документальне підтвердження витрат та встановлення їх зв`язку з виконанням відповідного договору.

У цій справі сторони, безпосередньо передбачили в договорі та заявці обов`язок відповідача оплачувати витрати на зберігання й утилізацію вантажу. Тому встановлені судом обставини свідчать про наявність як договірної, так і законодавчої підстави для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування таких витрат.

Щодо доводів відповідача про відповідальність перевізника за пошкодження вантажу суд зазначає таке.

Як убачається з матеріалів справи, між відповідачем та ФОП Сич Х.І. було укладено договір перевезення вантажу від 10.04.2025р., на виконання якого здійснювалося перевезення вантажу до термінала вантажних перевезень аеропорту м. Гданськ. Посилаючись на положення цього договору щодо відповідальності перевізника за збереження вантажу з моменту його прийняття до моменту видачі одержувачу, відповідач вважає, що наслідки пошкодження вантажу має нести перевізник.

Суд зазначає, що зобов`язання відповідача перед позивачем за договором транспортного експедирування та зобов`язання перевізника перед відповідачем за договором перевезення виникають із різних договірних правовідносин. Саме по собі визначення договором перевезення відповідальності перевізника за збереження вантажу не припиняє та не змінює обов`язку відповідача перед позивачем щодо відшкодування погоджених і документально підтверджених витрат, понесених у зв`язку з виконанням транспортно-експедиторського доручення.

Крім того, відповідно до пункту 5.1.3 договору транспортного експедирування сторона, яка залучає до виконання своїх зобов`язань третю особу, відповідає перед іншою стороною за невиконання або неналежне виконання такою особою зобов`язань. З огляду на те, що договір перевезення від 10.04.2025р. укладено безпосередньо відповідачем із ФОП Сич Х.І., посилання відповідача на залучення перевізника саме по собі не свідчить про відсутність у нього обов`язків перед позивачем, визначених договором транспортного експедирування.

Разом із тим предметом розгляду в цій справі є не вимога про відшкодування збитків, завданих пошкодженням вантажу, а вимога про компенсацію витрат на його зберігання та утилізацію. Тому встановлення особи, винної у пошкодженні вантажу, саме по собі не є визначальним для вирішення спору за умови доведеності того, що відповідні витрати були необхідними, фактично виникли під час виконання погодженого доручення та підлягають відшкодуванню відповідачем відповідно до умов договору.

Питання про наявність підстав для покладення на перевізника відповідальності за пошкодження вантажу та відшкодування завданих відповідачу збитків може бути предметом окремого спору між відповідачем і перевізником. Можливість пред`явлення відповідачем вимог до перевізника не є самостійною підставою для звільнення відповідача від виконання власних договірних зобов`язань перед позивачем.

За таких обставин суд відхиляє відповідні заперечення відповідача, оскільки вони не спростовують погодженого сторонами обов`язку з відшкодування витрат на зберігання та утилізацію вантажу, а також не спростовують установлених судом обставин щодо виникнення таких витрат у зв`язку з виконанням транспортно-експедиторського доручення.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд вважає доведеними факт пошкодження частини вантажу, необхідність його зберігання та подальшої утилізації, виникнення у зв`язку з цим додаткових витрат, а також їх зв`язок із виконанням погодженої сторонами заявки. Умовами договору та заявки на відповідача покладено обов`язок з оплати витрат такого виду, а матеріалами справи підтверджено оформлення відповідних послуг і їх вартість у межах взаємовідносин позивача із залученим до виконання доручення суб`єктом.

За встановлених обставин суд доходить висновку, що заявлена до стягнення сума 197060,00 грн. є обґрунтованою, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати за результатами розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Оскільки позивачем позов подано в електронній формі, тому згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", розмір судового збору, який покладається на відповідача, розраховано із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору та становить 2422,40 грн.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 40000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У позовній заяві позивач повідомив суд, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 40000,00 грн.

На підтвердження заявлених до стягнення 40000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії:

- ордеру адвоката серії АА №1661571 від 30.12.2025р., виданого АО "Андер Дефенс" на ім`я Андрющенко А.В. (т.1 а.с. 10);

- ордеру серія АА № 1695717 від 01.04.2026, виданий АО "Андер Дефенс" на ім`я Фещенко І.С. (т. 1 а.с. 202);

- свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №001434 (т.1 а.с.11);

- договору №29042025 про надання правничої допомоги від 29.04.2025р., укладеного між Адвокатським об`єднанням "АНДЕР ДЕФЕНС" в особі керуючого партнера Андрющенко Анни Володимирівни та ТОВ "Консольлайн Україна" (т.1 а.с. 12);

- додаткової угоди №1 від 27.10.2025р. до договору про надання правничої допомоги №29042025 від 29.04.2025р. (т.1 а.с. 13).

Як убачається зі змісту додаткової угоди №1 від 27.10.2025р. до договору про надання правничої допомоги №29042025 від 29.04.2025р., сторони погодили обсяг правничої допомоги, яка надається Адвокатським об`єднанням «АНДЕР ДЕФЕНС» ТОВ «Консольлайн Україна» у спорі за позовом до фізичної особи-підприємця Середюк Жанни Миколаївни про стягнення заборгованості.

Зокрема, погоджений обсяг правничої допомоги охоплює ознайомлення та аналіз обставин і матеріалів справи, формування правової позиції, збирання доказів, підготовку та подання позовної заяви, представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції, підготовку та подання клопотань, пояснень та інших процесуальних документів, а також отримання судового рішення та підготовку документів для його виконання.

Пунктом 2 зазначеної додаткової угоди сторони погодили, що вартість правничої допомоги за цією угодою визначається у фіксованому розмірі та становить 40000,00 грн. При цьому оплату передбачено здійснити в безготівковій формі протягом п`яти днів із дня ухвалення судом рішення у справі про стягнення заборгованості з відповідача.

Отже, умовами додаткової угоди визначено, як конкретний обсяг правничої допомоги, що надається у зв`язку з розглядом саме цієї справи, так і погоджений сторонами розмір винагороди за її надання. Відтак, зобов`язання клієнта з оплати правничої допомоги передбачене договором, а строк його виконання пов`язаний з ухваленням судового рішення.

Суд зазначає, що погодження сторонами фіксованого розміру гонорару означає, що його сума не залежить від кількості фактично витрачених адвокатом годин на виконання окремих видів робіт. Тому відсутність деталізованого розрахунку вартості кожної послуги сама по собі не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат у погодженому розмірі, за умови підтвердження факту надання правничої допомоги та її зв`язку з розглядом справи.

Оцінюючи співмірність заявлених витрат, суд бере до уваги характер спірних правовідносин, предмет і ціну позову, обсяг матеріалів справи, необхідність дослідження договірних відносин сторін та доказів на підтвердження заявлених вимог, а також обсяг правничої допомоги, погоджений сторонами в додатковій угоді.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40000,00 грн. є пов`язаною з розглядом справи, відповідає погодженому сторонами розміру гонорару та є співмірною зі складністю спору й обсягом правничої допомоги, передбаченої додатковою угодою.

За таких обставин, враховуючи результати вирішення спору, суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в повному обсязі, а саме в сумі 40000,00 грн.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Середюк Жанни Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Консольлайн Україна" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 103, оф. 1, ЄДРПОУ 44703904):

- 197060,00 грн. заборгованості за договором транспортно-експедиторського обслуговування № ТЕО 2622218409 від 14.04.2025р.;

- 2422,40 грн. витрат по сплаті судового збору;

- 40000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення судового рішення.

Повне рішення складено: 02.11.26

Суддя Сікорська Н.А.

1 - до справи

2 - відповідачу (рек. з пов.) АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1

3- ФОП Сич Х.І. (рек. з пов.) АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .