Рішення № 141102341, 21.09.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/57/24

Провадження № 2/932/19/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Рибкіна О.А.,

за участю секретарів Панчоха В.Ю., Балик О.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа орган опіки та піклування - Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради, про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна та усунення перешкод в користуванні житлом шляхом вселення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування вимог вказала, що 12 лютого 2015 року вони з відповідачем уклали шлюб. Спільні діти з відповідачем відсутні. Шлюбні відносини в них припинились, спільне господарство не ведеться. Позов про розірвання шлюбу заявлено в окремій позовній заяві.

В них є спір про поділ майна. Її мати ОСОБА_5 02 липня 2015 року видала довіреність на неї та відповідача, надавши повноваження на продаж належної їй квартири у АДРЕСА_1 . 16 жовтня 2015 року відповідач здійснив продаж зазначеної квартири, використавши надані повноваження. Вартість продажу квартири становила 119000 грн. Гроші від продажу квартири мати подарувала їй особисто. Ці кошти 21 листопада 2015 року були сплачені за участь у членстві в обслуговуючім кооперативі «Садівницьке товариство «Ренет» та за виділення земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 4,7 м2. Дану земельну ділянку відповідач оформляв на себе, зважаючи, що на той час вона мала онкологічну хворобу. Також відповідач в той час збирав необхідні документи для удочеріння її доньки. Проте, так цього і не зробив.

Після придбання земельної ділянки, було розпочато будівництво будинку. До теперішнього часу будівництво не є завершеним. 10.05.2018 було проведено державну реєстрацію об`єкту нерухомості: садового будинку загальною площею 57.5 кв.м, житлова площа 19,2 кв.м, матеріали стін: газобетон, опис: Садовий будинок літ. «А-1», ганок літ. «А», гараж літ «Б», споруди № 1-2, за адресою: АДРЕСА_2 . Даний об`єкт нерухомості було зареєстровано за відповідачем.

Придбання земельної ділянки, на якій було побудовано будинок, і сам будинок будувався на грошові кошти, що належали їй особисто. В неї були особисті грошові кошти, які вона отримала як дарунок від своєї мами (від продажу її квартири), та грошові кошти, які вона отримувала від батька її сина, що підтверджується банківськими виписками, а саме: IR Bank pf 2013-2014 роки було отримано 10034 доларів США, АТ «Райффайзен Банк» 2000-2003 було отримано 8104,64 доларів США, за допомогою платіжної системи Western union в 2010-2012 роках було отримано 7300 доларів США.

Зі свого боку відповідач не працював під час перебування у шлюбі.

Згідно з висновком про вартість об`єкта оцінки - садового будинку площею 57,5 кв.м з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 15 серпня 2023 року становить 507550 грн. без ПДВ.

Просить суд:

1. Визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на об?єкт нерухомості садовий будинок загальною площею 57,5 кв.м, житлова площа 19,2 кв.м, матеріали стін: газобетон, опис: Садовий будинок літ. «А-1», ганок літ. «А», гараж літ «Б», споруди №1-2, за адресою АДРЕСА_2 .

2. Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на об?єкт нерухомості садовий будинок загальною площею 57,5 кв.м, житлова площа 19,2 кв.м, матеріали стін: газобетон, опис: Садовий будинок літ. «А-1», ганок літ. «А», гараж літ «Б», споруди №1-2, за адресою АДРЕСА_2 .

3. Визнати право власності на об?єкт нерухомості садовий будинок загальною площею 57,5 кв.м., житлова площа 19,2 кв.м., матеріали стін: газобетон, опис: Садовий будинок літ. «А-1», ганок літ. «А», гараж літ «Б», споруди N? 1-2, за адресою АДРЕСА_2 за позивачем.

4. Судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача надав суду відзив, в якому зазначив, що в обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що земельну ділянку, на якій збудоване спірне нерухоме майно, відповідач оформив на себе з огляду на те, що позивач мала онкологічну хворобу, а кошти були отримані нею за продаж належної її матері однокімнатної квартири. Звертає увагу суду, що будівництво дачного будинку відбувалось на гроші, які їй належали особисто, що підтверджується долученими до позову копіями платіжних відомостей. Крім цього, відповідач, за твердженням позивача, не працював під час перебування у шлюбі, та здійснив крадіжку із спірного будинку золотих прикрас позивача та її дочки. Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про достатність підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя у спільному майні відповідно до ч. 2 ст. 70 СК України, та у зв`язку із чим просить суд визнати за нею право власності на спірне майно у повному обсязі.

Відповідач та його представник вважають такі вимоги позивача безпідставними, надуманими та незаконними з огляду на таке. Статтею 60 СК України визначено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Згідно із частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадження №14-325цс18).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Із вказаних положень прослідковується можливість застосування принципу «affirmanti incumbit probatio», який означає, що «хто стверджує, той і доводить».

Про те, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову йдеться у Постанові ВС від 27.05.2020 року у справі № 2-879/13. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах - зазначає Суд.

У Постанові ВС від 27.05.2020 року у справі № 2-879/13 суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Отже саме позивач має довести належними та допустимим доказами свої позовні вимоги.

Позивач стверджує, що придбання земельної ділянки і сам будинок будувався на грошові кошти, які вона отримала у подарунок від своєї матері, та грошові кошти, які отримувала від батька свого сина на протязі 2000-2014 р.р. натомість жодних доказів, які підтверджують саме ці обставини матеріали справи не містять. Виписки с карт рахунку, та грошові відправлення позивачу від батька її сина жодним чином не підтверджують факт дарування вказаних коштів саме на будівництво будинку, та земельної ділянки. Так само надуманими, та не підтвердженими є звинувачення відповідача про крадіжку речей, які мають лише характер наклепу, та належними доказами не підтвердженні. Разом із цим, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Доказів, які свідчать про такі обставини, що мають істотне значення для відступлення принципу рівності часток подружжя, матеріали справи не містять. Тому просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Крім того, відповідач ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна та усунення перешкод в користуванні житлом шляхом вселення, в обґрунтування якого вказав, що, як свідчить членська книжка садівника СТ «Ранет», 21 листопада 2015 року він, ОСОБА_4 , був прийнятий у члени кооперативу та став володільцем земельної ділянки № НОМЕР_1 . На його замовлення 02 травня 2018 року був виготовлений технічний паспорт на садовий будинок, що був збудований його власними зусиллями на протязі 2015-2018 р.р., та в подальшому (10.05.2018 року) проведена державна реєстрація вказаного нерухомого майна за ним, ОСОБА_4 .

Будівництво вказаного нерухомого майна здійснювалось безпосередньо ним (він тривалий час займається професійно будівництвом та ремонтами приміщень), він проживав у цьому будинку під час будівництва.

За час спільного проживання відповідач за зустрічним позовом жодним чином не брала участі у будівництві спірного будинку, доходів окрім сплати аліментів від попереднього чоловіка не мала, доказів того, що земельна ділянка була придбана виключно за кошти, що їй належали, суду не надала. Єдиним внеском у будівництво садового будинку була купівля відповідачем за зустрічним позовом газобетону на початковому етапі будівництва, що ним не оспорюється.

Враховуючи, що він власноруч збудував спірне майно вважаємо, що це є істотною підставою для зміни принципу рівності при визначення часток при поділі спільного майна, вважає, що є підстави для визнання судом за ним права власності на 2/3 частини спірного нерухомого майна, а за відповідачем за зустрічним позовом залишити у власності 1/3 частини будинку.

Також зазначає, що після фактичного припинення шлюбних відносин, з серпня 2023 року відповідач за зустрічним позовом постійно чинить йому перешкоди у користуванні спільним майном, під час його відсутності самостійно змінила вхідні замки, доступу до будинку не надає. Зазначені обставини підтверджуються заявами до правоохоронних органів.

Оскільки право власності є абсолютним правом, що включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом, то власник на підставі ст. 391 ЦК України та ст. 150 ЖК України може захистити своє порушене право шляхом вселення. Оскільки він не має ані ключів, ані доступу до спірного майна, а відповідач відмовляється добровільно пустити його, належним способом захисту буде також вимога про передання позивачу ключів від вхідних дверей займаного відповідачем будинку та прибудинкових споруд.

Просить суд:

1.Визнати за ОСОБА_4 право власності на 2/3 частини об`єкту нерухомості, а саме: садового будинку загальною площею 57,5 кв.м, житлова площа 19,2 кв.м, матеріали стін: газобетон, опис: Садовий будинок літ. «А-1», ганок літ. «А», гараж літ «Б», споруди № 1-2, за адресою: АДРЕСА_2 .

2. Вселити ОСОБА_4 в садовий будинок АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 155233612101), який розташований у м. Дніпро, Дніпропетровської області, садівниче товариство «Ранет» (код ЄДРПОУ 26461164), та зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передати ОСОБА_4 ключі (дублікат ключів) від вхідних дверей садового будинку АДРЕСА_4 (код ЄДРПОУ 26461164) та всіх інших прибудинкових приміщень та споруд (воріт, калиток, гаражу, тощо).

3. Стягнути на його користь судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтовуючи їх викладеними в позовній заяві обставинами, зустрічний позов відповідача ОСОБА_4 не визнала. Також, зокрема, пояснила, що вона не оспорює те, що відповідач будував спірний будинок, але він увесь час взагалі не працював, не отримував доходів, усе робилось за її кошти, фінанси в будівництво вкладалися виключно її. Вважає, що вона фактично оплачувала послуги відповідача з будівництва. Відповідач не проживає в будинку з липня 2023 року, коли вони вирішили розлучитися. Після цього приблизно через місяць в її відсутність відповідач увірвався у її будинок, забрав свої речі, забрав з будинку певне облаштування та викрав її та її доньки золоті речі. У зв`язку з цим, щоб виключити такі випадки, щоб він більше нічого не вкрав, вона змінила у будинку замки. Вона подавала у поліцію заяву про крадіжку, але кримінальну справу не відкрили. Їх з відповідачем шлюб було розірвано у лютому 2024 року за рішенням суду. Після зміни нею замків відповідач більше не намагався потрапити до будинку, не звертався до неї щодо цього, його речей в будинку немає.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позицію позивача, просив задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 , позовні вимоги первісного позову не визнав, просив задовольнити зустрічний позов та відмовити у задоволенні первісного позову. Також пояснив, що спірний будинок будувався за спільні кошти подружжя ОСОБА_6 . Відповідач ОСОБА_4 офіційно не працював, але він займався ремонтами і отримував за це грошові кошти.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши докази по справі, суд вважає, що первісний позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_7 , батьками якої є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (т.1, а.с.7).

12 лютого 2015 року було укладено шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , яка після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 (т.1, а.с.9).

Згідно довідки Садівничого товариства «Ренет» від 26.08.2023, ОСОБА_1 постійно мешкає у садовому будинку АДРЕСА_3 з 21.11.2015 зі своєю неповнолітньою донькою ОСОБА_9 , 2008 року народження. Заборгованості по членським внескам відсутні (т.1, а.с.8).

Згідно довіреності, посвідченої 02.07.2015 приватним нотаріусом Софіївського районного нотаріального округу Кот Л.І., ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_4 та ОСОБА_1 представляти її інтереси з питання приватизації на її ім`я квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та продати вищевказану квартиру, розпоряджатися грошовими коштами отриманими від продажу вищевказаної квартири (т.1, а.с.10-11).

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 16.10.2015, ОСОБА_5 , від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_4 , продала належну їй квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за 119000 грн. Договір посвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Колесниковою Н.Л., зареєстрований в реєстрі за № 1232 (т.1, а.с.12-13).

Згідно членської книжки садівника, виданої 21 листопада 2015 року, ОСОБА_4 прийнятий до членів Садівницького товариства «Ренет», протокол № 129 від 21.11.2015 (т.1, а.с.15).

Згідно листа Комунального підприємства «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» від 11.12.2023, ОСОБА_1 , 1975 року народження, з 18 серпня 2015 по 09 вересня 206 року перебувала на диспансерному обліку у лікаря фтизіатра КП «КПТД» ДОР». З 09 вересня 2016 року по теперішній час за медичною допомогою у КП «КПТД» ДОР» не зверталася, на диспансерному обліку у лікаря фтизіатра не перебуває (т.1, а.с.16).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №123895976 від 15.05.2018 року, садовий будинок, об`єкт житлової нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , належить на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі довідки, серія та номер: 7, виданої 24.04.2018, видавник: Садівниче товариство «РЕНЕТ», технічний паспорт, серія та номер 0205/103, виданий 02.05.2018, видавник: Інженер з ІНМ Москаленко О.М. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1552335612101 (т.1, а.с.17).

Згідно «Додатку 6 до вих. № 3828/БТ від 01.11.2023» АТ «Міжнародний резервний банк» (IR Bank), в період з 01.04.2013 по 25.12.2014 було здійснено видачі переказів грошових коштів ОСОБА_8 на загальну суму 9362,51 (зазначена валюта платежу - 840), що еквівалентно 88761,38 грн. (т.1, а.с.18).

Згідно виписки за рахунком клієнта АТ «Райффайзен Банк» з 24.06.1999 по 29.11.2005, ОСОБА_8 було зараховано грошові перекази на загальну суму 8308,02 (зазначена валюта платежу - 840) (т.1, а.с.19-23).

Згідно переказів через платіжну систему Western union ОСОБА_8 від ОСОБА_10 (країна відправлення ОСОБА_11 ) в період з жовтня 2010 року по березень 2012 року було перераховано грошові кошти в загальній сумі 6950 доларів США (т.1, а.с.24-41).

Згідно відповіді Відділення поліції № 7 Дніпровського РУП ГУНП України в Дніпропетровській області від 06.09.2023 на адвокатський запит, 13.08.2023 на лінію «102» надійшло звернення ОСОБА_1 , яке було зареєстровано до ЖЄО № 25996 від 13.08.2023. Слідчим відділом ВП №7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ознак кримінального правопорушення встановлено не було і вказаний матеріал було направлено до сектору превенції ВП №7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області для прийняття рішення згідно ЗУ «Про звернення громадян». Після опрацювання даний матеріал ЖЄО було списано до справи під № 13098/2023 (т.1, а.с.42).

Згідно технічного паспорту на садовий (дачний) будинок № НОМЕР_1 в Садівничому товаристві «РЕНЕТ», виготовленого 02.05.2018, будинок належить ОСОБА_4 , загальна площа будинку складає 57,5 кв.м, також на земельній ділянці знаходиться гараж та споруди, а саме: садовий будинок літ. «А-1», ганок літ. «а», гараж літ. «Б», споруди № 1-2 (т.1, а.с.43-48).

Згідно звіту ТОВ «Центр нерухомості «Основа капіталу» про експертну оцінку майна від 15 серпня 2023 року, вартість садового будинку площею 57,5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 15 серпня 2023 року становить 507550 гривень (т.1, а.с.51-84).

20.03.2024 ОСОБА_4 було заявлено вимогу ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житлом - садовим будинком АДРЕСА_3 , в якій він вимагає надати йому доступ до будинку шляхом передання дублікату ключів до вхідних та інших дверей (т.1, а.с.118).

20.03.2024 ОСОБА_4 було подано до поліції заяву про кримінальне правопорушення за фактом самоуправства з боку колишньої дружини ОСОБА_1 відносно нерухомого майна (т.1, а.с.120, 122).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17, від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 зроблено наступний правовий висновок: «У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

Таким чином, оскільки спірний садовий будинок АДРЕСА_3 , був збудований у період шлюбу між сторонами та під час шлюбу було зареєстроване право власності на вказаний будинок за відповідачем, тому відповідно до ст.60 СК України цей будинок є спільною сумісною власністю подружжя. При цьому суд виходить із презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Суд вважає, що встановлена законом презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, не спростована позивачем, не доведено здійснення будівництва спірного будинку за її власні кошти.

Так, позивач ОСОБА_1 в позовній заяві та в судовому засіданні стверджує, що оплата за прийняття в члени садівницького товариства «Ренет» та за виділення земельної ділянки в цьому товаристві під будинок і потім будівництво будинку на цій ділянці здійснювалось за грошові кошти, які належали їй особисто на праві особистої приватної власності. Ці грошові кошти, як вона стверджує, були отримані нею у подарунок від її матері після продажу належної матері квартири, а також грошові кошти, які вона отримувала на протязі 2000-2014 років від батька свого сина.

При цьому позивачем не надано суду жодних доказів дарування їй грошових коштів матір`ю.

Також надані позивачем банківські виписки з її рахунку та перекази через платіжну систему Western union про отримання нею на протязі 2000-2014 років грошових коштів (які, як вказує позивач, надходили від батька її сина), самі по собі жодним чином не підтверджують факт наявності цих коштів у позивача станом на час будівництва спірного будинку та використання саме цих коштів на будівництво будинку, яке відбувалося, як вбачається з матеріалів справи, в період, починаючи з 21.11.2015 року, коли відповідача ОСОБА_4 було прийнято до членів Садівницького товариства «Ренет» (т.1, а.с.15), та до реєстрації за відповідачем 15.05.2018 права власності на спірний будинок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі довідки Садівничого товариства «Ренет», виданої 24.04.2018 (т.1, а.с.17).

Крім цього, позивачем не надано доказів здійснення витрат за прийняття в члени садівницького товариства «Ренет», за виділення земельної ділянки, не надано доказів загальної вартості витрачених на будівництво спірного будинку коштів.

Отже, судом встановлено, що садовий будинок АДРЕСА_3 , є спільною сумісною власністю сторін. Підстав для визнання за позивачем за первісним позовом одноосібного права власності на спірний садовий будинок судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до ч.1 ст.71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 р. № 11, до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до п.25 зазначеної постанови, вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги як за первісним позовом, так і за зустрічним позовом, підлягають частковому задоволенню, спірний будинок, який належить сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя, має бути поділений між сторонами в рівних частках і за кожною із сторін має бути визнано право власності на 1/2 частку вказаного будинку.

При цьому суд вважає не обґрунтованими зустрічні позовні вимоги відповідача щодо відступлення від засади рівності часток подружжя та визнання за ним права власності на 2/3 частини вказаного будинку, оскільки зазначені у зустрічному позові підстави для відступлення від засади рівності часток подружжя, а саме здійснення відповідачем будівництва власноручно, не є підставою для відступлення від засади рівності часток.

Щодо позовних вимог зустрічного позову про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом вселення, суд вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 , який є співвласником садового будинку АДРЕСА_3 , на теперішній час не має можливості в повній мірі здійснювати своє право власності, зокрема, не має вільного доступу до будинку через зміну позивачем замків у будинку, що підтверджується зверненнями відповідача з цього приводу до поліції і не заперечувалось у судовому засіданні позивачем, тому суд вважає, що позовні вимоги за зустрічним позовом про усунення перешкод відповідачу в користуванні належним йому на праві спільної власності житлом шляхом його вселення у спірний будинок підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позовні вимоги як за первісним позовом, так і за зустрічним позовом задоволені частково, з кожної із сторін на користь іншої сторони підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог: з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 2537,75 грн., з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір в сумі 2999,16 грн.

Керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , адреса, адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , до ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , третя особа орган опіки та піклування - Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради, місцезнаходження: м.Дніпро, вул.Михайла Грушевського, буд.70, ЄДРПОУ 44017322, про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 (одну другу) частку об`єкту житлової нерухомості - садового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 57,5 кв.м, житлова площа 19,2 кв.м, матеріали стін: газобетон, опис: садовий будинок літ. «А-1», ганок літ. «а», гараж літ. «Б», споруди № 1-2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1552335612101.

В задоволенні інших позовних вимог первісного позову відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна та усунення перешкод в користуванні житлом шляхом вселення задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 (одну другу) частку об`єкту житлової нерухомості - садового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 57,5 кв.м, житлова площа 19,2 кв.м, матеріали стін: газобетон, опис: садовий будинок літ. «А-1», ганок літ. «а», гараж літ. «Б», споруди № 1-2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1552335612101.

Вселити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в садовий будинок АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1552335612101), який розташований у м. Дніпрі Дніпропетровської області, садівниче товариство «Ренет» (код ЄДРПОУ 26461164), та зобов`язати ОСОБА_1 передати ОСОБА_4 ключі (дублікат ключів) від вхідних дверей садового будинку АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 155233612101), який розташована у м. Дніпрі Дніпропетровської області, садівниче товариство «Ренет» (код ЄДРПОУ 26461164) та всіх інших прибудинкових приміщень та споруд (воріт, калиток, гаражу, тощо).

В задоволенні інших позовних вимог зустрічного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2537 (дві тисячі п`ятсот тридцять сім) грн. 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 2999 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 16 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 01.10.2026.

Суддя О.А. Рибкін