Рішення № 141102181, 28.10.2026, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 234/14125/20

2/171/66/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2026 р. м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Кодрян Л.І.

за участю секретаря судових засідань судових засідань Перепеткевич Т.О.

представника позивача - Савельєва Я.Д.

представника відповідача Кабінету Міністрів України Вишнякової А.М.

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Апостолове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про стягнення майнової та моральної шкоди, спричиненої в результаті вчинення терористичних актів,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової шкоди, спричиненої в результаті вчинення терористичних актів під час проведення АТО в м.Красногорівка, Мар`їнського району Донецької області, у сумі 800239, 28 грн. та моральної шкоди в сумі 500000, 00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилалася на те, що він є кадровим офіцером Збройних Сил України, проживав разом зі своєю родиною у 2014 році у двокімнатній квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ордеру на житлове приміщення № 267. Протягом квітня-травня 2014 року він зробив капітальний ремонт квартири та придбав нову побутову техніку і меблі, витративши власні кошти своєї родини.

Посилається на те, що вказана квартира була єдиним об`єктом нерухомого майна, що належала його родині та використовувалася для постійного проживання. В квартирі знаходилося все їх майно, а саме: шафа-купе, диван, стіл письмовий з набором стільців, дитяче ліжко-трансформер, дитяча шафа, стіл зі стільцем, кухонний набір із 13 шаф, посуд, набір каструль, кухонне оздоблення та приладдя, холодильник, газова піч, мікрохвильова піч, бойлер, унітаз із бачком, ванна та інша сантехніка у ванній кімнаті, велике дзеркало, шафа для одягу, підставка для взуття та металеві вхідні двері, одяг на трьох осіб та інші речі.

В червні 2014 року в результаті вчинення терористичного акту під час проведення антитерористичної операції в м.Красногорівка снарядами був пошкоджений житловий будинок в якому він проживав із сім`єю, що розташований за вказаною вище адресою, який був визнаний після цього непридатним для нормальної експлуатації, експлуатації будівлі за своїм функціональним призначенням була неможлива.

Позивач зазначає, що він, як військовослужбовець Збройних Сил України був переведений на нове місце дислокації для виконання службових (бойових) завдань у складі сил антитерористичної операції. Вказує, що є учасником бойових дій, що підтверджується посвідчення від 26.02.2016.

Посилається на те, що під час його безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення та захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України всі його власні речі, меблі та побутова техніка були викрадені невідомими особами, а сама квартира приведена до непридатного для існування та проживання стану. Про вказаний факт він звернувся з заявою про кримінальне правопорушення до Мар`їнського ВП Головного управління національної поліції в Донецькій області та його заяву було зареєстровано в ЄРДР 21.10.2017. Вказує, що на теперішній час кримінальне провадження на завершене, винних не покарано, компенсацію йому не відшкодовано, що свідчить про бездіяльність органів досудового розслідування.

Вважає, що в результаті проведення антитерористичної операції в м.Красногорівка, бездіяльності органів державної влади, органів МВС України по не розслідуванню факту мародерства йому було спричинено майнову та моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню з Держави Україна.

Звертає увагу, що період заподіяння шкоди його майну відповідає періоду проведення АТО, а місце заподіяння такої шкоди місце проведення антитерористичної операції. Зазначає, що відповідно до матеріалів кримінального провадження № 12017050690001461 шкода йому завдана внаслідок терористичного акту.

Зазначає, що до теперішнього часу він не отримав від Держави Україна ні житла, ні компенсації за його пошкодження.

Позивач зазначає, що загальний розмір заподіяних йому матеріальних збитків за меблі та винаймання житла становить 216643,28 грн, а шкоду, яку він зазнав у результаті руйнування будинку за вище вказаною адресою він оцінює в 583596, 00 грн.

Крім того, позивач зазначає, що оскільки він визнаний потерпілим по кримінальному провадженню № 42014000000000457, внесеному в ЄРДР від 31.05.2014 за фактом розв`язання та ведення представниками РФ і Збройних Сил РФ та іншими особами за попередньою змовою групою осіб агресивної війни проти України, що спричинило загибель людей та інші тяжкі наслідки, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.258, ч.1 ст.258-3, ст.437 КК України, не отримав жодного відшкодування за руйнування його житла внаслідок терористичного акту та дій мародерів, то існують передбачені законом підстави для стягнення з відповідачів моральної шкоди на його користь у сумі 500000 грн. При цьому вказує, що має статус учасника бойових дій, а також є внутрішньо переміщеною особою,

Посилаючись на Закон України «Про боротьбу з тероризмом» та інші нормативні акти, які становлять правову основу боротьби з тероризмом, Кодекс цивільного захисту України, ЦК України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, практику ЄСПЛ просить позов задовольнити у повному обсязі.

Згідно поданого до суду відзиву та письмових додаткових пояснень представник відповідача - Кабінету Міністрів України Вишнякова А.М. заперечила щодо задоволення позову. Посилається на те, що держава не несе майнової відповідальності перед потерпілими за всі злочини, які залишилися не розкритими. Відповідно до норм ст.ст. 1177, 1200,1207 ЦК України така шкода компенсується фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення внаслідок каліцтва, іншого ушкодження здоров`я або смерті.

Представник відповідача Вишнякова А.М. зазначає, що закон, який регулює порядок відшкодування за рахунок коштів державного бюджету шкоди, заподіяної терористичним актом, відсутній як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи судом. Отже, передбачене ст.19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» право на відшкодування державною відповідно до закону шкоди, завданої терористичним актом, не породжує без спеціального закону легітимного очікування на отримання від держави Україна відшкодування за моральну шкоду, завдану в період проведення АТО.

Посилається на те, що на спростування доводів в частині позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди за знищене (пошкоджене) житло слід врахувати, що Держава Україна на виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення права власності вжила заходів для юридичного оформлення механізму компенсації за зруйноване чи пошкоджене майно фізичних та юридичних осіб. Вказує, що Кабінетом Міністрів України 18 грудня 2013 року прийнято постанову № 947, якою затверджено Порядок надання та визначення розміру грошової допомоги або компенсації постраждалим від надзвичайних ситуацій, які залишилися на попередньому місці проживання (далі-Порядок), викладений в редакції постанови КМ України від 10 липня 2019 року № 623. У подальшому постановою КМ України від 02 вересня 2020 року № 767 внесено зміни до постанови № 947 від 18 грудня 2013 року. У п.1 Порядку зазначено, що він визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Грошова компенсація постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації. Виходячи з положень Порядку прийняття рішення про виплату грошової компенсації постраждалим, які є власниками зруйнованого житла відноситься до повноважень комісії, утвореної Донецькою та Луганською облдержадміністраціями. Зазначає, що на момент подання ОСОБА_1 позову до суду було встановлено механізм надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим, Житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією РФ. Проте, у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача за отриманням компенсації за пошкоджене житло відповідно до встановленого Порядку.

У зв`язку з вищенаведеним вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026 року зазначена справа визначена для розгляду судді Кодрян Л.І.

Ухвалою суду від 27.05.2026 справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про стягнення майнової та моральної шкоди прийнято до провадження. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання в справі з викликом учасників справи.

Ухвалою суду від 12.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено зазначену справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, та, обґрунтовуючи їх викладеними в ній доводами, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позов підтримала з підстав, зазначених у відзиві, просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача ОСОБА_3 , дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, з`ясувавши обставини справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до ордера на житлове приміщення № 267 від 25.03.2014, виданого на ім`я ОСОБА_1 підставою його видачі на житло за адресою АДРЕСА_1 стало рішення виконкому міської ради м.Красногорівка від 19.03.2014 № 43, склад сім`ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 дружина, ОСОБА_5 син (а.с.10).

Відповідно до довідки № 476 від 23.06.2021 Мар`їнської міської військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області вбачається, що будинок за адресою АДРЕСА_2 перебуває у власності Мар`їнської міської територіальної громади Покровського району Донецької області на балансі міського комбінату комунальних підприємств «Віта» м.Красногорівка Мар`їнської міської військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області (а.с.189).

Згідно Звіту про технічний стан несучих та огороджувальних конструкцій житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 вбачається, що подальша експлуатація багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 за цією адресою в нормальному режимі, за умови виконання заходів перерахованих у розділі 5 цього звіту і за умови не появи нових ушкоджень або розвитку виявлених деформацій і ушкоджень, можлива тільки після виконання комплексу ремонтно-відновлювальних робіт капітального характеру за попередньо розробленим проєктом. На момент видачі цього звіту експлуатація будівлі за своїм функціональним призначенням неможлива (а.с.11-17).

Відповідно до довідки від 12.10.2020, №12 ОСОБА_1 в період з 14.04.2014 по 29.04.2018 безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення та захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (а.с.28).

Згідно довідки від 12.10.2020, № 13 ОСОБА_1 з 14.05.2018 брав участь в операції Об`єднаних сил, забезпеченні національної безпеки та оборони, відсічі збройній агресії проти України (а.с.30).

З відповіді Мар`їнського ВП Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області від 18.06.2020 вбачається, що відомості про кримінальне правопорушення за фактом крадіжки майна ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 внесені до ЄРДР за № 12017050690001461 від 21.10.2017 за ч.3 ст.185 КК України (а.с.33).

Відповідно до висновку за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження № 1932, складеного 29.11.2017 встановлено, що розмір матеріальної шкоди завданої власнику пошкодженого (знищеного) майна, що знаходиться в квартирі, розташованій за адресою м.Красногорівка, Мар`їнського району складає 44743,28 грн (а.с.38-48). Фотоматеріали стану квартири станом на 2014 рік та станом на 2017 рік (а.с.58-72).

Згідно договору оренди квартири від 30.11.2015 № 1 встановлено, що ОСОБА_1 уклав вказаний договір з ОСОБА_6 та житлове приміщення за адресою АДРЕСА_3 (а.с.49).

Відповідно до довідки від 25.10.2018 № 74937 ОСОБА_1 взятий на облік, як внутрішньо переміщена особа (а.с.50).

Згідно довідки від 14.12.2016 ОСОБА_1 спостерігається у невролога (а.с.51).

З відповіді Генеральної прокуратури України вбачається, що головною військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України розглянуто та задоволено заяву ОСОБА_1 про визнання потерпілим у кримінальному провадженні № 42014000000000457 за фактом розв`язання та ведення представниками РФ і Збройних Сил РФ та іншими особами за попередньою змовою групою осіб агресивної війни проти України (а.с.53).

Відповідно до довідки квартирно-експлуатаційного відділу м.Луганськ від 25.05.2017 № 95 квартира за адресою АДРЕСА_1 знаходиться на лінії зіткнення (підстава розпорядження КМ України від 07.11.2014 № 1085 із змінами від 05.05.2015 № 428-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, № 128-р від 18.02.2015) (а.с.56).

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для настання деліктної відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України необхідна наявність: а) шкоди; б) протиправної поведінки її заподіювача; в) причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вини останнього. Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 21 КЦЗ України громадяни України мають право, зокрема, на соціальний захист та відшкодування відповідно до законодавства шкоди, заподіяної їхньому життю, здоров`ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій або проведення робіт із запобігання та ліквідації наслідків.

Частиною першою статті 84 КЦЗ України(у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що постраждалий внаслідок надзвичайної ситуації це особа, якій заподіяно моральну, фізичну або матеріальну шкоду внаслідок надзвичайної ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків.

Відповідно до частини першої статті 86 КЦЗ України забезпечення житлом постраждалих, житло яких стало непридатним для проживання внаслідок надзвичайної ситуації, здійснюється місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання шляхом: 1) надання житлових приміщень з фонду житла для тимчасового проживання; 2) позачергового надання житла, збудованого за замовленням місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та суб`єктів господарювання; 3) будівництва житлових будинків для постраждалих; 4) закупівлі квартир або житлових будинків.

Постраждалі, яким виплачено грошову компенсацію за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок), житлом за рахунок держави не забезпечуються (частина восьма статті 86 КЦЗ України).

За умовами частини третьої статті 89 КЦЗ України постраждалим, які залишилися на попередньому місці проживання, надається грошова допомога у порядку та розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини восьмої статті 86 та частини третьої статті 89 КЦЗ України Кабінет Міністрів України затвердив Порядок надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій та розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації № 947 (зі змінами в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2020року № 767), яким встановлено механізм надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій і розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації.

Пунктами 2-4 Порядку № 947 (зі змінами в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 767 від 02 вересня 2020року) передбачено, що постраждалими визнаються громадяни України, іноземці та особи без громадянства, житлові будинки (квартири) (далі житло) яких пошкоджено/зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації (далі постраждалі). Грошова допомога надається постраждалим, житло яких пошкоджено внаслідок надзвичайної ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків та які відмовилися від евакуації, відселення та залишилися на попередньому місці проживання та/або в межах відповідного населеного пункту. Грошова компенсація надається постраждалим, які є власниками житла, яке перебуває на контрольованих Україною територіях та було зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, після дати набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014року № 405 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України». Органи місцевого самоврядування, а в разі їх відсутності військово-цивільні адміністрації населених пунктів проводять обстеження пошкодженого або зруйнованого житла, обліковують його, складають і затверджують списки постраждалих на відповідній території та видають довідки про визнання особи постраждалою внаслідок надзвичайної ситуації.

Згідно з пунктом 5 цього Порядку рішення про надання постраждалим грошової допомоги та її розмір приймає Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади. Рішення про надання грошової компенсації приймають комісії з розгляду питань, пов`язаних з наданням грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації (далі комісія), на підставі поданих органами місцевого самоврядування, а у разі їх відсутності військово-цивільними адміністраціями населених пунктів сформованих та затверджених списків постраждалих на виплату грошової компенсації.

У пункті 6.45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 757/64569/16-ц (провадження № 14-19цс23), зазначено, що передбачене у статті 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» право на відшкодування відповідно до закону шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, з огляду на відсутність відповідного закону не породжує легітимного очікування на отримання від Держави України такого відшкодування за пошкоджений у період проведення антитерористичної операції об`єкт нежитлової нерухомості незалежно від того, на якій території підконтрольній чи непідконтрольній Україні мав місце вказаний акт (див. постанову від 04 вересня 2019року у справі № 265/6582/16-ц (пункти 34, 69)). З аналогічних підстав не породжує у позивачки такого очікування і застосована судом першої інстанції стаття 85 КЦЗ України, відповідно до якої відшкодування матеріальних збитків постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій здійснюється у порядку, визначеному законом (див. зазначену постанову Великої Палати Верховного Суду (пункт 35)).

У постанові Верховного Суду від 28 лютого 2024року у справі № 242/4413/16-ц (провадження № 61-6070св23) зазначено, що «Постанова № 767 передбачила у відповідних Порядках виплату, зокрема, грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, і така компенсація не має правової природи відшкодування майнової чи моральної шкоди, завданої саме Україною».

Таким чином держава виконала позитивні зобов`язання та розробила компенсаційний механізм відшкодування вартості зруйнованого (пошкодженого) житла (див. постанови Верховного Суду від 20 вересня 2024року у справі № 172/631/23, від 06 січня 2025року у справі № 202/3804/22).

Відповідно до частини дев`ятої статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 вересня 2023року в справі № 757/64569/16-ц (провадження № 14-19цс23)).

Зважаючи на встановлені у даній справі, обставини необхідно дійти висновку про те, що держава виконала позитивні зобов`язання та розробила компенсаційний механізм відшкодування вартості зруйнованого (пошкодженого) житла.

У цій справі відповідне правове регулювання міститься у Порядку № 947 (зі змінами в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 767 від 02 вересня 2020року).

22 травня 2023року набрав чинності Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України» від 23 лютого 2023року, який визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, з дня набрання чинності Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022року, тобто з 24 лютого 2022року.

Отже, цей Закон не регулює питання надання компенсації за об`єкти нерухомого майна, які були пошкоджені або зруйновані до 24 лютого 2022року, в той час як до початку широкомасштабного вторгнення надання компенсації тим, чиє житло було зруйновано внаслідок збройної агресії російської федерації, здійснювалося згідно з Порядком № 947 (зі змінами в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2020року № 767).

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався у передбаченому законом порядку до комісії з розгляду питань, пов`язаних з наданням грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією РФ.

Суд звертає увагу на те, що самих лише посилань позивача на тривалу відсутність компенсації за зруйноване майно та неможливість внаслідок цього відновити житло недостатньо для того, щоби присудити компенсацію саме за порушення Україною її позитивних матеріальних обов`язків за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Обов`язок відновити майно (чи виплатити компенсацію у вигляді вартості такого відновлення) держава може мати лише у разі порушення негативного обов`язку з гарантування права на мирне володіння майном. Але на порушення Україною цього обов`язку позивач не скаржився, те, що саме Україна зруйнувала його житло, не доводив.

Крім того, якщо ж позивач вважає, що руйнування його майна відбулось внаслідок діяння РФ, то за це не може бути відповідальною Україна.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, суд України має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії російської федерації, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни (див. постанову від 14 квітня 2022року у справі № 308/9708/19).

РФ як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08 червня 1977року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації Держави Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію (частини п`ята та дев`ята статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Відсутність підтвердження того, що позивач використав визначений державою порядок отримання гарантованої нею компенсації свідчить про необґрунтованість доводів позивача в частині покладання відповідальності за заподіяну йому шкоду на Державу Україна.

Разом з цим слід зазначити, що позивачем не доведені обставини, викладені в позовній заяві, про те, що рухоме та нерухоме майно про яке ОСОБА_1 зазначає у позові належало йому на праві власності.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ст.79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до вимог ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, на підтвердження позовних вимог, в частині рухомого майна, ОСОБА_1 надав висновок за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження № 1932, складений 29.11.2017 про розмір матеріальної шкоди завданої власнику пошкодженого (знищеного) майна, що знаходиться в квартирі, фотоматеріали стану квартири станом на 2014 рік та станом на 2017 рік. При цьому у вказаному висновку зазначено, що майно знаходиться у квартирі, розташованій за адресою м.Красногорівка, Мар`їнського району. Інших належних та допустимих доказів належності йому перерахованого у позові рухомого майна позивач не надав.

Також не можуть бути належними та допустимими доказами на підтвердження вказаної обставини відомості про кримінальне правопорушення за фактом крадіжки майна ОСОБА_1 ,вказаного в позовній заяві,за адресою АДРЕСА_1 , внесені до ЄРДР за № 12017050690001461 від 21.10.2017 за ч.3 ст.185 КК України.

Що стосується доводів належності позивачу нерухомого майна слід зазначити, що судом встановлено, що будинок за адресою АДРЕСА_2 перебуває у власності Мар`їнської міської територіальної громади Покровського району Донецької області на балансі міського комбінату комунальних підприємств «Віта» м.Красногорівка Мар`їнської міської військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області.

Щодо доводів позивача в частині заподіяння йому моральної шкоди та стягнення її з держави Україна у зв`язку з бездіяльністю органів досудового розслідування в кримінальних провадження, де він є потерпілим слід зазначити наступне.

Згідно ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст.1207 ЦК України шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, відшкодовується потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, або якщо вона є неплатоспроможною. Умови та порядок відшкодування державою шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, встановлюються законом.

ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не доведено про наявність, передбачених законом підстав для відшкодування йому шкоди, як фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення за рахунок Державного бюджету України.

Вищенаведене вказує на безпідставність заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4,12, 13, 76-81, 89, 141, 258,259, 263, 264, 265, 352-354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про стягнення майнової та моральної шкоди, спричиненої в результаті вчинення терористичних актів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 02 .11.2026.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Кабінет Міністрів України, ЄДРПОУ 0001944201, місцезнаходження: 01008, м.Київ, вул.Грушевського, 12/2, Київська область.

Відповідач: Державна казначейська служба України, ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Бастіонна, буд.6, Київська область.

СуддяЛ. І. Кодрян