Ухвала суду № 141101974, 28.10.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

28 жовтня 2026 р. Справа № 902/1791/25

Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

за участю :

арбітражний керуючий Белінська Н.О.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1791/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 06.05.2026 року відкрито провадження у справі № 902/1791/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі № 902/1791/25 арбітражного керуючого Белінську Н.О. Призначено попереднє засідання у справі.

11.05.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

24.08.2026 року до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" надійшла заява (сформована в системі "Електронний суд") б/н від 24.08.2026 року (вх. № 01-32/1196/26) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 104 244,98 грн у справі № 902/1791/25.

Ухвалою від 27.08.2026 вказану заяву призначено до розгляду на 28.10.2026.

15.09.2026 року до суду від арбітражного керуючого Белінської Н.О. через систему "Електронний суд" надійшло повідомлення № 02-1199/10110 від 15.09.2026 року про результати розгляду вимог ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" у справі № 902/1791/25.

В судове засідання на визначену дату з`явилась арбітражний керуючий. Заявник, інші учасники справи в судове засідання не з`явились.

В ході розгляду справи, арбітражний керуючий заявлені вимоги до боржника визнала частково, з підстав, наведених у поданому раніше повідомленні.

Суд, розглянувши вказану вище кредиторську заяву, заслухавши арбітражного керуючого та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановив наступне.

За змістом кредиторської заяви, 25.06.2025 між ТОВ "МАКС КРЕДИТ" (далі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-10443501, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Згідно п.1.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит у національній валюті у формі Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п.1.2. Договору сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає: 3500,00 гривень. Тип Кредиту - кредитна лінія (безвідклична).

Відповідно до п. 1.3. Договору строк дії кредитної лінії (Строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути Суму кредиту Кредитодавцю в останній день Строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) "20" червня 2026р.

Відповідно до п.1.4. Договору Розрахунковий платіжний період за цим Договором становить 15 днів. Позичальник зобов`язаний здійснювати оплату нарахованих процентів в Періодичні дати платежів, які є останнім днем кожного Розрахункового платіжного періоду, тобто: "10" липня 2025р., та кожного 15 дня після цієї дати протягом Строку дії кредитної лінії (Строку кредитування).

Дата повернення кредиту, Періодичні дати платежів та дата сплати Комісії (якщо умовами Договору передбачено сплату Комісії одним платежем) зазначаються в Графіку платежів, який міститься в Додатку 1 до цього Договору та є його невід`ємною частиною.

У разі, якщо Позичальник виконав зобов`язання по сплаті процентів та належної до оплати Комісії/частини Комісії (згідно Графіку платежів) не пізніше наступного дня за днем Періодичної дати платежу, то він вважатиметься таким, що виконав свої зобов`язання по сплаті платежу належним чином.

У відповідності до п.1.5. Договору процентна ставка фіксована та становить:

Стандартна процента ставка складає 0,94% (нуль цілих 94 сотих) від Суми кредиту за кожний день користування Кредитом, застосовується у межах Строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. Договору (за виключенням строку кредитування, коли Позичальник має право на використання Зниженої процентної ставки).

Згідно з п. 1.6. Договору Кредитодавець одноразово в момент видачі Кредиту нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від Суми кредиту, що складає: 700.00 грн., яку Позичальник зобов`язаний сплатити в момент укладання Договору.

Відповідно до п. 6.4. Договору, у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань за цим Договором, Кредитодавець має право нарахувати, а Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу в такому порядку та розмірі:

на другий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 175,00 грн.;

на п`ятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 350,00 грн.;

на десятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 525,00 грн.;

на двадцять перший день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 350,00 грн.;

на сороковий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 350,00 грн.

Відповідно до п.2.10 Договору Кредитодавець зобов`язаний надати Кредит у дату надання/видачі Кредиту: "25"червня 2025 р. Сума Кредиту перераховується Кредитодавцем в сумі 3500.00 грн. на рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

Отже, Кредитодавець свої зобов`язання за Кредитним договором виконав та надав Боржнику грошові кошти у розмірі 3500,00 грн., що були перераховані на платіжну картку Боржника як позичальника за Кредитним договором.

На підтвердження перерахування кредитних коштів Кредитор до заяви про грошові вимоги додає Підтвердження від ТОВ "ПрофітГід" щодо здійснення переказу грошових коштів на підставі Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-714 від 28.07.2023., та додаток до Підтвердження про перерахування коштів.

Станом на дату подання цієї заяви Боржник свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим, відповідно до розрахунку заборгованості (додається) за Боржником обліковується заборгованість в загальному розмірі 14850,36 грн., з яких: 3325,00 грн. - заборгованості за тілом; 559,80 грн. - заборгованість по комісії за надання кредиту; 1400,00 грн - штраф; 9565,56 грн. - заборгованості по процентам.

Проценті нараховані: 1469,22 грн. - за період з 25.06.25 по 25.08.25; 3938,76 грн. - за період з 26.08.25 по 29.12.25 (нараховані ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП"); 4157,58 грн. - за період з 30.12.25 по 11.05.26 (нараховані ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП").

29.12.2025 року між ТОВ "МАКС КРЕДИТ" та ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" укладено Договір факторингу № 29122025-МК/ЕЛ.ЕН.ГРУП (далі - Договір факторингу), відповідно до якого ТОВ "МАКС КРЕДИТ" відступило своє право вимоги за договорами, в тому числі і за Договором КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ №00-10443501.

Відповідно до п. 2.1. Договору факторингу в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту Суму Фінансування, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові Права Вимоги за укладеними кредитними договорами згідно Реєстру Боржників, в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги.

Згідно з п. 2.2. Договору факторингу Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Боргів та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відповідно до Реєстру Боржників та є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 2.4. Договору факторингу з дати відступлення Прав Вимоги Клієнт перестає бути стороною за укладеними Кредитними договорами, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за укладеними кредитними договорами, згідно реєстру та набуває всіх прав за ним.

Таким чином, Відповідно до Реєстру боржників, як додатку № 1 до Договору факторингу ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" набуло право грошової вимоги до Боржника в сумі 6754,02 грн.

У зв`язку з тим, що Реєстр прав вимоги до Договору факторингу містить інформацію по кредитах інших боржників, Витяг з реєстру боржників формується окремо з метою виконання вимог Закону України "Про захист персональних даних".

З дати відступлення Прав Вимоги Клієнт перестає бути стороною за укладеними Кредитними договорами, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за укладеними кредитними договорами, згідно реєстру та набуває всіх прав за ним.

Таким чином, ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" після набуття статусу нового кредитора набуло не лише право вимоги щодо основної суми заборгованості, а й усі похідні права, що випливають із кредитного договору, зокрема: право на нарахування процентів за користування кредитом; право на подальше ведення обліку заборгованості; право на застосування передбачених договором механізмів забезпечення виконання зобов`язання; право вимоги сплати всіх платежів, передбачених умовами договору.

12.07.2025 року між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КІФ" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 1960783, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію.

Відповідно до п.3. Кредитного договору, за цим Договором Товариство надає Клієнту Кредит у гривні, а Клієнт зобов`язується одержати та повернути Кредит, сплатити передбачені цим Договором проценти та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума Кредиту складає - 3000,00 гривень. Тип Кредиту - Кредит.

Строк пільгового кредитування - 30 дні (в) (день).

Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості Кредиту для Клієнта та реальної річної процентної ставки за цим Договором (далі за текстом - "Графік платежів"), що є Додатком №1 до цього Договору.

Тип процентної ставки - фіксована.

За користуванням Кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:

Пільгова процентна ставка (знижка) у розмірі 1.35% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду (30 календарних днів з 2.07.2025 по 10.08.2025).

Стандартна процента ставка у розмірі 1.59% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується з першого дня Стандартного періоду (60 календарних днів з 11.08.2025 по 10.10.2025).

Згідно з п. 3.6. Кредитного договору, денна процентна ставка на дату укладення цього Договору за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування пільгової процентної ставки складає 0.98% за 1 (один) день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України "Про споживче кредитування": (2646(загальні витрати) грн. / 3000 (сума кредиту)) грн.) / 90 (строк кредитування) дн. * 100% = 0.98% в день.

Відповідно до п.4.1. Кредитного договору видача (надання) Товариством Кредиту Клієнту за цим Договором проводиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта за стандартом IBAN UA , та/або операції за яким можуть здійснюватися з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 , реквізити якої зазначені Клієнтом у Особистому кабінеті, та, яка визначена Клієнтом у якості Основної платіжної картки.

Згідно з п. 4.2. Клієнт зобов`язується повністю повернути Кредит та сплатити проценти, що були нараховані за Кредитом до 10.10.2025 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства..

Кредит погашається частинами протягом строку кредитування згідно Графіку платежів.

Отже, Кредитодавець свої зобов`язання за Кредитним договором виконав та надав Боржнику грошові кошти у розмірі 3000,00 грн., що були перераховані на платіжну картку Боржника як позичальника за Кредитним договором.

На підтвердження перерахування кредитних коштів Кредитор до заяви про грошові вимоги додає Підтвердження від ТОВ "ПрофітГід" щодо здійснення переказу грошових коштів на підставі Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів ПГ-29 від 22.02.2021р.

Станом на дату подання цієї заяви Боржник свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим, відповідно до розрахунку заборгованості (додається) за Боржником обліковується заборгованість в загальному розмірі 7077,00 грн., з яких: 3000,00 грн. - сума заборгованості за тілом; 4077,00 грн. грн. - залишок заборгованості по процентам.

14.10.2025 року між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КІФ" та ТОВ "ФК ПРОФІТ" укладено Договір факторингу № 14102025, відповідно до якого ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КІФ" відступило своє право вимоги за договорами, в тому числі і за Договором про надання коштів у позику № 9536926. Перехід прав вимог відбувався з моменту підписання Реєстру прав вимог. Відповідно до платіжної інструкції № 28 від 15.10.25 року оплата за договором здійснена у повному обсязі .

12.11.2025 року між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" та ТОВ "ФК ПРОФІТ" укладено Договір факторингу № 12112025 (далі - Договір факторингу), відповідно до якого ТОВ "ФК ПРОФІТ" відступило своє право вимоги за договорами.

Відповідно до п.1.1. Договору факторингу Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений Договором спосіб.

Згідно п. 2.1.3 Договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в дату підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги.

Таким чином, на підставі Реєстру боржників, як додатку № 1 до Договору факторингу ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" набуло право грошової вимоги до Боржника в загальній сумі 7077,00.

27.05.2025 між ТОВ "ІННОВА ФІНАНС" (нова назва ТОВ "ІННОВА-НОВА", відповідно до повідомлення від 10.09.2025 за вих. № 251009-1) (Товариство та/або Позикодавець) та ОСОБА_1 укладено Договір надання грошових коштів у позику № 8338180525, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Відповідно до умов Кредитного договору (розділ 2):

Товариство надає Позичальнику кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума кредиту (загальний розмір) складає: 3000 грн. 00 коп.

Тип кредиту - кредит.

Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів.

Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 дні(в). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів) , що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

Тип процентної ставки - фіксована.

За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:

Стандартна процентна ставка становить:

1% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення Договору.

0,87 % за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше).

Відповідно до п. 2.7 Кредитного договору комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за Договором Кредиту у день надання кредиту.

Також відповідно до п. 7.3 Кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов`язань згідно Договору, уключаючи прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, визначених Графіком платежів, з наступного календарного дня Позичальник повинен виплатити Товариству штраф у розмірі 28% від суми простроченого платежу (частини суми кредиту, визначеної Графіком платежів, та нарахованих процентів), за кожен факт такого прострочення.

Відповідно до п. 7.4. Кредитного договору за порушення Позичальником строків повернення кредиту та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені Договором, Кредитодавець має право стягнути з Позичальника пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15% від суми простроченого платежу. Позичальник зобов`язується сплатити нараховану пеню у день закінчення строку дії цього Договору або в день дострокового повернення Кредиту у повному обсязі.

Нарахування неустойки здійснюється Товариством з урахуванням обмежень встановлених Законом України "Про споживче кредитування" та Законом України "Про захист прав споживачів". Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення Позичальником зобов`язань за цим Договором, не може перевищувати половину суми кредиту, одержаної Позичальником за цим Договором.

Згідно з п.3.1. Кредитного договору, Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_2 .

Отже, Кредитодавець свої зобов`язання за Кредитним договором виконав та надав Боржнику грошові кошти у розмірі 3000,00 грн., що були перераховані на платіжну картку Боржника як позичальника за Кредитним договором.

На підтвердження перерахування кредитних коштів Кредитор до заяви про грошові вимоги додає Довідку ТОВ "ФК "Контрактовий дім" (з яким укладено договір №160523/1 від 16.05.2023 про надання послуг з приймання та переказу платежів та має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків № 21/772 рк від 29.04.2023 р.).

Станом на дату подання цієї заяви Боржник свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим, відповідно до розрахунку заборгованості на 10.11.2025 (додається) за Боржником обліковується заборгованість в загальному розмірі 17 538,30 грн., з яких: 3000,00 грн. - заборгованість за тілом; 8088,30 грн. - заборгованість по процентам; 450,00 грн. - заборгованість по комісії; 6000,00 грн. - заборгованість по пені.

06.03.2026 між ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" (надалі - Фактор ) та ТОВ "ІННОВА- НОВА" (надалі - Клієнт) укладено Договір факторингу № 06032026 (далі - Договір факторингу), відповідно до якого ТОВ "ІННОВА-НОВА" відступило своє право вимоги за Кредитним договором ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП".

Відповідно до п.1.1. Договору факторингу Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.

За умовами п.2.1.3. Договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в день підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги.

Відповідно до п. 2.3. Договору Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від Боржника на виконання Прав вимоги, а Клієнт не відповідатиме перед Фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої Фактором Клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання Боржника. Разом з Правом вимоги до Фактора переходять всі інші права та обов`язки Клієнта за договором з Боржником. У випадку укладення Сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимог, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним Додатком, та не замінює попередній.

З метою дотримання вимог Закону України "Про захист персональних даних", до матеріалів справи додається копія Витягу з Реєстру прав вимог від 06.03.2026 за Договором факторингу № 06032026 від 06.03.2026.

З дати відступлення Прав Вимоги Клієнт перестає бути стороною за укладеними Кредитними договорами, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за укладеними кредитними договорами, згідно реєстру та набуває всіх прав за ним.

Таким чином, на підставі Договору факторингу та Витягу з Реєстру прав вимог, Кредитор набув право грошової вимоги до Боржника в загальній сумі 17538,30 грн.

15.05.2025 між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та ОСОБА_1 укладено Договір про відкриття кредитної лінії № №1553-2194, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".

04.06.2026 року між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (надалі - Первісний кредитор) та ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" (надалі - Новий кредитор) укладено договір факторингу № 04062026.

Відповідно до п.2.1 Договору Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої Права вимоги до Боржників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та передає Первісному кредитору під відступлення Права вимоги, грошові кошти за плату у порядку та строки встановлені Договором.

Згідно з п. 2.2. Договору обсяг (сума) Прав Вимоги за цим Договором визначаються Сторонами в Реєстрі боржників до цього Договору.

Згідно п. 2.3 Договору загальний розмір Заборгованості Боржників, Права вимоги до яких відступаються Первісним кредитором Новому кредитору згідно цього Договору, складається з усіх без виключення прав вимог Первісного кредитора до Боржників, що випливають з умов Кредитних договорів, перелічених в Реєстрі боржників (Додаток № 1 до цього Договору). Права вимоги, які відступаються Первісним кредитором Новому кредитору згідно цього Договору, не обмежуються лише розміром заборгованості кожного Боржника перед Первісним кредитором, що зазначається в Реєстрі боржників. За кожним Кредитним договором, вказаним в Реєстрі боржників, Новий кредитор має право нарахувати кожному Боржнику штрафи, пені та будь-які інші суми до сплати за Кредитним договором, якщо нарахування таких сум передбачено Кредитним договором та/або законодавством, незалежно від того, чи здійснював нарахування таких сум Первісний кредитор і не зважаючи на те, чи зазначені такі суми в Реєстрі боржників. Разом з Реєстром Боржників Первісний кредитор може передати Новому кредитору додаток до Реєстру Боржників - базу даних в електронній або паперовій формі, яка містить вихідну інформацію щодо права нарахування Боржникам штрафів, пені та будь-які інших сум до сплати за Кредитним договором.

Відповідно до 3.1.3. Договору право вимоги переходить від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання ними відповідного Реєстру боржників (Додаток № 1 до цього Договору). Разом з Правами вимоги Новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Сторони погодили, що підписання Реєстру боржників за цим Договором та фактична передача Прав вимоги за ним здійснюється в день укладення цього Договору.

З дати відступлення Прав Вимоги Первісний кредитор перестає бути стороною за укладеними Кредитними договорами, а Новий кредитор стає виключним та єдиним кредитором.

Таким чином, на підставі Договору та Реєстру, Кредитор набув право грошової вимоги до Боржника за Кредитним договором № 1553-2194 в загальній сумі 75054,00 гривень.

На момент відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 існувало рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18.03.2026, яке набрало законної сили 18.04.2026, тобто до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

У зазначеному рішенні судом встановлено факт укладення між Боржником та ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" Кредитного договору № 1553-2194 від 15.05.2025, факт належного надання кредитних коштів, порушення боржником взятих на себе зобов`язань та визначено остаточний розмір грошового зобов`язання, що підлягає стягненню.

Зазначеним рішенням суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" загальну суму заборгованості за кредитним договором №1553-2194 від 15.05.2025 року в розмірі 62 754,29 грн.

Крім того, рішенням суду з боржника на користь первісного кредитора стягнуто 2025,03 грн. судового збору, право вимоги щодо якого також перейшло до ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" на підставі Договору факторингу № 04062026 від 04.06.2026.

Таким чином, за вказаним договором грошові вимоги ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" до ОСОБА_1 становлять 64779,32 грн.

Всупереч умовам кредитних договорів, боржник не виконав своїх зобов`язань. Після відступлення права грошової вимоги, Боржником не здійснено жодного платежу щодо погашення існуючої заборгованості ні на рахунки кредитодавців, як первісних кредиторів, ні на рахунки кредитора по справі що розглядається.

Також Кредитор заявляє про понесені ним судові витрати, які складаються зі сплати судового збору 5324,80 гривень (Заява подана через систему Електронний суд, застосовується коефіцієнт 0,8 до ставки судового збору) та витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 гривень, відповідно до підтверджуючих документів.

На підставі викладеного, заявник просить суд визнати грошові вимоги до боржника в розмірі 104 244,98 грн заборгованості та судові витрати в розмірі 12 324,80 грн.

Наведені у заяві обставини підтверджені відповідними письмовими доказами.

Арбітражний керуючий Белінська Н.О. в повідомленні про результати розгляду вимог ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп", зазначає про часткове визнання заявлених до боржника.

Арбітражним керуючим не визнаються заявлені вимоги щодо штрафу, нарахованого за договором кредитної лінії №00-10443501 від 25.06.2025 року у сумі 1400,00 грн., та пені, нарахованої за договором надання грошових коштів у позику №8338180525 від 27.05.2025 року у сумі 6000,00 грн., з посиланням на положення п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, Кредитором у Заяві зазначається, що ним понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 гривень.

Разом з тим, в акті прийому-передачі наданих послуг від 24.08.2026 до Договору про надання правової допомоги № 15042026 від 15.04.2026 року зазначено лише прізвище, ім`я, по батькові та вартість наданих послуг - 7000,00 грн.. До акту додано Детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) від 24.08.2026 року на виконання умов Договору про надання правової допомоги № 15042026 від 15.04.2026 року у якому, у графі "Надані послуги" зазначено лише один пункт - підготовка, подання до Господарського суду заяви з грошовими вимогами та супроводження справи. Витрачений час - 4 год; вартість наданих послуг - 7000,00 грн. При цьому, не деталізовано конкретно, які саме документи готувались безпосередньо адвокатом, враховуючи те, що всі додані до Заяви документи були підготовлені або первісними кредиторами або Кредитором та передані адвокату. Зокрема, розрахунки заборгованості виконані ще первісними кредиторами, тобто ці роботи фактично не виконувались адвокатом.

Арбітражний керуючий заперечує проти суми вимог на відшкодування витрат на правничу допомогу, вважає її неспівмірною із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Отже, арбітражний керуючий частково визнає вимоги ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" в розмірі 98844,98 грн., а саме:

За договором кредитної лінії №00-10443501 від 25.06.2025 року в сумі 13450,36 грн., а саме: 3325,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту (2 черга задоволення вимог); 559,80 грн. - заборгованість по комісії за надання кредиту (2 черга задоволення вимог); 9565,56 грн. - заборгованості по процентам (2 черга задоволення вимог).

За Договором про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 1960783 від 12.07.2025 року в сумі 7077,00 грн., а саме: 3000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту (2 черга задоволення вимог); 4077,00грн. - заборгованості по процентам (2 черга задоволення вимог).

За Договором надання грошових коштів у позику №8338180525 від 27.05.2025 року в сумі 11538,30 грн., а саме: 3000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту (2 черга задоволення вимог); 8088,30 грн. - заборгованості по процентам (2 черга задоволення вимог); 450,00 грн. - заборгованість по комісії (2 черга задоволення вимог).

За рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18.03.2026 року по справі № 127/38496/25 в сумі 64779,32 грн, а саме: 24600,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором №1553-2194 від 15.05.2025 року (2 черга задоволення вимог); 35325,60 грн. - заборгованості по процентам за кредитним договором №15532194 від 15.05.2025 року (2 черга задоволення вимог); 2828,69 грн. - заборгованість по комісії за кредитним договором №1553-2194 від 15.05.2025 року (2 черга задоволення вимог); 2025,03 грн. - заборгованість по судовому збору за рішенням суду.

2000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

Не визнаються вимоги ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" в розмірі 12400,00 грн., а саме:

за договором кредитної лінії №00-10443501 від 25.06.2025 року в сумі 1400,00 грн - штраф (3 черга задоволення вимог);

за договором надання грошових коштів у позику №8338180525 від 27.05.2025 року в сумі 6000,00 грн. - заборгованість по пені (3 черга задоволення вимог);

5000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вказувалось вище, 11.05.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" б/н від 24.08.2026 року (вх. № 01-32/1196/26) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/1791/25 надійшла до суду 24.08.2026 року (сформована в системі "Електронний суд" 01.05.2026 року), тобто з пропуском визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Стаття 643 ЦК України визначає, якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

За змістом ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Приписами ч.ч. 2, 4, 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до п. 10, п. 11 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", у договорі про споживчий кредит зазначаються: порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1077 ЦК України (в редакції на момент укладення договору), за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України (в редакції на момент укладення договору), предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов`язанні. Так, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок правонаступництва.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, як встановлено судом, 25.06.2025 між ТОВ "МАКС КРЕДИТ" та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-10443501, згідно якого боржнику було надано кредит в розмірі 3 500,00 грн, що підтверджується повідомленням від ТОВ "ПрофітГід" щодо здійснення переказу грошових коштів на підставі Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-714 від 28.07.2023., та додаток до Підтвердження про перерахування коштів.

Боржник свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим, відповідно до розрахунку заборгованості за ним обліковується заборгованість в загальному розмірі 14 850,36 грн., з яких: 3325,00 грн. - заборгованості за тілом; 559,80 грн. - заборгованість по комісії за надання кредиту; 1400,00 грн - штраф; 9565,56 грн. - заборгованості по процентам (469,22 грн. - за період з 25.06.25 по 25.08.25; 3938,76 грн. - за період з 26.08.25 по 29.12.25 (нараховані ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП"); 4157,58 грн. - за період з 30.12.25 по 11.05.26 (нараховані ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП").

29.12.2025 року між ТОВ "МАКС КРЕДИТ" та ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" укладено Договір факторингу № 29122025-МК/ЕЛ.ЕН.ГРУП, за умовами якого ТОВ "МАКС КРЕДИТ" відступило своє право вимоги за договорами, в тому числі і за Договором кредитної лінії №00-10443501.

12.07.2025 року між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КІФ" та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 1960783, згідно якого боржнику надано кредит в розмірі 3 000,00 грн, що підтверджується повідомленням від ТОВ "ПрофітГід" щодо здійснення переказу грошових коштів на підставі Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів ПГ-29 від 22.02.2021р.

Боржник свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим, відповідно до розрахунку заборгованості за ним обліковується заборгованість в загальному розмірі 7077,00 грн., з яких: 3000,00 грн. - сума заборгованості за тілом; 4077,00 грн. грн. - залишок заборгованості по процентам.

14.10.2025 року між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КІФ" та ТОВ "ФК ПРОФІТ" укладено Договір факторингу № 14102025, відповідно до якого ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КІФ" відступило своє право вимоги за договорами, в тому числі і за Договором про надання коштів у позику № 9536926. Перехід прав вимог відбувався з моменту підписання Реєстру прав вимог. Відповідно до платіжної інструкції № 28 від 15.10.25 року оплата за договором здійснена у повному обсязі .

12.11.2025 року між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" та ТОВ "ФК ПРОФІТ" укладено Договір факторингу № 12112025 (далі - Договір факторингу), відповідно до якого ТОВ "ФК ПРОФІТ" відступило своє право вимоги, зокрема і за договором № 1960783.

27.05.2025 між ТОВ "ІННОВА ФІНАНС" (ТОВ "ІННОВА-НОВА" та ОСОБА_1 укладено Договір надання грошових коштів у позику № 8338180525, згідно якого боржнику надано кредит в розмірі 3 000,00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ "ФК "Контрактовий дім" (з яким укладено договір №160523/1 від 16.05.2023 про надання послуг з приймання та переказу платежів та має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків № 21/772 рк від 29.04.2023 р.).

Боржник свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим, відповідно до розрахунку заборгованості на 10.11.2025 за ним обліковується заборгованість в загальному розмірі 17 538,30 грн., з яких: 3000,00 грн. - заборгованість за тілом; 8088,30 грн. - заборгованість по процентам; 450,00 грн. - заборгованість по комісії; 6000,00 грн. - заборгованість по пені.

06.03.2026 між ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" (надалі - Фактор) та ТОВ "ІННОВА- НОВА" (надалі - Клієнт) укладено Договір факторингу № 06032026 (далі - Договір факторингу), відповідно до якого ТОВ "ІННОВА-НОВА" відступило своє право вимоги ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП", зокрема, і за кредитним договором № 8338180525.

15.05.2025 між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та ОСОБА_1 укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1553-2194.

При цьому, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18.03.2026 у справі № 127/38496/25, задоволено частково позов ТОВ "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Укр Кредит Фінанс" загальну суму заборгованості за кредитним договором №1553-2194 від 15.05.2025 року в розмірі 62754,29 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Укр Кредит Фінанс" витрати на оплату судового збору у розмірі 2025,03 грн.

Згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18.03.2026 у справі № 127/38496/25 набрало законної сили 19.04.2026 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з усталеними висновками Верховного Суду (зокрема постанови, на які також посилається скаржник, від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 10.12.2019 у справі №910/6356/19) преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Крім цього, у постанові від 22.10.2019 у справі № 910/2039/18 Верховний Суд наголосив, серед іншого наголосив, що "преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів".

Отже, встановлені вказаними вище рішеннями Вінницького міського суду Вінницької області обставини щодо наявної заборгованості боржника за кредитним договором, є преюдиціальними в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України та не підлягають доказуванню.

04.06.2026 року між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (надалі - Первісний кредитор) та ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" (надалі - Новий кредитор) укладено договір факторингу № 04062026, згідно якого до кредитора перейшло право вимоги і за договором про відкриття кредитної лінії № №1553-2194.

Отже, до заявника перейшло право вимоги до боржника в загальному розмірі 64 779,32 грн.

При цьому, суд зауважує, що боржником не оспорюється укладення згаданих вище кредитних договорів та отримання коштів від первісних кредиторів, право вимоги яких перейшло до ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" .

Зважаючи на викладене, суд перевіривши згадані вище розрахунки заборгованості за кредитними договорами, дійшов висновку, що заявлені до визнання заявником кредиторські вимоги до боржника в загальному розмірі 96 844,98 грн (за тілом кредиту, за комісією за надання кредиту, за відсотками), відповідають умовам даних кредитних договорів та наявним у справі доказам, а тому є правомірними.

Водночас, судом встановлено, що станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо спростування або ж погашення боржником заборгованості перед ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" в загальній сумі 96 844,98 грн, не надано.

Отже, зважаючи на викладене, суд перевіривши розрахунок заборгованості боржника перед ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП", дійшов висновку, що заявлені до визнання заявником кредиторські вимоги до боржника, в частині вимог щодо заборгованості в загальному розмірі 96 844,98 грн (за тілом кредиту, комісією за надання кредиту, відсотками), є конкурсними, відповідають умовам даних кредитних договорів та наявним у справі доказам, а тому є правомірними та підлягають визнанню в цій частині.

Щодо заяви в частині визнання вимог до боржника в розмірі: 1 400,00 грн штрафу, нарахованого за договором кредитної лінії №00-10443501 від 25.06.2025 року та 6 000,00 грн пені, нарахованої за договором надання грошових коштів у позику №8338180525 від 27.05.2025 року, суд зауважує наступне.

Судом встановлено, що згідно п. 6.4 договору № 00-10443501, У разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань за цим Договором, Кредитодавець має право нарахувати, а Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу в такому порядку та розмірі:

на другий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 175,00 грн.;

на п`ятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 350,00 грн.;

на десятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 525,00 грн.;

на двадцять перший день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 350,00 грн.;

на сороковий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 350,00 грн.

У будь-якому разі сукупна сума неустойки (штрафу) та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання його зобов`язань на підставі цього Договору не може перевищувати половини суми, одержаної Позичальником за таким Договором, і не може бути збільшена за домовленістю Сторін.

Роз`яснення щодо штрафу:

база для розрахунку штрафу - для цілей цього Договору "база розрахунку" не використовується, оскільки штраф встановлено в абсолютному значенні, як результат використання відповідної бази до укладення Договору;

економічна сутність штрафу - грошова сума, яку повинен сплатити Позичальник Кредитодавцю у випадку невиконання та/або неналежно виконаного зобов`язання за цим Договором;

порядок визначення розміру штрафу, що підлягає сплаті Позичальником наступний:

Штраф до оплати = сума всіх штрафів, які Позичальник зобов`язаний сплатити за кожний факт порушення зобов`язань у випадках, визначених пунктом 6.4. цього Договору.

При цьому неустойка (штраф) за цим Договором нараховуються у момент сплати.

У випадку встановлення законодавством України обмежень (заборон/мораторіїв) на нарахування штрафних санкцій - штраф протягом періоду дії такого обмеження (заборони/мораторію) не нараховується та Позичальником не сплачується. Нарахування штрафних санкцій відновлюється після скасування відповідних законодавчих обмежень (заборон/мораторіїв).

Згідно п. 7.4 договору № 8338180525, за порушення Позичальником строків повернення кредиту та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені Договором, Кредитодавець має право стягнути з Позичальника пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15% від суми простроченого платежу. Позичальник зобов`язується сплатити нараховану пеню у день закінчення строку дії цього Договору або в день дострокового повернення Кредиту у повному обсязі.

Cуд зважає на те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває дотепер.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, Заявником нараховано штраф та пеню в період дії воєнного стану в Україні.

Суд, зважає на те, що згідно приписів ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Отже, Цивільний кодекс має вищу юридичну силу та є базовим законом, який регулює кредитні правовідносини загалом, тоді як Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальним нормативно-правовим актом, що уточнює деталі для окремих видів кредитів. Перевага ЦК України полягає в тому, що він визначає фундаментальні принципи (зобов`язання, договори, наслідки прострочення), а спеціальні закони застосовуються в частині, що не суперечить ЦК України.

Тобто, основним регулятором договірних відносин є саме ЦК України, що також вбачається згідно аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №362/2159/15-ц.

Згідно ч. 4 ст. 14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин, які виникли після 24 лютого 2022 року у зв`язку із невиконанням боржником грошових зобов`язань, що випливають із кредитних договорів, підлягають застосуванню норми п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №758/5318/23), які превалюють над однопредметними нормами інших нормативно-правових актів, які мають юридичну силу закону України, оскільки, ЦК України є основним актом цивільного законодавства (рішення Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012).

Також, згідно постанови Верховного Суду від 21.01.2025 року у справі № 751/3052/23, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Суд звертає увагу на те, що умовами п. 6.4., пп. 6.4.1., пп. 6.4.2. договору передбачений обов`язок Споживача сплатити штраф у визначеному розмірі у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, тобто у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за цим договором.

Наведене узгоджується із пп. 6.4.4. договору, яким обумовлено, зокрема, що штрафи нараховуються протягом строку наявності діючої простроченої заборгованості, згідно з встановленою шкалою штрафів, залежно від кількості днів прострочення.

Крім цього, Споживач - ОСОБА_1 , який отримав споживчий кредит за згаданими договорами, є позичальником у правовідносинах з ТОВ "Макс Кредит" та ТОВ "Іннова Нова" (право вимоги яких перейшло до заявника), а тому відповідно до правовідносин сторін за цими договорами підлягають застосуванню норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК щодо звільнення ОСОБА_1 , як позичальника (вказана норма не містить обмеження кола осіб, на яких вона розповсюджується) від відповідальності за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов`язань за вказаними договорами, згідно якого Споживачу було надано кредит ТОВ "Макс Кредит" та ТОВ "Іннова Нова".

За викладених обставин, з аналізу положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК та статті 1054 ЦК України, суд дійшов висновку, що на укладені між ТОВ "Макс Кредит" та боржником, між ТОВ "Іннова Нова" та боржником кредитні договори, розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а відтак Споживач ( ОСОБА_1 ) звільняється від обов`язку сплати на користь кредитора штрафу в сумі 1 400,00 грн. та пені в сумі 6 000,00 грн.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що нараховані Заявником та заявлені до визнання 1 400,00 грн штрафу за договором кредитної лінії №00-10443501 від 25.06.2025 року та 6 000,00 грн пені за договором надання грошових коштів у позику №8338180525 від 27.05.2025 року, підлягають списанню кредитодавцем, а тому визнанню не підлягають.

Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 133 КУ з процедур банкрутства, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч.ч. 1,4,6 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене, за наслідками розгляду вищевказаної заяви, суд дійшов висновку, що заява ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 24.08.2026 року (вх. № 01-32/1196/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1791/25, підлягає частковому задоволенню, а вимоги в розмірі 96 844,98 грн. визнанню, з віднесенням їх до реєстру вимог кредиторів згідно положень ст. 133 КУ з процедур банкрутства.

В решті вимог, в розмірі 1 400,00 грн штрафу за договором кредитної лінії №00-10443501 від 25.06.2025 року та 6 000,00 грн пені за договором надання грошових коштів у позику №8338180525 від 27.05.2025 року, вказана кредиторська заява задоволенню не підлягає, з підстав наведених вище.

Крім того, визнанню підлягають вимоги кредитора в розмірі 5 324,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

Також, визнанню підлягають вимоги в розмірі 7 000,00 грн - витрат на правову допомогу, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 року у справі № 904/4387/19, викладені такі правові висновки.

Системний аналіз норм статті 123 ГПК України, статті 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні статті 1 КУзПБ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із пунктом 1 частини першої статті 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ч.ч. 1, 2, 3 ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до додаткової постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2024 року у справі № 911/1041/19(910/4281/23), визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 зазначила, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені; відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вказане узгоджується з висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Виходячи із системного аналізу законодавства, надання адвокатом правової допомоги та факт оплати таких послуг може підтверджуватися різними доказами, зокрема, наступними: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг; детальний опис виконаних доручень клієнта; акт прийому-передачі виконаних робіт; платіжні доручення, квитанції або касові чеки на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом; інші документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги.

Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що заявником в обґрунтування понесених витрат на правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн, долучені до заяви, зокрема, копії таких документів:

- договору про надання правової допомоги № 15042026 від 15.04.2026 року, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" та АО "Квадра Право";

- акту прийому-передачі наданих послуг від 24.08.2026 року до договору про надання правової допомоги № 15042026 від 15.04.2026 року, згідно якого сторони підтверджують, що АО надало послуги, зокрема щодо ОСОБА_1., 7000,00 грн.;

- детального опису виконаних робі (наданих послуг) на виконання умов договору про надання правової допомоги № 15042026 від 15.04.2026 року, згідно якого АО надало послуги, зокрема щодо ОСОБА_1. (підготовка, подання до суду заяви з грошовими вимогами та супроводження справи), вартість послуг 7000,00 грн., витрачений час 4 год..

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

Так, за приписами ч.5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Враховуючи зміст норм статей 2, 11, 15 ГПК України питання про співмірність заявлених до визнання витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Також суд звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Крім того, суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй додатковій постанові від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19.

Суд зазначає, що заявлений кредитором розмір судових витрат на правничу допомогу доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а боржником не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

Дослідивши подані заявником докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, враховуючи характер спору у даній справі, ступінь її складності, обсяг матеріалів у справі, суд вважає за можливе визнати вимоги кредитора щодо понесених витрат на правову допомогу.

При цьому, заперечення арбітражного керуючого щодо невизнання заявлених вимог щодо витрат на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн. не приймаються судом, оскільки такі доводи не знайшли свого документального підтвердження та спростовуються наявними матеріалами справи та не є підставою для відмови в задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" в цій частині.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 122, 133 КУ з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73-79, 86, 232, 234-236, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Задоволити заяву ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 24.08.2026 року (вх. № 01-32/1196/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1791/25, частково.

2. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" (вул. Ірининська, 5/24, офіс 89, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 41240530) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 96 844,98 грн. заборгованості (друга черга задоволення); а також 5 324,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) та 7 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, в зв`язку з поданням заяви про визнання кредитором у справі № 902/1791/25 (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

3. Відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" б/н від 24.08.2026 року (вх. № 01-32/1196/26), в частині визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 1 400,00 грн. штрафу та 6 000,00 грн. пені.

4. Арбітражному керуючому (керуючій реструктуризацією) Белінській Н.О. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/1791/25.

5. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні поштові адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; арбітражному керуючому Белінській Н.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АТ "Акцент-Банк" - Legal.Collect@a-bank.com.ua, представнику АТ "Акцент-Банк" адвокату Омельченку Є. В. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" - el.en.fkgroup@gmail.com; представнику ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" адвокату Остапченко О.В. - ІНФОРМАЦІЯ_4

Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:

1 - до справи.