Ухвала суду № 141099284, 30.10.2026, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/7229/26

Провадження № 1-кс/279/1400/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м.Коростень

Слідчий суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 із секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участі слідчої ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , (в режимі відеоконференції), підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Коростень клопотання слідчого СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 62024170030002178 від 22.07.2024 року за ч.5 ст.407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Коростенського міськрайонного суду Житомирської області 30.10.2026 надійшло клопотання слідчого СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 62024170030002178 від 22.07.2024 року за ч.5 ст.407 КК України.

Розгляд клопотання на підставі протоколу автоматичного визначення слідчого судді переданий ОСОБА_1 .

Згідно з матеріалами клопотання солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем призваним за мобілізацією, в порушення вимог ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 21.03.2024, у вечірній час, самовільно залишив місце служби в пункті постійної дислокації в смт Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням службових обов`язків до моменту його затримання 28.10.2026 року працівниками Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області у порядку ст. 208 КПК України. За час відсутності на військовій службі ОСОБА_5 в період з 21.03.2024 до 29.10.2026, окрім перебування останнього в період часу з 09.04.2024 по 26.04.2024 на стаціонарному лікуванні у КНП «Народицька лікарня» Народицької селищної ради та в період часу з 25.02.2026 по 04.03.2026 на стаціонарному лікуванні в КНП «Малинська міська лікарня» Малинської міської ради, обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами військової частини правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним самовільне залишення військової частини та його причини не повідомляв, та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи це із виконання службових обов`язків.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у самовільному залишенні місця служби без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Наявність обґрунтованої підозри доводиться зібраними досудовим розслідуванням доказами, а також наявністю ризиків, передбачених п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Слідча в судовому засіданні клопотання підтримала, зазначила про обгрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, яке передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років. Існують ризики, передбачені п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховування від досудового розслідування та суду, а також ризик вчиненні іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_5 упродовж тривалого часу без поважних причин не з`являвся на військову службу та не виконував військові обов`язки у період воєнного стану.

Прокурор в судовому засіданні зазначила, що в ході досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які вказують на обгрунтованість підозри щодо вчинення військовослужбовцем ОСОБА_5 кримінального праповорушення за ч.5 ст.407 КК УКраїни, яке відноситься до тяжких злочинів, а також про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу. Зауважила, що слідчий неодноразово приїздив за місцем проживання підозрюваного, який за словами матері був відсутній вдома, однак і після цього ОСОБА_5 добровільно не звернувся до правоохоронних органів і був затриманий 29.10.2026 року.

Підозрюваний ОСОБА_5 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав, просив застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту, вказав, що наразі має бажання продовжити проходження військової служби.

Захисник ОСОБА_6 заперечив щодо задоволення клопотання, вказав на недоведеність вказаних ризиків, зауважив, що командиру військової частини було відомо місце знаходження ОСОБА_5 , оскільки він приїздив особисто до підозрюваного додому, крім того, просив врахувати, що у його підзахисного є сім`я, двоє малолітніх дітей, постійне місце проживання, він визнає свою вину, отже, застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту забезпечить мету та завдання кримінального провадження.

Заслухавши думку слідчого, прокурора, підозрюваного, його захисника, перевіривши доводи клопотання долученими до нього доказами, слідчий суддя доходить наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Метою застосування запобіжних заходів згідно ч.1 ст.177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно зі ст. 183 ч. 1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 обгрунтовано підозрюється у самовільному залишенні місця служби без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад 3 доби, вчинененому в умовах воєнного стану, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України за ступенем тяжкості є тяжким злочином, зокрема передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Слідчим суддею встановлена наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування від досудового розслідування та суду, оскільки залишення ОСОБА_5 військової частини в період воєнного стану мало досить тривалий період часу (з 21.03.2024 по 28.10.2026 року за виключенням періоду перебування у лікарін з 09.04.2024 по 26.04.2024 року та з 25.02.2026 по 04.03.2026 року), що свідчить про його усвідомлене нехтування обов`язками та небажання продовжувати військову службу. При цьому слідчий суддя відхиляє доводи захисника про те, що командиру військової частини було відомо місце перебування ОСОБА_5 , оскільки це не є обставиною, яка спростовує обгрунтованість підозри у вчиненні злочину та наявність ризику переховування від досудового розслідування та суду. Слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_5 не сам з`явився до правоохоронних органів з метою припинення злочину та продовження військової служби, а був затриманий 29.10.2026 року. Отже, після повідомлення про підозру ОСОБА_5 , знаючи про суворість покарання, яке може бути застосоване до нього у разі встановлення його вини у вчиненні злочину, може переховуватися від досудового розслідування та суду.

Разом з тим, на думку слідчого судді, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення слідчим та прокурором не доведений, оскільки ОСОБА_5 є несудимий, у період самовільного залишення місця служби іншого умисного злочину не вчинив.

Наведені слідчим, прокурором аргументи та інформація, отримана слідчим суддею з долучених до клопотання документів, а також пояснень учасників провадження, свідчить, на думку слідчого судді, про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи специфіку військового кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5 , його тяжкість, а також наявність ризику, передбаченого ст.177 КПК України, оцінивши в сукупності всі обставини, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

При цьому, слідчий суддя відхиляє доводи захисника про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу з огляду на наявність у ОСОБА_5 малолітніх дітей та постійного місця проживання, оскільки наданими суду копіями свідоцтв про їх народження батьківство щодо дітей не підтверджено, а згідно з поясненнями підозрюваного він офіційно не працює, їздить на роботу до м.Київ, отже, наявність міцних соціальних зв`язків у судовому засіданні не встановлено.

У зв`язку з наведеним, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню. Разом з тим, під час вирішення клопотання слідчий суддя не застосовує норму ч.8 ст.176 КПК України як такої, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р(II)/2026 від 24.06.2026 року.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Оскільки законодавцем визначено диспозитивне право слідчого судді, суду не визначати розмір застави, то виходячи з конкретних обставин даного провадження, слідий суддя вважає за можливе визначити розмір застави, враховуючи, що ОСОБА_5 раніше не судимий, вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся та висловив бажання продовжити військову службу, та дійшов висновку, що визначення застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб буде необхідним і достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, зазначеним у ст.177 КПК України.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 184, 193, 194,205, 314,315,395 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 62024170030002178 від 22.07.2024 року за ч.5 ст.407 КК України, задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів по 13 годину 50 хвилин 27.12.2026 року.

Визначити заставу у розмірі 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою.

Застава може бути внесена на депозитний рахунок суду :

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26278626

Банк отримувача ДКСУ, м.Київ

Код банку отримувача (МФО) 820172

Рахунок отримувача UA678201720355249002000000277 з призначенням платежу "застава ПІБ особи, за яку вноситься застава, № справи, суд, який постановив ухвалу про застосування запобіжного заходу".

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 такі обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися з населеного пункту де проживає, без дозволу прокурора, суду;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у разі їх наявності.

Строк дії обов`язків у разі внесення застави - два місяці з дня внесення застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору, направити уповноваженій особі місця попереднього ув`язнення

Слідчий суддя ОСОБА_9