Ухвала суду № 141096497, 30.10.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/3266/26

Єдиний унікальний № 742/4961/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі: головуючого судді Коваленка А.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 01.01.2026-100000503 від 01 січня 2026 року.

16 вересня 2026 року відповідач ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав заперечення на відповідь позивача на відзив, у яких, серед іншого, заявив клопотання про витребування доказів у позивача.

В обґрунтування клопотання відповідач зазначив, що позивачем не усунуто недоліків доказової бази, на які він звертав увагу у відзиві, зокрема щодо підтвердження факту укладення кредитного договору, погодження його істотних умов, підписання договору одноразовим ідентифікатором та фактичного перерахування кредитних коштів.

Відповідач вважає, що надані позивачем паперові роздруківки електронних документів не дають можливості перевірити їх достовірність, цілісність та незмінність, а також встановити, який саме текст кредитного договору був ним акцептований.

У зв`язку з цим просить витребувати у ТОВ «Споживчий центр» електронні оригінали кредитного договору, оферти, заявки, акцепту, додаткового договору від 03 березня 2026 року, відомості щодо направлення та використання одноразового ідентифікатора, технічні дані електронної сесії, первинні документи щодо перерахування кредитних коштів, а також повний деталізований розрахунок заборгованості та документи на підтвердження законності нарахування комісій.

Дослідивши матеріали справи, зміст поданих заперечень та заявленого в них клопотання, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статей 76, 77, 78 та 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Такі дані повинні бути належними, допустимими та достатніми для встановлення відповідних обставин.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, обов`язок доказування покладається на учасників справи відповідно до характеру заявлених ними вимог та заперечень, тоді як суд забезпечує реалізацію процесуальних прав сторін і досліджує подані ними докази, не перебираючи на себе обов`язок збирання доказового матеріалу замість учасників справи.

Водночас процесуальний порядок витребування доказів судом визначений статтею 84 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане у строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо клопотання заявлено з пропуском установленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з частиною другою статті 84 ЦПК України у клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Таким чином, сама по собі наявність у сторони бажання отримати додаткові документи або відомості не є достатньою підставою для їх витребування судом. Застосування відповідного процесуального механізму передбачає необхідність обґрунтування неможливості самостійного отримання доказів, їх значення для встановлення обставин справи та дотримання інших вимог, передбачених статтею 84 ЦПК України.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог уже подано документи, які стосуються виникнення кредитних правовідносин між сторонами, зокрема кредитного договору № 01.01.2026-100000503 від 01 січня 2026 року, його умов, надання кредитних коштів, додаткового траншу, а також розрахунку заборгованості.

Зазначені документи перебувають у матеріалах справи та є доступними для дослідження судом і ознайомлення учасниками справи.

При цьому відповідач у поданих запереченнях фактично не вказує на відсутність у матеріалах справи документів, які становлять основу заявлених позовних вимог, а висловлює незгоду з їх змістом, формою подання та доказовим значенням, ставить під сумнів достовірність відомостей, викладених у них, і вважає їх недостатніми для підтвердження обставин, на які посилається позивач.

Разом із тим такі доводи за своєю суттю стосуються оцінки вже поданих до суду доказів, їх належності, допустимості, достовірності та достатності для підтвердження заявлених позовних вимог, а не свідчать самі по собі про необхідність повторного витребування документів, які вже містяться в матеріалах справи.

Суд також звертає увагу, що відповідно до частин першої та другої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи, крім електронних документів, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Водночас відповідно до частини шостої статті 95 ЦПК України, якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Щодо електронних доказів, то відповідно до частини першої статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, які мають значення для справи, зокрема електронні документи, текстові та мультимедійні повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі.

Згідно з частинами другою та третьою статті 100 ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис, а учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Частиною п`ятою статті 100 ЦПК України передбачено, що якщо подано копію електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отже, положення статей 95 та 100 ЦПК України передбачають можливість витребування оригіналів письмових та електронних доказів, однак таке витребування здійснюється судом з урахуванням конкретних обставин справи, характеру поданих доказів та необхідності їх дослідження для правильного вирішення спору.

У цьому випадку відповідач, посилаючись на сумніви щодо достовірності поданих позивачем документів, просить витребувати не лише оригінали документів, які стосуються укладення кредитного договору, а й значний обсяг додаткових технічних відомостей, зокрема журнали електронних операцій, ідентифікатори сесій, IP-адреси, відомості про формування та зберігання документів, інформацію щодо незмінності їх змісту, а також інші внутрішні дані інформаційної системи позивача.

Разом із тим у клопотанні не наведено достатнього обґрунтування того, яким чином кожна із зазначених технічних відомостей, з урахуванням уже наявних у справі документів, є необхідною для встановлення конкретних обставин, що входять до предмета доказування у цій справі, та чому їх отримання є необхідним саме шляхом судового витребування.

Крім того, відповідачем не наведено відомостей про вжиття конкретних заходів для самостійного отримання зазначених доказів від позивача, зокрема шляхом звернення до нього з відповідним запитом, а також не надано доказів вжиття таких заходів чи належного обґрунтування об`єктивної неможливості їх здійснення.

Суд зауважує, що витребування доказів відповідно до статті 84 ЦПК України є процесуальним способом сприяння учаснику справи в отриманні конкретного доказу, який має значення для вирішення спору та не може бути самостійно отриманий такою особою, а не способом проведення загальної перевірки господарської діяльності сторони, її інформаційних систем або збирання невизначеного обсягу відомостей з метою пошуку можливих недоліків у доказах іншого учасника справи.

Щодо вимоги про витребування первинних документів, які підтверджують перерахування 8 000 грн та 1 000 грн, суд зазначає, що позивачем на підтвердження надання кредитних коштів уже подано відповідні документи, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач, заперечуючи факт отримання коштів та вказуючи на суперечності щодо загальної суми кредитування, фактично ставить питання про достатність наданих позивачем доказів для підтвердження відповідної обставини.

Однак питання про те, чи підтверджують наявні документи фактичне перерахування коштів саме відповідачу, у якому розмірі та в які дати, підлягає вирішенню під час дослідження доказів та розгляду справи по суті. Саме по собі незадоволення відповідача змістом наданих документів не зумовлює необхідності повторного витребування доказів, які вже перебувають у матеріалах справи.

Аналогічно вимоги щодо витребування повного деталізованого розрахунку заборгованості, розрахунку процентів та комісій, а також документів щодо порядку зарахування здійснених платежів стосуються перевірки правильності визначення позивачем розміру заборгованості.

При цьому позивачем до матеріалів справи вже долучено розрахунок заявленої до стягнення заборгованості та документи, якими він обґрунтовує її складові.

Наведені відповідачем заперечення щодо правильності нарахування процентів, розміру комісій, врахування платежів та визначення залишку основного боргу будуть предметом оцінки суду під час вирішення спору по суті та самі по собі не свідчать про необхідність витребування додаткових документів у порядку статті 84 ЦПК України.

Суд також враховує, що відповідач у своїх запереченнях фактично навів перелік усіх можливих документів та відомостей, які, на його думку, можуть підтвердити або спростувати позицію позивача, однак саме по собі наведення значного переліку документів не звільняє заявника від обов`язку обґрунтувати необхідність витребування кожного з них відповідно до вимог процесуального закону.

При цьому суд не погоджується з тим, що питання достовірності електронних документів може бути вирішене виключно шляхом витребування всього обсягу внутрішньої технічної інформації позивача. Відповідні обставини підлягають встановленню на підставі всіх наявних у справі доказів з урахуванням пояснень сторін та їхніх заперечень.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною третьою статті 89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи врахування або відхилення кожного доказу.

Таким чином, доводи відповідача щодо відсутності належного підтвердження укладення електронного кредитного договору, невстановлення конкретної редакції оферти, використання одноразового ідентифікатора, фактичного надання кредитних коштів, правильності нарахування процентів та комісій не залишаються поза увагою суду, однак їх перевірка та надання їм правової оцінки мають здійснюватися під час розгляду справи по суті, а не шляхом повторного витребування документів, які вже долучені до матеріалів справи.

Суд наголошує, що відмова у задоволенні заявленого клопотання не означає встановлення судом факту належного укладення кредитного договору, безумовного визнання достовірності поданих позивачем документів чи підтвердження правильності здійсненого ним розрахунку заборгованості. Такі обставини підлягають встановленню виключно за результатами безпосереднього дослідження та оцінки всіх доказів у справі під час ухвалення рішення по суті спору.

З огляду на викладене, враховуючи, що основні документи, на витребуванні яких наполягає відповідач, уже містяться в матеріалах справи, а необхідність витребування додаткових технічних відомостей та інших документів належним чином не обґрунтована з урахуванням вимог статті 84 ЦПК України, суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення заявленого клопотання.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 84, 89, 95, 100, 258261 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , викладеного у запереченнях на відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на відзив, про витребування доказів у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Анатолій КОВАЛЕНКО