Рішення № 141096496, 30.10.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/3266/26

Єдиний унікальний № 742/4961/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Коваленка А.В., за участю секретаря судових засідань Риндя Л.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 01.01.2026-100000503 від 01 січня 2026 року в розмірі 22 780 гривень.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01 січня 2026 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір (оферти) № 01.01.2026-100000503, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 8 000 гривень зі сплатою процентів на строк 217 днів. Надалі, 03 березня 2026 року, сторонами укладено додаткову угоду, відповідно до якої суму кредиту збільшено на 1 000 гривень, у зв`язку з чим загальна сума наданого кредиту становила 9 000 гривень.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору утворилася заборгованість у розмірі 22 780 гривень, яка відповідачем у добровільному порядку не погашена.

11.09.2026 року відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги в повному обсязі не визнав, заперечуючи їх обґрунтованість та розмір заявленої заборгованості.

У відзиві зазначив, що позивач не довів укладення кредитного договору саме на умовах, викладених у позовній заяві, та наявність згоди відповідача з усіма його умовами. Зокрема, вказав на відсутність належних електронних доказів акцепту конкретної редакції оферти, графіка платежів, повної історії зміни умов договору та доказів погодження додаткового траншу в розмірі 1 000 гривень.

Також відповідач заперечив обґрунтованість нарахування 8 380 гривень процентів, зазначивши, що позивач не надав детального розрахунку із зазначенням періодів нарахування, процентних ставок, кількості днів та бази нарахування з урахуванням здійснених платежів. Вважав комісії в розмірах 90 гривень та 810 гривень нікчемними, оскільки позивач не довів фактичного надання відповідних додаткових послуг.

Крім того, відповідач звернув увагу на необхідність перевірки порядку зарахування здійснених ним платежів на загальну суму 6 400 гривень, а також заперечив правомірність стягнення 4 500 гривень на підставі статті 625 ЦК України, посилаючись на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Також просив перевірити наявність у позивача права на надання кредитів та надати докази, що підтверджують відповідні повноваження.

Окремо відповідач заперечив проти стягнення 6 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу, вказуючи на відсутність документів, які підтверджують їх розмір та понесення.

У зв`язку з викладеним відповідач просив витребувати у позивача первинні документи щодо укладення та виконання кредитного договору, графік платежів, докази перерахування кредитних коштів, детальний розрахунок заборгованості й документи на підтвердження витрат на правничу допомогу, відмовити в задоволенні позову, а в разі встановлення часткової наявності заборгованості - визначити її розмір виключно на підставі належних і допустимих доказів. Також просив розглянути справу без його участі за наявними матеріалами.

16.09.2026 року представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що відповідач подав відзив на позовну заяву, зазначив, що вважає такі заперечення необґрунтованими, оскільки до позовної заяви ним долучено належні та достатні докази на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, тоді як відповідач не надав доказів на спростування доводів позивача.

Позивач наголосив, що відповідно до принципів змагальності сторін та розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Також зазначив, що укладений між сторонами кредитний договір є правомірним, відповідає вимогам цивільного законодавства та був укладений в електронній формі шляхом приєднання відповідача до запропонованих умов кредитування. Договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого в SMS-повідомленні, що, на думку позивача, підтверджує волевиявлення відповідача на укладення договору та прийняття його умов.

Посилаючись на положення Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію», а також на практику Верховного Суду, позивач стверджував, що укладення кредитного договору в електронній формі є належним способом оформлення кредитних правовідносин, а такий договір має юридичну силу письмового правочину. Крім того, позивач навів доводи щодо правомірності обробки персональних даних відповідача під час укладення та виконання кредитного договору.

З огляду на викладене позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а справу розглянути без участі його представника.

16.09.2026 року відповідач ОСОБА_1 у справі подав заперечення на відповідь на відзив, він не погоджується з доводами ТОВ «Споживчий центр» та вважає, що позивач не довів належними й допустимими доказами факт укладення кредитного договору №01.01.2026-100000503 від 01.01.2026 та розмір заявленої заборгованості.

Відповідач зазначає, що позивач не надав електронних оригіналів кредитного договору, оферти, заявки, акцепту та додаткового договору від 03.03.2026, а також належних доказів того, що саме він підписав конкретну редакцію договору за допомогою одноразового ідентифікатора. На його думку, паперові роздруківки електронних документів та проходження ідентифікації через BankID самі по собі не підтверджують погодження конкретних умов кредитування.

Також відповідач звертає увагу на суперечності щодо суми наданого кредиту: позивач зазначає про видачу 8 000 грн та додаткового траншу 1 000 грн, водночас посилається на загальну суму 9 000 грн, нібито надану 01.01.2026. Крім того, відповідач заперечує правильність нарахування 8 380 грн процентів та комісій у розмірі 90 грн і 810 грн, оскільки вважає розрахунок недостатньо обґрунтованим.

Відповідач наголошує, що саме позивач зобов`язаний довести факт укладення договору, фактичне перерахування кредитних коштів та правильність розрахунку заборгованості, а не перекладати цей обов`язок на нього.

ІІ.Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області Коваленка А.В. від 07 вересня 2026 року прийнято справу до свого провадження та призначено до судового розгляду на 10 год. 00 хв. 30 жовтня 2026 року.

ІІІ.Позиції сторін.

В судове засідання представник позивача не зявився, але надав суду заяву, в якій просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач належним чином повідомлений про день і час розгляду справи в порядку спрощеного провадження в судове засідання не з`явився, подав відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV.Фактичні обставини встановлені судом.

01 січня 2026 року відповідач ОСОБА_1 надав Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заявку, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився 01 січня 2026 року за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов кредитного договору № 01.01.2026-100000503 від 01 січня 2026 року відповідачу надано кредит на таких умовах: дата надання кредиту - 01 січня 2026 року; сума кредиту - 8 000 грн 00 копійок; строк кредитування - 217 днів із дати надання кредиту; дата повернення кредиту - 05 серпня 2026 року.

Пунктом 5 договору передбачено, що продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування, строку виплати кредиту та строку дії договору не передбачено. Позичальник не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження зазначених строків.

Згідно з пунктом 6 договору процентна ставка «Стандарт» є фіксованою та незмінною і становить 1 % за кожен день користування кредитом. Вона застосовується протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшений кредитодавцем в односторонньому порядку.

Відповідно до пункту 7 договору процентна ставка «Економ» є фіксованою та незмінною і становить 0,5 % за кожен день користування кредитом. Вона застосовується протягом чергових періодів, наступних за періодами, у яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір цієї ставки також не може бути збільшений в односторонньому порядку.

Пунктом 8 договору передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 9 % від суми кредиту, що на дату укладення договору становила 720 грн 00 копійок. Зазначена комісія нараховується кредитодавцем та обліковується в день видачі кредиту, а сплачується відповідно до графіка платежів.

Згідно з пунктом 9 договору комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 720 грн 00 копійок у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія нараховується та обліковується кредитодавцем у перший день кожного із зазначених періодів і сплачується відповідно до графіка платежів. За умовами договору, економічна сутність цієї комісії полягає в оплаті послуг з організації та забезпечення інформаційної підтримки позичальника, інформування про дати сплати чергових платежів, надання консультацій та інших послуг, пов`язаних з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Пунктами 10 та 11 договору передбачено, що зміни умов надання фінансової послуги не передбачені, а тарифи та комісії протягом строку дії договору залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг.

Відповідно до пункту 12 договору денна процентна ставка визначається як загальні витрати за споживчим кредитом за кожен день користування кредитом протягом усього строку кредитування, виражені у процентах від загального розміру наданого кредиту.

Згідно з пунктом 13 договору проценти за користування кредитом розраховуються шляхом множення суми кредиту або її залишку на кількість днів користування кредитом або його залишком та на процентну ставку, що застосовується у відповідному періоді.

Відповідно до пункту 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах строковості, платності та поворотності. Кошти перераховуються на рахунок споживача, зокрема з використанням реквізитів його електронного платіжного засобу.

Кредитний договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого на номер телефону, зазначений під час укладення договору. Умови укладення електронного договору та надання кредитних коштів підтверджуються матеріалами справи (а. с.35 зворот - а.с.36).

Відповідно до інформації, отриманої з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит щодо ідентифікації користувача, 04 липня 2025 року отримано дані позичальника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Ідентифікацію здійснено з використанням даних АТ «Універсал Банк». У відомостях зазначено зареєстроване місце проживання позичальника: АДРЕСА_1 , а також дані паспорта громадянина України для виїзду за кордон: серія НОМЕР_2 , виданого 23 травня 2016 року органом 7426, зі строком дії до 23 травня 2026 року (а.с.22 зворот).

04 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні платежі Українфи» підписано договір про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 (а.с.15-а.с.19 зворот).

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредитні кошти в сумі 8 000 грн 00 копійок, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 1-1804 від 18 квітня 2026 року, адресованим ТОВ «Споживчий центр». Між зазначеними товариствами укладено договір на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року. На виконання умов цього договору 01 січня 2026 року о 11:34:25 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» успішно перерахувало на платіжну картку № НОМЕР_3 грошові кошти в сумі 8 000 грн 00 копійок, транзакція в системі iPay.ua № 966840055, із призначенням платежу: «Видача за договором кредиту № 01.01.2026-100000503» (а. с.13).

03 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» із пропозицією про укладення додаткового договору (оферти) до кредитного договору № 01.01.2026-100000503 від 01 січня 2026 року.

Відповідно до пункту 1.1 додаткового договору загальна сума кредиту з дати його укладення становить 9 000 грн 00 копійок та складається із суми першого траншу, зазначеного в кредитному договорі, та другого траншу, наданого відповідно до додаткового договору.

Згідно з пунктом 1.2 додаткового договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику другий транш у розмірі 1 000 грн 00 копійок 03 березня 2026 року строком на 156 днів шляхом перерахування коштів на рахунок споживача з використанням реквізитів електронного платіжного засобу № 4441-11XX-XXXX-2519.

Пунктом 1.3 додаткового договору передбачено комісію за надання другого траншу в розмірі 9 % від його суми, що становить 90 грн 00 копійок. Комісія нараховується та обліковується в день видачі траншу і сплачується відповідно до графіка платежів.

Відповідно до пункту 1.4 додаткового договору комісія за обслуговування кредитної заборгованості в третьому черговому періоді встановлена в розмірі 810 грн 00 копійок. Різниця між комісією за обслуговування, встановленою до та після укладення додаткового договору, становить 90 грн 00 копійок.

Згідно з пунктом 1.5 додаткового договору сторонами погоджено графік платежів, відповідно до якого передбачено сплату чергових платежів 03 квітня 2026 року, 04 травня 2026 року, 04 червня 2026 року, 05 липня 2026 року та 05 серпня 2026 року.

Пунктом 1.6 додаткового договору визначено, що денна процентна ставка становить 0,49 %, реальна річна процентна ставка - 1363,41 %, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача - 15 906 гривень 26 копійок, а загальні витрати за споживчим кредитом - 6 906 гривень 26 копійок.

Відповідно до пункту 1.7 додаткового договору строк кредитування становить 217 днів із дати надання першого траншу, а датою повернення кредиту визначено 05 серпня 2026 року.

Пунктом 1.8 додаткового договору передбачено нарахування в разі прострочення виконання грошових зобов`язань процентів річних у розмірі 170 000 % річних відповідно до статті 625 ЦК України з урахуванням установлених договором обмежень, зокрема граничного розміру нарахувань за один день прострочення в сумі 135 гривень 00 копійок та ненарахування таких процентів за наявності простроченого грошового зобов`язання в сумі меншій ніж 100 гривень 00 копійок.

Інші умови кредитного договору, не змінені додатковим договором, залишилися чинними в попередній редакції.

03 березня 2026 року ОСОБА_1 підписав пропозицію про укладення додаткового договору одноразовим ідентифікатором «K877», надісланим на його фінансовий номер телефону НОМЕР_4 . Того ж дня ТОВ «Споживчий центр» прийняло зазначену пропозицію, підписавши відповідь про акцепт кваліфікованим електронним підписом уповноваженого представника ОСОБА_2 (а.с.38 зворот-а.с.39).

Надання відповідачу другого траншу кредиту в сумі 1 000 грн 00 копійок підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» вих. № 1-1804 від 18 квітня 2026 року, адресованим Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр». Між зазначеними товариствами укладено договір на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року. Відповідно до вказаного листа, 03 березня 2026 року о 10:38:11 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» успішно перерахувало на платіжну картку № НОМЕР_3 грошові кошти в сумі 1 000 гривень 00 копійок. Номер транзакції в системі iPay.ua - 1021565843, призначення платежу: «Видача Траншу за додатковим договором до кредитного договору № 01.01.2026-100000503-1 до кредитного договору № 01.01.2026-100000503» (а. с.14).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 01.01.2026-100000503 від 01 січня 2026 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» станом на 26 серпня 2026 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 22 780 гривень 00 копійок, з яких: заборгованість за основним боргом - 9 000 гривень 00 копійок; заборгованість за процентами - 8 380 гривень 00 копійок; заборгованість за процентами відповідно до статті 625 ЦК України - 4 500 гривень 00 копійок; заборгованість за комісіями - 900 гривень 00 копійок (а. с.31-а.с.33 зворот).

Згідно листа Акціонерного товариства «Універсал Банк» від 24.09.2026 № БТ/Е-42125 на виконання ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15.09.2026 у справі № 742/4961/26, згідно з яким на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . Банк повідомив про зарахування на зазначену картку коштів у сумі 8 000 грн у період із 01.01.2026 по 06.01.2026 та 1 000 грн у період із 03.03.2026 по 08.03.2026. До листа додано відомості про рух коштів за зазначені періоди(а.с.85).

V.Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Ст.626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.526-527 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 01 січня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 01.01.2026-100000503, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 8 000 гривень 00 копійок. Надання зазначених коштів підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 1-1804 від 18 квітня 2026 року, згідно з яким 01 січня 2026 року о 11:34:25 на платіжну картку відповідача № НОМЕР_3 перераховано 8 000 гривень 00 копійок, транзакція в системі iPay.ua № 966840055, із призначенням платежу «Видача за договором кредиту № 01.01.2026-100000503».

03 березня 2026 року між сторонами укладено додатковий договір до кредитного договору № 01.01.2026-100000503, за умовами якого загальна сума кредиту збільшена до 9 000 гривень 00 копійок шляхом надання відповідачу другого траншу в розмірі 1 000 грн 00 копійок. Укладення додаткового договору підтверджується пропозицією про його укладення, підписаною відповідачем одноразовим ідентифікатором «K877», та відповіддю про акцепт ТОВ «Споживчий центр». Фактичне перерахування другого траншу підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 1-1804 від 18 квітня 2026 року, відповідно до якого 03 березня 2026 року о 10:38:11 на платіжну картку № НОМЕР_3 перераховано 1 000 гривень 00 копійок, транзакція в системі iPay.ua № 1021565843.

Також, згідно листа Акціонерного товариства «Універсал Банк» від 24.09.2026 №БТ/Е-42125 на виконання ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15.09.2026 у справі № 742/4961/26, згідно з яким на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . Банк повідомив про зарахування на зазначену картку коштів у сумі 8 000 гривень у період із 01.01.2026 по 06.01.2026 та 1 000 гривень у період із 03.03.2026 по 08.03.2026.

Отже, матеріалами справи підтверджується отримання ОСОБА_1 кредитних коштів загальною сумою 9 000 гривень 00 копійок.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 01.01.2026-100000503 від 01 січня 2026 року, складеного ТОВ «Споживчий центр» станом на 24 серпня 2026 року, загальна заборгованість відповідача становить 22 780 грн 00 копійок, з яких: заборгованість за основним боргом - 9 000 гривень 00 копійок; заборгованість за процентами за користування кредитом - 8 380 гривень 00 копійок; заборгованість за процентами відповідно до статті 625 ЦК України - 4 500 гривень 00 копійок; заборгованість за комісіями - 900 гривень 00 копійок.

Водночас відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти заявлених позовних вимог. У відповідь на відзив позивач наполягав на обґрунтованості своїх вимог, зазначаючи, що кредитний договір та додатковий договір укладені в електронній формі, підписані відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, а факт надання кредитних коштів підтверджується документами про здійснення відповідних платіжних операцій.

Оцінивши подані сторонами докази в сукупності, суд бере до уваги кредитний договір, додатковий договір, документи щодо їх укладення, листи ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування відповідачу кредитних коштів та розрахунок заборгованості. Зазначені документи підтверджують факт отримання відповідачем кредиту в загальному розмірі 9 000 гривень 00 копійок, а також нарахування процентів за користування ним у розмірі 8 380 гривень 00 копійок. При цьому самі по собі заперечення відповідача у відзиві не спростовують факту перерахування йому коштів та наявності заборгованості за основною сумою кредиту і процентами за користування кредитом.

Водночас доводи відповідача про недоведеність укладення кредитного договору на погоджених умовах, відсутність підтвердження надання додаткового траншу та неможливість перевірки нарахованих процентів спростовуються дослідженими судом письмовими доказами, які підтверджують укладення сторонами кредитного договору та додаткового договору, погодження їх умов шляхом використання одноразового ідентифікатора, фактичне перерахування кредитних коштів на належну відповідачу платіжну картку.

Оскільки отримані кредитні кошти відповідач у повному обсязі не повернув, а заборгованість за основним боргом та процентами за користування кредитом підтверджується наявними у справі доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 9 000 гривень 00 копійок та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 8 380 гривень 00 копійок.

Щодо комісії за надання кредиту в розмірі 90 гривень.

Як установлено судом, відповідно до умов кредитного договору № 01.01.2026-100000503 від 01 січня 2026 року, укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , комісія, пов`язана з наданням кредиту, становить 9 % від суми першого траншу в розмірі 8 000 гривень 00 копійок.

Крім того, відповідно до пункту 1.3 додаткового договору від 03 березня 2026 року до зазначеного кредитного договору комісія за надання другого траншу в розмірі 1 000 грн 00 копійок становить 9 % від його суми та дорівнює 90 гривень 00 копійок.

Таким чином, загальний розмір комісії за надання другого траншу становить 90 грн 00 копійок.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Водночас саме по собі передбачення договором комісії не є безумовною підставою для її стягнення. Суд перевіряє зміст відповідної договірної умови, її відповідність законодавству про захист прав споживачів та наявність підстав для покладення такого платежу на позичальника.

У цій справі матеріалами справи підтверджується, що позивач надав відповідачу кредитні кошти в загальному розмірі 9 000 гривень 00 копійок, з яких 8 000 гривень 00 копійок перераховано 01 січня 2026 року на підставі кредитного договору № 01.01.2026-100000503, а 03 березня 2026 року на підставі додаткового договору надано додатковий транш у розмірі 1 000 гривень 00 копійок. Надання обох траншів підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та листом АТ «Універсал Банк» про зарахування коштів на платіжну картку відповідача.

За таких обставин, з урахуванням умов кредитного договору № 01.01.2026-100000503 від 01 січня 2026 року та додаткового договору від 03 березня 2026 року, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення комісії за надання другого траншу в розмірі 90 гривень 00 копійок підлягає оцінці з урахуванням погоджених сторонами умов договору та наявних у справі доказів.

Щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 810 гривень.

Пунктом 9 кредитного договору № 01.01.2026-100000503 від 01 січня 2026 року, укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 720 гривень 00 копійок у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Водночас пунктом 1.4 додаткового договору від 03 березня 2026 року до зазначеного кредитного договору розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості в третьому черговому періоді встановлено в сумі 810 гривень 00 копійок.

Відповідно до розрахунку заборгованості, поданого позивачем, загальна сума заборгованость за комісією за обслуговування кредитної заборгованості в третьому черговому періоді становить 810 гривень 00 копійок.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право безоплатно отримувати інформацію про стан своєї заборгованості, зокрема не частіше одного разу на місяць у передбаченому законом порядку. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набрання чинності цим Законом, щодо оплатності такої інформації є нікчемною у випадках, установлених законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 викладено правовий висновок щодо застосування положень Закону України «Про споживче кредитування» до умов кредитного договору про оплату послуг з інформування споживача про стан його заборгованості.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 9 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22, провадження № 61-15120св23, звернуто увагу на необхідність оцінки змісту умов договорів про споживчий кредит щодо комісій за управління й обслуговування кредиту, зокрема конкретизації послуг, за які передбачено відповідні платежі.

Саме лише зазначення в договорі назви платежу як «комісія за обслуговування кредитної заборгованості» не звільняє кредитодавця від обов`язку довести, які саме послуги надаються позичальнику за таку плату, у чому полягає їх зміст та чи відповідають відповідні умови договору вимогам законодавства.

Дії кредитодавця, пов`язані з веденням обліку заборгованості, розрахунком належних до сплати сум і контролем за виконанням договору, самі по собі не свідчать про надання позичальнику окремої додаткової послуги, за яку може встановлюватися самостійна плата.

У цій справі пунктом 9 кредитного договору визначено економічну сутність комісії за обслуговування кредитної заборгованості як оплату послуг з організації та забезпечення інформаційної підтримки позичальника, інформування про дати сплати чергових платежів, надання консультацій та інших послуг, пов`язаних з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Разом із тим наявність такого переліку в договорі сама по собі не підтверджує фактичного надання відповідних послуг.

Відповідно до статей 12, 13, 7681 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, якщо матеріали справи не містять належних доказів конкретного змісту та фактичного надання відповідачу послуг, за які нараховано комісію за обслуговування кредитної заборгованості, а також правових підстав для стягнення плати за такі послуги, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги в цій частині.

За таких обставин вимога про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 810 гривень не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення суми заборгованості за процентами за понадстрокове користування.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до умов кредитного договору № 01.01.2026-100000503 від 01 січня 2026 року та додаткового договору від 03 березня 2026 року сторони погодили умови нарахування процентів відповідно до статті 625 ЦК України в разі прострочення виконання грошових зобов`язань за договором.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 26 серпня 2026 року сума процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, становить 4 500 грн 00 копійок.

Таким чином, зазначена сума є відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання та нарахована позивачем на підставі статті 625 ЦК України.

Таким чином, суд констатує, що вказана сума є відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання та нарахована позивачем на підставі статті 625 ЦК України.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 з 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, який триває і по даний час.

Відповідно до п.18. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки проценти в розмірі 4500 гривень нараховані позивачем відповідно до статті 625 ЦК України за період дії воєнного стану, суд доходить висновку, що вимоги про стягнення з відповідача зазначеної суми задоволенню не підлягають.

Висновок суду за результатами розгляду справи.

Враховуючи, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження надання відповідачу кредитних коштів та невиконання нею зобов`язань щодо повернення кредиту і сплати процентів за користування ним, а відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивача, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, а саме стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 17470 гривень, яка складається з 9000 гривень - заборгованості за основною сумою кредиту, 8380 гривень - заборгованості за процентами за користування кредитом та 90 гривень - заборгованості за комісією за надання кредиту.

VІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 2041 гривню 80 копійок, тобто 76,69 % від сплаченого судового збору в розмірі 2662 гривні 40 копійок.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви в паперовій формі.

На підтвердження понесених витрат позивачем долучено квитанцію № 2230747 від 31.08.2026 року поштової служби «Е-Пост», відповідно до якої загальна вартість відправлення становить 130 гривні 98 копійок, з яких 72 гривні - плата за пересилання відправлення, 56 гривень 88 копійок - плата за друк документів та 2 гривні 10 копійок - сервісний збір.

З огляду на часткове задоволення позову (76,69 %) з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати, пов`язані з надсиланням позовної заяви, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 100 гривень 39 копійок (130,98 грн ? 76,69 %).

На підставі наведеного, ст.247,263-265,273,279,280-281,354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Саксаганського, 133-А, заборгованість за кредитним договором № 01.01.2026-100000503 від 01 січня 2026 року в розмірі 17 470 (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят) гривень 00 копійок, яка складається з 9 000 гривень 00 копійок заборгованості за основною сумою кредиту, 8 380 гривень 00 копійок заборгованості за процентами за користування кредитом та 90 гривень 00 копійок заборгованості за комісією за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Саксаганського, 133-А, судовий збір у розмірі 2 041 (дві тисячі сорок одна) гривня 80 копійок та витрати, пов`язані з надсиланням позовної заяви, у розмірі 100 (сто) гривень 39 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Анатолій КОВАЛЕНКО

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, місто Київ, вулиця Саксаганського, 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .