Рішення № 141095814, 22.10.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/6974/25

Провадження № 2/466/464/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Білінської Г.Б.

секретаря судового засідання Богуш Ю.С.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування,

зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , Львівської міської ради, третіх осіб приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Лозинської І.П., приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Матвєєвої Ю.В. про скасування свідоцтва про право на спадщину, визнання майна спільним майном подружжя, визнання права власності на частку у квартирі, визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом до Львівської міської ради, ОСОБА_4 про визнання його правонаступником померлої матері ОСОБА_5 та про визнання за його померлою матір`ю ОСОБА_5 право власності на 2/3 частки у квартирі.

В обґрунтування вимог покликається на те, що він є сином ОСОБА_5 , що стверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , виданим Ленінським районним відділом ЗАГС м.Львова 23.02.1960 р.

ІНФОРМАЦІЯ_1 матір позивача ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 13.03.2025 року.

Незадовго до смерті, у грудні 2024 року, ОСОБА_5 склала заповіт, в якому все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого не складалось, заповіла сину ОСОБА_6 позивачу за первісним позовом. Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лозинською І.П. Інших спадкоємців ОСОБА_5 по закону чи за заповітом немає. Спадщина складається з 1/3 частки окремої двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , якою на праві власності володіла спадкодавиця. Квартира була придбана ОСОБА_5 за її кошти на підставі договору купівлі продажу 10.06.2005 року. При укладанні договору купівлі-продажу покупцями квартири були зазначені ОСОБА_5 (1/3 частка квартири) і ОСОБА_7 - брат позивача (2/3 частки квартири). Після придбання спірної квартири в ній були зареєстровані і проживали ОСОБА_5 , ОСОБА_7 і його дружина ОСОБА_4 . На початку 2023 року ОСОБА_7 і його дружина припинили подружні стосунки, і остання добровільно виселилась з квартири та виїхала на постійне місце проживання в с.Борщовичі Львівського району Львівської області, де окремо проживала, формально залишаючись зареєстрованою у спірній квартирі. ОСОБА_5 та її син ОСОБА_8 проживали в спірній квартирі лише вдвох.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер. Після смерті сина ОСОБА_9 в квартирі залишилась проживати тільки його мати ОСОБА_5 , яка фактично вступила в управління та володіння спадковим майном сина, тобто 2/3 часткою квартири. ОСОБА_5 не оформила своє право на спадщину, однак і заяви про відмову у прийнятті спадщини сина не подавала. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла. У квартирі залишилась формально зареєстрованою лише дружина ОСОБА_7 ОСОБА_4 , яка протягом трьох років там не проживає, заяви про прийняття спадщини не подавала.

На спадщину після смерті матері претендує її син ОСОБА_1 , який подав відповідну заяву до нотаріальної контори. Позивач ОСОБА_1 вважає, що він є правонаступником померлої матері ОСОБА_5 і просить суд визнати його таким, а також просить визнати право власності померлої ОСОБА_5 на 2/3 частки спірної квартири, яку вона фактично успадкувала після смерті свого сина ОСОБА_7 . Такі вимоги ставить для оформлення своїх спадкових прав на все майно матері, яке належало їй до смерті на спірну квартиру в цілому, оскільки вважає, що на таке майно можуть претендувати лише рідні для його матері особи.

Відповідач ОСОБА_4 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 , Львівської міської ради, у якому просила визнати 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 спільним майном подружжя, визнати за нею право власності на 1/3 частку у спірній квартирі як частку у спільній сумісній власності подружжя, визнати за нею право власності на 1/3 частку у спірній квартирі як на спадкове майно, яке вона фактично успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_7 .

В подальшому позивачка ОСОБА_4 уточнила свої вимоги та просить:

-скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 20.10.2025 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лозинською І.П., зареєстроване в реєстрі за №2553, відповідно до якого ОСОБА_10 , успадкував 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 ;

-визнати 2/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 спільним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_7 ;

-визнати за нею - ОСОБА_4 право власності на 2/3 частки в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , з яких: 1/3 частки в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , як частка у спільній сумісній власності подружжя, 1/3 частка, як спадкове майно, яке вона фактично успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_7 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона ОСОБА_4 перебувала в офіційному шлюбі із своїм чоловіком ОСОБА_7 з 15.03.1986 року.

10.06.2005 р ОСОБА_4 разом із своїм чоловіком ОСОБА_7 та його матір`ю ОСОБА_5 придбали у власність квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 у спільну часткову власність. Враховуючи, що спірна квартира була куплена за кошти, які належали матері та їх спільні кошти подружжя, на ОСОБА_11 була оформлена 2/3 частки у праві власності на квартиру, на його матір ОСОБА_5 1/3 частку. Ніхто із співвласників проти таких розмірів часток не заперечував.

З моменту купівлі спірної квартири ОСОБА_4 разом із чоловіком ОСОБА_7 та його матір`ю ОСОБА_5 були зареєстровані у цій квартирі та проживали разом. Приблизно в 2020 році, ОСОБА_7 , разом із дружиною ОСОБА_4 переїхали на постійне місце проживання в АДРЕСА_4 ., тому що там було велике господарство, яке вимагало догляду. Однак, позивачка разом із своїм чоловіком навідувались до його матері, допомагали по хатніх справах, постійно привозили їй продукти, сплачували комунальні послуги. Коли ОСОБА_5 зламала ногу, їй стало важко пересуватись по квартирі і себе обходити, ОСОБА_11 почав все частіше навідуватись на квартиру до матері, залишався там ночувати, тобто жив фактично на дві хати. Позивачка як і раніше забезпечувала свекруху продуктами, надавала послуги з догляду та грошову допомогу.

ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 помер. ОСОБА_4 , як дружина, отримала оригінал Лікарського свідоцтва про смерть свого чоловіка ОСОБА_7 , в подальшому отримала оригінал свідоцтва про смерть ОСОБА_7 , отримала передбачені Законом виплати у зв`язку із смертю свого чоловіка, займалась його похованням у с.Борщовичі, організацією поминальних обідів, за свої кошти виготовила та встановила пам`ятник на могилу свого чоловіка. Після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 до нотаріуса у встановлений законом шести місячний строк із заявою про відкриття спадщини не зверталась, усвідомлюючи, що вона, як дружина померлого, яка проживала з ним однією сім`єю в офіційному шлюбі, має право на спадкове майно.

Враховуючи їх спільну з чоловіком сумісну власність майно подружжя, що становить 2/3 частки у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , то спадщина після смерті ОСОБА_7 , на переконання позивачки, складається із 1/3 частки даної квартири, інша 1/3 частки в даній квартирі по закону належить ОСОБА_4 , як спільна сумісна власність.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати ОСОБА_7 - ОСОБА_5 ,частка якої у праві власності на квартиру на момент смерті становила 1/3. Цю частку по заповіту успадкував її син ОСОБА_1 . Однак, на думку ОСОБА_4 , Свідоцтво про право на спадщину, видане 20.10.2025 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лозинською І.П., зареєстроване в реєстрі за №255 на 1/2 частки у спірній квартирі, як спадщину після смерті ОСОБА_5 (1/3 частки) та ОСОБА_7 (1/6 частки) - незаконне. Позивачка вважає, що враховуючи те, що ОСОБА_7 , хоч і був зареєстрований разом із своє матір`ю, так само як і сама ОСОБА_4 , однак проживали вони окремо, тому мати не могла успадкувати 1/6 частку даної квартири після смерті свого сина ОСОБА_11 , а отже і її син ОСОБА_10 не може успадкувати зазначену 1/6 частку квартири.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги за первісним позовом підтримали, зустрічний позов заперечили та дали пояснення, аналогічні змісту позову.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_3 позовні вимоги за зустрічним позовом підтримали, первісний позов заперечили та дали пояснення, аналогічні змісту позову.

Представник відповідача Львівської міської ради у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи судом.

Треті особи приватний нотаріус ЛМНО Лозинська І.П. та приватний нотаріус ЛМНО Матвєєв Ю.В. у судове засідання не з`явились, подали заяви про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши доводи сторін, пояснення свідків, дослідивши подані письмові докази, суд прийшов до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_3 , була придбана 10.06.2005 року на підставі договору купівлі продажу посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кушнерик Н.П., і право власності на дану квартиру було зареєстровано в частках: 1/3 частки ОСОБА_5 (матір ОСОБА_7 ), 2/3 частки ОСОБА_7 (чоловік ОСОБА_4 ). Оформленню цього договору передував договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , за яким ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 продали вказану квартиру, що перебувала у їх спільній власності в частках по 1/3 на кожного.

Вказані обставини підтверджені витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме №439709954 та №439714650.

На момент придбання спірної квартири ОСОБА_7 перебував у шлюбі із ОСОБА_4 з 15.03.1986 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_3 .

За клопотанням відповідачки у судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_12 , яка ствердила, що знайома з ОСОБА_13 з дитинства, добре знала сім`ю ОСОБА_14 , її чоловіка ОСОБА_15 . ОСОБА_14 і ОСОБА_16 спочатку жили на квартирі на АДРЕСА_6 , потім купили квартиру на АДРЕСА_7 , де і були зареєстровані. У цій квартирі жила мати ОСОБА_17 ОСОБА_5 , а ОСОБА_14 і ОСОБА_8 більше жили у с.Борщовичі, де тримали господарство. Подружжя постійно їздило до матері ОСОБА_18 ОСОБА_5 , привозили їй городину, молочку, інші продукти, допомагали грошовими коштами, надавали допомогу в утриманні квартири. За життя ОСОБА_9 свідок часто гостювала у них в квартирі. ОСОБА_5 дуже добре відносилась до ОСОБА_14 . У квартирі було 2 кімнати, ОСОБА_5 мала окрему кімнату, а ОСОБА_14 з ОСОБА_9 , як залишались ночувати, займали вітальню. Коли ОСОБА_5 зламала ногу і їй важко було пересуватись, то ОСОБА_8 став навідуватись до неї в квартиру частіше і частіше залишався ночувати. Коли помер ОСОБА_8 , його дружина ОСОБА_14 займалась його похованням у с.Борщовичі, організовувала поминки, встановлювала пам`ятник. До смерті ОСОБА_5 . ОСОБА_14 навідувала свекруху, привозила їй продукти, залишалась інколи ночувати в неї, у всьому їй допомагала.

Свідок ОСОБА_19 пояснила суду, що тривалий час знайома із сім`єю ОСОБА_20 . Подружжя ОСОБА_14 і ОСОБА_8 купили квартиру разом із ОСОБА_5 на АДРЕСА_7 , були там зареєстровані, але в квартирі постійно проживала ОСОБА_5 , а ОСОБА_8 і ОСОБА_14 жили на два помешкання, бо мали будинок та господарство у с.Борщовичі. Свідок часто бувала в них в гостях і в селі, і у квартирі в Львові. ОСОБА_5 також з ними машиною їздила в село і часто там залишалась. ОСОБА_8 і ОСОБА_14 їздили до матері часто, постійно возили їй продукти з села і фактично її утримували. Коли ОСОБА_5 зламала ногу і не могла себе повноцінно обходити, ОСОБА_8 вже більше часу вимушений був проводити з матір`ю, не міг працювати. Всі обов`язки по забезпеченню продуктами, ведення господарства і в селі, і в квартирі лягли на плечі ОСОБА_14 . ОСОБА_5 дуже любила невістку, хвалила її і завжди говорила, що залишить їй квартиру. ОСОБА_14 і ОСОБА_8 планували після смерті ОСОБА_5 переїхати жити в квартиру, бо у селі будинок належить не ОСОБА_14 , а її братові.

Допитаний за клопотанням позивача свідок ОСОБА_21 суду показав, що знайомий з ОСОБА_22 з дитинства, підтримував дружні стосунки, знав також всю сім`ю ОСОБА_23 - його матір, брата ОСОБА_24 . Часто заходив в гості до ОСОБА_5 . Останній рік до смерті ОСОБА_25 жив з матір`ю, а його дружина ОСОБА_14 жила в цей час в селі. Ігор їздив туди-сюди і жив на дві хати. За проханням ОСОБА_26 в квартирі оформлявся нотаріусом заповіт, за яким ОСОБА_27 все належне їй майно заповіла сину ОСОБА_23 . Він був очевидцем цієї дії і пам`ятає, як на запитання нотаріуса, чи доглядає невістка за нею, ОСОБА_27 відповіла негативно. Матері ОСОБА_23 в хатніх справах допомагала домогосподарка ОСОБА_28 , ОСОБА_14 в квартирі під час відвідин ОСОБА_26 разом з ОСОБА_23 свідок не бачив.

Довідкою №211 07.08.2025, виданою Борщовицьким старостинським округом Львівського району Львівської області, стверджується, що чоловік жительки с.Борщовичі ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , похований на цвинтарі в с.Борщовичі.

Відповідно до змісту Акту обстеження умов проживання, складеного Борщовицьким старостинським округом Львівського району Львівської області, від 07.08.2025р. № 54, комісією встановлено, що ОСОБА_7 біля трьох років до дня його смерті проживав разом із дружиною ОСОБА_4 в АДРЕСА_4 .

У листі Української Греко-Католицької Церкви зазначається, що ОСОБА_7 проживав у с.Борщовичі в шлюбі з ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 , помер, і похоронений в с.Борщовичі, організацією і проведенням похорону займалась його дружина ОСОБА_29 .

Договором №8 від 04.04.2025р., укладеним між ФОП ОСОБА_30 та ОСОБА_4 стверджується факт виготовлення та встановлення пам`ятника на могилі ОСОБА_31 .

Поданими письмовими доказами та показаннями свідків доведено, що на момент придбання спірної квартири ОСОБА_4 перебувала у шлюбі з ОСОБА_32 , вела з ним спільне господарство, мала спільний бюджет та спільний побут.

Згідно ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Наведеною нормою права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Відтак, суд вважає, що 2/3 частки у праві власності на квартиру на АДРЕСА_8 є спільним майном подружжя, а виходячи із рівності часток подружжя у праві власності згідно ст. 70 СК України - частка ОСОБА_4 становить 1/3.

Отже до задоволення підлягають вимоги ОСОБА_4 , заявлені у зустрічному позові про визнання 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 , право власності на які були зареєстровані за ОСОБА_33 , спільним майном подружжя ОСОБА_34 і ОСОБА_4 , а також вимогу про визнання за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку у спільному майні подружжя, тобто право власності на 1/3 частку спірної квартири.

Таке право ОСОБА_4 , хоча і фактично передбачене у виданому приватним нотаріусом ЛМНО Лозинською І.П. Свідоцтві про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , де вказано, що на момент смерті ОСОБА_5 останній належала 1/6 частка фактично успадкованого майна її сина із врахуванням частки невістки, оспорюється позивачем ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.ч.3 і 5 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За наявності заповіту на все майно правило ч.2 ст.1223 ЦК застосовується у разі неприйняття спадщини або відмови від спадщини усіма спадкоємцями за заповітом. У разі неприйняття спадщини чи відмови від неї одним із спадкоємців за заповітом застосовується норма ч.1 ст.1275 ЦК, відповідно до якої частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

Спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст.1296 ЦК є правом, а не обов`язком спадкоємця.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_7 , що стверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління МЮ України 30.09.2025 р.

До приватного нотаріуса ЛМНО Матвєєвої Ю.В. заяву про прийняття спадщини за законом подала дружина померлого ОСОБА_4 , яка є спадкоємцем першої черги спадкування. Заява зареєстрована 26.03.2025 р. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось, постанова про відмову у видачі свідоцтва не виносилась.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 , що стверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління МЮ України 12.03.2025 р.

20.10.2025 р. син ОСОБА_5 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса ЛМНО Лозинської І.П. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері.

Із наданих суду копій спадкових справ, заведених приватними нотаріусами Львівського міського нотаріального округу після смерті ОСОБА_35 та ОСОБА_5 , вбачається, що 20.10.2025 р. приватним нотаріусом ЛМНО Лозинською І.П. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 після смерті його матері ОСОБА_5 .

Спадщина, на яку видане Свідоцтво, складається з 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , що належала спадкодавцю ОСОБА_5 :

- в 1/3 частці на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Кушнерик Н.П. 10.06.2005 року за № 1722, право власності на яку зареєстровано ЛОДКБ ТІ та ЕО 06.07.2005 р., реєстраційний номер 11030958,

-в 1/6 частці - на підставі вищевказаного договору, що належало ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем за законом якого була ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.

Позивач ОСОБА_1 просить визнати право власності померлої ОСОБА_5 на 2/3 частки спірної квартири, яку вона фактично успадкувала після смерті свого сина ОСОБА_7 . Такі вимоги ставить для оформлення своїх спадкових прав на все майно матері, яке належало їй до смерті на спірну квартиру в цілому, оскільки вважає, що на таке майно можуть претендувати лише рідні для його матері особи.

ОСОБА_4 просить скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане 20.10.2025 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лозинською І.П., зареєстроване в реєстрі за №2553, відповідно до якого ОСОБА_10 , успадкував 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 ; визнати 2/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 спільним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_17 ; визнати за ОСОБА_4 право власності на 2/3 частки в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , з яких: 1/3 частки в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , як частка у спільній сумісній власності подружжя. 1/3 частки в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , як спадкове майно, яке вона фактично успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Суд вважає такі вимоги і ОСОБА_1 і ОСОБА_4 безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Оспорюване Свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_1 після смерті його матері ОСОБА_5 , видане 20.10.2025 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лозинською І.П., зареєстроване в реєстрі за №2553, на переконання суду, повністю відповідає вимогам ст.ст.1218, 1222, 1223, 1226, 1258, 1261, 1262 ЦК України.

Спадщина, на яку видане Свідоцтво, складається з 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , що належала спадкодавцю ОСОБА_5 на момент смерті, а саме з:

- 1/3 частки - на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Кушнерик Н.П. 10.06.2005 року за № 1722, право власності на яку зареєстровано ЛОДКБ ТІ та ЕО 06.07.2005 р., реєстраційний номер 11030958,

- 1/6 частки - на підставі вищевказаного договору, що належало ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем за законом якого була ОСОБА_5 відповідно до першої черги спадкування. Вказана частка (1/6) визначена із врахуванням того, що 2/3 частки квартири є спільним майном подружжя ОСОБА_4 і ОСОБА_34 , тобто 1/3 частка на момент смерті належала ОСОБА_36 , після його смерті по 1/6 фактично успадкували - дружина померлого ОСОБА_4 і мати померлого ОСОБА_5 .

У свідоцтві зазначено, що ОСОБА_5 фактично прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.

Позивач ОСОБА_1 у первісному позові просить визнати його правонаступником померлої матері ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони. У таких випадках судом виноситься відповідна ухвала про заміну сторони правонаступником це судовий акт, який дозволяє іншій особі вступити в судовий процес або виконавче провадження замість особи, яка з нього вибула.

Позивач просить визнати його правонаступником померлої матері, яка не була учасником даного провадження. При цьому, ОСОБА_37 вже визнаний спадкоємцем майна померлої матері, який оформив свої спадкові права.

Крім цього, позивач просить визнати за його померлою матір`ю ОСОБА_5 право власності на 2/3 частки спірної квартири, не ставлячи самостійних вимог щодо майна та не оспорюючи видане йому Свідоцтво про право на спадщину.

Постановою КЦС ВС від 14.08.2024 р. у справі № 522/3974/20 висловлена правова позиція стосовно визначення частки померлого у праві власності. Такий спосіб захисту визнаний неналежним способом з огляду на те, що вирішення судом питання про права померлої особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, суперечить законодавству. Тому обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Враховуючи положення ст.5 ЦПК України, суд вважає, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту, а відтак його позовні вимоги до задоволення не підлягають.

На думку суду, не підлягають до задоволення і вимоги ОСОБА_4 , у яких вона просить визнати за нею право власності на 2/3 частки спірної квартири, виходячи з того, що на момент смерті її чоловіка ОСОБА_34 останньому належало 2/3 частки квартири, з яких 1/3 частка її у спільному майні подружжя, 1/3 частка чоловік, яке вона мала успадкувати після його смерті.

Суд не погоджується з такою позицією ОСОБА_4 , оскільки відповідно до ст. 1261 ЦК України до першої черги спадкування належать той з подружжя, який пережив спадкодавця, та батьки спадкодавця.

В ході судового розгляду встановлено, що 2/3 частки квартири, які були зареєстровані за ОСОБА_1 є спільним майном подружжя, тобто після смерті ОСОБА_1 належну йому 1/3 частку спадкують дружина ОСОБА_4 (1/6 частка (і мати ОСОБА_5 ) 1/6 частка ). Вказані спадкоємці, хоча і не оформили спадкових прав після смерті ОСОБА_5 , однак, будучи зареєстрованими у спірній квартирі, фактично проживаючи там, маючи із спадкодавцем взаємні права і обов`язки, у відповідності до змісту ст. 1268 ЦК України фактично прийняли спадщину, вступивши у володіння спірним майном, що не спростовано у судовому засіданні.

ОСОБА_4 подала заяву про прийняття спадщини до нотаріуса, як передбачено цивільно-процесуальним законодавством.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 1296 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

За загальним правилом, визначеним в гл.87,89 ЦК України, здійснення права на спадкування та оформлення спадкоємців у спадкових правах здійснюється через нотаріуса. І лише у тих випадках, коли об`єктивно неможливо спадкоємцеві оформити спадкові права через нотаріуса суд вправі визнати за таким спадкоємцем право власності на майно в порядку спадкування.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 подала заяву про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_38 . Свідоцтво про право власності нотаріусом не видано, постанова про відмову у видачі такого свідоцтва не виносилась.

Суд не вправі перебирати на себе обов`язки нотаріуса у оформленні прав спадкоємця на спадкове майно, якщо відсутні причини для такого оформлення спадкових прав. А отже, ОСОБА_4 вправі реалізувати свої права спадкоємця у передбаченому законом порядку через нотаріуса.

Судові витрати у даному випадку відповідно до ст.133 ЦПК України не підлягають стягненню з відповідачів у первісному та зустрічному позовах.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 82, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 60, 70 СК України, ст.ст. 1218, 1222, 1223, 1226, 1258, 1261, 1262, 1268, 1296 ЦК України, суд-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання його правонаступником, визнання права власності за померлим відмовити.

Позов ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Визнати 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 , зареєстрованих за ОСОБА_39 , спільним майном подружжя ОСОБА_4 і ОСОБА_40 .

Визнати право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 .

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Суддя Г. Б. Білінська