Рішення № 141095701, 02.11.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/5033/26 Провадження № 2-а/450/59/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

з участю представника Кріль А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване не в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії АВ № 00012604 від 03.09.2026 року.

Мотивував позовні вимоги тим, що оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП у зв`язку з тим, що він, як відповідальна особа, 15.07.2026 року о 13 год. 14 хв. на 430 км + 200 м автодороги Н-09 допустив рух транспортного засобу марки «МАN» моделі «TGX 26.460» номерний знак НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України, а саме перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,425% (2,57 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.

Вважає вказану постанову такою, що підлягає скасуванню, оскільки він не погоджується із визначеною посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті максимально допустимою фактичною масою транспортного засобу марки «МАN» моделі «TGX 26.460» номерний знак НОМЕР_1 зі спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом марки «Van Hool» номерний знак НОМЕР_2 у 40 тон, оскільки такий складався із трьохвісного тягача та трьохвісного напівпричепа (контейнеровоза), якому згідно підпункту «Б» п. 22.5 ПДР України дозволяється здійснювати контейнерне перевезення одного або більше контейнерів або знімних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра із застосуванням вагових обмежень загальної маси у 44 тонни. Відтак, загальна маса транспортного засобу марки «МАN» моделі «TGX 26.460» номерний знак НОМЕР_1 зі спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом марки «Van Hool» номерний знак НОМЕР_2 складала 42570 кг. і не перевищувала допустиму позначку у 44 тонни, що свідчить про прийняття посадовою особою рішення без повного з`ясування обставин та безпідставного застосування адміністративного стягнення за визначеною у постанові нормою. З огляду на викладене вище, просив позовні вимоги задовольнити, а судові витрати стягнути з відповідача на його користь.

Ухвалою від 24.09.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

02.10.2026 року представником відповідача Пінчук В.О. подано клопотання про передачу матеріалів адміністративної справи за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Львова, а саме за місцем реєстрації позивача.

16.10.2026 року представником відповідача Пінчук В.О. подано відзив на позовну заяву, згідно мотивів якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказав, що позивачем не наведено належних, допустимих і достатніх доказів, які б спростовували достовірність зафіксованих показників або підтверджували наявність підстав для застосування спеціальних вагових нормативів контейнеровоза до перевезення бочки. Самі лише посилання на спеціалізацію транспортного засобу та наданий без належного перекладу сертифікат не є достатніми для спростування відомостей автоматичної фіксації. Зміст постанови серії AB №00012604 від 03.09.2026 року відображає в діях ОСОБА_1 ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Сама по собі цистерна, якщо вона не закріплена в каркасі, обладнаному фітингами, є лише ємкістю для перевезення вантажів. Таким чином, для застосування спеціальних вагових нормативів контейнеровоза необхідно підтвердити не лише спеціалізацію транспортного засобу за реєстраційними документами, а й фактичне перевезення контейнера, який відповідає встановленим вимогам, та використання транспортного засобу за його прямим призначенням.

23.10.2026 року представником відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті Пінчук В.О. подано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке залишено без розгляду ухвалою від 26.10.2026 року.

Протокольною ухвалою від 28.10.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті Пінчук В.О. про передачу матеріалів адміністративної справи за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Львова, оскільки місцезнаходження ТзОВ "Транс-Сервіс-1" за адресою Львівська обл., Львівський р-н, с. Ставчани, керівником якого є позивач ОСОБА_1 , відноситься до територіальної юрисдикції Пустомитівського районного суду Львівської області.

В судовому засіданні представник позивача Кріль А.Ю. надав пояснення аналогічні викладеним письмово, заявлені вимоги підтримав та просив такі задовольнити.

Представник відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд такої у його відсутності не подав.

За ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною четвертою статті 250 КАС України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення (повне чи скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 250 КАС України зазначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 28.10.2026 року, є дата складання повного судового рішення 02.11.2026 року.

Заслухавши пояснення та думку представника позивача, розглянувши матеріали справи і докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване не в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії АВ № 00012604 від 03.09.2026 року, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 8500 грн.

Так, позивача визнано винним у тому, що він 15.07.2026 року о 13 год. 14 хв. на 430 км + 200 м автодороги Н-09 допустив рух транспортного засобу марки «МАN» моделі «TGX 26.460» номерний знак НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України, а саме перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,425% (2,57 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.

На підтвердження порушення позивачем вимог пункту 22.5 ПДР України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, представником відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті долучено до матеріалів справи роздруківки фотографій АРМ аудиту перегляду зафіксованої події № 12389081, сертифікати калібрування та свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.

При цьому, вказані вище документи, як і сама постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване не в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії АВ № 00012604 від 03.09.2026 року, не може підтверджувати порушення позивачем ОСОБА_1 вимог пункту 22.5 ПДР України з огляду на наступне.

За ч. 2 ст. 132-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Позивачу ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог пункту 22.5 ПДР України, а саме в частині перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,425% (2,57 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.

Вказаний максимальний розмір фактичної маси транспортного засобу у 40 тон визначено пунктом 22.5 ПДР України для трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом, на що покликався позивач та додатково підтверджено представником відповідача.

При цьому, із долучених фото-знімків, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів серії НОМЕР_3 від 16.04.2025 року, серії НОМЕР_4 від 02.01.2024 року, товарно-транспортної накладної № 11254 від 15.07.2026 року, вбачається, що об`єктом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, є трьохвісний тягач марки «МАN» моделі «TGX 26.460» номерний знак НОМЕР_1 з трьохвісним спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом марки «Van Hool» номерний знак НОМЕР_2 із встановленим на останнього контейнера-цистерни з позначенням TWSU 271437-7.

Як вбачається зі змісту пункту 22.5 ПДР України, максимальне допустиме значення фактичної маси транспортного засобу, а саме трьохвісного автомобіля (тягача) з двохвісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом), що здійснює контейнерне перевезення одного або більше контейнерів або знімних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, становить 44 тонни для автомобільних доріг державного значення.

Таким чином, для конфігурації транспортного засобу, який зафіксовано 15.07.2026 року о 13 год. 14 хв. на 430 км + 200 м автодороги Н-09, допустиме максимальне значення фактичної маси складає 44 тонни.

Зі змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване не в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії АВ № 00012604 від 03.09.2026 року, вбачається, що загальна маса згаданого вище транспортного засобу склала 42570 кг., тобто 42,57 тонни, що свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, з наведених вище підстав.

Покликання представника відповідача на те, що «бочка», яка на його думку перевозилась, не підпадає під визначення контейнера або знімного кузова, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 02.01.2024 року вбачається, що напівпричіп марки «Van Hool» номерний знак НОМЕР_2 є спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом, що автоматично передбачає встановлення на нього контейнера або знімного кузова. Крім цього, знімний кузов - це спеціальне вантажне відділення (платформа, фургон, цистерна чи тентована надбудова), яке не має власних коліс або засобів самостійного пересування, встановлення якого вбачається у даному випадку, про що свідчить наявність його закріплення в каркасі відповідними засобами фіксації.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Окрім цього, норми КАС України покладають на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльність та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, невиконання відповідачем свого обов`язку довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, свідчить про достовірність повідомлених позивачем обставин і не викликає у суду обґрунтованого сумніву.

Орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо (статті 245, 280 Кодексу). Згідно з Кодексом провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення (пункт 1 статті 247); справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці (частина перша статті 249); оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (стаття 252) тощо.

Вказаних вище вимог не дотримано головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Павлюсюк М.В. при винесенні 03.09.2026 року постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване не в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії АВ № 00012604.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Таким чином, суд вважає, що відомості, які містяться в постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване не в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії АВ № 00012604 від 03.09.2026 року не можуть бути належними і допустимими доказами на підтвердження порушення позивачем ОСОБА_1 вимог пункту 22.5 ПДР України, оскільки посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті невірно визначено конфігурацію транспортного засобу, що впливає на визначення максимально допустимого значення його фактичної маси.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 порушень вимог пункту 22.5 ПДР України, а як наслідком події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, в його діях.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 4, 6 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Зі змісту ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи наведене, суд вважає, що обставини, викладені у позовній заяві, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому позовну заяву слід задовольнити частково, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване не в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії АВ № 00012604 від 03.09.2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, скасувати, а справу закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в його діях.

Щодо часткового задоволення позовних вимог слід вказати, що згідно ч. 3 ст. 286 КАС України на суд не покладено повноважень визнання протиправними оскаржуваних рішень суб`єкта владних повноважень.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 5-10, 20, 44, 47, 48, 121, 241, 243-246, 268, 271, 286 КАС України, ст.ст. 14-2, 245, 251, 279-1, 280 КУпАП, суд,

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити частково.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване не в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії АВ № 00012604 від 03.09.2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , закрити у зв`язку із відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Мусієвський В.Є.