Рішення № 141095248, 30.10.2026, Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/350/26

Провадження № 2/306/584/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді Уліганинця П.І.

за участю секретаря судового засідання Сова-Фафула А.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява цивільну справу за позовом представника ТОВ "Споживчий центр" - Сипливої Тетяни Анатоліївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 11 286,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 31.03.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою було укладено кредитний договір № 31.03.2023-100000498, який у подальшому неодноразово переоформлювався шляхом укладення нових кредитних договорів, а саме: від 03.05.2023 № 03.05.2023-010000093, від 15.06.2023 № 15.06.2023-010000068, від 01.08.2023 № 01.08.2023-010000449, від 22.08.2023 № 22.08.2023-010001158, від 13.09.2023 № 13.09.2023-010000654, від 03.10.2023 № 03.10.2023-010000192 та від 07.11.2023 № 07.11.2023-010000202. Відповідно до умов останнього кредитного договору від 07.11.2023 № 07.11.2023-010000202 відповідачці надано кредит у розмірі 5 700,00 грн строком на 42 дні, з кінцевою датою повернення 18.12.2023. Договором передбачено фіксовану процентну ставку «Економ» у розмірі 2 % на день протягом перших 14 днів користування кредитом та ставку «Стандарт» у розмірі 2,5 % на день протягом решти строку кредитування. Позивач зазначає, що кредитний договір укладено в електронній формі шляхом підписання відповідачкою договору та заявки на отримання кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим на її номер мобільного телефону. На виконання умов договору позивач перерахував відповідачці кредитні кошти в розмірі 5 700,00 грн, що, за твердженням позивача, підтверджується відповідною квитанцією. Однак відповідачка належним чином не виконала взятих на себе договірних зобов`язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів, унаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 11 286,00 грн, з яких 5 700,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 5 586,00 грн заборгованість за процентами. Посилаючись на зазначені обставини, представник позивача просить суд стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором від 07.11.2023 № 07.11.2023-010000202 у розмірі 11 286,00 грн, а також судові витрати. Крім того, просить розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі представника позивача, вказав що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача у поданому позові просила розгляд справи проводити у її відсутності. (а.с. 16).

Відповідачка в судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча була своєчасно та належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України (а.с. 112, 114).

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», Кредитодавцем, та ОСОБА_1 , Позичальником, укладено кредитний договір № 31.03.2023-100000498 від 31.03.2023 року, який у подальшому неодноразово переоформлювався шляхом укладення нових кредитних договорів, а саме: від 03.05.2023 № 03.05.2023-010000093, від 15.06.2023 № 15.06.2023-010000068, від 01.08.2023 № 01.08.2023-010000449, від 22.08.2023 № 22.08.2023-010001158, від 13.09.2023 № 13.09.2023-010000654, від 03.10.2023 № 03.10.2023-010000192 та від 07.11.2023 № 07.11.2023-010000202. (а.с. 25-92).

Між АТ КБ "ПриватБанк", та ТОВ "Споживчий центр", 01.11.2020 року був укладений договір про надання послуг в системі LiqPay. (а.с. 19-24).

Згідно з квитанцією про здійснення платіжної операції від 31.03.2023, ТОВ «Споживчий центр» через платіжний сервіс «Швидкий кредит» здійснило перерахування грошових коштів у розмірі 11 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 у межах кредитного договору № 31.03.2023-100000498. Платіж проведено 31.03.2023 о 09:41, ідентифікатор операції 2265748775. (а.с.94).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 07.11.2023-010000202 від 07.11.2023 року заборгованість відповідача складає:

- 5700 грн основний борг;

- 5586 грн проценти (нараховані за період з 07.11.2023 по 18.12.2023). (а.с. 33-37).

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини першої-другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно частини першої-другої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що кредитний договір № 07.11.2023-010000202 від 07.11.2023 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Оскільки вказаний договір укладений на сайті позикодавця, відповідач підписав його одноразовим ідентифікатором, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.

Суд встановив, що відповідачем 07.11.2023 електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 6500,00 гривень, а отже акцептовано умови договору.

Згідно частини першої статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Загальні умови виконання зобов`язань визначено статтею 526 Цивільного кодексу України.

Так, у частині першій статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частини перша-друга статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої-другої статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається факт надання позикодавцем відповідачу кредитних коштів за укладеним договором та отримання відповідачем коштів.

Отже, як встановлено судом, позикодавець, перерахувавши відповідачу грошові кошти, виконав умови кредитного договору, натомість відповідач свої зобов`язання з повернення коштів належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Оскільки відповідачу надано в кредит грошові кошти, тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту за договором № 07.11.2023-010000202 від 07.11.2023 року у несплаченому розмірі у сумі 5700,00 гривень.

Вирішуючи вимоги позовної заяви про стягнення заборгованості за нарахованими процентами, то суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першої статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 Цивільного кодексу України).

Частиною четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі №754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

За умовами кредитного договору № 07.11.2023-010000202 від 07.11.2023 року відповідачці надано кредит у розмірі 5 700,00 грн строком на 42 дні, з кінцевою датою повернення кредиту 18.12.2023. Відповідно до умов договору процентна ставка «Економ» є фіксованою та становить 2 % за кожен день користування кредитом і застосовується протягом первинного періоду користування кредитом, який становить 14 днів, а процентна ставка «Стандарт» є фіксованою та становить 2,5 % за кожен день користування кредитом і застосовується протягом решти строку кредитування.

Як убачається з наведеного позивачем розрахунку заборгованості, проценти за користування кредитними коштами нараховані за період з 07.11.2023 по 18.12.2023 включно, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування. При цьому за первинний період користування кредитом тривалістю 14 днів із застосуванням процентної ставки 2 % на день нараховано 1 596,00 грн, а за наступні 28 днів із застосуванням процентної ставки 2,5 % на день 3 990,00 грн. Таким чином, загальний розмір нарахованих процентів за користування кредитом становить 5 586,00 грн.

Перевіривши арифметичну правильність нарахування процентів відповідно до умов кредитного договору, суд встановив, що заявлена позивачем сума процентів відповідає передбаченим договором процентним ставкам та тривалості строку кредитування. Отже, оскільки наявність заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 700,00 грн протягом зазначеного періоду підтверджена, вимога позивача про стягнення процентів у розмірі 5 586,00 грн також є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

В частині вимоги позивача про стягнення судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до п.2 ч.5 ст. 265 ЦПК України - у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат. Відповідно до п.6 ст. 264 ЦПК України - під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат; ч. 1 ст. 133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При вирішенні питання щодо розподілу судового збору, суд ураховує, що відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.

Як вбачається з платіжної інструкції № СЦ00078511 від 13 лютого 2026 року, позивачем сплачено судовий збір за позовом у розмірі 2662,40 гривень (а.с. 98).

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 509, 526, 527, 530, 543, 553,5 54, 610-612, 625, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст. 4, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов представника ТОВ "Споживчий центр" - Сипливої Тетяни Анатоліївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором № 07.11.2023-010000202 від 07.11.2023 року у розмірі 11 286 грн. (одинадцять тисяч двісті вісімдесят шість гривень 00 коп.), а саме: 5700 грн. (п`ять тисяч сімсот гривень 00 коп.) - тіла кредиту; 5 586 грн. (п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят шість гривень 00 коп.) - процентів.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) суму сплаченого судового збору у розмірі 2662, 40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят чотири грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ-СУДДЯ П.І.Уліганинець

30.10.2026 року.