Рішення № 141088458, 29.10.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"29" жовтня 2026 р. Справа № 924/897/26

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В. В., розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Біграйз-СВ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп"

про стягнення 811660,35 грн

встановив: рішенням Господарського суду Хмельницької області від 15.10.2026 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Біграйз-СВ" до товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" про стягнення 811660,35 грн; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Біграйз-СВ" 811660,35 грн заборгованості, 9739,93 грн витрат зі сплати судового збору.

На адресу суду 19.10.2026 від ТОВ "Біграйз-СВ" надійшла заява (від 16.10.2026) про ухвалення додаткового рішення, в якій, посилаючись зокрема на ст. ст. 124, 126, 129, 244 ГПК України, просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Біграйз-СВ" 35000,00 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу адвоката.

Ухвалою від 20.10.2026 прийнято заяву ТОВ "Біграйз-СВ" про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу (правову) допомогу (від 16.10.2026).

Розглядаючи заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, судом враховується таке.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Статтею 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Позивач, звертаючись із позовом, повідомив, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на правничу допомогу становить 35000,00 грн.

У заяві про ухвалення додаткового рішення (від 16.10.2026) позивач просить стягнути з відповідача 35000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, у підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію договору №39/2026 про надання правничої допомоги від 13.08.2026 (далі - договір), укладеного між адвокатським об`єднанням "Сергійчук та партнери", як виконавцем, та ТОВ "Біграйз -СВ", як клієнтом, відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати комплексну юридичну (правову) допомогу клієнту, шляхом представництва інтересів клієнта в усіх судах під час здійснення, зокрема, господарського судочинства.

Згідно з п. 2.4 договору адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту всю необхідну без виключень (обмежень) правову допомогу, зокрема: представляти та захищати права і законні інтереси клієнта в усіх без виключень державних органах влади, судах всіх інстанцій (п. 2.4.1); проведення ґрунтовного аналізу та вивчення матеріалів наданих клієнтом, вивчення судової та правозастосовної практики, щодо обсягу надання правової допомоги; збір інформації з відкритих баз даних необхідної для захисту прав та інтересів клієнта, розробка правової позиції, ефективної лінії захисту, збір та подача доказів необхідних для захисту прав та інтересів клієнта; консультування з питань захисту прав та інтересів клієнта у судовому порядку; надання правової інформації, усних та письмових консультацій, висновків, довідок і роз`яснень з правових питань, що виникають під час виконання даного договору (на вимогу клієнта); складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру необхідних для захисту прав та інтересів клієнта (п. 2.4.2); ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, подавати докази (п. 2.4.4).

Відповідно до п. 4.1 договору сторони досягли згоди, що оплата послуг (робіт) за цим договором буде здійснюватися таким чином: отримання винагороди адвокатським об`єднанням відбувається у формі гонорару, розмір якого обумовлюється сторонами додатковими угодами (п. 4.1.1).

Пунктом 4.2 договору встановлено, що до гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання договору (транспортні витрати, поштові витрати, адміністративні витрати, державні мита, збори та інші офіційно встановлені платежі, пов`язані із наданням інформації на запити адвокатського об`єднання та/або його адвокатів, їх розглядом та інші витрати). Якщо розмір окремого платежу перевищує 100% розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, така сума повинна бути попередньо погоджена з клієнтом. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення позитивного результату, якого бажає клієнт. Транспортні витрати, крім документально підтверджених витрат на паливо, квитки, включаючи також час, необхідний на проїзд, який оплачується клієнтом за фактичними затратами часу виходячи із погодженої сторонами ставки за 1 годину з коефіцієнтом 0,5.

Сторони у п. 4.7 договору домовилися, що оплата гонорару клієнтом здійснюється на підставі рахунку (рахунків), виданого адвокатським об`єднанням на ім`я клієнта та/або визначених клієнтом фізичних та/або юридичних осіб. Оплата гонорару клієнтом здійснюється на банківський рахунок адвокатського об`єднання.

Цей договір діє з моменту його підписання сторонами та протягом наступних 18 місяців (п. 5.1 договору).

13.08.2026 між адвокатським об`єднанням "Сергійчук та партнери" (виконавець, адвокатське об`єднання) та ТОВ "БІГРАЙЗ-СВ" (замовник) укладено додаткову угоду №01 до договору №39/2026 про надання правничої допомоги від 13.08.2026, у якій сторони погодили, що адвокатське об`єднання "Сергійчук та партнери" надає правничу допомогу в справі про стягнення заборгованості з ТОВ "ВВТ ГРУП" (код ЄДРПОУ 36716311) на користь клієнта в розмірі: 811660,35 грн (п. 1); вартість послуг правничої допомоги у справі, вказаній в п. 1 даної додаткової угоди в суді першої інстанції (Господарському суді Хмельницької області) становить 35000,00 грн (тридцять п`ять тисяч гривень 00 копійок) (п.2); сторони погодили, що клієнт зобов`язується оплатити вартість послуг правничої допомоги в вищевказаній справі протягом 3 (трьох) календарних днів з дати прийняття рішення Господарським судом Хмельницької області (п. 3).

Адвокатським об`єднанням "Сергійчук та партнери" видано адвокату Чайковському І. А. (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №000474 від 08.10.2025) ордер серії ВХ №1134558 від 14.08.2026 на надання правничої допомоги ТОВ "Біграйз-СВ" на підставі договору про надання правничої допомоги від 13.08.2026, зокрема в Господарському суді Хмельницької області.

Між ТОВ "Біграйз-СВ" та адвокатським об`єднанням "Сергійчук та партнери" складено акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №39/2026 від 13.08.2026 №01 від 16.10.2026, у якому відображено, що адвокатським об`єднанням надано послуги на загальну суму 35000,00 грн, а саме: аналіз наданих документів, складання та подання до Господарського суду Хмельницької області позовної заяви про стягнення заборгованості.

Адвокатським об`єднанням "Сергійчук та партнери" виставлено ТОВ "Біграйз-СВ" рахунок-фактуру №16-10/26 від 16.10.2026 на оплату послуг правничої допомоги згідно договору №39/2026 від 13.08.2026 на загальну суму 35000,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №801 від 16.10.2026 ТОВ "Біграйз-СВ" сплатило адвокатському об`єднанню "Сергійчук та партнери" 35000,00 грн за надану правничу допомогу відповідно до договору №39/2026 від 13.08.2026.

Судом береться до уваги, що позов у справі підписаний адвокатом Чайковським І. А..

Таким чином, позивач згідно з вимогами ст. 74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №924/897/26 у Господарському суді Хмельницької області.

Водночас, судом враховується, що згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, якою передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 14.09.2022 у справі №910/3337/21, від 01.12.2022 у справі №910/10404/21, від 06.12.2022 у справі №910/15998/20).

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 Верховний Суд, здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справи; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, в тому числі і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Однак, застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині четвертій статті 126 ГПК України, так і у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України (позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21).

Також Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанови від 28.04.2021 у справі №902/1051/19, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, згідно з висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 правовою позицією, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Верховний Суд у постанові від 30.08.2023 у справі №911/3586/21 зазначив, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Водночас, суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, враховуючи, зокрема ціну позову, час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Так, здійснюючи оцінку витрат позивача на професійну правничу допомогу, судом зауважується, що згідно з актом прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №39/2026 від 13.08.2026 №01 від 16.10.2026, в межах справи №924/897/26 позивачеві були надані послуги адвоката з надання правової допомоги клієнту, а саме аналіз наданих документів, складання та подання до Господарського суду Хмельницької області позовної заяви на суму 35000,00 грн, яка і заявлена позивачем до стягнення.

Оцінивши та проаналізувавши, зокрема, матеріали справи, надані позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу вищенаведені докази, суд враховує, що спір у цій справі є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом, спірні правовідносини не передбачають великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню судової практики для підготовки правової позиції у справі; матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких би адвокат витратив значний час.

Отже, з огляду на вищенаведене у сукупності, обставини справи, надавши оцінку наявним у справі доказам, враховуючи такі критерії як обґрунтованість, реальність, необхідність та розумність розміру витрат на професійну правову допомогу для цієї справи, з урахуванням складності справи, обсягу наданих послуг, обсягу матеріалів у справі, значення справи для сторін у спірних правовідносинах, які існують між ними, керуючись принципами співмірності, розумної необхідності, справедливості, пропорційності понесених витрат, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для обмеження розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правову допомогу у цій справі до 10000,00 грн.

У решті вимог позивача слід відмовити як таких, що не відповідають зазначеним вище принципам та критеріям.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 126, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Біграйз-СВ" про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу (правову) допомогу (від 16.10.2026) задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 41 ЛІТ "А", офіс 310, код 36716311) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Біграйз-СВ" (32663, Хмельницька обл., Новоушицький р-н, с. Куражин, вул. Центральна, буд. 71, код 35029070) 10000,00 грн (десять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

У решті заяви відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Суддя В.В. Виноградова