Ухвала суду № 141088416, 29.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41

_______________

УХВАЛА

29 жовтня 2026 рокум. ХарківСправа № 922/3729/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву Слобідської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою (вх.№3729/26 від 27.10.2026) по справі

за позовомСлобідської окружної прокуратури міста Харкова (61191, м. Харків, вул. вул. Тепловозна, 8) інтересах держави, в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Контистуції, 7)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Жасміновий бульвар" (61100, м. Харків, бул. Жасминовий, 17)проусунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Слобідська окружна прокуратура у місті Харкові в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Жасміновий бульвар", в якому просить суд усунути перешкоди Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради у здійсненні права на користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, розташованою за адресою: м. Харків, бульвар Жасминовий, 17, шляхом зобов`язання ТОВ Жасминовий бульвар (61100, м. Харків, б. Жасминовий, буд. 17, код ЄДРПОУ 43817635) знести об`єкт самочинного будівництва нежитлову будівлю літ. Д-1 загальною площею 15,0 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, бульвар Жасминовий, 17 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2125542163101) з приведенням земельної ділянки під нею у придатний для подальшого використання стан.

Також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Одночасно з позовною заявою Слобідською окружною прокуратурою міста Харкова подано заяву про забезпечення позову (вх.№ 3729/26), в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.10.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3729/26. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 24 листопада 2026 року об 11:40.

Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ).

Розглянувши заяву Слобідської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою (вх.№3729/26 від 27.10.2026), суд встановив наступне.

За приписами ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до частин 1, 5, 6 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Так, прокурором у заяві зазначено про те, що приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Клопотовим С.Д. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 53179470 від 17.07.2020 зареєстровано 15.07.2020 (номер відомостей про речове право № 37367003) право власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літ. Д-1, загальною площею 15,0 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2125542163101).

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою набуття права власності були технічний паспорт б/н від 13.07.2020 та довідка № 3654587458 від 13.07.2020, що видані ТОВ Лімінгтон.

Надалі, 17.09.2020 на підставі акту прийому-передачі майнового внеску до статутного капіталу № 2601, 2602 від 17.09.2020 власником нежитлової будівлі літ. Д-1, загальною площею 15,0 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 стало Товариство з обмеженою відповідальністю Жасміновий бульвар (номер відомостей про речове право №38271361).

Прокурором у своїй заяві також зазначено про те, що ОСОБА_1 чи ТОВ Жасміновий бульвар жодних прав на земельну ділянку по бульвару Жасминовому, 17, у місті Харкові, на якій збудовано спірний об`єкт, у визначеному законом порядку, не набували, що підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відповіддю ГУ Держгеокадастру в Харківській області від 07.09.2026 № 10-20-25, 1-5704/0/19-26. Оскільки зазначена земельна ділянка, що розташована за адресою: бульвар Жасминовий, 17 у м. Харкові, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Харкова, а нежитлова будівля, літ. Д-1, загальною площею 15,0кв.м., розташована на ній, є об`єктом самочинного будівництва, то належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою (у даному випадку - Харківська міська рада) є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. Листами окружної прокуратури від 30.03.2026№ 54-111- 1964вих-26, 01.06.2026 № 54-111-3560вих-26 та від 24.09.2026 №54-111-6017вих-26 повідомлялася Харківська міська рада про наявність порушень вимог законодавства та запропоновані ефективні способи вжиття заходів для захисту інтересів держави власником земельної ділянки на якій здійснено самочинне будівництво, зокрема, вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. Будь-якої відповіді від Харківської міської ради та її виконавчих органів до окружної прокуратури до цього часу не надходило.

Правове та фактичне обґрунтування незаконності будівництва спірної будівлі та необхідності її знесення наводиться прокурором у позовній заяві.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 136ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь- якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання майбутнього рішення по справі. При цьому, забезпечення позову спрямовано, перше за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У рішенні від 19 березня 1997 року (заява №18357/91) у справі Горнсбі проти Греції (CaseofHornsby v. Greece) Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується судом як джерело права, зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до п.п. 1,2,4 ч. 1 ст. 137ГПК України позов може забезпечуватися шляхом накладення арешту на майно, забороною вчиняти певні дії, а також забороною іншим особам вчиняти певні дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

У рішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011 у справі № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України вказано, що з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини цього рішення).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в господарській справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Близькі за змістом правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у т.ч. задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Необхідність застосування заходів забезпечення має випливати з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Близька за змістом правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, а також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 13 грудня 2021 року у справі №367/3765/20 та у постанові від 12 січня 2022 року у справі №568/525/21.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова КГС ВС від 06.12.2023 №917/805/23).

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/118.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як зазначено вище, предметом судового розгляду даної справи є наявність або відсутність правових підстав для знесення самочинно збудованого об`єкту нерухомого майна та як наслідок скасування державної реєстрації права приватної власності на спірне нежитлове приміщення з закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.

Разом з тим, у разі задоволення позовних вимог відповідач у справі ТОВ Жасміновий бульвар втрачає право власності на спірне майно та зобов`язане буде його знести.

Водночас, без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник спірного нерухомого майна ТОВ Жасміновий бульвар може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд в будь-який час.

Подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення, поділ, виділ чи об`єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Таким чином, на переконання прокурора, наявність у ТОВ Жасміновий бульвар правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірним майном на користь третіх осіб.

Зазначене може призвести до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв`язку з наявністю майнового інтересу цих осіб, а також може зумовити необхідність звернення прокурора з іншим позовом для захисту порушених інтересів держави.

Безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на майно іншім особам, які не беруть участь у даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову прокурора.

При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Зазначені висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, постанові Верховного Суду від 09.06.2023усправі№37з-23).

Таким чином, сам факт державної реєстрації за відповідачем права приватної власності на майно, яке знаходиться у його власності, формально наділяє його передбаченими законодавством необмеженими правомочностями власника (володіння, користування, розпорядження) щодо цього майна, отже можливість відповідача в будь-який момент відчужити спірне майно є очевидною, беззаперечною та не потребує додаткового доведення.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення (постанови КГС ВС від 17.09.2021 у справі №910/3547/21, від 05.08.2022 у справі №905/447/22, від 06.12.2023 №917/805/23, постанова ОП КГС ВС від 03.03.2023 у справі №905/448/22).

Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова КГС ВС від 04.05.2023 у справі №916/3710/22).

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб (постанова КГС ВС від 06.12.2023 №917/805/23).

Проаналізувавши предмет та підстави позову у даній справі, суд визнав слушними доводи прокурора про існування реальної загрози того, що відповідач, виступаючи зареєстрованим власником спірного майна, може розпорядитись останнім шляхом вчинення дій (правочинів) щодо нього на користь будь-яких третіх осіб та/або вчинити дії щодо зміни об`єкта нерухомого майна (зміна цільового призначення та/або поділ/об`єднання тощо), що, в свою чергу, призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави в межах даної справи, без нових звернень до суду.

Відтак, вказане фактично знівелює мету судового захисту та матиме наслідком не поновлення прав та інтересів держави.

Відповідно до ст. 137 ГПК України позов забезпечується серед іншого накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії, іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Наразі правова позиція Верховного Суду полягає в тому, що слід розрізняти види забезпечення позову у вигляді арешту майна та заборони відчуження такого майна відповідачу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 лютого 2021 року у справі №643/12369/19 пояснив, чим арешт майна відрізняється від заборони на відчуження майна.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженні майном.

Верховний Суд зауважує, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Звертається увага на те, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову. Обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову. Суд при вирішенні даного питання повинен надати оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересів сторін.

Таким чином арешт є більш широким заходом забезпечення позову, оскільки включає в себе не тільки заборону на відчуження майна, а й інші обмеження у праві розпорядження майном, в той час як заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна є вичерпним обмеженням та заходом, який не розповсюджується на інші права власника щодо цього майна, що є суттєвим в процесі виконання ухвали суду.

Можливість вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження майна, узгоджується з усталеною практикою розгляду справ Верховним Судом, зокрема, справи №175/1480/21 (постанова від 09 грудня 2021 року), справи №161/13664/20 (постанова від 31 березня 2021 року), справи №757/63060/19-ц (постанова від 11 березня 2021 року).

Враховуючи вищевикладене, заява прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає задоволенню, а позовні вимоги прокурора підлягають забезпеченню шляхом встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю Жасміновий бульвар (код ЄДРПОУ 43817635) заборони на відчуження нежитлової будівлі літ. Д-1, загальною площею 15,0кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, бульвар Жасминовий, 17 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2125542163101).

Відповідно до частини четвертої статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (Постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

Спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки спір є реальним, власником спірного майна є відповідач, майно відносно якого прокурор просить встановити заборону на відчуження повністю відповідає обсягу позовної вимоги та існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти відповідні дії щодо спірного майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення про повернення майна з володіння відповідача в разі задоволення такого позову.

При цьому слід зазначити, що обраний захід забезпечення позову на період розгляду судом спору, не буде перешкоджати діяльності Відповідача, оскільки не позбавляє останнього його права на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, а лише тимчасово обмежує право Відповідача розпоряджатись вказаним об`єктом нерухомого майна та вчиняти дії, спрямовані на зміну об`єкта нерухомого майна. Отже, вказаний захід має наслідком лише збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

У випадку відмови у даному позові Відповідачу не може бути завдано значних збитків, забезпечення позову не створить жодних перешкод у їх відшкодуванні.

Заходи забезпечення позову є тимчасовими, їх дія пов`язана з перебуванням справи у провадженні суду та обмежена встановленими ст. 145 ГПК України часовими межами. У цей період відповідні заходи мають легітимну мету, прямо передбачену національним законодавством, а саме забезпечення виконання рішення суду в разі задоволення позову, тому їх вжиття не може оцінюватися як втручання у право особи на мирне володіння майном.

Отже, обрані заходи забезпечення позову є співмірними із правом, за захистом якого звернувся прокурор. Правові наслідки їх застосування не призведуть до невиправданих і надмірних обмежень прав відповідача, однак їх незастосування може унеможливити виконання в майбутньому рішення суду.

Невжиття заходів забезпечення позову нівелює мету звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави, адже повторне ініціювання нових судових спорів з метою їх поновлення потребуватиме значних як правових, так і фінансових витрат, покладення яких на державу буде неправомірним, а можливо й надмірним тягарем.

Зважаючи на викладене, невідворотні негативні наслідки, які можуть настати внаслідок невжиття заходів забезпечення вочевидь переважають негативні наслідки від їх вжиття.

Враховуючи викладене, збереження існуючого правового статусу та стану спірного майна до вирішення справи по суті забезпечить реальне виконання судового рішення в разі задоволення позову, чим фактично буде реалізована функція судового рішення як механізму ефективного поновлення порушених прав та інтересів держави в особі Харківської міської ради, що відповідає підставам для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених ч. 2 ст. 136 ГПК України.

При цьому необхідність збереження правового статусу та стану нежитлової будівлі літ. «Д-1», загальною площею 15,0кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, бульвар Жасминовий, 17 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2125542163101), відповідає умовам вжиття заходів забезпечення позову та застосуванню вимог частини 2 статті 136 ГПК України.

В контексті наведеного вище суд зазначає, що заходи забезпечення позову є тимчасовими, їх дія пов`язана з перебуванням справи у провадженні суду та обмежена встановленими статтею 145 ГПК України часовими межами. У цей період відповідні заходи мають легітимну мету, прямо передбачену національним законодавством, а саме забезпечення виконання рішення суду в разі задоволення позову, тому їх вжиття не може оцінюватися як втручання у право особи на мирне володіння майном.

Окрім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання, що узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі №753/22860/17.

Також суд звертає увагу, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23).

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд звертається до висновків Конституційного Суду України у рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012 про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 р.).

З огляду на вище вказане, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати ефективний захист прав позивача в разі задоволення позову, що у даному разі під час розгляду заяви про забезпечення позову судом враховується.

Відтак, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 42, 136-140, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Слобідської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою (вх.№3729/26 від 27.10.2026) - задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Жасміновий бульвар» (код ЄДРПОУ 43817635) на відчуження нежитлової будівлі літ. «Д-1», загальною площею 15,0кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, бульвар Жасминовий, 17 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2125542163101).

3. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала про вжиття заходів забезпечення позову є виконавчим документом.

4. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з 29.10.2026 р., підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження відповідно до частини 1 статті 144 ГПК України.

5. Ухвала про забезпечення позову може бути пред`явлена до виконання в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" в строк до 30.01.2029 р. включно.

Стягувачем за даною ухвалою є: Слобідська окружна прокуратура міста Харкова (61191, м. Харків, вул. Тепловозна, 8, код ЄДРПОУ: 0291010826).

Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Жасміновий бульвар» (61100, м. Харків, бул. Жасминовий, 17, код ЄДРПОУ: 43817635).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та у відповідності до положень ст. 256, 257 ГПК України може бути оскаржена.

Ухвалу підписано "29" жовтня 2026 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв