Ухвала суду № 141088402, 30.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

"30" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3734/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування" про забезпечення позову до подачі позовної заяви (вх. №3734/26 від 28.10.2026) по справі

за позовомПриватного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування" (89200, Закарпатська обл., Ужгородський р-н., м. Перечин, вул. Ужгородська, буд. 4В)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Комос" (61023, м. Харків, вул. Сумська, буд. 130)простягнення 1470060,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявник, Приватне акціонерне товариство "Краматорський завод важкого верстатобудування" звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви (вх. №3734/26), в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в розмірі 1470060,00 (один мільйон чотириста сімдесят тисяч шістдесят гривень) 00 коп., що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах Товариства з обмеженою відповідальністю "Комос" (код 24124184).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви вказано про те, що Приватне акціонерне товариство "Краматорський завод важкого верстатобудування" отримало від ТОВ "Комос" комерційну пропозицію від 26.08.2026 №2608/26-01 на виготовлення литво алюмінієвих кронштейнів. В даній комерційній пропозиції містився рахунок відповідача, а саме: НОМЕР_1 .

13.10.2026 р. Приватне акціонерне товариство "Краматорський завод важкого верстатобудування" здійснило переказ грошових коштів на суму 1470060,00 грн. на рахунок НОМЕР_1 , власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Комос", що підтверджується платіжною інструкцією №13695. Разом з тим, жодних належним чином оформлених документів, таких як договори, рахунки, інвойси, видаткові накладні, акти прийому-передачі, акти виконаних робіт тощо, які могли бути підставою для здійснення відповідного переказу грошових коштів, між ПрАТ "КЗВВ" ТОВ "Комос" укладено не було.

Більше того, вказана сума грошових коштів повинна була бути перерахована не ТОВ "Комос", а ТОВ "Баріон" згідно рахунку від 01 вересня 2026 року №44 за сплату кронштейнів на відповідну суму аналогічну суму перераховану відповідачу - 1470060,00 грн., відповідні відомості про що наявні в призначенні платежу у вказаній платіжній інструкції №13695 від 13.10.2026 р.

Наголошує, що ПрАТ "КЗВВ" не отримувало вихідних даних щодо вартості виготовлення продукції від ТОВ "Комос", а сама комерційна пропозиція не може свідчити про укладення будь-яких правочинів, у тому числі договорів у спрощеній формі. Таким чином, у процесі здійснення посадових обов`язків щодо здійснення переказів на рахунки контрагентів, працівниками ПрАТ "КЗВВ" було помилково та безпідставно здійснено вказаний переказ на рахунок відповідача.

Таким чином, вказано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Комос" безпідставно набуло грошові кошти ПрАТ "КЗВВ" у розмірі 1470060,00 грн. У свою чергу, звернення ПрАТ "КЗВВ" щодо повернення вказаної суми грошових коштів ТОВ "Комос" були проігноровані, а лист №770/521 від 23.10.2026 р. залишився без відповіді.

Наголошує, що відповідно до відкритих даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданих платформою "Опендатабот", чистий прибуток відповідача за минулий рік становив 604100,00 грн., активів станом на вказаний рік всього на суму 1546800,00 грн., а розмір зобов`язань - 773400,00 грн. Відповідно до вказаних відомостей, фінансові показники відповідача показували незначний приріст. Так, 2024 році чистий прибуток ТОВ "Комос" становив 281900,00 грн., 1654400,00 грн. - активи, 264800,00 грн. зобов`язання; у 2023 році 992600,00 грн. чистий прибуток, 2186 400 грн. активи, 1078700,00 грн. - зобов`язання; у 2022 році 83600,00 грн. - чистий прибуток; 315900,00 грн. активи; 16000,00 грн. - зобов`язання.

Акцентовано увагу на тому, що ПрАТ "КЗВВ" перерахувало суму еквівалентну трьом середньорічним показникам чистого прибутку ТОВ "Комос" за останні 4 роки та майже на 96% еквівалентну суму фінансових зобов`язанням відповідача у 2025 році.

Отже, є обґрунтовані підстави вважати, що ТОВ "Комос" не виконає вимогу щодо повернення безпідставно набутих коштів, а отримані кошти використає для реалізації власних потреб, оскільки сума останніх може покрити повністю зобов`язання підприємства у поточному році. У свою чергу, враховуючи нестабільні показники відповідача, останній може не мати достатніх та необхідних активів станом на час пред`явлення виконавчого документу до виконання судового наказу господарського суду для покриття суми заборгованості, у разі задоволення майбутньої позовної заяви ПрАТ "КЗВВ". З метою недопущення втрати власного майна вказаної суми коштів, ПрАТ "КЗВВ" вимушене звернутись до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у сумі 1470060,00 грн. шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Комос".

Окрім того, вказано, що Верховний Суд послідовно зазначає про можливість накладення арешту одночасно на кошти і на майно відповідача саме в межах суми позову, а доведення недоцільності та неспівмірності таких заходів покладається на відповідача. При цьому зазначено, що внаслідок неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать ТОВ "Комос" і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, на переконання заявника, накладення арешту на грошові кошти в межах спірної суми до пред`явлення позовної заяви про стягнення безпідставно набутих коштів є співмірною додатковою гарантією та виправданим кроком здійсненим на захист майнових прав позивача.

Повідомляє, що позовна заява про стягнення з ТОВ "Комос" на користь ПрАТ "КЗВВ" безпідставно набутих коштів у розмірі 1470060,00 грн. буде подана протягом 10 днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, дослідивши додані до заяви документи, суд виходить з наступного.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Приписами статті 136 ГПК України визначені процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову, відповідно до якої, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом (правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 1 статті 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього чи вимоги, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності (правова позиція Верховного Суду у постанові від 22.10.2024 у справі №903/511/24).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог, обставинами, на яких вони ґрунтуються та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, звертаючись з позовом.

Водночас суд враховує, що відповідно до частини 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії, на що звертає увагу Верховний Суд у постанові від 15.05.2024 у справі №922/206/24.

Разом з тим, адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У постановах Верховного Суду від 20.09.2022 у справі №916/307/22, від 03.03.2023 у справі №907/269/22, від 04.04.2023 у справі №907/268/22, від 04.04.2023 у справі №915/577/22 міститься висновок, що за змістом пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України, під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів.

При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (висновки Верховного Суду у постановах від 25.09.2020 у справі №925/77/20, від 20.09.2022 у справі №916/307/22, від 03.03.2023 у справі №907/269/22 та інших).

Суд зазначає, що під предметом позову розуміється матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Предметом позовної заяви, яка подається після заяви про забезпечення позову є, зокрема, позовна вимога майнового характеру про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі 1470060,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

Положеннями статті 184 ЦК України визначено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Згідно з частинами 1, 2 статті 181 ЦК України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Згідно з частиною 1 статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з частиною 1 статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом про стягнення коштів у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, суд зазначає, що застосування обраного заходу забезпечення позову є співмірним та безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Разом з тим, оцінюючи необхідність забезпечення позову для захисту ймовірно порушених прав та інтересів позивача та співмірність наслідків вжиття/невжиття заходів забезпечення, суд обов`язково має враховувати ступінь доведеності позивачем зв`язку між змістом порушеного права та інтересу зі способом та наслідками забезпечення позову у розумінні вимог статті 73-74 ГПК України, що покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (таким обґрунтуванням можуть бути, наприклад, значна сума стягнення, існування великої кількості судових проваджень щодо відповідача, де останній є боржником тощо).

З обґрунтування заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви та з матеріалів заяви убачається, що заявник отримав від ТОВ "Комос" комерційну пропозицію №2608/26-01 від 26.08.2026 на №770/397 від 26.08.2026 згідно якої ТОВ "Комос" вказано про технічну можливість та готовність виконати замовлення з проектування та виготовлення кокілів, відливання деталей з алюмінієвих сплавів (із забезпечення сертифікатів якості на матеріал) та проведення їх повної механічної обробки з наданими кресленнями. Також, надано вартість робіт з урахуванням виготовлення кокільного оснащення, більшої маси виливка відносно готової деталі, а також забезпечення всіх зазначених у кресленнях допусків розмірів та вимог до шорсткості поверхонь: 1) литво алюмінієвих кронштейнів - 130,02 грн. з ПДВ за шт.; 2) механічна обробка деталі - 360,00 грн. з ПДВ за шт. Разом за готову оброблену деталь - 490,02 грн. за шт. Також, заявником зазначено та з комерційної пропозиції слідують відомості щодо ТОВ "Комос", а саме: Україна, 61023, м. Харків, вул. Сумська, буд. 130. ЄДРПОУ: 24124184, ІПН: 241241820310, а також відомості щодо банківського рахунку IBAN: НОМЕР_1 .

13.10.2026 р. Приватне акціонерне товариство "Краматорський завод важкого верстатобудування" здійснило переказ грошових коштів на суму 1470060,00 грн. на рахунок НОМЕР_1 згідно платіжної інструкції №13695.

Разом з тим, заявником зазначено, що жодних належним чином оформлених документів, таких як договори, рахунки, інвойси, видаткові накладні, акти прийому-передачі, акти виконаних робіт тощо, які могли бути підставою для здійснення відповідного переказу грошових коштів, між ПрАТ "КЗВВ" та ТОВ "Комос" укладено не було.

Також, суд приймає до уваги посилання заявника в обґрунтування заяви про те, що сплачені кошти у розмірі 1470060,00 грн. повинні були бути перераховані не ТОВ "Комос", а ТОВ "Баріон" згідно доданого до заяви рахунку №44 від 01.09.2026 за сплату кронштейнів на відповідну аналогічну суму перераховану ТОВ "Комос" - 1470060,00 грн., відповідні відомості про що наявні в призначенні платежу у вказаній платіжній інструкції №13695 від 13.10.2026 р.

Наголошує, що ПрАТ "КЗВВ" не отримувало вихідних даних щодо вартості виготовлення продукції від ТОВ "Комос", а сама комерційна пропозиція не може свідчити про укладення будь-яких правочинів, у тому числі договорів у спрощеній формі. Заявник акцентує увагу на тому, що у процесі здійснення посадових обов`язків щодо здійснення переказів на рахунки контрагентів, працівниками ПрАТ "КЗВВ" було помилково та безпідставно здійснено вказаний переказ на рахунок відповідача.

Таким чином, вказано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Комос" безпідставно набуло грошові кошти ПрАТ "КЗВВ" у розмірі 1470060,00 грн.

Крім того, суд приймає до уваги доданий до заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви лист №770/521 від 23.10.2026 р., який ПрАТ "КЗВВ" було адресовано ТОВ "Комос" та з якого убачається, що заявник повідомив ТОВ "Комос" про те, що ПрАТ "КЗВВ" здійснило переказ коштів на суму 1470060,00 грн. на рахунок НОМЕР_1 згідно платіжної інструкції №13695 від 13.10.2026. При цьому наголошено на тому, що вказаний переказ був здійснений помилково, а ТОВ "Комос" безпідставно набуло та утримує майно ПрАТ "КЗВВ" - грошові кошти на суму 1470060,00 грн. та вимагав невідкладно повернути перераховані кошти на рахунок ПрАТ "КЗВВ" за реквізитами: р/р НОМЕР_2 в АБ "Укргазбанк". Водночас повідомлено, що у разі неповернення у найкоротші строки вказаної суми грошових коштів, ПрАТ "КЗВВ" залишає за собою право на захист своїх майнових прав у судовому порядку. До листа вих. №770/521 від 23.10.2026 додано платіжну інструкцію №13695 від 13.10.2026.

Також, матеріали заяви містять докази направлення листа вих. №770/521 від 23.10.2026 на адресу ТОВ "Комос", а саме опис вкладення у цінний лист та поштова накладна №R580060031521 від 23.10.2026. Однак, матеріали заяви свідчать та заявником зазначено, що лист вих. №770/521 від 23.10.2026 з боку ТОВ "Комос" залишився без відповіді та задоволення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постановах від 06.10.2022 у справі №905/446/22, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 07.11.2024 у справі №915/538/24 у разі звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

При цьому у разі, коли відповідач не доводить, що наявних у нього грошових коштів та майна достатньо для виконання судового рішення у разі задоволення позову, накладення арешту на грошові кошти та майно в межах спірної суми є співмірним та виправданим (постанови Верховного Суду від 07.01.2025 у справі №910/1/21, від 15.04.2026 у справі №904/1926/23 (904/3629/25)).

З огляду на вище викладене, суд також враховує, що заява про забезпечення позову до подання позовної заяви разом із додатками скерована в зареєстрований електронний кабінет ТОВ "Комос", про що свідчить квитанція №9360849 від 27.10.2026. Однак, станом на дату розгляду відповідної заяви в межах строку, що передбачений частиною 1 статті 140 ГПК України, заперечень або пояснень щодо викладених у заяві обставин, а також доказів, які б свідчили про відсутність ризиків утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову або, що вжиті заходи забезпечення позову є неспівмірними до предмета спору, ТОВ "Комос" суду не надано.

Разом з тим, суд приймає до уваги посилання заявника про те, що відповідно до відкритих даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданих платформою "Опендатабот", чистий прибуток відповідача за минулий рік становив 604100,00 грн., активів станом на вказаний рік всього на суму 1546800,00 грн., а розмір зобов`язань - 773400,00 грн. Відповідно до відомостей, фінансові показники ТОВ "Комос" показували незначний приріст. Так, 2024 р. чистий прибуток ТОВ "Комос" становив 281900,00 грн., 1654400,00 грн. - активи, 264800,00 грн. - зобов`язання; у 2023 р. 992600,00 грн. чистий прибуток, 2186400 грн. активи, 1078700,00 грн. - зобов`язання; у 2022 р. 83600,00 грн. - чистий прибуток; 315900,00 грн. активи; 16000,00 грн. - зобов`язання.

Акцентовано увагу на тому, що ПрАТ "КЗВВ" перерахувало суму еквівалентну трьом середньорічним показникам чистого прибутку ТОВ "Комос" за останні 4 роки та майже на 96% еквівалентну суму фінансових зобов`язанням відповідача у 2025 році.

Отже, заявником наголошено та судом прийнято до уваги, що є обґрунтовані підстави вважати, що ТОВ "Комос" не виконає вимогу щодо повернення безпідставно набутих коштів, а отримані кошти використає для реалізації власних потреб, оскільки сума останніх може покрити повністю зобов`язання підприємства у поточному році.

У свою чергу, суд приймає до уваги посилання заявника про те, що враховуючи нестабільні показники ТОВ "Комос", останній може не мати достатніх та необхідних активів станом на час пред`явлення виконавчого документу до виконання судового наказу господарського суду для покриття суми заборгованості, у разі задоволення майбутньої позовної заяви ПрАТ "КЗВВ". З метою недопущення втрати власного майна вказаної суми коштів, ПрАТ "КЗВВ" вимушене звернутись до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви про стягнення з ТОВ "Комос" безпідставно набутих коштів у сумі 1470060,00 грн. шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Комос".

Суд приймає до уваги, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (висновки Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22.

При цьому оскільки в силу статті 192 ЦК України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами, тому доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається, про що зазначено Верховним Судом від 30.09.2025 у справі №916/2175/25.

При цьому здійснюючи господарську діяльність, ТОВ "Комос" в будь-який момент може розпорядитися спірними коштами, які знаходяться на його рахунках та розмір яких є значним, а виконання судового рішення у даній справі, у випадку ухвалення його на користь позивача, може бути суттєво утруднено.

Крім того, суд враховує, що у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього на рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

Суд зауважує, що внаслідок арешту такі кошти залишаються у власності відповідача, проте знерухомлюються (обмежується лише можливість розпорядження ними) з метою недопущення їх виведення з рахунків боржника чи відчуження ним й уникнення виконання останнім судового рішення у майбутньому у разі задоволення позову. У такий спосіб грошові кошти залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатися ними тимчасово обмежується виключно щодо частини коштів, якої стосується спір (постанови Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21, від 11.12.2023 у справі №904/1934/23, від 16.09.2024 у справі №927/997/23).

Суд зважає, що обраний захід забезпечення позову на період розгляду судом справи не буде перешкоджати діяльності відповідача, а лише тимчасово обмежує право розпоряджатись спірними коштами. Обраний позивачем захід забезпечення позову має наслідком лише збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, що відповідає умовам вжиття заходів забезпечення позову та застосуванню частини 2 статті 136 ГПК України.

У даному разі суд констатує, що застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на кошти не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо використання коштів, наявних у відповідача, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Суд зазначає, що заходи забезпечення позову є тимчасовими, їх дія пов`язана з перебуванням справи у провадженні суду та обмежена встановленими статтею 145 ГПК України часовими межами. У цей період відповідні заходи мають легітимну мету, прямо передбачену національним законодавством, а саме забезпечення виконання рішення суду в разі задоволення позову, тому їх вжиття не може оцінюватися як втручання у право особи на мирне володіння майном.

Окрім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання, що узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі №753/22860/17.

Також суд звертає увагу, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті (постанови Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, застосування вказаного заходу забезпечення позову дійсно є належним та ефективним у даному конкретному випадку заходом забезпечення, який цілком відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, співмірності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, наявності обставин щодо ймовірності ускладнення чи неможливості ефективного захисту порушених прав або інтересів держави в разі невжиття таких заходів.

Суд звертається до висновків Конституційного Суду України у рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012 про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 р.).

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

З огляду на вище вказане, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати ефективний захист прав позивача в разі задоволення позову, що у даному разі під час розгляду заяви про забезпечення позову судом враховується.

Відтак, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись статтями 73, 74, 77, 79, 136, 137, 139, 140, 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування" про забезпечення позову до подачі позовної заяви (вх. №3734/26 від 28.10.2026) - задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в розмірі 1470060,00 (один мільйон чотириста сімдесят тисяч шістдесят гривень) 00 коп, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах Товариства з обмеженою відповідальністю "Комос" (код ЄДРПОУ 24124184).

3. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала про вжиття заходів забезпечення позову є виконавчим документом.

4. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з 30.10.2026 р., підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження відповідно до частини 1 статті 144 ГПК України.

5. Ухвала про забезпечення позову може бути пред`явлена до виконання в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" в строк до 31.10.2029 р. включно.

Стягувачем за ухвалою є: Приватне акціонерне товариство "Краматорський завод важкого верстатобудування" (89200, Закарпатська обл., Ужгородський р-н., м. Перечин, вул. Ужгородська, буд. 4В, код ЄДРПОУ 00222999)

Боржником за ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Комос" (61023, м. Харків, вул. Сумська, буд. 130, код ЄДРПОУ 24124184)

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та у відповідності до положень ст. 256, 257 ГПК України може бути оскаржена.

Ухвалу підписано 30.10.2026 р.

Суддя Сальнікова Г.І.