Ухвала суду № 141088352, 28.10.2026, Господарський суд Харківської області

Дата ухвалення
28.10.2026
Номер справи
922/3134/26
Номер документу
141088352
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

"28" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3134/26

Господарський суд Харківської області у складі:

суддя Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "АРІ ІНТЕРНЕЙШНЛ" Захарова П.В. про залишення позову без розгляду (вх.№24289 від 02.10.2026) у справі

за позовомКиївської окружної прокуратури міста Харкова (61002, м. Харків, вул. Сумська, 76; код ЄДРПОУ/Умовний код: 02910108) в інтересах держави в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРПОУ: 04059243)доТовариство з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "АРІ ІНТЕРНЕЙШНЛ"простягнення коштівза участю представників:

прокуратури Ковпик О.С., посвідчення №085856 від 09.06.2026;

позивача не з`явився;

відповідача Захарова П.В., довіреність від 25.09.2026.

ВСТАНОВИВ:

04.09.2026 Київська окружна прокуратура міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "АРІ ІНТЕРНЕЙШНЛ", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "АРІ ІНТЕРНЕЙШНЛ" на користь Харківської міської ради грошові кошти у сумі 3 026 947,67 грн, з яких: 1 579 286,67 грн безпідставно збережені кошти пайової участі, 1 206 873,87 грн інфляційні нарахування, 240 787,13 грн 3 % річних, а також судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.09.2026 позовну заяву (вх.№3134/26 від 04.09.2026) Київської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради залишено без руху. Надано позивачу строк, який становить 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків, а саме надати до суду копії додатків до позовної заяви у належному вигляді, надати до суду реквізити рахунку Харківської міської ради в банку, надати до суду документ, що підтверджує наявність рахунку позивача та Харківської міської ради в банку.

11.09.2026 до суду надійшла заява представника Київської окружної прокуратури міста Харкова Тактарова Р.Р. (вх.№22431 від 11.09.2026) про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.09.2026 прийнято позовну заяву (вх.№3134/26 від 04.09.2026) Київської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "АРІ ІНТЕРНЕЙШНЛ" про стягнення коштів до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3134/26. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 14.10.2026.

02.10.2026 через кабінет Електронного суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№24289 від 02.10.2026).

Разом з відзивом представник відповідача звернувся до суду із клопотанням про залишення позову без розгляду.

Клопотання обґрунтовано відсутністю правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Харківської міської ради.

Представник відповідача зазначає, що прокурор обґрунтував право на звернення до суду виключно нездійсненням радою захисту інтересів держави шляхом самостійного пред`явлення позову. Водночас Рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 відповідні приписи частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визнано неконституційними, а тому, з огляду на частину шосту статті 11 ГПК України та висновки Верховного Суду у справі №910/16365/25, представник відповідача вважає, що вони не підлягають застосуванню до позову, поданого після ухвалення зазначеного рішення.

Крім того, представник відповідача стверджує, що прокурор не обґрунтував наявності виключного випадку представництва інтересів держави в суді відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, оскільки компетентний орган існує, має повноваження на звернення до суду та був обізнаний про обставини, на які посилається прокурор.

Також, на думку представника відповідача, прокурор не довів завчасного повідомлення Харківської міської ради про намір пред`явити позов, оскільки відповідне повідомлення було доставлено до електронного кабінету ради одночасно з позовною заявою.

З огляду на викладене, посилаючись на пункт 2 частини першої статті 226 ГПК України та правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, представник відповідача просить залишити позов без розгляду.

06.10.2026 через кабінет Електронного суду від представника прокуратури надійшла відповідь на відзив (вх.№24552 від 06.10.2026).

В той же день до суду від представника прокуратури надійшло заперечення на клопотання про залишення без розгляду (вх.№24548 від 06.10.2026).

Заперечення обґрунтовано тим, що на момент подання позову 04.09.2026 приписи абз.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025, залишалися чинними до 01.01.2027, а тому підлягали застосуванню.

Прокурор зазначає, що позов спрямований на захист інтересів держави у бюджетній сфері, порушених унаслідок несплати відповідачем коштів пайової участі в розвитку інфраструктури міста Харкова в розмірі 3 026 947,67 грн, що призвело до ненадходження відповідних коштів до місцевого бюджету.

Крім того, прокурор посилається на бездіяльність Харківської міської ради, яка, будучи обізнаною про порушення та маючи повноваження на судовий захист, самостійно до суду не звернулася.

На підтвердження дотримання порядку представництва прокурор зазначає, що листами від 05.05.2026 та 28.05.2026 повідомляв міську раду про виявлені порушення, отримав її відповідь від 08.06.2026 про відсутність наміру вживати заходів судового захисту, а листом від 26.08.2026 повідомив про намір звернутися до суду з позовом.

З огляду на викладене прокурор вважає, що ним дотримано вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та ст.53 ГПК України, а доводи відповідача не спростовують наявності законних підстав для представництва інтересів держави, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

13.10.2026 через кабінет Електронного суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№25193 від 13.10.2026).

Заперечення обґрунтовані тим, що доводи прокурора щодо підстав представництва не враховують правових висновків Верховного Суду щодо застосування Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 до позовів, поданих після його ухвалення.

Представник відповідача також зазначає, що прокурор не навів конкретних обставин, які свідчили б про винятковість саме цієї справи в розумінні пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України.

В той же день через кабінет Електронного суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення на заперечення на клопотання про залишення без розгляду (вх.№25197 від 13.10.2026).

Додаткові пояснення обґрунтовані тим, що судова практика, на яку посилається прокурор, стосується позовів, поданих до ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025, тоді як у цій справі позов подано 04.09.2026.

Представник відповідача зазначає, що прокурор не навів об`єктивно виняткових обставин для представництва інтересів держави, а фактично обґрунтовує його незверненням Харківської міської ради до суду, що саме по собі не є достатньою підставою для представництва.

Крім того представник відповідача стверджує, що лист міської ради від 08.06.2026 не містить відмови від судового захисту, а додані прокурором документи щодо повідомлення ради подані з порушенням строку та не підтверджують належним чином надсилання відповідного повідомлення.

14.10.2026 до суду від представника прокуратури надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача (вх.№25334 від 14.10.2026).

Заперечення обґрунтовані тим, що положення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025, втрачають чинність лише з 01.01.2027, а тому залишаються чинними та підлягають застосуванню.

Прокурор зазначає, що дотримався процедури представництва інтересів держави, неодноразово звертався до Харківської міської ради з приводу необхідності судового захисту, отримав відповідь про невжиття відповідних заходів та повідомив раду про подання позову. На думку прокурора, тривале незвернення міської ради до суду свідчить про її бездіяльність і підтверджує наявність виключного випадку для представництва інтересів держави. Також прокурор вважає належними докази направлення повідомлення про подання позову та наголошує, що законодавство не покладає на нього обов`язку встановлювати причини нездійснення компетентним органом судового захисту.

14.10.2026 до суду від представника прокуратури надійшли додаткові пояснення на заперечення відповідача (вх.№25336 від 14.10.2026).

Додаткові пояснення обґрунтовано тим, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025, втрачають чинність лише з 01.01.2027, а тому на час звернення прокурора до суду залишаються чинними. Прокурор зазначає, що підтвердив наявність підстав та виключного випадку для представництва інтересів держави, оскільки Харківська міська рада, попри повідомлення про виявлені порушення та необхідність судового захисту, відмовилася самостійно звертатися до суду. При цьому законодавство не покладає на прокурора обов`язку встановлювати причини нездійснення органом самостійного захисту інтересів держави. Прокурор також посилається на необхідність захисту економічних інтересів держави й територіальної громади, порушених несплатою коштів пайової участі, та ризик ускладнення поновлення порушених прав через сплив позовної давності.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.10.2026 відкладено підготовче засідання на 28.10.2026.

28.10.2026 до суду від представника прокуратури надійшли додаткові пояснення (вх.№26645 від 28.10.2026).

У додаткових поясненнях прокурор зазначив, що невраховування факту відтермінування Конституційним Судом України втрати чинності визнаних неконституційними окремих абзаців ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» не відповідає положенням ст.151-2 Конституції України та є неправомірним. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим.

Також прокурор посилається на виключність випадку представництва інтересів держави, зумовлену ненадходженням коштів пайової участі до бюджету Харківської міської ради, суспільним значенням наповнення місцевого бюджету, неналежним захистом цих інтересів міською радою та необхідністю забезпечення безперервного виконання прокуратурою конституційних функцій в умовах воєнного стану.

28.10.2026 до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення (вх.№26675 від 28.10.2026).

Додаткові пояснення обґрунтовані тим, що позов подано після ухвалення Рішення Конституційного Суду України №6-р(II)/2025, яким визнано неконституційною підставу представництва прокурором інтересів держави у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням їх захисту уповноваженим органом. Представник відповідача посилається на постанови Верховного Суду у справах №910/16365/25 та №910/6143/26, відповідно до яких відтермінування втрати чинності відповідних положень до 01.01.2027 не звільняє прокурора від обов`язку обґрунтувати виключний випадок представництва.

На думку представника відповідача, прокурор не навів такого випадку, а посилання на ненадходження коштів пайової участі до бюджету свідчить лише про наявність інтересу держави, але не про виключність обставин. Крім того, Харківська міська рада самостійно уповноважена захищати відповідний інтерес, а обставин, які перешкоджають їй звернутися до суду, не наведено.

Прокурор, яка приймала участь в підготовчому засіданні 28.10.2026, проти задоволення клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду заперечувала.

Представник відповідача, який приймав участь в підготовчому засіданні 28.10.2026 в режимі відеоконференції, клопотання про залишення позову без розгляду підтримав та просив суд його задовольнити.

Розглянувши клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "АРІ ІНТЕРНЕЙШНЛ" Захарова П.В. про залишення позову без розгляду (вх.№24289 від 02.10.2026), суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч.4 ст.53 ГПК України).

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру": Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду №6-р(II)/2025 від 03.12.2025. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю медіа, а також політичних партій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Представництво інтересів держави у суді у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави здійснюється прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а у визначених законом випадках - прокурорами Офісу Генерального прокурора в порядку та на підставах, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Таким чином, право прокурора на звернення до суду в інтересах держави не є безумовним та підлягає перевірці судом на предмет наявності визначених Конституцією України підстав для здійснення такого представництва.

Як вбачається з матеріалів справи, Київська окружна прокуратура міста Харкова звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради про стягнення з ТОВ «КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ «АРІ ІНТЕРНЕЙШНЛ» 3 026 947,67 грн, з яких 1 579 286,67 грн - безпідставно збережені кошти пайової участі, 1 206 873,87 грн - інфляційні нарахування та 240 787,13 грн - 3 % річних.

Обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави, прокурор посилається на порушення економічних інтересів держави та територіальної громади внаслідок ненадходження до місцевого бюджету коштів пайової участі, а також на бездіяльність Харківської міської ради, яка, будучи обізнаною про відповідне порушення та маючи повноваження на судовий захист, самостійно не звернулася до суду.

На підтвердження дотримання порядку представництва прокурор зазначає, що листами від 05.05.2026 та 28.05.2026 повідомляв Харківську міську раду про виявлені порушення, отримав її відповідь від 08.06.2026 про відсутність наміру вживати заходів судового захисту, а листом від 26.08.2026 повідомив про намір звернутися до суду з відповідним позовом.

В свою чергу представник відповідача заперечує наявність у прокурора правових підстав для представництва інтересів держави, посилаючись, зокрема, на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 та постанову Верховного Суду від 08.07.2026 у справі №910/16365/25.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

При цьому Конституційним Судом України ухвалено, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

У рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 зазначено, зокрема, таке:

"7.2. Розв`язуючи питання про конституційність абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, Конституційний Суд України виходить із того, що в ньому йдеться про виключні випадки представництва прокуратурою (прокурором) інтересів держави в суді відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України [абзац п`ятий, перше, друге речення абзацу дев`ятого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 5 червня 2019 року №4-р(II)/2019].

Такі випадки в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону сформульовані через перелік, а саме: якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; якщо захист цих інтересів неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України, вирішуючи цю справу, керується юридичною визначеністю як складником принципу верховенства права, що зобов`язує законодавця встановлювати межі дискреції органів публічної влади, а також ураховує загальновизнану вимогу міжнародного права щодо потреби детального врегулювання на рівні закону діяльності органів прокуратури поза сферою кримінального права.

Конституційний Суд України зазначає, що законодавець має обов`язок та не позбавлений можливості конкретизувати перелік випадків представництва прокурором інтересів держави в суді, зокрема вказавши на критерії/ознаки їх установлення, для визначення меж дискреції прокурора та суду без шкоди для ефективності виконання прокуратурою покладеної на неї функції.

Приписи "не здійснює" та "неналежним чином здійснює", ужиті в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону, є оцінними. Оскільки Закон не визначає відповідних випадків та критеріїв/ознак для встановлення цих випадків, прокурор отримує дискрецію щодо встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, межі якої чітко і зрозуміло не визначені Законом. Хоча Закон передбачає судовий контроль за застосуванням цього повноваження, відсутність чіткої вказівки на відповідні випадки, критерії/ознаки встановлення цих випадків для визначення меж дискреції, якими мають керуватися і прокурор, і суд, підриває юридичну визначеність приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону.

Не визначення в Законі меж дискреції для прокурора і суду, які розв`язують питання про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, має наслідком можливість керуватися цим органам фактично лише власним суб`єктивним розумінням того, що означає "не здійснює" або "неналежним чином здійснює". Це вказує на те, що дискреція прокурора та суду, яка випливає зі змісту відповідних приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, є такою, що її межі не визначені Законом чітко і зрозуміло.

Таке нормативне регулювання закладає підґрунтя не лише для різного застосування відповідної норми на практиці та невизначеності ситуацій і правовідносин, а й для можливих зловживань та необґрунтованого втручання прокурора у законну діяльність різних суб`єктів в усіх сферах суспільного життя.

Отже, окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, не відповідають вимозі юридичної визначеності як складнику конституційного принципу верховенства права (правовладдя).

Водночас відсутність органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, що її в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону визначено як один із випадків представництва прокурором інтересів держави в суді, за своєю суттю є фактом, що підлягає доведенню прокурором і встановленню судом, та не створює дискреції, межі якої не визначені приписами права.

7.3. На думку Конституційного Суду України, окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону уможливлюють виконання прокуратурою функції, установленої пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, у спосіб, що зумовлює позасудове оцінювання прокурором ефективності дій чи встановлення бездіяльності інших суб`єктів владних повноважень поза сферою кримінального права, тоді як, зокрема, у сфері кримінального права вже наявні відповідні механізми реагування прокуратури на випадки нездійснення або неналежного здійснення суб`єктами владних повноважень своїх функцій для захисту інтересів держави.

Цим самим створено не передбачений Конституцією України механізм упливу прокуратури на реалізацію повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб`єктів владних повноважень, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, та знівельовано вимогу статті 6 Конституції України щодо самостійного здійснення повноважень кожним органом у визначених Конституцією України межах.

Унаслідок цього винятковий процесуальний інструмент прокуратури, закріплений у пункті 3 частини першої статті 131-1 Основного Закону України, перетворено на універсальний механізм представництва інтересів держави в суді, чим розширено зміст цієї конституційної функції прокуратури.

7.4. Наведене підтверджують надані Офісом Генерального прокурора статистичні дані. Зокрема, кількість розпочатих справ щодо представництва прокуратурою інтересів держави в суді, не пов`язаних із кримінальним провадженням, становила: у 2017 році - 6252, у 2018 - 5924, у 2019 - 4905, у 2020 - 5120, у 2021 - 5343, у 2022 - 4775, у 2023 - 7692, у 2024 - 9179.

Аналіз таких даних свідчить, що „виключні випадки" представництва прокуратурою інтересів держави в суді, не пов`язані з кримінальним провадженням, фактично перетворилися на поширену практику, яка є несумісною з конституційно визначеним винятковим характером таких випадків.

Отже, окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, суперечать статтям 6, 8, пункту 3 частини першої статті 131-1 Основного Закону України".".

Водночас суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 08.07.2026 у справі №910/16365/25, у якій касаційний суд, залишаючи без задоволення касаційну скаргу прокурора, виходив із необхідності врахування рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 під час вирішення питання про наявність у прокурора повноважень на звернення до суду.

У зазначеній постанові Верховний Суд відхилив посилання прокурора на висновки судової практики щодо непоширення дії рішення Конституційного Суду України на правовідносини, які виникли під час чинності відповідних положень, оскільки у справах, на які посилався прокурор, звернення до суду або вчинення відповідних процесуальних дій відбулося до ухвалення рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025.

Як зазначив Верховний Суд у пункті 67 постанови від 08.07.2026 у справі №910/16365/25, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що станом на час звернення прокурора до Департаменту та Адміністрації (04.12.2025) і на момент подання прокурором позову в інтересах цих осіб до господарського суду (29.12.2025), прокурору і місцевому господарському суду було відомо про спростовану Конституційним Судом України презумпцію конституційності окремих приписів абз.1 ч.3 ст.23 Закону "Про прокуратуру", яка діяла до 03.12.2025, і неможливість розширеного тлумачення повноважень прокурора на рівні правозастосовної практики.

Отже, визначальним у цьому питанні є не лише дата втрати чинності відповідними приписами Закону, а й момент виникнення правовідносин щодо представництва прокурором інтересів держави та обставини, за яких прокурор реалізує відповідне повноваження.

У справі, що розглядається, позов подано 04.09.2026, тобто після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025. Так само всі зазначені прокурором дії, спрямовані на обґрунтування підстав представництва, зокрема листування з Харківською міською радою у травні - серпні 2026 року, відбувалися після ухвалення цього рішення.

За таких обставин спірні правовідносини щодо здійснення прокурором представництва інтересів держави не можуть вважатися такими, що виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України та продовжують існувати після втрати чинності відповідними положеннями закону, у розумінні пункту 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025.

При цьому, як станом на час звернення прокурора до Харківської міської ради, так і на момент подання прокурором позову в інтересах Харківської міської ради, прокурору було відомо про спростовану Конституційним Судом України презумпцію конституційності окремих приписів абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру", яка діяла до 03.12.2025, і неможливість розширеного тлумачення повноважень прокурора на рівні правозастосовної практики.

Відтак суд відхиляє доводи прокурора про те, що саме по собі відтермінування втрати чинності зазначеними положеннями до 01.01.2027 є достатньою підставою для здійснення представництва інтересів держави в цій справі.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 08.07.2026 у справі №910/16365/25 зазначив, що визнання правового акту неконституційним означає скасування Конституційним Судом презумпції конституційності правового акту, яка діяла до цього, при цьому саме рішення Конституційного Суду не призводить до неконституційності цього акту, воно лише встановлює її.

Також, не лише Конституційний Суд України вправі оцінити на відповідність Конституції України той чи інший закон чи інший правовий акт, оскільки ст.11 ГПК України визначено, що якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законом України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти у судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18. Від 10.03.2020 у справі №160/108819) Про це також зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.06.2020 у справі №520/2098/19.

Так, відповідно до частини 6 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.

Згідно з вимогами частини 7 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

Крім того, суди мають керуватися принципом законності та загальним правилом щодо переваги нормативно-правового акту вищої юридичної сили над нормативно-правовим актом нижчої юридичної сили (виходячи з ієрархії нормативно-правових актів).

Такі висновки викладено у пунктах 41-44 постанови Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №910/15990/23.

З огляду на наведене, суд при вирішенні питання про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави зобов`язаний керуватися пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України та враховувати правову позицію Конституційного Суду України, викладену в рішенні від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025.

Сам факт існування заборгованості, яка, на думку прокурора, призвела до ненадходження коштів до місцевого бюджету, може свідчити про наявність інтересу держави, що потребує захисту, проте не є достатнім для висновку про наявність саме виключного випадку представництва прокурором інтересів держави в суді.

Так само обставина, що Харківська міська рада не звернулася до суду з відповідним позовом, не може автоматично визнаватися достатньою підставою для представництва прокурором інтересів держави, оскільки саме можливість здійснення такого представництва у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту компетентним органом була визнана неконституційною рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025.

Суд бере до уваги, що Харківська міська рада є органом місцевого самоврядування, який визначений прокурором як особа, в інтересах якої подано позов, та уповноважений здійснювати захист відповідних інтересів у спірних правовідносинах.

При цьому прокурор не посилається на відсутність такого компетентного органу, а навпаки, обґрунтовує звернення до суду тим, що міська рада, будучи обізнаною про виявлене порушення, не вжила заходів судового захисту.

Водночас у поданих поясненнях прокурор не навів обставин, які б свідчили про відсутність Харківської міської ради як органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції, або про наявність інших об`єктивних обставин, які зумовлювали б необхідність представництва інтересів держави прокурором саме у виключному випадку, передбаченому пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України.

Посилання прокурора на суспільне значення наповнення місцевого бюджету, необхідність захисту економічних інтересів держави й територіальної громади, умови воєнного стану та ризик спливу позовної давності не змінюють наведеного висновку, оскільки самі по собі такі обставини не підтверджують наявності конституційно визначених підстав для здійснення прокурором представництва замість компетентного органу.

Суд також враховує, що листування прокурора з Харківською міською радою, на яке він посилається, стосується повідомлення про виявлене порушення, необхідність вжиття заходів судового захисту та намір звернутися до суду. Однак дотримання порядку повідомлення компетентного органу не є самостійною та достатньою підставою для представництва інтересів держави за відсутності належного обґрунтування виключного випадку такого представництва.

Таким чином, суд доходить висновку, що наведені прокурором обставини фактично зводяться до нездійснення Харківською міською радою самостійного захисту інтересів держави шляхом пред`явлення позову, що за наведених обставин не може бути визнано достатньою правовою підставою для представництва інтересів держави прокурором після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 №912/2385/18 та у постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 19.02.2019 у справі №925/226/18.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно до приписів стаття 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене, оскільки прокурором не підтверджено наявності передбачених Конституцією України виключних підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді в особі Харківської міської ради, суд дійшов висновку про відсутність належного обґрунтування повноважень прокурора на звернення з цим позовом.

За таких обставин клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду підлягає задоволенню, а позовна заява Київської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ТОВ «КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ «АРІ ІНТЕРНЕЙШНЛ» про стягнення 3 026 947,67 грн - залишенню без розгляду.

Керуючись статтею 131-1 Конституції України, статтями 11, 53, 226, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "АРІ ІНТЕРНЕЙШНЛ" Захарова П.В. про залишення позову без розгляду (вх.№24289 від 02.10.2026) задовольнити.

Позов Київської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "АРІ ІНТЕРНЕЙШНЛ" про стягнення коштів залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду в порядку ст.ст.255-257 ГПК України.

Повну ухвалу складено 30.10.2026.

СуддяТ.О. Пономаренко

Часті запитання

Який тип судового документу № 141088352 ?

Документ № 141088352 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 141088352 ?

Дата ухвалення - 28.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141088352 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141088352 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141088352, Господарський суд Харківської області

Судове рішення № 141088352, Господарський суд Харківської області було прийнято 28.10.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 141088352 відноситься до справи № 922/3134/26

Це рішення відноситься до справи № 922/3134/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141088350
Наступний документ : 141088354