Рішення № 141088011, 19.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2611/26

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р. В.,

при секретарі судового засідання Дюльгер С. В.,

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676)

до відповідача - Управління освіти Херсонської міської ради (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Воронцовська, буд. 15-А; код ЄДРПОУ 02146713)

про стягнення 923 234,72 грн;

представники сторін:

від позивача - Юрін А. В. (в режимі відеоконференції),

від відповідача - Біль Н. Є. (в режимі відеоконференції),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Управління освіти Херсонської міської ради 923 234,72 грн, з яких: 884 870,15 грн основного боргу; 27 637,04 грн пені; 2 763,70 грн 3% річних; 7 963,83 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором постачання природного газу № 20-12153/25-БО-Т від 18.12.2025. Зазначає, що в період із січня по березень 2026 року відповідачу було поставлено природний газ на загальну суму 4 350 713,50 грн, що підтверджується підписаними сторонами без зауважень актами приймання-передачі природного газу. За твердженням позивача, відповідач не виконав зобов`язання з оплати поставленого природного газу у встановлені договором строки, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 884 870,15 грн. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі пункту 7.2 договору та статей 549, 625 Цивільного кодексу України нараховано пеню в розмірі 27 637,04 грн, 3 % річних у розмірі 2 763,70 грн та інфляційні втрати в розмірі 7 963,83 грн.

Ухвалою від 29.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2611/26, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.07.2026, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

08.07.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 884 870,15 грн, трьох процентів річних у розмірі 2 763,70 грн та інфляційних втрат у розмірі 7 963,83 грн. Зазначає, що заборгованість виникла внаслідок перевищення фактичного споживання природного газу над прогнозованими обсягами через складні погодні умови опалювального сезону, що не залежало від волі відповідача. При цьому відповідач наголошує, що ним сплачено 79,66 % вартості поставленого природного газу, а виникнення заборгованості зумовлене, зокрема, обмеженістю бюджетних асигнувань та об`єктивними труднощами здійснення діяльності в умовах воєнного стану. Також відповідач посилається на вжиття заходів для позасудового врегулювання спору шляхом листування з позивачем. Водночас відповідач заперечує проти стягнення пені в заявленому розмірі, вважаючи її надмірною та непропорційною наслідкам порушення зобов`язання. Посилаючись на ступінь виконання зобов`язання, причини виникнення заборгованості, відсутність доказів понесення позивачем збитків та необхідність дотримання принципів справедливості, добросовісності й розумності, відповідач просить суд зменшити розмір пені на 90 % - із 27 637,04 грн до 2 763,70 грн.

09.07.2026 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій звертає увагу на визнання відповідачем частини заявлених вимог та на факт належного виконання позивачем умов договору постачання природного газу. Заперечуючи проти клопотання відповідача про зменшення пені на 90 %, позивач вважає заявлений до стягнення розмір пені - 27 637,04 грн, що становить 3,12 % від суми основного боргу, співмірним і таким, що відповідає принципам розумності та пропорційності. Зазначає, що статус відповідача як бюджетної установи, відсутність бюджетних асигнувань та запровадження воєнного стану самі по собі не звільняють його від обов`язку належного виконання договірних зобов`язань і відповідальності за їх порушення. При цьому позивач наголошує, що відповідач не надав належних і допустимих доказів неможливості своєчасного виконання грошового зобов`язання саме внаслідок обставин, пов`язаних із воєнним станом. На думку позивача, зменшення пені на 90 % фактично нівелюватиме її стимулюючу та компенсаційну функції й порушуватиме баланс інтересів сторін, тоді як позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання з постачання природного газу. З огляду на викладене позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою від 27.07.2026, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.09.2026.

Судове засідання, призначене на 16.09.2026, не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою від 16.09.2026 повідомлено сторін про те, що судове засідання призначено на 19.10.2026.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача не заперечувала проти позовних вимог в частині стягнення 884 870,15 грн основного боргу, 2 763,70 грн 3% річних та 7 963,83 грн інфляційних втрат. Водночас просила зменшити розмір пені на 90 %.

19.10.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Управління освіти Херсонської міської ради подало до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" Заяву від 15.12.2025 вих. № 627/01-31 про приєднання до Договору постачання природного газу на період з січня по 31 березня 2026 року.

18.12.2025 позивачем надано згоду на приєднання до Договору постачання природного газу, в якій повідомлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Управлінням освіти Херсонської міської ради укладений Договір постачання природного газу від 18.12.2025 № 20-12153/25-БО-Т (надалі - Договір) шляхом приєднання Споживача до умов Договору, розміщеного за посиланням: https://www.naftogaztrading.com.ua/wp-content/uploads/2025/10/bo-dogovir-postachannya-gazu-2025-2026.pdf, з врахуванням умов та інформації, зазначених Споживачем в Заяві приєднання до договору постачання природного газу від 15.12.2025 № 627/01-31. Дата набрання чинності Договором - 18.12.2025. Період постачання - з 01.01.2026 до 31.03.2026.

Згідно з п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві, який є бюджетною установою/організацією відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ) (далі також - газ), а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Відповідно до п 3.5 Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до пункту 5.1 Договору Споживач здійснює розрахунок за фактично переданий природний газ грошовими коштами на рахунок Постачальника, зазначений у розділі 14 цього Договору, відповідно до акта приймання-передачі природного газу, оформленого з боку Постачальника та надісланого Споживачу у порядку, визначеному підпунктом 3.5.2 пункту 3.5 Договору, - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання (передача) природного газу.

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На виконання умов Договору, протягом січня-березня 2026 позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 4 350 713,50 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу від 10.02.2026 (за січень 2026 р.) на суму 1 863 919,55 грн, від 10.03.2026 (за лютий 2026 р.) на суму 1 601 923,80 грн та від 10.04.2026 (за березень 2026 р.) на суму 884 870,15 грн.

Відповідач здійснював оплату природного газу наступним чином:

- 20.02.2026 сплачено 1 863 919,55 грн за актом від 10.02.2026;

- 20.03.2026 сплачено 909 725,80 грн за актом від 10.03.2026;

- 27.03.2026 сплачено 692 198,00 грн за актом від 10.03.2026.

Предметом позову є вимоги про стягнення з відповідача 884 870,15 грн основного боргу; 27 637,04 грн пені; 2 763,70 грн 3% річних; 7 963,83 грн інфляційних втрат.

Відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 884 870,15 грн, трьох процентів річних у розмірі 2 763,70 грн та інфляційних втрат у розмірі 7 963,83 грн.

Проти стягнення пені у заявленому розмірі 27 637,04 грн відповідач заперечує та просить зменшити її розмір на 90 %, тобто до 2 763,70 грн.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд керується наступним.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договору.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Суд встановив, що на підставі укладеного між сторонами Договору постачання природного газу від 18.12.2025 № 20-12153/25-БО-Т позивач протягом січня-березня 2026 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 4 350 713,50 грн.

Спожитий природний газ відповідач оплатив лише частково - на суму 3 465 843,35 грн.

Отже, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за Договором становить 884 870,15 грн.

За прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати природного газу позивач на підставі п. 7.2 Договору та статей 549, 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу та заявив до стягнення з останнього 27 637,04 грн пені, 2 763,70 грн 3% річних та 7 963,83 грн інфляційних втрат.

Суд перевірив запропоновані позивачем розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Вказані розрахунки є арифметично правильними та обґрунтованими.

При цьому, як уже було зазначено, відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 884 870,15 грн, трьох процентів річних у розмірі 2 763,70 грн та інфляційних втрат у розмірі 7 963,83 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 884 870,15 грн основного боргу, 2 763,70 грн трьох процентів річних та 7 963,83 грн інфляційних втрат є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та, крім того, визнаються відповідачем, у зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Запропонований позивачем розрахунок пені є арифметично та методологічно правильним, відповідає положенням закону та умовам Договору.

Вирішуючи питання щодо розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зазначена норма наділяє суд правом зменшити розмір неустойки з метою недопущення покладення на боржника надмірного тягаря відповідальності та забезпечення справедливого балансу майнових інтересів сторін зобов`язання.

При цьому вирішення питання щодо зменшення розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду та здійснюється з урахуванням конкретних обставин справи, характеру правовідносин, ступеня виконання зобов`язання, причин його порушення, поведінки сторін та інших обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, у якій зазначено, що обставини, які є підставою для зменшення неустойки, мають індивідуальний характер у кожних конкретних правовідносинах, а визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

У цій справі відповідач просить зменшити розмір пені на 90 %, посилаючись на значний ступінь виконання ним основного зобов`язання, об`єктивні причини виникнення заборгованості, зумовлені збільшенням фактичного споживання природного газу внаслідок складних погодних умов опалювального сезону, обмеженість бюджетного фінансування, здійснення діяльності в умовах воєнного стану, а також вжиття заходів для позасудового врегулювання спору.

Позивач, заперечуючи проти такого клопотання, зазначає, що заявлена до стягнення пеня становить лише 3,12 % від суми основного боргу, є співмірною та не створює надмірного фінансового тягаря для відповідача. Крім того, позивач наголошує, що статус відповідача як бюджетної установи, відсутність бюджетних асигнувань та сам факт запровадження воєнного стану не звільняють його від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а відповідачем не надано належних доказів неможливості своєчасного виконання зобов`язання саме внаслідок воєнних дій.

Надаючи оцінку доводам сторін у їх сукупності, суд враховує таке.

Як встановлено судом, загальна вартість природного газу, поставленого позивачем відповідачу протягом січняберезня 2026 року, становила 4 350 713,50 грн, з яких відповідачем сплачено 3 465 843,35 грн. Таким чином, відповідачем виконано грошове зобов`язання з оплати поставленого природного газу на 79,66 %, тоді як непогашеною залишилася заборгованість у розмірі 884 870,15 грн, що становить 20,34 % від загальної вартості поставки.

Отже, відповідачем було виконано переважну частину основного зобов`язання.

При цьому суд бере до уваги, що відповідач є бюджетною установою, діяльність якої здійснюється в межах затверджених бюджетних призначень та асигнувань.

Як зазначає відповідач, збільшення фактичного споживання природного газу закладами освіти порівняно із запланованими обсягами було зумовлене складними погодними умовами опалювального сезону та необхідністю забезпечення належного температурного режиму у відповідних закладах. За твердженням відповідача, зазначені обставини призвели до виникнення додаткової потреби у фінансуванні, яка не була передбачена під час планування бюджетних видатків.

Суд погоджується з позивачем у тому, що відсутність бюджетних асигнувань сама по собі не звільняє відповідача від обов`язку виконання грошового зобов`язання та відповідальності за його порушення. Так само саме по собі запровадження воєнного стану не є безумовною підставою для звільнення від такої відповідальності.

Водночас суд враховує зазначені обставини не як підставу для звільнення відповідача від відповідальності чи виправдання порушення ним договірних зобов`язань, а в сукупності з іншими встановленими обставинами справи, які характеризують причини виникнення заборгованості та умови виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Крім того, суд враховує поведінку відповідача після виникнення заборгованості.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 21.04.2026 відповідач звернувся до позивача з листом, у якому повідомив про перевищення фактичних обсягів споживання природного газу над обсягами, визначеними договором, та запропонував розподілити акт приймання-передачі природного газу за березень 2026 року на два окремі акти з метою здійснення оплати в межах наявного залишку договірних зобов`язань.

Після отримання відмови позивача у зміні відповідного акта відповідач повторно звернувся з аналогічною пропозицією, пояснюючи неможливість проведення оплати виключно на підставі рахунку-фактури без відповідного акта приймання-передачі.

Зазначене листування свідчить про те, що відповідач не заперечував факту виникнення заборгованості, повідомляв позивача про причини її утворення та намагався знайти можливий механізм часткового погашення заборгованості в межах наявних договірних зобов`язань і бюджетного фінансування.

Наведені дії відповідача свідчать про його прагнення врегулювати питання заборгованості та вжиття заходів, спрямованих на виконання грошового зобов`язання, що також підлягає врахуванню під час вирішення питання про співмірність заявленої до стягнення пені.

Разом із тим, суд бере до уваги, що відповідач не заперечує факту отримання природного газу, визнав наявність основного боргу в повному обсязі та не заперечує проти стягнення нарахованих позивачем трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Суд також враховує, що позивачем не наведено та не надано доказів понесення конкретних збитків або інших негативних майнових наслідків, які настали саме внаслідок прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання. Водночас суд наголошує, що відсутність доказів понесення кредитором збитків не позбавляє його права на стягнення передбаченої договором неустойки, оскільки таке право виникає незалежно від наявності збитків. Однак зазначена обставина в сукупності з іншими встановленими обставинами має значення для визначення співмірного розміру відповідальності відповідача.

Водночас суд не залишає поза увагою й інтереси позивача, який належним чином виконав свої договірні зобов`язання, забезпечивши постачання природного газу відповідачу, та має законне право розраховувати на своєчасне отримання оплати за поставлений товар і застосування передбачених договором наслідків порушення грошового зобов`язання.

За таких обставин суд вважає, що застосування до відповідача пені у повному заявленому позивачем розмірі не повною мірою відповідатиме засадам справедливості, добросовісності та розумності, а також принципу пропорційності цивільно-правової відповідальності з огляду на значний ступінь виконання основного зобов`язання, причини виникнення заборгованості, характер діяльності відповідача та його поведінку, спрямовану на врегулювання питання заборгованості.

Разом із тим, суд не вбачає підстав для зменшення пені на 90 %, як про це просить відповідач, оскільки таке зменшення за встановлених у справі обставин призвело б до надмірного обмеження майнових інтересів позивача та не забезпечило б належного балансу між інтересами сторін. Зменшення неустойки не повинно нівелювати її правову природу як передбаченого договором заходу відповідальності за порушення зобов`язання та фактично звільняти боржника від істотної частини такої відповідальності.

Оцінивши всі наведені обставини у їх сукупності, враховуючи необхідність забезпечення балансу майнових інтересів сторін, а також те, що зменшення неустойки має забезпечувати справедливе співвідношення між наслідками порушення зобов`язання та мірою відповідальності боржника, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення пені на 70 %.

При цьому суд виходить із того, що стягнення пені в розмірі 30 % від її первісно нарахованої суми, що становить 8 291,11 грн, забезпечує збереження реального майнового наслідку порушення відповідачем договірного зобов`язання, не призводить до фактичного звільнення його від відповідальності та водночас дає змогу уникнути покладення на відповідача надмірного тягаря відповідальності з урахуванням конкретних обставин цієї справи.

Отже, реалізуючи надане частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України право на зменшення розміру неустойки та враховуючи необхідність дотримання справедливого балансу інтересів сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, з 27 637,04 грн до 8 291,11 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 884 870,15 грн основного боргу, 2 763,70 грн 3% річних, 7 963,83 грн інфляційних втрат та 8 291,11 грн пені.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні чи ухвалі вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як встановлено судом, позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у розмірі 11 078,82 грн з урахуванням коефіцієнта 0,8.

Відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення 884 870,15 грн основного боргу, 2 763,70 грн трьох відсотків річних та 7 963,83 грн інфляційних втрат, загальна сума яких становить 895 597,68 грн.

Водночас відповідач заперечував проти задоволення позовної вимоги про стягнення 27 637,04 грн пені, заявивши клопотання про зменшення її розміру на 90 відсотків.

За таких обставин суд вважає за необхідне застосувати положення частини першої статті 130 ГПК України до тієї частини позовних вимог, яку відповідач визнав, а саме до вимог на загальну суму 895 597,68 грн.

З огляду на розмір заявлених позовних вимог та сплаченого судового збору, частина судового збору, що припадає на визнані відповідачем позовні вимоги, становить 10 747,17 грн, з яких 50 відсотків, а саме 5 373,59 грн, підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.

Інша частина судового збору, сплачена за подання позову, підлягає розподілу відповідно до загальних правил, встановлених частиною 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19 та від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19, відповідно до яких у разі зменшення судом розміру неустойки судовий збір покладається на відповідача повністю, без урахування такого зменшення.

Таким чином, з урахуванням часткового визнання відповідачем позовних вимог та наведених правових висновків Верховного Суду, з відповідача на користь позивача в порядку ч. 1 ст. 129 ГПК України підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 705,23 грн.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 130, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління освіти Херсонської міської ради (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Воронцовська, буд. 15-А; код ЄДРПОУ 02146713) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676) 884 870,15 грн основного боргу, 2 763,70 грн 3% річних, 7 963,83 грн інфляційних втрат, 8 291,11 грн пені та 5 705,23 грн витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676) з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023, Одеська область, місто Одеса, вул. Садова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 37607526) 5 373,59 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 0000036563 від 24.06.2026.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 19 жовтня 2026 р. Повне рішення складено та підписано 29 жовтня 2026 р.

Суддя Р.В. Волков