Рішення № 141087872, 29.10.2026, Господарський суд Миколаївської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року Справа № 915/1880/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Універсальна, бульвар Лесі Українки, буд. 9, м. Київ, 01133 (код ЄДРПОУ 20113829)

до відповідача Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, вул. Погранична, буд. 9, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 05410599)

про стягнення коштів в сумі 66 456, 13 грн.

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Універсальна з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради завдані збитки у розмірі 66 456, 13 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 2 684, 00 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін від сторін до суду не надходило.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.05.2026 встановлено позивачу строк до 27.05.2026 (включно) для подання суду доказів.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 14.07.2025, № 793/2025 від 20.11.2025, № 40/2026 від 12.01.2026, № 342/2026 від 27.04.2026, № 596/2026 від 13.07.2026 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 3 лютого 2026 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 4 травня 2026 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 2 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з приписами ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введення на території України воєнного стану, складну безпекову ситуацію у м. Миколаєві, і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження та недостатню кількість суддів в Господарському суді Миколаївської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл судових справ, з урахуванням показників часу, необхідного для розгляду справ та матеріалів (рішення Вищої кваліфікаційної комісії України від 26.02.2025 № 41/зп-25 та від 05.03.2025 № 46/зп-25, лист ДСА від 28.01.2025 № 15-2062/25), розгляд даної справи здійснено у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено наступні обставини.

25.06.2021 між ПрАТ СК Універсальна та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3111/253/000519 від 25.06.2019, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 .

08.07.2021 в м. Миколаєві за адресою вул. Генерала Карпенка, буд. 26-28 на транспортний засіб Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 впало дерево, внаслідок чого транспортному засобу було завдано механічних пошкоджень.

Відповідно до страхового акту № 106964/1 сума відшкодування завданих збитків склала 66 456, 13 грн., яка виплачена ПрАТ СК Універсальна страхувальнику.

Рішенням Миколаївської міської ради від 26.08.2020 року № 698 Про закріплення об`єктів благоустрою міста за виконавчими органами Миколаївської міської ради об`єкти благоустрою по вул. Генерала Карпенка були закріпленні за адміністрацією Заводського району Миколаївської міської ради.

Позивач, посилаючись на положення Закону України Про благоустрій населених пунктів та Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105, зазначає, що Адміністрація Заводського району Миколаївської міської ради є уповноваженим органом місцевого самоврядування підприємством, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень та є балансоутримувачем зелених насаджень, в тому числі дерев.

Позивач зазначає, що у відповідача в розумінні ст. 1166 ЦК України виникло зобов`язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування страхувальнику останнього.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 22, 526, 979, 993, 1166 ЦК України, Законом України Про страхування, ст. 10, 15, 17, 18, 25 Закону України Про благоустрій населених пунктів, Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 №105.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 314/24 від 10.01.2024) просив суд в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає наступне.

Балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень.

До відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень. За наявної інформації адміністрація не є балансоутримувачем дерева якого, згідно змісту позову, завдані збитки позивачу. За такого не може бути відповідачем за даним позовом.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.01.2022 № 113 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.08.2020 № 698 «Про закріплення об`єктів благоустрою міста за виконавчими органами Миколаївської міської ради» Адміністрація при організації догляду, утримання та прибирання об`єктів благоустрою, закріплених за адміністрацією Заводського району Миколаївської міської ради, керується вимогами Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105, Порядку проведення ремонту та утримання об`єктів благоустрою населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 23.09.2003 № 154.

Видалення (знесення) зелених насаджень на закріплених за Адміністрацією об`єктах, у тому числі розташованих на територіях загального користування приватного сектору, багатоповерхових житлових будинків, організовується Адміністрацією відповідно до Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 № 1045.

Підставою для видалення (знесення) зелених насаджень у м. Миколаєві є рішення (наказ) департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (компетентний орган) та ордер на видалення зелених насаджень, видані згідно з Порядком видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 № 1045.

Тобто, Адміністрація, за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, на території приватного сектору та на території, прилеглій до відомчого житлового фонду та житлових будинків комунальної власності, за зверненнями юридичних чи фізичних осіб, які фіксуються у службі оперативного реагування 1588 департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, і тільки за наявності вказаних підстав, може здійснювати заходи щодо організації та виконання робіт із знесення, кронування та санітарної обрізки дерев і кущів, в межах встановлених обмежень.

Посилаючись на п. 4.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105, п. 12.2.18 Правил благоустрою та п.п. «и» п. 15.9 Правил дорожнього руху, відповідач вказує, що страхувальнику не могло бути спричинено матеріальні збитки в разі дотримання ним вказаних вимог закону.

Щодо акту огляду транспортного засобу, складеного 14.07.2021 спеціалістом з врегулювання ОСОБА_2 та аварійного сертифікату, то відповідач зазначає, що вказаний звіт є досить суперечливим за своїм змістом та потребує уточнення відповідним фахівцем з огляду на той факт, що він не містить відповідей на питання які мають ключове значення для повного та об`єктивного розгляду справи по суті, зокрема акт не містить інформацію щодо пошкодження автомобіля, які були до моменту виникнення спірних правовідносин.

Якщо експерт на місці події не перебував, жодним чином обставини події не фіксував, то яким чином він фіксує пошкодження 14.08.2021, тоді як подія сталася 08.07.2021 не відомо.

Окрім того, чим підтверджується необхідність проведення ремонту саме в сумі, вказаний у звіті. Вказаний висновок експерта не містить переліку деталей транспортного засобу, які були пошкоджені. Відсутні дані щодо деталей автомобіля які були відремонтовані внаслідок проведення ремонтних робіт. Відсутня інформація щодо можливості відновлення деталей чи необхідність заміни конкретних деталей з зазначенням їх вартості на день проведення експертизи. Відсутня калькуляція, які саме деталі автомобіля було пошкоджено внаслідок події та їх ціна і перелік.

Висновок експерта не містить інформації відносно відповідності пошкодження автомобіля фактичним обставинам, на які посилається позивач. Зокрема, наявна розбіжність у часі між

- датою пошкодження авто - 08.07.2021

- датою обстеження авто 14.07.2021.

Крім того, відповідач зазначає, що висновок експерта не містить інформації відносно відповідності пошкодження автомобіля фактичним обставинам на які посилається позивач. Зокрема наявна розбіжність у часі між датою пошкодження авто 08.07.2021 та датою обстеження авто 14.07.2021.

Заперечення обґрунтовані положеннями ст. 19, 140 Конституції України, ст. 327 ЦК України, ст. 6, 10, 16, 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, ст. 17, 21, 25 Закону України Про благоустрій населених пунктів, Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово комунального господарства України від 10.04.2006 № 105.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Обставини справи щодо укладання договору добровільного страхування та його умови.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 власником автомобіля RENAULT LOGAN; реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску є ОСОБА_1 .

25.06.2021 між ПрАТ Страхова компанія Універсальна (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3111/253/000519 від 25.06.2021 про наступне:

Страховик відповідно Закону України «Про страхування», «Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного)» від 20.06.2019, згідно з заявою страхувальника, що є невід`ємною частиною договору, здійснює страхування наземного транспортного засобу та додаткового обладнання (далі ТЗ) та зобов`язується провести виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку страхувальнику/вигодонабувачу, а страхувальник зобов`язується сплатити страховий платіж на умовах, визначених цим договором, та виконувати інші умови договору.

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим ТЗ.

Відповідно до п. 1.1 договору дані ТЗ: марка, модель ТЗ: RENAULT LOGAN; реєстраційний № НОМЕР_1 ; рік випуску 2019; колір ТЗ коричневий; № кузова (шасі) НОМЕР_3 ; тип ТЗ легковий.

Вигодонабувач АТ «Креді Агріколь Банк».

Відповідно до п. 1.2 договору страхові ризики (так/ні):

А. ДТП - так;

Б. Незаконне заволодіння так;

В. Інші випадкові події так.

Відповідно до п. 1.3 договору страхова сума становить 350 000, 00 грн.

Відповідно до п. 1.4 договору страховий тариф 4,53 %.

Відповідно до п. 1.5 договору страховий платіж становить 15 855, 00 грн.

Відповідно до п. 1.7 договору франшиза:

по ризику А та В становить 1 750, 00 грн.

по ризику Б та конструктивній загибелі ТЗ становить 17 500, 00 грн.

Відповідно до п. 1.12 строк дії договору з 00 год. 00 хв. 03.07.2021 до 24 год. 00 хв. 02.07.2022

Відповідно до п. 2.1 договору страховим випадком за договором є факт понесення збитків страхувальником (вигодонабувачем) внаслідок пошкодження, знищення або втрати застрахованого ТЗ, складових частин, деталей або додаткового обладнання в результаті дії страхових ризиків, які відбулися протягом строку та на території дії договору.

Відповідно до п. 2.2 договору страховими ризиками за цим договором є події, зазначені в п. 1.2. договору як застраховані, де:

А. ДТП - дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ;

Б. Незаконне заволодіння ТЗ - незаконне заволодіння ТЗ страхувальника разом з додатковим обладнанням (якщо таке обладнання застраховане за цим договором) внаслідок крадіжки, грабежу, розбою.

В. Вплив інших випадкових подій - пошкодження або знищення застрахованого ТЗ, його складових частин та/або додаткового обладнання, що є застрахованим за цим Договором, в результаті дії випадкових, раптових, непередбачуваних та незалежних від волі страхувальника подій, включаючи, але не обмежуючись впливом стихійних лих, пожежі, вибуху, протиправних дій третіх осіб, що встановлюються у відповідності до Кримінального кодексу України (в т.ч. викрадення окремих складових ТЗ та/або додаткового обладнання, що є застрахованим за цим договором), попадання на поверхню ТЗ сторонніх предметів, нападу тварин тощо, за умови, що такі події не передбачені Розділом 3 цього договору як виключення зі стразових випадків та обмеження страхування.

Відповідно до абз. 1 п. 2.4 договору страховик в межах страхової суми відшкодовує збитки, які були спричинені страховими випадками, зазначеними в п. 1.2 договору як застраховані.

Відповідно до п. 8.1.3 договору основними документами, які підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитків, є:

п.п. 8.1.1.3. при настанні страхового випадку за ризиком «Вплив інших випадкових подій» залежно від характеру випадку - оригінал довідки метеорологічниї або сейсмологічної служб, яка підтверджує умови, що спричинили настання страхового випадку, органів пожежної охорони, яка підтверджує факт пожежі, оригінал довідки Державної служби України з надзвичайних ситуацій, належним чином завірена копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄДР), що включає всі необхідні для витягу з ЄРДР відомості, а також оригінал довідки органів МВС встановленого зразка, яка підтверджує факт настання страхового випадку та відомості про винних осіб.

Договір підписано сторонами, а також скріплені печаткою страховика.

Обставини справи щодо пошкодження транспортного засобу.

Позивач у позовній заяві зазначає, що 08.07.2021 в м. Миколаєві за адресою вул. Генерала Карпенка, буд. 26-28 на транспортний засіб Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 , впало дерево.

Інспектор Управління патрульної поліції в Миколаївській області отримав від ОСОБА_1 письмові пояснення наступного змісту: « 08.07.2021 приблизно о 13 год. 30 хв. я припаркував свій ТЗ Рено Логан номерний знак НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 та пішов до дому. Після вийшов о 13 год. 50 хв. зі свого будинку, наближаючись до свого ТЗ я побачив що на автомобіль упало дерево, чим саме завдало мені матеріальної шкоди, пошкодивши мій автомобіль у вигляді подряпини ЛФК та вм`ятин. Сума збитків завданих мені приблизно 70 000 грн. З моїх соів написано вірно та прочитано. 08.07.2021, підпис ОСОБА_1 ».

Пояснення підписано інспектором УПП в Миколаївській області та ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області № 11838/50-21 від 09.07.2021, наданої на запит ОСОБА_3 , заява ОСОБА_1 з проханням зафіксувати факт пошкодження автомобіля марки Рено логан д/н НОМЕР_1 на яке впало дерево 08.07.2021 року біля б. 26 по вул. Г. Карпепко, була зареєстрована (ЖЄО № 13064 від 08.07.2021). Проведеною перевіркою встановлено, що в зібраних матеріалах відсутні ознаки складу будь-якого кримінального правопорушення. Запропоновано звернутись до Департаменту ЖКГ Миколаївської міської ради по вул. Адмірала Макарова 7 в м. Миколаєві або вирішити дане питання у суді першої інстанції згідно ч. 2 ст. 3 ЦПК України.

08.07.2021 страхувальник звернувся до страховика з повідомленням про подію № 99511, в якому зазначено:

- дата та час отримання повідомлення 08.07.2021 о 14:03;

- дата та час випадку 08.07.2021 о 13:50;

- мета звернення повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку;

- страхувальник: ОСОБА_1 ;

- номер договору (полісу) 3111/253/000519 з терміном дії з 03.07.2021 по 02.07.2022;

- дані про об`єкт страхування: марка, модель ТЗ: RENAULT LOGAN; реєстраційний № НОМЕР_1 ; рік випуску 2019; номер кузова - НОМЕР_3 ;

- водій ТЗ страхувальника ОСОБА_1 ;

- опис пошкоджень ТЗ страхувальника дах, двері, права частина;

- дані про обставини події:

ризик, що спрацював - попадання предметів;

місце настання м. Миколаїв, вул. Карпенка, 26-28;

обставини події: падіння дерева на ТЗ;

- дії на момент реєстрації повідомлення: повідомлення з місця події так; викликано поліцію так; направлено з місця події на СТО ні; складено європротокол ні.

09.07.2021 страхувальником подано страховику заяву, в якій страхувальник просив сплатити страхове відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № ) 3111/253/000519 від 25.06.2021, в якій зазначено:

- відомості про застрахований ТЗ: марка/модель: Renault Logan; фактичний пробіг 18860; державний номерний знак НОМЕР_1 ; рік випуску 2019;

- дата страхового випадку 08.07.2021;

- ризик страхового випадку попадання предметів;

- місце випадку АДРЕСА_2 ;

- випадок: падіння дерева на ТЗ, стався за наступних обставин: падіння дерева на автомобіль;

- ТЗ отримав такі пошкодження: ЛФП кузова;

- автомобілем керував: ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_4 ;

- про подію заявлено поліція;

В заяві страхувальник просить страхове відшкодування виплатити шляхом перерахування на реквізити СТО.

14.07.2021 спеціалістом з врегулювання ОСОБА_2 проведено огляд автомобіля та складено акт огляду транспортного засобу, за результатами якого (огляду) встановлено пошкодження, що потребують заміни, ремонту або фарбуванню: бампер задній пош. ЛФП і структури; двері ПП ЛФП, деформація; капот ЛФП; крило ПП ЛФП; двері ЗП ЛФП; дах ЛФП; двері багажника ЛФП; бокова ЗЛ ЛФП; бокова ЗП ЛФП; розширювач крила ПП потертість; панель обтічника потертість; направляюча вікна потертість; дзеркало ПП обидва кріплення, потертість; ручка дверей ЗП потертість; накладка рами потертість; поручень даху лівий потертість; поручень даху правий потертість; облицювання поручнів 4 шт.; ущільнювач водостоку потертість; розширювач крила ЗП - потертість.

До акту огляду додано фото пошкодженого ТЗ.

Ремонтна калькуляція на суму 68 206, 13 грн. наявна в матеріалах справи.

Відповідно до аварійного сертифіката від 14.07.2021 за результатами проведеного дослідження обставин та причин настання події, що має ознаки страхового випадку, врегулювальник за результатами розгляду наданих матеріалів та отриманої в процесі розслідування інформації та документів встановив, що 08.07.2021 приблизно о 13:50 (год.хв.) ТЗ Renault Logan НОМЕР_1 (далі застрахований ТЗ) за адресою АДРЕСА_2 отримав механічні пошкодження внаслідок Падіння предметів на припаркований ТЗ. Водієм, що керував застрахованим ТЗ під час або безпосередньо перед подією є: ОСОБА_1 .

Врегулювальником зазначено, що розглянута подія, у відповідності до умов договору страхування № 3111/253/000519 від 25.06.2021 (далі Договір або договір страхування), підпадає під ризик: Попадання предметів та має підстави розглядатись такою, що підпадає під ознаки страхової.

Відтак розмір страхового відшкодування складає: 66 456, 13 грн.

Страховиком ПрАТ СК Універсальна було складено страховий акт № 106964/1, згідно якого подію, яка мала місце 08.07.2021, визнано страховим випадком та вирішено виплатити страхове відшкодування у загальному розмірі 66 456, 13 грн.

Відповідно до п. 8 розділу ІІ Дані про страховий випадок страхового акту обставини та наслідки події: падіння предметів на припаркований ТЗ.

Відповідно до розділу ІІІ «Розрахунок страхового відшкодування»:

- право регресу так;

- регрес до ЖКГ Миколаївської міської ради.

Страхове відшкодування виплачено страховиком страхувальнику в загальній сумі 66 456, 13 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме:

- платіжне доручення № 8630 від 02.07.2021 на суму 11 891, 20 грн., із зазначенням призначення платежу страхове відшкодування згідно СА№ 14768 від 01.07.2021, рах. № 5549 від 23.06.2021, без ПДВ&422080&9074&;

- платіжне доручення № 10318 від 19.07.2021 на суму 54 564, 93 грн., із зазначенням призначення платежу НОМЕР_1 Рах.Ф.№ МС000002733 від 09.07.2021 р. ОСОБА_1 . Страх відшкод за рем ТЗ Renault Logan зг. СА№ 106964/1 без ПДВ&422010&9067&.

Обставини справи щодо балансової належності дерева.

12.10.2022 позивачем направлено на адресу відповідача Адміністрації Заводського району ММР претензію про відшкодування шкоди в порядку регресу № 106964/ІНС, в якій позивач просив перерахувати грошові кошти (збитки) в сумі 66 456, 13 грн.

У відповідь на претензію № 106964/ІНС від 12.10.2022 відповідачем направлено на адресу позивача лист № 121/03.01-22 від 22.03.2023, в якому відповідач зазначив, що Адміністрація, за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, на території приватного сектору та на території, прилеглій до відомчого житлового фонду та житлових будинків комунальної власності, за зверненнями юридичних чи фізичних осіб, які фіксуються у службі оперативного реагування 1588 департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, і тільки за наявності вказаних підстав, може здійснювати заходи щодо організації та виконання робіт із знесення, кронування та санітарної обрізки дерев і кущів, в межах встановлених обмежень.

Лист № 121/03.01-22 від 22.03.2023 подано позивачем не в повному обсязі.

Відповідно до інформації Департаменту житлово-комунального господарства № 1103/08.01.01-10/07//22 від 20.12.2022, наданої на запит позивача, відповідно до Рішення Миколаївської міської ради від 26.08.2020 № 698 Про закріплення об`єктів благоустрою міста за виконавчими органами Миколаївської міської ради, об`єкти благоустрою по вул. Генерала Карпенка були закріплені за адміністрацією Заводського району Миколаївської міської ради. Враховуючи, що дерево, зазнавши падіння, не перебувало на балансі Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, претензія не підлягає розгляду.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

В силу положень ст. 11, 202, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (господарського зобов`язання), яке (зобов`язання) в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 352 ГК України (тут і далі - в редакції станом на 25.06.2021) страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб`єктів господарювання (страховиків), пов`язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів.

Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов`язкове страхування).

Відповідно до ч. 1 ст. 354 ГК України за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 355 ГК України об`єкти страхування, види обов`язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.

Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування).

Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Відповідно до абз. 1 ст. 5 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 (в редакції від 01.07.2021; Закон втратив чинність 01.01.2024) страхування може бути добровільним або обов`язковим.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов`язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.

Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування" видами добровільного страхування можуть бути: страхування наземного транспорту (крім залізничного).

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ч. 16, 17 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.

Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку. Страховик не може відмовити страхувальнику в проведенні розслідування і повинен ознайомити аварійного комісара з усіма обставинами страхового випадку, надати всі необхідні матеріальні докази та документи.

У разі необхідності страховик або Моторне (транспортне) страхове бюро можуть робити запити про відомості, пов`язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з`ясовувати причини та обставини страхового випадку.

Підприємства, установи та організації зобов`язані надсилати відповіді страховикам та Моторному (транспортному) страховому бюро на запити про відомості, пов`язані із страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею. При цьому страховик та Моторне (транспортне) страхове бюро несуть відповідальність за їх розголошення в будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

На підтвердження наведеної правової позиції свідчить те, що стаття 27 Закону України «Про страхування» та стаття 993 ЦК України передбачає перехід права вимоги до страховика, де перехід фактично означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» є суброгацією.

При цьому помилковим є ототожнення права вимоги, визначене статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України, із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 ЦК України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини суброгацію у страхових відносинах та регрес.

Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов`язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.

Це виходить із змісту статей 559 та 1191 ЦК України, згідно яких зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.

В цілому, як за змістом статті 1191 так і за змістом статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України «Про страхування», йдеться про виконання обов`язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов`язанні. Так, суброгація регулюється статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України, а регрес статтею 1191 ЦК України.

При цьому, при суброгації у страхових відносинах деліктне зобов`язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика.

При регресі право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов`язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання та виникнення нового (регресного) зобов`язання.

У деліктному зобов`язанні право вимоги до винної особи у особи, що відшкодувала шкоду потерпілому, виникає в порядку статті 1191 ЦК України. У спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому суброгацію (п. 39-50 постанови ВП ВС від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17).

Подібна позиція викладена у постанові ВП ВС від 04.07.2018 у справі 755/18006/15-ц, постанові КГС ВС від 14.02.2022 у справі № 910/16906/20.

Мотивуючи своє рішення, суд виходить з того, що виплата страховиком страхового відшкодування потерпілій в ДТП особі в порядку статі 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» є підставою для переходу права вимоги від страхувальника до страховика, що є суброгацією. При суброгації нове зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. В той час як у випадку регресу одне зобовязання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

При цьому за висновком суду апеляційної інстанції регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а для суброгації встановлено особливий правовий режим. Оскільки згідно частини першої статті 262 ЦК України заміна сторони у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, відповідно при суброгації, де також відбувається заміна сторони (кредитора) строк позовної давності починає обчислюватись з моменту виникнення страхового випадку, як і для потерпілого (первісного кредитора). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 квітня 2018 року №910/8982/17.

Велика Палата Верховного Суду підтримує цю правову позицію суду апеляційної інстанції та не вважає за необхідне відступити від аналогічних висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 25грудня 2013 року у справі №6-112цс13, від 17 лютого 2016 року у справі №6-2471цс15, від 18травня 2016 року у справі №6-2809цс15 (п. 30-32 постанови ВП ВС від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В ст. 1166 Цивільного кодексу України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за завдану шкоду та підстави її виникнення. Так для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме:

а) наявність шкоди, яка полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється правом, або у зменшенні майнової сфери потерпілого;

б) протиправна поведінка (дія, бездіяльність) заподіювача шкоди, що означає порушення особою вимог правової норми;

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою;

г) вина, яка може проявлятись у формі умислу та/або необережності.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. Доведення факту заподіяння збитків, розмір зазначених збитків, протиправність діяння відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням та заподіяними збитками покладено на зацікавлену особу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Необхідною підставою для притягнення органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і доведсти наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України. Відсутність хоча б однієї з цих умов виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Враховуючи положення ст. 74 ГПК України саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідне узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постанові від 16.01.2020 у справі № 910/5827/19, від 16.03.2021 у справі № 910/8002/20, від 15.06.2021 у справі № 910/8926/20 тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України Про місцеве самоврядування виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до п.п. 7 п. «а» ч. 1 ст. 30 Закону України Про місцеве самоврядування до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Таким чином, балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень.

Тобто до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень (постанова ВС від 04.09.2019 у праві № 200/22129/16-ц, від 08.12.2021 у справі № 755/19416/20).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про благоустрій населених пунктів (в редакції від 16.10.2020) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об`єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання;

зелені насадження - деревна, чагарникова, квіткова та трав`яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про благоустрій населених пунктів система благоустрою населених пунктів включає:

1) управління у сфері благоустрою населених пунктів;

2) визначення суб`єктів та об`єктів у сфері благоустрою населених пунктів;

3) організацію благоустрою населених пунктів;

4) нормування у сфері благоустрою населених пунктів;

5) фінансове забезпечення благоустрою населених пунктів;

6) здійснення державного, самоврядного і громадського контролю у сфері благоустрою населених пунктів;

7) встановлення відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України Про благоустрій населених пунктів до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 10 Закону України Про благоустрій населених пунктів до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Відповідно до п.п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України Про благоустрій населених пунктів до об`єктів благоустрою населених пунктів належать прибудинкові території.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 Закону України Про благоустрій населених пунктів органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів.

Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об`єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об`єкта благоустрою.

Підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 17 Закону України Про благоустрій населених пунктів громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 18 Закону України Про благоустрій населених пунктів підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України.

Відповідно до п.п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України Про благоустрій населених пунктів елементами (частинами) об`єктів благоустрою є: зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України Про благоустрій населених пунктів органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть передавати об`єкти благоустрою на баланс підприємствам, установам, організаціям відповідно до частини першої статті 15 цього Закону.

Балансоутримувач об`єкта благоустрою з метою належного його утримання та здійснення своєчасного ремонту може залучати для цього на умовах договору інші підприємства, установи, організації.

Підприємства, установи, організації, які розміщуються на території об`єкта благоустрою, можуть утримувати закріплену за ними територію або брати пайову участь в утриманні цього об`єкта відповідно до частини четвертої статті 15 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України Про благоустрій населених пунктів утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України Про благоустрій населених пунктів охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об`єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об`єкта благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у власність, наданих у постійне користування або в оренду, - за рахунок коштів їх власників або користувачів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 28 Закону України Про благоустрій населених пунктів видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 28 Закону України Про благоустрій населених пунктів негайне видалення пошкоджених дерев або кущів (їх частин) може здійснюватися підприємствами, установами, організаціями або громадянами в разі, якщо стан таких пошкоджених зелених насаджень загрожує життю, здоров`ю громадян, а також майну громадян та/або юридичних осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 28 Закону України Про благоустрій населених пунктів у містах та інших населених пунктах ведеться облік зелених насаджень та складається їх реєстр за видовим складом та віком.

Облік зелених насаджень проводиться органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 7 ст. 28 Закону України Про благоустрій населених пунктів Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

Рішенням Миколаївської міської ради «Про затвердження Положень про виконавчі органи Миколаївської міської ради» від 23.02.2017 № 16/32 затверджено Положення про виконавчі органи Миколаївської міської ради.

Відповідно до п.1.1 Положення про Адміністрацію Заводського району Миколаївської міської ради, затвердженого вищевказаним рішенням № 16/32, Адміністрація Заводського району Миколаївської міської ради (далі адміністрація району) є виконавчим органом Миколаївської міської ради.

Відповідно до п. 3.4.16 Положення Адміністрація району виконує наступні функції, зокрема:

- приймання заяв від фізичних та юридичних осіб на знесення та кронування аварійних, сухостійних та фаутних дерев та кущів на території району;

- організація та виконання робіт із знесення, кронування та санітарної обрізки дерев і кущів на території, прилеглій до житлових будинків всіх форм власності;

- благоустрій територій парків та скверів, а саме догляд за об`єктами благоустрою, закріпленими за адміністрацією району.

Відповідно до п. 3.4.17 Положення організація роботи з утримання, благоустрою, санітарного очищення житлового фонду приватного сектору та об`єктів благоустрою, закріплених за адміністраціями районів.

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради «Про закріплення об`єктів благоустрою міста і встановлення відповідальності за їхнє належне утримання» від 27.05.2011 № 523 затверджено перелік об`єктів благоустрою м. Миколаєва, що фінансуються з міського бюджету, організацію та забезпечення санітарного стану яких здійснюють адміністрації районів виконкому Миколаївської міської ради (додається). Зокрема, відповідно до Переліку Адміністрація Заводського району здійснює організацію та забезпечення санітарного стану об`єктів благоустрою по вул. Генерала Карпенка (п. 8 Переліку).

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.08.2020 № 698 Про закріплення об`єктів благоустрою міста за виконавчими органами Миколаївської міської ради вирішено, зокрема:

1. Затвердити перелік об`єктів благоустрою м. Миколаєва, що закріплюються за департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (додається).

2. Затвердити перелік об`єктів благоустрою м. Миколаєва, що закріплюються за адміністраціями Центрального, Заводського, Інгульського, Корабельного районів Миколаївської міської ради (додається).

3. Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, адміністраціям Центрального, Заводського, Інгульського, Корабельного районів Миколаївської міської ради організувати належний догляд та забезпечення відповідного санітарного стану об`єктів благоустрою, закріплених за ними, відповідно до пунктів 1, 2 цього рішення, за рахунок коштів міського бюджету.

Відповідно до п. 2 розділу Перелік об`єктів благоустрою м. Миколаєва, що закріплюються за Адміністрацією Заводського району Миколаївської міської ради рішення № 698 за Адміністрацією Заводського району Миколаївської міської ради закріплено об`єкт благоустрою, зокрема, вулична мережа та зелені насадження по вул. Генерала Карпенка.

В Примітці зазначено наступне:

При організації догляду, утримання та прибирання об`єктів благоустрою, закріплених за адміністрацією Заводського району Миколаївської міської ради, керуватись вимогами Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105, Порядку проведення ремонту та утримання об`єктів благоустрою населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 23.09.2003 № 154.

Видалення (знесення) зелених насаджень на закріплених за адміністрацією Заводського району Миколаївської міської ради об`єктах, у тому числі розташованих на територіях загального користування приватного сектору, багатоповерхових житлових будинків, організовується адміністрацією Заводського району Миколаївської міської ради відповідно до Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 № 1045.

Підставою для видалення (знесення) зелених насаджень у м. Миколаєві є рішення (наказ) департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (компетентний орган) та ордер на видалення зелених насаджень, видані згідно з Порядком видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 № 1045.

Обрізання зелених насаджень на закріплених за адміністрацією Заводського району Миколаївської міської ради об`єктах, у тому числі розташованих на територіях загального користування приватного сектору, багатоповерхових житлових будинків, організовується адміністрацією Заводського району Миколаївської міської ради відповідно до розділу 9 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105, без складання акта обстеження зелених насаджень компетентним органом.

Вищевказані рішення органу місцевого самоврядування розміщено на офіційному сайті Миколаївської міської ради https://mkrada.gov.ua/, рішення є загальнодоступними у відкритому доступі, тобто є загальновідомими в розумінні ч. 3 ст. 75 ГПК України.

Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 10.04.2006 № 105 на виконання статті 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (далі Правила № 105).

Відповідно до п. 2.1 Правил № 105 наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

Балансоутримувач - спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.

Відповідно до п. 3.1 Правил № 105 до об`єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів належать, зокрема, зелені насадження прибудинкової території.

Відповідно до п. 5.1 Правил № 105 органи державної влади та органи місцевого самоврядування визначають на конкурсних засадах із числа спеціалізованих підприємств, організацій балансоутримувачів об`єктів благоустрою зеленого господарства державної та комунальної власності.

Відповідно до п. 5.2 Правил № 105 балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати інші підприємства, установи, організації, використовуючи для цього кошти, передбачені власником об`єкта.

Відповідно до п. 5.3 Правил № 105 на території об`єктів відповідно до містобудівної документації можуть бути розташовані будівлі та споруди торговельного, соціально-культурного, спортивного та іншого призначення. Власники цих будівель та споруд зобов`язані забезпечити належне утримання наданої їм земельної ділянки, а також на умовах договору, укладеного з балансоутримувачем, забезпечувати належне утримання закріпленої за ними прилеглої території або брати пайову участь в утриманні об`єкта.

Відповідно до п. 5.5 Правил № 105 відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є:

на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів;

на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства;

на територіях земельних ділянках, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій;

на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування;

на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Відповідно до п. 5.8 Правил № 105 догляд за зеленими насадженнями на вулицях, площах, бульварах, майданах повинен проводитися спеціалізованими підприємствами, організаціями зеленого господарства, які укомплектовані спеціальною технікою та механізмами, кваліфікованими спеціалістами, на умовах договору з балансоутримувачем.

Відповідно до абз. 1, 2, 6, 8 п. 6.2 Правил № 105 балансоутримувачі об`єкта зобов`язані, зокрема:

утримувати в належному санітарно-технічному стані об`єкт благоустрою (виконання заходів, затверджених місцевими органами самоврядування);

проводити інвентаризацію та паспортизацію об`єктів благоустрою відповідно до планів та в межах виділених державними адміністраціями в м. Києві та органами місцевого самоврядування коштів;

брати участь у роботі комісій з обстеження зелених насаджень з метою їх знесення.

Відповідно до розділу 9 Правил № 105 виробничий процес утримання об`єктів зеленого господарства включає: догляд за деревами і чагарниками, живоплотами, виткими рослинами, квітниками, газонами, садовими доріжками та майданчиками, малими архітектурними формами; захист зелених насаджень від шкідників і хвороб, садіння квітів, створення газонів, видаленням окремих дерев, садіння окремих дерев, видалення аварійних дерев, санітарне очищення території об`єкта благоустрою.

Відповідно до абз. 5 п. 9.1.11.3 Правил № 105 під час проведення щорічних обстежень зелених насаджень потрібно виявляти аварійні дерева.

Відповідно до п. 9.1.12 Правил № 105 аварійне дерево - це дерево, яке може становити загрозу для життя і здоров`я пішоходів, транспортних засобів, пошкодити лінії електропередач, будівлі і споруди або перебуває у пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану та інших стихійних природних явищ чи за наявності гнилої серцевини стовбура, значної суховершинності, досягнення вікової межі.

Балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень (постанова ВС від 04.09.2019 у праві № 200/22129/16-ц, від 08.12.2021 у справі № 755/19416/20).

Покладаючи на Дніпровську міську раду обов`язок по відшкодуванню заподіяної позивачу майнової шкоди, місцевий суд врахував, що дерево, з якого впала гілка на належний позивачу автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста та виходив із відсутності даних, що дане дерево відповідно до вимог частини п`ятої статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебувало на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування (постанова КЦС ВС від 04.09.2019 у справі № 200/22129/16-ц).

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

25.06.2021 між ПрАТ Страхова компанія Універсальна (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір страхування наземного транспорту № 3111/253/000519 від 25.06.2021.

Позивач в позовній заяві зазначає, що 08.07.2021 в м. Миколаєві, за адресою вул. Генерала Карпенка, буд 26-28, на транспортний засіб Renault, державний номер № НОМЕР_1 , впало дерево. Внаслідок вказаної події транспортному засобу було завдано механічних пошкоджень. Отже, настав страховий випадок.

На підставі умов договору, а також повідомлення про подію, заяви страхувальника та аварійного сертифіката ПрАТ "Страхова компанія "Універсальна" виплатило страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 66 456, 13 грн., у зв`язку з чим, посилаючись на ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», а також на ст. 1166 ЦК України, позивач просить суд відшкодувати з відповідача як з балансоутримувача зелених насаджень завдані збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування страхувальнику.

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради «Про закріплення об`єктів благоустрою міста і встановлення відповідальності за їхнє належне утримання» від 27.05.2011 № 523 організацію та забезпечення санітарного стану об`єктів благоустрою м. Миколаєва, зокрема, по вул. Генерала Карпенка здійснює Адміністрація Заводського району.

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.08.2020 № 698 Про закріплення об`єктів благоустрою міста за виконавчими органами Миколаївської міської ради за Адміністрацією Заводського району Миколаївської міської ради закріплено об`єкт благоустрою, зокрема, вулична мережа та зелені насадження по вул. Генерала Карпенка. В Примітці до Рішення № 698 зазначено, що обрізання зелених насаджень на закріплених за адміністрацією Заводського району Миколаївської міської ради об`єктах, у тому числі розташованих на територіях загального користування приватного сектору, багатоповерхових житлових будинків, організовується адміністрацією Заводського району Миколаївської міської ради відповідно до розділу 9 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105, без складання акта обстеження зелених насаджень компетентним органом.

Відповідно до п. 1.1, п. 3.4.16 Положення Адміністрація Заводського району, яка є виконавчим органом Миколаївської міської ради, виконує функцію, зокрема, організації та виконання робіт із знесення, кронування та санітарної обрізки дерев і кущів на території, прилеглій до житлових будинків всіх форм власності.

Матеріали даної господарської справи не містять доказів, що об`єкти благоустрою (зелені насадження) по вул. Генерала Карпенка в м. Миколаєві в порядку, передбаченому ч. 1, 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 24 Закону України Про благоустрій населених пунктів, п. 2.1, п. 5.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 10.04.2006 № 105, передавались на баланс будь-яким підприємствам, установам, організаціям.

Отже, Адміністрація Заводського району Миколаївської міської ради є особою, відповідальною за організацію та забезпечення санітарного стану об`єктів благоустрою м. Миколаєва, зокрема, по вул. Генерала Карпенка.

Дослідивши подані до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку про відмову в позові, оскільки позивачем не доведено протиправної поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між подією та пошкодженням транспортного засобу з огляду на наступне.

Так, в матеріалах справи відсутні докази самого факту фіксації події (падіння дерева) та конкретного місця такої події (зокрема, протокол огляду місця події, складений поліцією, будь-які схеми тощо). В матеріалах справах наявні зафіксовані інспектором Управління патрульної поліції в Миколаївській області письмові пояснення, які інспектор отримав та зафіксував зі слів самого ОСОБА_1 (власника транспортного засобу).

Жодних обставин та доказів проведення поліцією (компетентного правоохоронного органу) дій з метою встановлення факту події, яка порушує майнове право, чи того, ким вчинено протиправне діяння, яке призвело до пошкодження автомобіля, надані до суду документи не місять.

Акт огляду транспортного засобу складений спеціалістом з врегулювання Супрун О. В. 14.07.2021, а сам огляд проводився на території М-Моторс, про що зазначено в самому акті. В аварійному сертифікаті від 14.07.2021 зазначено, що 08.07.2021 приблизно о 13:50 (год.хв.) ТЗ Renault Logan НОМЕР_1 (далі застрахований ТЗ) за адресою Україна, Миколаївська обл., Миколаїв, вул. Карпенка, 26-28 отримав механічні пошкодження внаслідок Падіння предметів на припаркований ТЗ.

З наданих позивачем фотознімків пошкодженого транспортного засобу неможливо встановити де саме сталась подія.

Жодний наявний у справі доказ не вказує на місце зростання та розташування дерева до падіння. Стан дерева, падінням якого пошкоджено автомобіль, не зафіксовано жодним доказом ні до, ні після події.

Отже, суду взагалі не доведено, що було безпосередньою причиною події: стан дерева (аварійне дерево в розумінні п. 9.1.12 Правил № 105) чи погодні умови тощо.

Позивач не довів неправомірність поведінки (дії чи бездіяльності) відповідача, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах відповідного законодавства щодо благоустрою та утримання зелених насаджень.

Не доведено також належними та допустимими доказами у справі факту, що спричинена падінням дерева шкода є саме об`єктивним наслідком поведінки відповідача (дії або бездіяльності), тобто тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів протиправної поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між подією, яка сталась, і пошкодженням транспортного засобу, відсутні правові підстави для покладення на останнього цивільно-правової відповідальності, а тому відсутні правові підстави для відшкодування позивачу шкоди (збитків).

Враховуючи вищевикладене, в позові судом відмовлено.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір в сумі 2 684, 00 грн. покласти на позивача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 29.10.2026

Суддя Е.М. Олейняш