Рішення № 141087619, 28.10.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокуСправа № 912/1909/26

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участі секретаря судового засідання Проскурні О.О. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/1909/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТЛОВОДСЬКПОБУТ", вул. Сковороди Григорія, 2А, м. Світловодськ, Олександрійський район, Кіровоградська область, 27500

про стягнення 26 094 541,64 грн

Представники сторін:

від позивача - Юрін А.В., довіреність №20/5-2026/9 від 20.05.2026 (в режимі відеоконференції),

від відповідача - Філоненко О.В., ордер серія ВА №1161240 від 01.09.2026 (в режимі відеоконференції).

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" (далі - ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТЛОВОДСЬКПОБУТ" (далі - ТОВ "СВІТЛОВОДСЬКПОБУТ", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 26 094 541,64 грн, з яких: 21 758 302,99 грн основного боргу, 3 002 459,96 грн пені, 296 354,24 грн 3% річних та 1 037 424,45 грн інфляційних втрат, з покладенням судового збору.

В обґрунтування підстав позову зазначено про невиконання відповідачем умов договору постачання природного газу №8612-ПСО(ГПУ-К)-10 від 30.05.2025 в частині оплати поставленого газу.

Ухвалою від 20.07.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/1909/26 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

02.09.2026 суд за клопотанням відповідача оголосив перерву в підготовчому засіданні до 17.09.2026.

16.09.2026 відповідач подав клопотання про зменшення пені до 40% та заяву про визнання позову, яка підписана директором ТОВ "СВІТЛОВОДСЬКПОБУТ" Московським С.В.

17.09.2026 позивач подав заперечення на клопотання про зменшення пені.

17.09.2026 суд продовжив підготовче засідання, в якому постановив закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.10.2026.

28.10.2026 суд відкрив судове засідання з розгляду справи по суті.

Представник позивача позов підтримав повністю, представник відповідача підтримав визнання позову та просив зменшити пеню.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши в судовому засіданні докази у справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив такі обставини, які є предметом доказування.

30.05.2025 між ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" (далі - Постачальник) та ТОВ "СВІТЛОВОДСЬКПОБУТ" (далі - Споживач) укладено договір постачання природного газу №8612-ПСО(ГПУ-К)-10 (далі - Договір, а.с. 12-20), за умовами якого:

- Постачальник зобов`язується поставити природний газ Споживачу, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору (п. 1.1.),

- Споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату за газ та інших витрат відповідно до умов Договору (п. 3.4.1.),

- договірна ціна на природний газ, який постачається Постачальником за обсяги, передбачені пунктом 2.1. цього Договору, встановлюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №222 (зі змінами) за 1000 куб. м газу з ПДВ (п. 4.1.),

- оплата за газ проводиться Споживачем виключно грошовими коштами на банківський рахунок Постачальника шляхом 100% оплати Договірної вартості газу за період постачання наступним чином:

33% від Розрахункової Договірної Вартості оплачується Споживачем до 10 числа періоду постачання включно;

33% від Розрахункової Договірної Вартості оплачується Споживачем до 20 числа періоду постачання включно;

34% від Розрахункової Договірної Вартості оплачується Споживачем до 28 числа періоду постачання включно.

Остаточний розрахунок за фактично переданий у періоді постачання природний газ з урахуванням цього Договору, здійснюється Споживачем на підставі відповідних комерційних актів не пізніше 10 числа (з 01.12.2025 15 числа - відповідно до Додаткової угоди №9 від 26.12.2025) місяця (включно), наступного за періодом постачання (п. 4.2.),

- у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 4.2 Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 5.2.),

- нарахування штрафних санкцій не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, та здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язань (п. 5.8.),

- даний Договір укладений Сторонами з відкладальною умовою відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України, та набуває чинності з дати укладання Споживачем, відповідно до п. 3.4.10 та п. 3.4.11 даного Договору, Договору про Договірне списання з поточних рахунків Споживача (зокрема, з поточних рахунків із спеціальним режимом використання), призначених для зарахування всіх коштів від ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго", і діє в частині поставки газу до 31 березня 2026 р. (включно) (відповідно до Додаткової угоди №12 від 27.02.2026), а в частині розрахунків за газ - до повного їх виконання (п. 8.1.),

- сторони, підписуючи Договір, підтверджують, що визнають форми електронних документів, що будуть укладатись Сторонами під час дії цього Договору, з дотриманням вимог щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП)/ та печатки (за наявності) засобами телекомунікаційного зв`язку, підписані з використанням спеціалізованих програмних рішень, зокрема, системи обміну електронним документами "М.Е.Оос", Вчасно, тощо (п. 9.1.).

Договір підписано сторонами з використанням КЕП та електронних печаток (а.с. 21).

До Договору сторонами укладено додаткові угоди: №1 від 30.05.2025, №2 від 27.06.2025, №3 від 31.07.2025, №4 від 29.08.2025, №5 від 30.09.2025, №6 від 16.10.2025, №7 від 31.10.2025, №8 від 28.11.2025, №9 від 26.12.2025, №10 від 30.12.2025, №11 від 29.01.2026, №12 від 27.02.2026, №13 від 30.03.2026 (а.с. 21 на звороті - 35).

У період з червня 2025 року по березень 2026 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 21 758 302,99 грн, про що подано комерційні акти приймання-передачі природного газу (а.с. 36-47).

Як вказує позивач, відповідач не сплатив кошти за отриманий природний газ, що стало підставою для звернення до суду.

Норми права, застосовані судом, та мотивована оцінка доводів сторін і поданих доказів.

1. Щодо стягнення основного боргу.

Закон України "Про ринок природного газу" встановлює, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором (ч. 1 ст. 12 Закону).

Згідно ст. 13 вказаного Закону, споживач має право, зокрема, на вільний вибір постачальника, та зобов`язаний укласти договір про постачання природного газу і забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно загальних положень про купівлю-продаж (ст.ст. 662-663, 689, 691-692 ЦК України), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк. В свою чергу, покупець зобов`язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений строк. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару

Як встановлено матеріалами справи, на підставі Договору між сторонами виникли правовідносини з постачання природного газу, за якими позивач зобов`язався поставити відповідачеві природний газ, а останній зобов`язався прийняти та оплатити його на умовах, вказаних у Договорі.

На виконання умов Договору, у період з червня 2025 року по березень 2026 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 21 758 302,99 грн, що підтверджується підписаними сторонами комерційними актами приймання-передачі природного газу (а.с. 36-47).

Відповідач не розрахувався за отриманий природний газ.

Під час розгляду справи в суді відповідач наведених обставин не заперечив.

Як вже зазначено, за пунктом 4.2. Договору остаточний розрахунок за фактично переданий у періоді постачання природний газ здійснюється Споживачем на підставі відповідних комерційних актів не пізніше 10 числа місяця (включно) (15 числа місяця - з 01.12.2025 згідно додаткової угоди №9 від 26.12.2025), наступного за періодом постачання.

Тому, станом на дату звернення до суду з позовом у даній справі строк оплати є таким, що настав.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 21 758 302,99 грн є обґрунтованими та документально підтвердженими.

Як зазначено, відповідач заявив про визнання позову, про що подав до суду заяву від 15.09.2026.

За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до частин 1, 4 ст. 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

З огляду на встановлені вище обставини, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, у зв`язку з чим є підстави для прийняття такого визнання.

З урахуванням вказаного, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 21 758 302,99 грн підлягають задоволенню повністю.

2. Щодо стягнення пені, 3% річних та індексу інфляції.

За ст. 530 ЦК України одним із принцип належного виконання зобов`язання, є його виконання у встановлений договором строк (термін). Так, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Окрім того, відповідно до положень ст. 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Згідно частини другої наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено, ТОВ "СВІТЛОВОДСЬКПОБУТ" порушено зобов`язання з оплати вартості поставленого ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" природного газу в установлений строк.

Зазначене в силу наведених вище норм законодавства, є підставою для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених Договором, а також нарахувань згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У пунктах 5.2., 5.8. Договору сторони погодили відповідальність Споживача у вигляді 3% річних, інфляційних збитків та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також нарахування штрафних санкцій за весь період прострочення виконання зобов`язань.

За розрахунком позивача (а.с. 8-10), перевіреним судом, нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснено по кожному актові окремо включно до 31.05.2026.

Відповідач щодо здійсненого позивачем розрахунку не заперечив.

З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення 3 002 459,96 грн пені, 296 354,24 грн 3% річних та 1 037 424,45 грн інфляційних втрат є такими, що підлягають задоволенню.

Як вже зазналось вище, відповідачем заявлено про визнання позову, в тому числі щодо вимог про стягнення 296 354,24 грн 3% річних, 1 037 424,45 грн інфляційних втрат та частково пені в сумі 1 200 983,99 грн.

3. Щодо клопотання відповідача про зменшення пені.

Відповідач у поданому клопотанні просить суд зменшити розмір пені до 40 % від заявленої суми, посилаючись такі обставини:

- ТОВ "СВІТЛОВОДСЬКПОБУТ" є суб`єктом господарювання в сфері теплопостачання з особливим статусом природної монополії на ринку постачання теплової енергії в межах мереж, що ним експлуатуються та є об`єктом життєзабезпечення і стратегічного значення в місті Світловодську,

- ТОВ "СВІТЛОВОДСЬКПОБУТ" в умовах воєнного стану надає послугу населенню, бюджетним організаціям та іншим споживачам,

- діяльність товариства залежить від встановленого виконавчим комітетом Світловодської міської ради тарифу на теплову енергію та платіжної дисципліни споживачів,

- тариф на послуги з теплопостачання не відповідає витратам на виробництво та постачання теплової енергії, не передбачає витрат на сплату штрафних санкцій (а.с. 130-179),

- відносно товариства відкрито виконавчі провадження, накладено арешти на рахунки (а.с. 84-110),

- ТОВ "СВІТЛОВОДСЬКПОБУТ" є збитковим підприємством та перебуває у скрутному матеріальному становищі, маючи велику заборгованість перед контрагентами, у тому числі і позивачем, про що подано податкові декларації з податку на прибуток підприємств, баланс (звіт про фінансовий стан) та звіти про фінансові результати (а.с. 111-129).

Також відповідач наголошує, що є єдиним спеціалізованим підприємством по виробництву та постачанню теплової енергії в м. Світловодськ, тому стягнення в такому розмірі пені, а крім того інших санкцій, заявлених у позові, негативно вплине на виробничу діяльність відповідача по забезпеченню тепловою енергією в опалювальні періоди, як населення міста, так і юридичних осіб, в тому числі закладів охорони здоров`я, освіти, дитячих садків.

З огляду на вказане, відповідач вважає, що нарахована пеня є непропорційною допущеному правопорушенню, а прострочення грошових зобов`язань компенсуються за рахунок 3 % річних та індексу інфляції.

З приводу заявленого клопотання суд враховує, що за ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 18.02.2026 у справі №911/969/24, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

При цьому, у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України, щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №911/952/22).

Слід зазначити, що пеня за своєю правовою природою має компенсаційний та стимулюючий характер і спрямована на відновлення майнової сфери кредитора та спонукання боржника до належного виконання зобов`язання. Водночас, неустойка не повинна бути джерелом отримання кредитором невиправданих додаткових прибутків.

Законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Також суду необхідно зважати на співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

У постанові від 14.07.2021 у справі №916/878/20 Верховний Суд зазначив, що отримання кредитором 3% річних та суми інфляційних втрат оцінюється судами як сума, яка поряд з пенею, компенсує кредитору шкоду, завдану порушенням боржника. Така позиція зумовлена тим, що пеня, компенсація 3% річних та інфляційних втрат виконують функцію компенсації збитків, завданих кредитору порушенням зобов`язання. Відповідно, присудження кредитору 3% річних та інфляційних втрат дозволяє суду зменшити розмір пені.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Позивач заперечив щодо зменшення пені, не вбачає виключних та достатніх підстав для такого та просить звернути увагу на те, що відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №222 від 06.03.2022, №812 від 19.07.2022 на ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" покладено спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу побутовим споживачам, виробникам теплової енергії та бюджетним установам, в той же час, постачання природного газу на таких умовах здійснюється за цінами, що є значно нижче ринкових.

Позивач вказує, що забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави.

При цьому, як зазначає позивач, в умовах воєнного стану у ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" значно зросла кількість споживачів, з боку яких відсутня платіжна дисципліна, що приводить до зростання розміру дебіторської заборгованості.

Позивач наголошує, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на нього державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

Відповідно до звіту позивача про фінансовий стан та фінансові результати станом на 31.12.2025 розмір зобов`язань складає 109,354232 млрд. грн (в тому числі заборгованість перед бюджетом 26,904 млн. грн), а фінансовий результат від господарської діяльності за 2025 рік складає 3,631236 млрд. грн чистого збитку (а.с. 191-194).

Суд враховує вказані доводи позивача та подані докази.

Водночас, матеріали справи не містять доказів завдання позивачу збитків саме внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за Договором у розмірі, співмірному із заявленою пенею.

Разом з тим, суд враховує, що відповідач був обізнаний з положеннями Договору щодо відповідальності за неналежне виконання його умов. При цьому, виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема, кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках тощо.

Крім того, за умовами Договору відповідач споживав природний газ для виробництва не теплової, а електричної енергії.

До того ж, суд бере до уваги відсутність доказів добровільного погашення відповідачем основного боргу, хоча б частково.

Водночас суд бере до уваги, що період нарахування пені не обмежений у часі, що потенційно надає позивачу можливість продовжувати її нарахування до моменту фактичного виконання відповідачем грошового зобов`язання. Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних та інфляційні втрати, передбачені статтею 625 ЦК України, які мають компенсаційний характер і спрямовані на відшкодування кредитору негативних наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином, майнові інтереси позивача у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов`язання забезпечуються не лише шляхом нарахування пені, а й іншими передбаченими законом механізмами компенсації, що підлягає врахуванню судом під час вирішення питання щодо співмірності заявленої до стягнення пені.

При цьому суд враховує, що відповідач не ухиляється від виконання грошового зобов`язання, факт споживання природного газу та виникнення заборгованості за нього не заперечує, а відтак не оспорює обов`язку щодо її погашення.

З огляду на викладене, враховуючи конкретні обставини справи, характер допущеного порушення, відсутність заперечень відповідача щодо основного боргу, а також необхідність дотримання балансу майнових інтересів сторін, керуючись принципами справедливості, добросовісності, розумності та співмірності цивільно-правової відповідальності наслідкам порушення зобов`язання, суд доходить висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір пені є надмірним та підлягає зменшенню.

Суд зазначає, що чинне законодавство не встановлює конкретного розміру (відсоткового співвідношення), на який може бути зменшено штрафні санкції. Відтак вирішення цього питання належить до дискреційних повноважень суду та здійснюється з урахуванням конкретних обставин справи, на підставі внутрішнього переконання, сформованого за результатами всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, відповідно до вимог статті 86 ГПК України.

Оцінивши сукупність установлених обставин справи, врахувавши принципи справедливості, добросовісності та розумності, закріплені у статті 3 ЦК України, а також необхідність забезпечення балансу майнових інтересів сторін, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення пені на 40 %, тобто до 1 801 475,98 грн, що становить 60 % від її первісного розміру.

На переконання суду, таке зменшення є співмірним із характером допущеного порушення та його наслідками, враховує компенсаційну природу неустойки, забезпечує справедливий баланс інтересів сторін і водночас не нівелює негативних майнових наслідків, які настали для позивача внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 1 801 475,98 грн пені.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" про стягнення з ТОВ "СВІТЛОВОДСЬКПОБУТ" заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 21 758 302,99 грн основного боргу, 1 801 475,98 грн пені, 296 354,24 грн 3% річних та 1 037 424,45 грн інфляційних втрат. У задоволенні позову в іншій частині суд відмовляє.

Судові витрати.

Загальні правила розподілу судових витрат визначені ст. 129 ГПК.

Суд враховує, що у разі зменшення господарським судом розміру неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

При цьому, частиною 1 статті 130 ГПК України передбачено, що у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні положення містить ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладеними в постановах від 17.11.2022 у справі №910/14479/21, від 13.05.2026 у справі №915/1010/25, приписи частини першої статті 130 ГПК необхідно застосовувати до тієї частини майнових та/або немайнових вимог, які визнаються відповідачем до початку розгляду справи по суті. До позовних вимог, які не визнаються і оспорюються, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат має керуватись загальними правилами розподілу судових витрат, визначеними статтею 129 ГПК.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір із застосуванням коефіцієнта 0,8 в розмірі 313 134,50 грн.

Таким чином, враховуючи визнання відповідачем позову частково, судовий збір в розмірі 174 582,01 грн покладається на відповідача, інша частина в розмірі 138 552,49 грн (50% суми судового збору від розміру позовних вимог, які визнано відповідачем) підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Інших судових витрат сторони не заявляють.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 130, 191, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТЛОВОДСЬКПОБУТ" (вул. Сковороди Григорія, 2А, м. Світловодськ, Олександрійський район, Кіровоградська область, 27500, ідентифікаційний код 31678853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 42399676) 21 758 302,99 грн основного боргу, 1 801 475,98 грн пені, 296 354,24 грн 3% річних, 1 037 424,45 грн інфляційних втрат, а також 174 582,01 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Повернути із спеціального фонду Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 42399676) 138 552,49 грн судового збору, сплаченого відповідно до платіжної інструкції №0000036723 від 08.07.2026.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копію рішення направити сторонам до електронних кабінетів.

Повне рішення складено 30.10.2026.

Суддя В.В.Тимошевська