Ухвала суду № 141086850, 30.10.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

30 жовтня 2026 р.м. ЖитомирСправа № 911/2623/26

Господарський суд Житомирської області

Суддя Нестерчук С. С.

за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоград-Волинські шляхи" (вх.№ 01-44/3923/26 від 29.10.2026) про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоград-Волинські шляхи"

до Приватного підприємства "Автомагістраль"

про стягнення 1 556 734,51 грн

УСТАНОВИВ:

27.10.2026 до Господарського суду Житомирської області (далі Суд) надійшла за підсудністю від Господарського суду Київської області позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоград-Волинські шляхи" (далі - позивач, ТОВ "Новоград-Волинські шляхи") з вимогою до Приватного підприємства "Автомагістраль" (далі - відповідач, ПП "Автомагістраль") про стягнення 1 556 734,51 грн з яких: 909 609,60 грн - основна сума заборгованості, 118 647,99 грн - 3% річних, 528 476,92 грн - інфляційні втрати.

Разом з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову, в якій представник ТОВ "Новоград-Волинські шляхи" просить:

- накласти арешт на належні ПП "Автомагістраль" грошові кошти в межах ціни позову у розмірі 1 556 734,51 грн, у тому числі на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача в банківських або інших фінансово-кредитних установах;

- заборонити ПП "Автомагістраль" до набрання законної сили рішенням суду у даній справі вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження рухомого та нерухомого майна, що належить ПП "Автомагістраль".

Заява обґрунтована тим, що ПП "Автомагістраль" із 2022 року не виконує зобов`язань за договором субпідряду від 20.04.2021 № 20/04/СП2, не підписує акти виконаних робіт, не надає мотивованих заперечень щодо них та не реагує на претензії про погашення заборгованості. На думку заявника, тривале невиконання відповідачем грошових зобов`язань свідчить про ризик ухилення від виконання майбутнього судового рішення, зокрема шляхом відчуження майна або зменшення активів, що може істотно ускладнити чи унеможливити його виконання. Заявник вважає запропоновані заходи забезпечення позову співмірними заявленим вимогам та необхідними для забезпечення ефективного захисту своїх майнових прав.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та дослідивши наведені на її обґрунтування доводи і докази, Суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з таких міркувань.

Згідно з частиною першою статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 136 ГПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача. Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, із якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (пункт 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Питання задоволення заяви про забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Суд враховує підхід, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у справі № 908/2382/21, про те, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Саме на заявника покладено обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

При цьому законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, тому, з урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20).

Водночас Суд враховує висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, згідно з яким у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Разом із тим наведений правовий висновок не означає, що сам факт наявності у відповідача права розпорядитися належним йому майном звільняє заявника від обов`язку обґрунтувати передбачені статтею 136 ГПК України підстави для забезпечення позову або створює презумпцію необхідності арешту майна у кожному спорі про стягнення грошових коштів.

Оцінюючи доводи ТОВ "Новоград-Волинські шляхи" щодо необхідності забезпечення позову, Суд ураховує таке.

Заявник обґрунтовує необхідність забезпечення позову тривалим невиконанням ПП "Автомагістраль" зобов`язань за договором субпідряду від 20.04.2021 № 20/04/СП2, непідписанням актів виконаних робіт, ненаданням мотивованих заперечень щодо них та відсутністю відповіді на претензію про погашення заборгованості.

На думку заявника, така поведінка відповідача свідчить про ймовірність ухилення від виконання майбутнього судового рішення шляхом відчуження майна або зменшення активів.

Проте наведені обставини характеризують передусім наявність між сторонами спору щодо виконання договірних зобов`язань і не дають достатніх підстав для висновку про існування ризику істотного ускладнення чи унеможливлення виконання майбутнього судового рішення.

При цьому питання обґрунтованості заявленої до стягнення заборгованості підлягає вирішенню під час розгляду справи по суті та не є предметом оцінки Суду на стадії вирішення питання про забезпечення позову.

Щодо вимоги про накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову Суд ураховує, що такий захід безпосередньо пов`язаний із предметом заявлених майнових вимог та за своїм характером може забезпечити виконання майбутнього судового рішення.

Водночас, оцінивши наведені заявником обставини в їх сукупності, Суд не встановив достатніх підстав для висновку про необхідність застосування цього заходу. Зокрема, заявник пов`язує ризик невиконання майбутнього рішення виключно з тривалим невиконанням спірних договірних зобов`язань, не наводячи інших обставин, які обґрунтовували б необхідність тимчасового обмеження права відповідача розпоряджатися грошовими коштами.

При цьому Суд не вимагає доведення фактичного відчуження активів чи безпосереднього наміру відповідача ухилитися від виконання судового рішення, однак виходить із необхідності оцінки достатності наведених обставин для застосування відповідного заходу забезпечення позову.

Щодо вимоги про заборону відчуження рухомого та нерухомого майна Суд ураховує, що заявник просить установити таку заборону стосовно всього належного відповідачу майна, не визначаючи його вартості та не обмежуючи обсягу запропонованого заходу ціною позову.

Водночас заявник не навів обставин, які обґрунтовували б необхідність застосування настільки широкого обмеження майнових прав відповідача, та не надав відомостей, які дозволяли б оцінити його співмірність заявленим вимогам.

Крім того, заявник просить одночасно накласти арешт на грошові кошти в межах усієї ціни позову та заборонити відчуження всього належного відповідачу рухомого і нерухомого майна.

Суд ураховує правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, щодо недопустимості подвійного забезпечення позовних вимог унаслідок одночасного застосування обмежень щодо коштів і майна відповідача в обсязі, який перевищує ціну позову.

Заявник не обґрунтував необхідності одночасного застосування обох запропонованих заходів у визначеному ним обсязі та не навів обставин, які дозволяли б Суду дійти висновку про їх співмірність заявленим вимогам і дотримання належного балансу інтересів сторін.

Отже, оцінивши наведені заявником доводи та подані докази, характер спірних правовідносин, зміст позовних вимог і запропоновані заходи забезпечення позову як окремо, так і в сукупності, Суд дійшов висновку, що заявник не довів наявності передбачених частиною другою статті 136 ГПК України підстав для їх застосування, а також не обґрунтував співмірності запропонованого обмеження майнових прав відповідача відповідно до частини четвертої статті 137 ГПК України.

За таких обставин заява ТОВ "Новоград-Волинські шляхи" про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 136-140, 232-235 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоград-Волинські шляхи" про забезпечення позову (вх.№01-44/3923/26 від 29.10.2026) - відмовити.

2. Копію ухвали направити заявнику в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання в день складення та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її складення.

СуддяС. НЕСТЕРЧУК