Рішення № 141086834, 27.10.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 р.Справа № 906/235/26

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Кравець С.Г.

секретаря судового засідання: Виговської Д.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача: Балтак Д.О. - довіреність від 03.09.2026,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: не з`явились,

прокурор: Бондаренко Г.О. - довіреність від 31.03.2026,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі за правилами загального

позовного провадження у справі за позовом: Виконувача обов`язків керівника Донецької

спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі

Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп"

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на

стороні позивача: Військової частини НОМЕР_1 ,

про стягнення 735 404,00грн.

Процесуальні дії по справі.

Виконувач обов`язків керівника Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп" про стягнення грошових коштів у розмірі 735 404,00грн, з яких: 279 844,00грн пені та 455 560,00грн штрафу.

Ухвалою суду від 05.03.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №906/235/26 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.04.2026.

Ухвалою суду від 01.04.2026 підготовче засідання відкладено на 27.04.2026.

Ухвалою суду від 27.04.2026 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 26.05.2026.

Ухвалою суду від 26.05.2026 зупинено провадження у справі №906/235/26 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/6530/24 та оприлюднення повного тексту судового рішення за результатами розгляду.

Ухвалою суду від 24.08.2026 поновлено провадження у справі №906/235/26 та призначено підготовче засідання на 17.09.2026.

Ухвалою суду від 17.09.2026 задоволено заяву керівника Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (вх.№01-44/3350/26 від 14.09.2026) про зміну позовних вимог та залучення Військової частини НОМЕР_1 до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Позов виконувача обов`язків керівника Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 до ТОВ "Комерс Еліт Солюшнс Груп" про стягнення 735 404,00грн залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 ст.226 ГПК України. Залучено Військову частину НОМЕР_1 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Подальший розгляд справи постановлено здійснювати за позовом виконувача обов`язків керівника Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ТОВ "Комерс Еліт Солюшнс Груп" про стягнення грошових коштів у розмірі 735 404,00грн, з яких: 279 844,00грн пені та 455 560,00грн штрафу. Продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 30.09.2026.

Ухвалою суду від 30.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/235/26 до судового розгляду по суті на 27.10.2026.

Відповідач та третя особа повноважних представників у судове засідання 27.10.2026 не направили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку ухвали суду від 30.09.2026 до їх електронних кабінетів (а.с.161).

Військова частина НОМЕР_1 у клопотанні від 09.03.2026 просила суд здійснювати розгляд справи без участі їх представника.

Суд враховує, що відсутність представника відповідача та третьої особи, відповідно до ст.216 ГПК України, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Згідно з частиною 1 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.п.1, 2 частини 3 ст.202 ГПК України).

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача та третьої особи про час та місце розгляду справи з метою забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, а їх неявка в засідання суду не перешкоджає розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Прокурор у судовому засіданні 27.10.2026 підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (вх.№01-44/3350/26 від 14.09.2026) про зміну позовних вимог, та просила задовольнити позов.

Представник позивача підтримав позов прокурора.

У судовому засіданні 27.10.2026 оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про закупівлю товарів №11 від 13.02.2025. Зазначає, що 15.03.2025 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, якою продовжено строк поставки товару до 31.03.2025. Однак, у встановлений додатковою угодою №1 строк, товар не був поставлений відповідачем Військовій частині НОМЕР_1 . У подальшому між сторонами укладено додаткову угоду №2 від 14.05.2025, якою внесено зміни до специфікації та продовжено строк поставки товару до 31.05.2025. На виконання умов договору, ТОВ "Комерс Еліт Солюшнс Груп" 14.05.2025 поставило замовнику товар на загальну суму 813 500грн, а замовник оплатив вказану вартість. Пунктом 7.2.1 договору передбачено, що за порушення строків, визначених п.5.1 договору, стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної ціни. Військовою частиною НОМЕР_1 направлено на адресу ТОВ "Комерс Еліт Солюшнс Груп" претензію щодо сплати штрафних санкцій, яка залишена відповідачем без відповіді та без виконання. Враховуючи наведене (з урахуванням заяви від 14.09.2026 про зміну позовних вимог) виконувач обов`язків керівника Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до суду з позовом до ТОВ "Комерс Еліт Солюшнс Груп" про стягнення з відповідача на користь Військової частини НОМЕР_1 штрафних санкцій у загальному розмірі 735 404,00грн, з яких: 279 844,00грн пені, 455 560,00грн штрафу (а.с.1-9; а.с.118-124).

Міністерство оборони України (позивач) у заяві вказує, що підтримує заявлені прокурором позовні вимоги з урахуванням заяви про зміни предмету та підстав позову (а.с.138).

Військова частина НОМЕР_1 (третя особа) у клопотанні зазначає, що підтримує позов прокуратури у повному обсязі (а.с.65-66).

Відповідач процесуальним правом на подачу письмового відзиву не скористався.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

13.02.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп" (постачальник) укладено договір №11 про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України та інших джерел (а.с.21-24).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується поставити замовникові товар, зазначений у специфікації (додаток №1 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник прийняти і оплатити товар.

Відповідно до п.1.3 договору, обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків замовника. Зміна обсягу закупівлі товару оформлюється додатковими угодами та може бути здійснено в період від дати підписання договору до дати здійснення постачальником поставки товару.

Згідно з п.5.1 договору, кінцевий строк поставки товару - не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дня наступного за днем укладання договору. У разі поставки товару партіями, строк поставки кожної партії зазначається у додатку №l до договору. Кінцевий строк останньої партії не може бути пізніше строку дії договору.

Датою поставки вважається дата фактичної передачі товару замовнику, що підтверджується актами приймання-передачі, видатковою накладною та/або товарно-транспортною накладною (п.5.4 договору).

Відповідно до п.7.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.

За порушення строків, визначених пунктами 5.1 договору стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної ціни (п.7.2.1 договору).

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір є чинним з дня його підписання та до 31.12.2025, а у частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

У специфікації, яка є додатком №1 до договору, сторони погодили найменування товару, його кількість (40 шт.), ціну за одиницю товару (162 700,00грн без ПДВ), та загальну вартість в розмірі 6 508 000,00грн без ПДВ (на звороті а.с.24).

Отже, строк поставки товару за умовами п.5.1 договору, становить до 15.03.2025 (включно).

ТОВ "Комерс Еліт Солюшнс Груп" 13.03.2025 звернулося до Військової частини НОМЕР_1 з листом-обґрунтуванням №13/03-4, у якому постачальник просив продовжити термін постачання товару до 31.03.2025, оскільки виробник товару повідомив корпоративних партнерів про обмеження поставок, що призвело до затримок у постачанні товару подальшим споживачам. У свою чергу, корпоративний партнер повідомив ТОВ "Комерс Еліт Солюшнс Груп" про затримку поставки відповідного товару, у зв`язку з затримкою відвантаження виробником товару (а.с.25).

15.03.2025 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, якою внесено зміни до п.5.1 договору та визначено кінцевий строк поставки товару - не пізніше 31.03.2025 (а.с.28).

У встановлений додатковою угодою №1 від 15.03.2025 до договору строк, постачальник не поставив замовнику товар.

Натомість 14.04.2025, тобто після спливу строку на поставку товару, ТОВ "Комерс Еліт Солюшнс Груп" звернулося до Військової частини НОМЕР_1 з листом-обґрунтуванням №14/04-4, у якому постачальник повідомив замовника про припинення відвантажень виробником обумовленого товару, тому просив зменшити обсяг поставки товару з 40 одиниць до 5 одиниць (на звороті а.с.25).

14.05.2025 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору, якою внесено зміни до строку поставки товару та кількості товару, а саме:

- пункт 3.1 договору викладено у наступній редакції "3.1 Ціна цього договору згідно зі специфікацією (додатком 1) становить 813 500грн без ПДВ";

- пункт 5.1 договору викладено у наступній редакції "5.1 Кінцевий строк поставки товару - не пізніше 31.05.2025" (а.с.29-30).

14.05.2025 постачальник поставив замовнику товар на загальну суму 813 500,00грн, що підтверджується видатковою накладною №160 від 14.05.2025, яка підписана обома сторонами (а.с.31).

Замовник 15.05.2025 оплатив вартість отриманого товару на суму 813 500,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1659 від 15.05.2025 (а.с.32).

Військова частина НОМЕР_1 направила на адресу ТОВ "Комерс Еліт Солюшнс Груп" претензію №20951 від 10.09.2025 про сплату пені та штрафу за порушення строків поставки товару за договором та додатковою угодою №1, яка залишена постачальником без відповіді та без виконання (а.с.33-34).

Враховуючи наведене, прокурор доводить, що за порушення строків поставки товару за період з 01.04.2025 по 13.05.2025 (43 дні) ТОВ "Комерс Еліт Солюшнс Груп" зобов`язане сплатити Військовій частині НОМЕР_1 штрафні санкції у розмірі 735 404,00грн, з яких: 279 844,00грн пені та 455 560,00грн штрафу.

Висновки щодо обґрунтувань підстав звернення прокуратури з позовом у справі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст.131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді лише у виключних випадках та в порядку, визначених законом.

Правові засади реалізації прокурором представницької функції визначені, зокрема, статтею 53 ГПК України, згідно з якою у встановлених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також, звертаючись до суду в інтересах держави, зобов`язаний обґрунтувати, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, необхідність їх судового захисту, визначені законом підстави для здійснення представництва та зазначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором також урегульоване статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", якою визначено підстави, межі та порядок здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що, вступаючи у цивільні чи господарські правовідносини, держава є самостійним учасником таких правовідносин та набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах наданої їм компетенції. При цьому такі органи не є носіями власних матеріальних прав чи обов`язків у спірних правовідносинах, а реалізують повноваження держави як її представники. Отже, їхня поведінка у відповідних правовідносинах розглядається як поведінка самої держави (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що під час судового розгляду фактичною стороною у спорі є саме держава, навіть якщо позов подано в інтересах держави в особі конкретного органу державної влади чи іншого суб`єкта владних повноважень. Такий орган виступає лише як суб`єкт, через який держава реалізує свої права та виконує обов`язки у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).

Отже, звернення прокурора до суду в інтересах держави є винятковою формою представництва, яка допускається лише за наявності передбачених законом підстав, а належним позивачем у таких справах є держава, права та інтереси якої реалізуються через відповідний уповноважений орган.

За змістом абзацу 1 частини 3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози їх порушення, якщо захист таких інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом наявності підстав для такого представництва.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що прокурор не є альтернативним суб`єктом звернення до суду та не може підміняти компетентний орган, який має повноваження і можливість самостійно здійснювати захист інтересів держави. Представництво прокурором інтересів держави має субсидіарний характер і здійснюється лише з метою недопущення залишення таких інтересів без належного судового захисту у випадках, коли компетентний орган всупереч вимогам закону не здійснює їх захисту або здійснює його неналежним чином. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

У пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" вживається у значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

У даній справі (з урахуванням заяви керівника Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 14.09.2026 про зміну позовних вимог) прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ТОВ "Комерс Еліт Солюшнс Груп" про стягнення штрафних санкцій в розмірі 735 404,00грн за порушення умов договору про закупівлю №11 від 13.02.2025, укладеного між ТОВ "Комерс Еліт Солюшнс Груп" та Військовою частиною НОМЕР_1 .

Як зазначено у позовній заяві, звернення прокурора обумовлене неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань, що, на думку прокурора, призвело до порушення інтересів держави у сфері забезпечення обороноздатності та ефективного використання бюджетних коштів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України", до органів військового управління належить, зокрема, Міністерство оборони України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади та органом військового управління, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва, а також здійснює керівництво Збройними Силами України.

Частиною 1 ст.10 Закону України "Про оборону України" передбачено, що Міністерство оборони України забезпечує проведення державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до виконання покладених на них завдань.

Так, частиною 2 ст.10 Закону України "Про оборону України" визначено основні повноваження Міністерства оборони України, до яких, зокрема, належать участь у формуванні та реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, формуванні оборонного бюджету, здійснення функцій державного замовника у сфері оборонних закупівель, а також управління військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Відповідно до підпунктів 9, 9-1, 20, 26-1, 105 пункту 4 Положення про Міністерство оборони України, Міністерство, відповідно до покладених на нього завдань, бере участь у формуванні оборонного бюджету, виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів, укладає договори (контракти) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), забезпечує виконання функцій головного органу у сфері здійснення оборонних закупівель та державного замовника у сфері оборони, а також здійснює управління об`єктами державної власності, які належать до сфери його управління.

Крім того, відповідно до підпунктів 3, 4, 9 пункту 5 зазначеного Положення, Міністерство оборони України організовує планово-фінансову роботу в апараті Міністерства, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує ефективне та цільове використання бюджетних коштів, а також забезпечує самопредставництво та представництво своїх інтересів у судах.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що Міністерство оборони України не лише формує та реалізує державну політику у сфері оборони, а й є головним розпорядником бюджетних коштів, державним замовником у сфері оборонних закупівель, здійснює управління військовим майном та контроль за ефективним використанням бюджетних коштів і матеріальних ресурсів, а відтак саме Міністерство оборони України є органом, до компетенції якого віднесено здійснення функцій держави у спірних правовідносинах.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.02.2025 у справі №914/2243/24, у якій зазначено, що Міністерство оборони України, як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади у сфері оборони, є суб`єктом управління об`єктами державної власності, забезпечує виконання функцій державного замовника у сфері оборони, здійснює контроль за виконанням державних контрактів, а також забезпечує ефективне та цільове використання бюджетних коштів, у зв`язку з чим є уповноваженим суб`єктом у розумінні статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України, в інтересах якого прокурор вправі звернутися до суду.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.07.2026 у справі №910/6530/24 виснувала, що чинне законодавство не передбачає здійснення військовою частиною функцій органу владних повноважень як сторони зобов`язальних правовідносин, такі функції здійснюються Міністерством оборони України при організації своєї діяльності у сфері закупівель, у тому числі, й при укладенні договорів військовими частинами, як розпорядниками державного бюджету третього рівня.

Застосовуючи наведений правовий висновок до спірних правовідносин, господарський суд зазначає, що саме Міністерство оборони України є тим компетентним органом, через який держава реалізує свої права та законні інтереси у спірних правовідносинах, пов`язаних із виконанням договору про закупівлю товару для забезпечення потреб оборони, а відтак саме в інтересах цього органу прокурор за наявності передбачених законом підстав вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Отже, звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, а не Військової частини НОМЕР_1 , у повній мірі відповідає обов`язковим для застосування висновкам Верховного Суду.

Судом встановлено, що Донецькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону, в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", скеровано до Міністерства оборони України листи №50-259вих-26 від 09.01.2026 та №50-1364вих-26 від 04.02.2026, у яких позивача повідомлено про виявлені порушення та про необхідність вжиття заходів щодо захисту інтересів держави (на звороті а.с.40-46).

Міністерство оборони України не надало відповіді на листи Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону.

На виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Донецька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону листом №50-2285вих-26 від 19.02.2026 повідомила Міністерство оборони України про прийняття рішення про представництво інтересів держави шляхом пред`явлення до суду позовної заяви про стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору (а.с.51).

Відтак, матеріалами справи підтверджується, що прокурор (до звернення до суду) повідомляв Міністерство оборони України про виявлені порушення, надав компетентному органу достатній строк для самостійного здійснення захисту інтересів держави, а після невжиття ним відповідних заходів повідомив про прийняте рішення щодо реалізації представницьких повноважень та лише після цього звернувся до суду.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що прокурором дотримано передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок звернення до суду в інтересах держави, а бездіяльність компетентного органу щодо самостійного захисту порушених інтересів держави підтверджує наявність визначених законом підстав для здійснення прокурором представництва у даній справі.

Норми права та мотиви, якими керувався суд при ухваленні рішення.

Надаючи правову оцінку обставинам у справі, суд зазначає, що за загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України - далі ЦК України).

Приписами статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 1 ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд звертає увагу, що свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини 1 ст.3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Однак останні у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами (пункт 24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) та ТОВ "Комерс Еліт Солюшнс Груп" (постачальник) укладено договір №11 про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України та інших джерел, у відповідності до п.1.1 якого, постачальник зобов`язався поставити замовникові товар, зазначений у специфікації (додаток №1 до договору), а замовник прийняти і оплатити товар (а.с.21-24).

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Зі змісту укладеного договору вбачається, що сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема, предмета закупівлі, кількості та вартості товару, місця і строку його поставки, а також погодили відповідальність сторін за порушення прийнятих на себе договірних зобов`язань, чим реалізували передбачений статтею 627 ЦК України принцип свободи договору.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У специфікації, яка є додатком №1 до договору №11 від 13.02.2025, сторони погодили найменування товару, його кількість (40 шт.), ціну за одиницю товару (162 700,00грн без ПДВ), та загальну вартість в розмірі 6 508 000,00грн без ПДВ (на звороті а.с.24).

За змістом частини 1 ст.663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар або надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за його місцезнаходженням. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати його за місцезнаходженням покупця, обов`язок продавця передати товар вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Таким чином, належним виконанням договору поставки є передача постачальником покупцеві товару, визначеного договором, у погодженому сторонами місці та у встановлений договором строк.

Відповідно до частини 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк (термін).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Суд враховує, що сторони у п.5.1 договору передбачили, що кінцевий строк поставки товару - не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дня наступного за днем укладання договору. У разі поставки товару партіями, строк поставки кожної партії зазначається у додатку №l до договору. Кінцевий строк останньої партії не може бути пізніше строку дії договору.

Отже, строк поставки товару за умовами п.5.1 договору №11 від 13.02.2025, становить до 15.03.2025 (включно).

ТОВ "Комерс Еліт Солюшнс Груп" звернулося до Військової частини НОМЕР_1 з листом-обґрунтуванням №13/03-4 від 13.03.2025, у якому Товариство просило продовжити термін постачання товару до 31.03.2025, оскільки виробник товару повідомив корпоративних партнерів про обмеження поставок, що призвело до затримок у постачанні товару подальшим споживачам. У свою чергу, корпоративний партнер повідомив ТОВ "Комерс Еліт Солюшнс Груп" про затримку поставки відповідного товару, у зв`язку з затримкою відвантаження виробником товару (а.с.25).

Так, 15.03.2025 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №11 від 13.02.2025, якою внесено зміни до п.5.1 договору та визначено кінцевий строк поставки товару - не пізніше 31.03.2025 (а.с.28).

Однак, у встановлений додатковою угодою №1 від 15.03.2025 до договору строк, постачальник обумовлений товар замовнику не поставив.

У матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами до 31.03.2025 додаткової годи щодо продовження строку поставки товару за договором №11 від 13.02.2025.

Натомість, лише 14.04.2025 (тобто після спливу строку на поставку товару) ТОВ "Комерс Еліт Солюшнс Груп" звернулося до Військової частини НОМЕР_1 з листом-обґрунтуванням №14/04-4, у якому постачальник повідомив замовника про припинення відвантажень виробником обумовленого товару, тому просив зменшити обсяг поставки товару з 40 одиниць до 5 одиниць (на звороті а.с.25).

14.05.2025 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору, якою внесено зміни щодо строку поставки товару та його кількості, а саме:

- пункт 3.1 договору викладено у наступній редакції "3.1 Ціна цього договору згідно зі специфікацією (додатком 1) становить 813 500грн без ПДВ";

- пункт 5.1 договору викладено у наступній редакції "5.1 Кінцевий строк поставки товару - не пізніше 31.05.2025" (а.с.29-30).

14.05.2025 постачальник поставив замовнику товар на загальну суму 813 500,00грн, що підтверджується видатковою накладною №160 від 14.05.2025, яка підписана обома сторонами (а.с.31), який замовник оплатив у повному обсязі, згідно з платіжною інструкцією №1659 від 15.05.2025 (а.с.32).

Разом з тим, факт укладення сторонами додаткової угоди №2 від 14.05.2025 саме по собі не спростовує факту порушення відповідачем договірного зобов`язання, оскільки прострочення поставки товару настало ще з 01.04.2025.

За встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про порушення ТОВ "Комерс Еліт Солюшнс Груп" строків виконання зобов`язання з поставки товару на загальну суму у розмірі 6 508 000,00грн у період з 01.04.2025 по 13.05.2025 (переддень укладення додаткової угоди №2 від 14.05.2025 та поставки товару).

При цьому, нарахування штрафних санкція у період з 01.04.2025 по 13.05.2025 на суму несвоєчасно поставленого товару у розмірі 6 508 000,00грн (специфікація №1) є вірним, оскільки додаткова угода, якою було продовжено строк поставки товару та зменшено обсяг поставки товару, укладена сторонами лише 14.05.2025.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до частини 1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.

Сторони у п.7.2.1 договору погодили, що за порушення строків, визначених пунктами 5.1 договору стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної ціни.

Укладаючи договір, відповідач як суб`єкт господарювання самостійно оцінив можливість належного виконання прийнятого на себе зобов`язання, добровільно погодився із визначеним сторонами строком поставки товару та, реалізуючи принцип свободи договору, прийняв на себе ризик настання несприятливих наслідків у разі його невиконання чи неналежного виконання.

Перевіривши здійснений прокурором розрахунок, суд встановив, що пеня у сумі 279 844,00грн нарахована за період прострочення з 01.04.2025 по 13.05.2025 включно, виходячи із вартості непоставленого товару у розмірі 6 508 000,00грн та погодженого сторонами розміру відповідальності 0,1 відсотка за кожний день прострочення, у зв`язку з чим зазначений розрахунок є арифметично правильним, відповідає умовам договору та не суперечить вимогам чинного законодавства.

Оскільки прострочення виконання відповідачем договірного зобов`язання перевищило тридцять календарних днів, прокурором також правомірно заявлено до стягнення штраф у сумі 455 560,00грн, що становить 7% вартості непоставленого товару, а тому підстав для відмови у стягненні зазначеної суми або коригування здійсненого прокурором розрахунку, судом не встановлено.

У зв`язку з чим суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума штрафних санкцій у загальному розмірі 735 404,00грн є документально підтвердженою, арифметично правильною, відповідає умовам договору та підлягає стягненню з відповідача на користь Військової частини НОМЕР_1 , як сторони договору та кредитора за відповідним зобов`язанням.

При цьому, суд погоджується з доводами прокурора стосовно того, що зарахування відповідних коштів на рахунок Військової частини НОМЕР_1 не означає їх вибуття з публічної сфери, оскільки Військова частина є бюджетною установою, а відповідні кошти підлягають обліку та використанню відповідно до вимог бюджетного законодавства і в межах бюджетних повноважень відповідної установи.

Їх зарахування на казначейський рахунок Військової частини НОМЕР_1 не змінює публічно-правового характеру відповідних коштів та не означає їх вибуття з державної сфери. Таким чином, стягнення штрафних санкцій на користь Військової частини забезпечує відновлення належного майнового стану державної установи, тоді як визначення Міністерства оборони України належним суб`єктом представництва забезпечує належне процесуальне представництво відповідного публічного інтересу.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, позовні вимоги Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ТОВ "Комерс Еліт Солюшнс Груп" про стягнення з відповідача на користь Військової частини НОМЕР_1 штрафних санкцій у загальному розмірі 735 404,00грн, з яких: 279 844,00грн пені, 455 560,00грн штрафу, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат за результатом розгляду справи.

При зверненні до суду з даним позовом Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону сплачено 8 825,00грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №152 від 24.02.2026 (а.с.20).

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частини 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", розмір судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі на відповідача покладається 8 824,85грн (735 404,00грн х 1,5% х 0,8) витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп" (10001, Житомирська область, місто Житомир, вулиця Київська, будинок 77, код ЄДРПОУ 45203623) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ):

- 279 844,00грн пені,

- 455 560,00грн штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп" (10001, Житомирська область, місто Житомир, вулиця Київська, будинок 77, код ЄДРПОУ 45203623) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (84333, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Маяковського, будинок 21, код ЄДРПОУ 39969443, рахунок №UA228201720343110002000025746, МФО 820172 в ДКСУ м. Київ): 8 824,85грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 30.10.26

Суддя Кравець С.Г.

Направити:

1 - прокуратурі - електронний кабінет,

2 - позивачу - електронний кабінет,

3 - відповідачу - електронний кабінет,

4 - третій особі - електронний кабінет.