Рішення № 141086781, 30.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2026м. ДніпроСправа № 904/5395/26

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова", м. Дніпро

про стягнення 469 710, 43 грн., -

Суддя Бажанова Ю.А.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" суму заборгованості за теплопостачання в розмірі 469 710,43 грн., з яких: основний борг: 245 375,84 грн., 3% річних: 15 572,99 грн., інфляційні витрати: 56 633,85 грн., пеню 152 127,75 грн.

Судові витрати просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 1/5 про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання за особовим рахунком № 100585 від 12.10.2022 в частині оплати заборгованості за договором.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2026 у справі №904/5395/26 доставлена Державному підприємству "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" 07.09.2026 о 18:02, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали господарського суду від 07.09.2026) до електронного кабінету Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова".

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2026 у справі №904/5395/26 відповідачу встановлений строк на подання відзиву на позовом протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Станом на дату ухвалення рішення від Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" відзиву на позов чи клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов до господарського суду не надходило.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Враховуючи, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

12.10.2022 між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради та Державним підприємством "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" було укладено договір № 1/5 про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання за особовим рахунком № 100585 відповідно до пункту 1.1. якого споживач визнає та підтверджує право виконавця на стягнення боргу, який обліковується за особовим рахунком № 100585 та підтверджений відповідним Актом звіряння взаємних розрахунків за особовим рахунком № 100585.

Відповідно до пункту 1.2. договору підтверджена споживачем заборгованість за особовим рахунком № 100585, на момент укладання цього Договору в сукупному розмірі складає: 3 680 637,94 грн.

Відповідно до пункту 1.3. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, споживач зобов`язується оплатити належним чином передбачену її предметом заборгованість впродовж шістдесяти місяців згідно з передбаченим Додатком № 1 графіком погашення заборгованості в повному обсязі, а виконавець зобов`язується прийняти таку оплату у разі правильного заповнення споживачем призначення платежу відповідно до п. 2.2. цього договору.

Відповідно до пункту 2.1. договору погашення заборгованості, визначеної предметом даного договору здійснюється споживачем шляхом внесення відповідних коштів у розмірі та в порядку, що передбачені Додатком № 1 "Графік погашення заборгованості", який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 2.3. договору споживач здійснює щомісячний відповідний платіж за конкретно визначений період (розрахунковий місяць) виключно у національній валюті України, не пізніше 20 (двадцятого) числа цього розрахункового місяця.

Відповідно до пункту 3.3.1 договору виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати визначені цим договором платежі від споживача.

Відповідно до пункту 3.4.1 договору споживач зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, здійснювати своєчасне погашення заборгованості, що є його предметом врегулювання.

Відповідно до пункту 4.2. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками уповноваженими представниками сторін до 20 жовтня 2027 року, але в будь якому разі до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань.

Відповідно до пункту 5.3. договору у разі прострочення споживачем строків оплати за цим договором, він зобов`язується сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради та Державним підприємством "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" було укладено Графік погашення заборгованості за особових рахунком № 100585 (додаток 1 до договору № 1/5).

10.04.2024 між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради та Державним підприємством "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" було укладено додаткову угоду до договору № 1/5 про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання за особовим рахунком № 100585 яким внесено зміни в Додаток № 1 до договору та викладено його в новій редакції відповідно до якої сума боргу у розмірі 3 680 637, 94 грн., підлягає погашенню рівними частинами у розмірі 61 343,96 грн у період з листопада 2022 року по жовтень 2027 року.

10.08.2026 Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулось до Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" із претензією № 5/5-800 від 10.08.2026 якою повідомили, що в результаті неналежного виконання приписів діючого законодавства, станом на дату претензії в результаті неналежного виконання Державним підприємством "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" прийнятих зобов`язань, зокрема, за договором № 1/5 про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання за особовим рахунком № 100585 обліковується прострочена заборгованість у розмірі 2 239 726, 52 грн.

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради посилається неналежне виконання відповідачем умов договору № 1/5 про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання за особовим рахунком № 100585 від 12.10.2022 в частині оплати заборгованості за договором, в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 245 375,84 грн., що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 245 375,84 грн суми основного боргу, 152 127,75 грн пені, 15 572,99 грн 3% річних, 56 633,85 грн інфляційних втрат.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору № 1/5 про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання за особовим рахунком № 100585 від 12.10.2022, порядок оплати заборгованості, строк оплати, строк дії договору, наявність /відсутність прострочення здійснення платежів з оплати заборгованості, наявність / відсутність підстав для нарахування неустойки, відсотків річних та інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 245 375,84 грн. за договором № 1/5 про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання за особовим рахунком № 100585 від 12.10.2022 (термін сплати травень серпень 2024 року).

Відповідно до пункту 2.3. договору споживач здійснює щомісячний відповідний платіж за конкретно визначений період (розрахунковий місяць) виключно у національній валюті України, не пізніше 20 (двадцятого) числа цього розрахункового місяця.

10.04.2024 між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради та Державним підприємством "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" було укладено додаткову угоду до договору № 1/5 про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання за особовим рахунком № 100585 яким внесено зміни в Додаток № 1 до договору та викладено його в новій редакції відповідно до якої сума боргу у розмірі 3 680 637, 94 грн., підлягає погашенню рівними частинами у розмірі 61 343,96 грн у період з листопада 2022 року по жовтень 2027 року.

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради зазначає, що Державним підприємством "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" у період з травня по серпень 2024 року не було здійснено платежів.

З урахуванням умов договору здійснення передбачених договором платежів у розмірі 245 375, 84 грн. за договором № 1/5 про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання за особовим рахунком № 100585 (термін сплати травень серпень 2024 року), є таким що настав.

Відповідач доказів здійснення передбачених договором платежів у розмірі 245 375, 84 грн до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростував.

За викладеного позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача на користь позивача 245 375, 84 грн заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 56 633,85 грн. за загальний період з 21.05.2024 по 14.08.2026 року, 15 572,99 грн. 3% річних за загальний період з 21.05.2024 по 14.08.2026.

Відповідач контррозрахунку 3% річних та інфляційних втрат не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку не висловив, вимогу не заперечив.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойка (пеня, штраф) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 5.3. договору у разі прострочення споживачем строків оплати за цим договором, він зобов`язується сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивачем нарахована та заявлена до стягнення з відповідача неустойка на підставі пункту 5.3 договору за загальний період з 21.05.2024 по 14.08.2026 у розмірі 152 127,75 грн.

З приводу нарахування пені, суд зазначає наступне.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Цим приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до пункту 88 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 період, за який нараховується пеня, має визначені часові межі - початок та кінець періоду (граничні строки) її нарахування, який, зазвичай, може бути пов`язаний з певною календарною датою або подією, що неминуче має настати. Наприклад, такий момент може бути визначений шляхом відображення, зазначення (погодження сторонами) в договорі умови про нарахування пені, зокрема, "до повного виконання зобов`язання", "до дати фактичного виконання", "до повної сплати заборгованості / погашення боргу", "протягом року / усього періоду існування заборгованості" тощо.

Тому на практиці необхідно розмежовувати механізм (формулу) обчислення пені, який характеризує таку її ознаку, як нарахування за кожен день прострочення (поденне нарахування), та строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), який регулює частина шоста статті 232 Господарського кодексу України. Формулювання, яке містить частина третя статті 549 Цивільного кодексу України та кореспондуючі їй норми інших нормативних актів, в тому числі умови договору (у випадку відображення, зазначення сторонами подібного в договорі), лише вирізняють (ідентифікують) пеню серед неустойки (інших штрафних санкцій) та визначають механізм (формулу) її обчислення, однак жодним чином не стосуються питання щодо граничного строку, за який може бути нарахована пеня (пункт 89 постанови)

Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу) (пункт 91 постанови).

У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої (пункт 92 постанови).

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду виснує, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором (пункт 93 постанови).

Інше тлумачення (розуміння) наведеного формулювання (ототожнення його зі строком нарахування) фактично унеможливлює застосування положень частини шостої статті 232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, оскільки на практиці сторони під час визначення в умовах договору відповідальності у вигляді пені майже завжди використовують формулювання щодо її нарахування "за кожен день прострочення", тим самим відтворюють визначення пені, закріплене в частині третій статті 549 Цивільного кодексу України (пункт 94 постанови).

Використання в пункті 5.3. договору словосполучення "за кожен день прострочення" щодо нарахування пені не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України строку нарахування штрафних санкцій.

З розрахунку пені, доданого до позову вбачається, що позивачем не враховані положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення прострочення зобов`язання).

Відповідно за зобов`язанням, що виникло у травні 2024 року, строк оплати за якими настав 21.05.2024, пеня нараховується за період з 21.05.2024 до 21.11.2024 і складає 8 102,10 грн., за зобов`язанням, що виникло у червні 2024 року, строк оплати за якими настав 21.06.2024, пеня нараховується за період з 21.06.2024 до 21.12.2024 і складає 8 033,38 грн., за зобов`язанням, що виникло у липні 2024 року, строк оплати за якими настав 21.06.2024, пеня нараховується за період з 21.07.2024 до 21.01.2025 і складає 8 131,52 грн., за зобов`язанням, що виникло у серпні 2024 року, строк оплати за якими настав 21.06.2024, пеня нараховується за період з 21.08.2024 до 21.02.2025 і складає 8 284, 80 грн.

При цьому, господарський суд враховує, що Господарський кодекс України втратив чинність 28.08.2025, на підставі Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" № 4196-IX від 9 січня 2025 року.

Між тим, на дату втрати Господарським кодексом України чинності (28.08.2025) нарахування пені за прострочення оплати за спірними платежами (травень серпень 2024 року) з урахуванням чинної на час прострочення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України припинилось (21.02.2025), тому пеня підлягає розрахунку з урахуванням положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (чинної на час прострочення зобов`язання).

З урахуванням викладеного позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню у розмірі 32 551,80 грн.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про те, що є правомірними та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 350 134, 48 грн (245 375,84 грн основного боргу + 15 572,99 грн 3% річних + 56 633,85 грн - інфляційних втрат + 32 551,80 грн пені).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" про стягнення 469 710, 43 грн задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" (49008, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Криворізька, будинок 1, ідентифікаційний код 14308368) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 29, оф. 504; ідентифікаційний код 32688148) 245 375,84 грн основної заборгованості, 15 572,99 грн 3% річних, 56 633,85 інфляційних збитків, 32 551,80 грн пені, 4 201, 62 грн витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовити

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.10.2026

Суддя Ю.А. Бажанова