Рішення № 141086670, 30.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2026м. ДніпроСправа № 904/5109/26

Господарський суду Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, матеріали справи

За позовом Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА", 50000, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, пров.Цісик Квітки, буд.9, код ЄДРПОУ 03342184

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РБО УКРАЇНА-ІНВЕСТ", 50007, Дніпропетровська область, просп.Героїв-Підпільників. буд.38, офіс 25. код ЄДПРПОУ 37064688

про стягнення заборгованості

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "РБО УКРАЇНА-ІНВЕСТ" про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021 по 28.03.2024 у розмірі 204 428,60 грн, за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 по 22.08.2024 у розмірі 1 213, 95 грн, інфляційних втрат за період з жовтня 2024 по липень 2026 у розмірі 14 988,41 грн, 3 % річних з 01.10.2024 по 13.08.2026 у розмірі 4 907, 52 грн та судового збору у розмірі 2 706,46 грн.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2026 справу № 904/5109/26 передано на розгляд судді Перовій О.В.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх обов`язків в частині своєчасної оплати за отримані послуги за спожиту теплову енергію на підставі Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

01.09.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про долучення доказів.

15.09.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, вважає їх безпідставними, необґрунтованими. Відповідач зазначає, що позивачем до позовної заяви додано претензію № 73/13 від 13.04.2026, згідно якої за період з 05.11.2021 по 23.08.2024 замість заявленої заборгованості зазначена сума в розмірі 205 642,55 грн. Однак, 05.02.2026 позивачем на адресу відповідача було виставлено претензію №13134 на заборгованість за цей самий період, за тим самим об`єктом на суму 61 463,21 грн. Також позивачем було здійснено протиправні донарахування за минулі періоди, що суперечать умовам договору. Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів їх фактичного вручення або направлення на адресу відповідача.

15.09.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

17.09.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає про здійснення відповідачу нарахування (розподіл) згідно Методики № 315, згідно якої до 31.12.2021 існувало окремо МЗК та витрати на функціонування внутрішньобудинкової системи, а після змін, з 01.01.2022 з`явилося поняття ЗБП (так зване збірне поняття, яке включає МЗК та витрати на функціонування внутрішньобудинкової системи). Оскільки у КПТМ «Криворіжтепломережа» відсутні підтверджуючі документи на відключення даного нежитлового приміщення від системи централізованого опалення в установленому законодавством порядку, нарахування плати за послугу з постачання теплової енергії здійснюється відповідно до чинного законодавства як за опалюване приміщення. Надавач послуги здійснив перерозподіл комунальної послуги на приміщення відповідача з урахуванням інформації, яка міститься у відділі тепло збуту підприємства, саме як на приміщення з централізованим опаленням.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "РБО УКРАЇНА-ІНВЕСТ" про розгляд справи № 904/5109/26 за правилами загального позовного провадження.

22.09.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

22.09.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив та клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. У своїх запереченнях відповідач звертає увагу суд на те, що позивач не надав жодного документа, який би підтверджував, що нежитлове приміщення № 62 будь-коли вносилось до переліку споживачів теплової мережі, що між позивачем і попередніми власниками приміщення існували договірні відносини щодо централізованого теплопостачання, або що до приміщення коли-небудь здійснювалось приєднання до теплової мережі як до окремого споживача. Відсутність таких документів свідчить саме про те, що приміщення ніколи не було підключено до централізованої системи опалення як самостійний об`єкт споживання.

22.09.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про призначення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2026 відмовлено у клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю "РБО УКРАЇНА-ІНВЕСТ" про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "РБО УКРАЇНА-ІНВЕСТ" про витребування у Комунального підприємства теплових мереж ""КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" доказів від 22.09.2026 задоволено; витребувано у Комунального підприємства теплових мереж ""КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" належним чином засвідчені письмові докази та вихідні дані помісячного розподілу обсягів спожитої теплової енергії у багатоквартирному будинку № 6 по вул. Хамзата Гелаєва у м. Кривому Розі за кожний розрахунковий місяць окремо у період з 05.11.2021 по 23.08.2024; відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "РБО УКРАЇНА-ІНВЕСТ" про розгляд справи № 904/5109/26 за правилами загального позовного провадження.

15.10.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява із доданими до неї документами на виконання вимог ухвали суду від 09.10.2026.

20.10.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли письмові пояснення (заперечення) щодо доказів, поданих позивачем на виконання ухвали суду від 09.10,2026 та клопотання про усунення неповноти її виконання і застосування процесуальних наслідків. Відповідач зазначає, що у витягу 1С приміщення № 62 зазначене як АГВ (укр. апарат газовий водонагрівальний), а в пізнішому розрахунку - як звичайне опалюване; технічні документи не підтверджують беззаперечно статус звичайного опалюваного приміщення; відсутня повна пооб`єктна структура площ і належні першоджерела первинного розподілу; розрахункові обсяги за відсутності показань лічильника не підтверджено повним набором вихідних значень; походження показника 0,000214 та технічна основа формули не розкриті.

22.10.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про долучення доказів.

27.10.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від відповідача надішли письмові пояснення (заперечення) щодо заяви позивача від 22.10.2026 про долучення доказів, клопотання щодо порядку прийняття й дослідження доказів.

Зважаючи на предмет та підстави позову у даній справі, суд доходить висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже статтею 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами другою, третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа», засновником та власником якого є орган місцевого самоврядування в особі Криворізької міської ради, створене з метою отримання прибутку в результаті діяльності з виробництва, транспортування, постачання та реалізації теплової енергії споживачам м.Кривого Рогу для потреби опалення та гарячого водопостачання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «РБО УКРАЇНА-ІНВЕСТ» є співвласником багатоквартирного будинку № 6 по вул. Хамзата Гелаєва (колишня вул. Хабарівська) у м. Кривому Розі.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна з 05.03.2013 на праві власності нежиле приміщення № 62 загальною площею 245,9 м2 по вул.Хамзата Гелаєва у м.Кривому Розі належало ТОВ "РБО УКРАЇНА-ІНВЕСТ".

Будинок 6 по вул. Хамзата Гелаєва є багатоквартирним, подання теплоносія до нього здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) КПТМ «Криворіжтепломережа».

Подання теплоносія до будинків здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача, які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку і відповідача, як власника нежитлового приміщення.

На вищевказаний багатоквартирний будинок № 6 по вул. Хамзата Гелаєва встановлено прилад комерційного обліку СВТУ-11Т RP-1269, яким здійснюється комерційний облік всієї загальної кількості послуги з постачання теплової енергії поданої до будинку.

Подання до багатоквартирного будинку (як цілісного майнового комплексу) теплової енергії фіксувалося актами про подання та про припинення подання теплової енергії, зведеним звітом споживання теплової енергії.

Доказами подання теплоносія до будинку є акти подання та припинення подання теплоносія до нежитлових приміщень відповідача, а також відомості теплоспоживання по приладам обліку споживання теплової енергії.

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа", як виконавцем послуг, 05.10.2021 на своєму офіційному сайті було розміщено Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 договору).

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця https://kpts.dp.ua/ (пункт 2 договору).

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг (пункт 4 договору).

В матеріалах справи відсутні докази, що відповідач протягом 30 днів повідомляв позивача про свою відмову від укладання договору (внесення змін), доказів наявності заперечень або протоколу розбіжностей до договору матеріали справи не містять.

Таким чином, з 05.11.2021 (після набрання чинності дії Індивідуального договору) договірні відносини щодо надання Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» послуг з постачання теплової енергії приміщенням, які знаходяться на балансі Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради відбуваються відповідно до приписів Розділу IV Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а саме шляхом приєднання споживача до публічного договору «Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії» (надалі - Індивідуальний договір), текст якого було опубліковано на офіційному веб-сайті виконавця послуги КПТМ «Криворіжтепломережа» від 05.10.2021.

Для кожного споживача, платіж за послугу з постачання теплової енергії складається з саме його спожитої частки теплової енергії від загальнобудинкового обсягу (що розрахований та розподілений у відповідності Закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методики розподілу №315) помножений на тариф, що затверджується місцевими органами самоврядування.

Відповідно до пункту 11 Типового договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу №315.

Згідно пункту 32 Типового договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, передбачено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу №315.

Відповідно до частини шостої статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Відповідно до статті 24 «Правил надання послуги з постачання теплової енергії» від 21.08.2019 № 830 визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання.

Постачальник (позивач) згідно приписів законодавства має право здійснювати нараховування відповідачу виходячи із загального обсягу спожитої теплової енергії Q опал. буд. на опалення будівлі/будинку у розрахунковому періоді, який (обсяг) визначається за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії (теплолічильника) багатоквартирного будинку та розподіляється, згідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг: на потреби опалення житлових/нежитлових приміщень (Q прим.) (у разі наявності); опалення місць загального користування (МЗК) та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (до 31.12.2021); на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (ЗБП) (з 01.01.2022); втрати від транзитних мереж (з 01.01.2022) (у разі наявності); - донарахування мінімальної частки питомого споживання тощо.

Відповідно до пункту 30 Індивідуального договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022), та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця https://www.kpts.dp.ua.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року) (пункт 30 договору).

Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або офіційному веб-сайті виконавця https://www.kpts.dp.ua.

У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору, новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті (пункт 31 договору).

Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.

Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Згідно з пунктом 33 договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

В пункті 34 договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (пункт 41 договору).

У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу (пункт 45 договору).

Оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (пункт 47 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (пункт 51 договору).

Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункт 52 договору).

Цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (пункт 53 договору).

Припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання зобов`язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними (пункт 55 договору).

Відповідно до додаткової угоди від 01.03.2024 до Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021 сторони погодили пункт 41 розділу «ПРАВА І ОБОВ`ЯЗКИ СТОРІН» Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021 року доповнити підпунктом 12 та викласти його в наступній редакції:

12) При зміні даних споживача (прізвище, ім`я, адреса, статус платника податків, зміна форми власності тощо), у 5-денний термін надавати виконавцю оригінали (для підтвердження даних ) і копії відповідних документів (пункт 1).

Також згідно з умовами додаткової угоди від 05.06.2024 до Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021 сторони погодили абзац 2 пункту 33 розділу «ЦІНА ТА ПОРЯДОК ОПЛАТИ ПОСЛУГИ, ПОРЯДОК ТА УМОВИ ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ДОГОВОРУ ЩОДО ЦІНИ ПОСЛУГИ» Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021 змінити та викласти його в наступній редакції:

«Рахунок надається на паперовому носії. У разі зазначення електронної пошти в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Виконавець надсилає рахунки в електронній формі на офіційну електрону пошту Споживача та/або на електронну пошту вказану Споживачем».

На виконання своєї статутної мети КПТМ «Криворіжтепломережа» здійснювало у спірний період постачання теплової енергії відповідачу, а відповідач отримував теплову енергію, так як нежитлове приміщення вбудоване та не виокремлено від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення вказаних багатоквартирних житлових будинків.

Доказами подачі теплової енергії до будинку є акти подання теплоносія на будинок та акти припинення подання теплоносія, відомості теплоспоживання по приладу обліку, наявні в матеріалах справи.

Згідно приписів Правил надання послуги з постачання теплової енергії одиницею вимірювання обсягу (кількості) спожитої споживачем теплової енергії є гігакалорія (Гкал).

За період з 25.10.2021 по 17.10.2023 тариф за 1 Гкал становить 5 065,99 грн. (з ПДВ) (згідно рішення Криворізької міської ради від 22.10.2021 № 530 п.1.1.2 для потреб категорії «інші споживачі» КПТМ «Криворіжтепломережа»); за період з 18.10.2023 по 25.09.2024 тариф за 1 Гкал - 3 481,81 грн. (з ПДВ) (згідно Рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 18.10.2023 №1272 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії Комунальному підприємству теплових мереж «Криворіжтепломережа», для потреб інших споживачів); за період з 26.09.2024 по 26.02.2025 тариф за 1 Гкал - 4 664, 18 грн. (з ПДВ) (згідно Рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 26.09.2024 №1194 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії Комунальному підприємству теплових мереж «Криворіжтепломережа», для потреб інших споживачів).

Плата за абонентське обслуговування, визначається відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VII від 09.11.2017, Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії затверджених Постановою КМУ № 830 від 21.08.2019, Постанови КМУ від 21.08.2019 № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг» із змінами згідно постанови КМУ від 01.09.2021 № 928.

Відповідно пунктів 36, 37 Постанови КМУ №830 від 21.08.2019 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Позивачем у період з 05.11.2021 по 28.03.2024 нараховано заборгованість за послугу постачання теплової енергії у розмірі 204 428,60 грн, а також заборгованість за абонентське обслуговування за період 05.11.2021 по 22.08.2024 у розмірі 1 213, 95 грн.

КПТМ "Криворіжтепломережа" направило відповідачу на оплату рахунки фактури від 31.08.2024 № 13134 на суму 1 224,46 грн, від 30.09.2024 № 13134 на суму 1 260,65 грн, від 31.10.2024 № 13134 на суму 1 302,13 грн, від 30.11.2024 № 13134 на суму 53 255,25 грн, від 31.12.2024 № 13134 на суму 60 320,87 грн, від 31.01.2025 № 13134 на суму 66 159,19 грн, від 28.02.2025 № 13134 на суму 61 463,21 грн від 31.01.2026 № 13134 на суму 205 642,55 грн.

Листом від 05.02.2026 № б/н/13 позивач вимагав від Товариства з обмеженою відповідальністю "РБО УКРАЇНА-ІНВЕСТ" сплатити заборгованість за період з 05.11.2021 по 23.08.2024 (без врахування коригувань за минулі періоди) у розмірі 61 463,21 грн. Згаданий лист був отриманий та залишений відповідачем без відповіді.

Листом від 13.04.2026 № 73/13 позивач вимагав від Товариства з обмеженою відповідальністю "РБО УКРАЇНА-ІНВЕСТ" сплатити заборгованість за період з 05.11.2021 по 23.08.2024 (без врахування коригувань за минулі періоди) у розмірі 205 642,55 грн. Згаданий лист був отриманий та залишений відповідачем без відповіді.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021 по 28.03.2024 у розмірі 204 428,60 грн, за абонентське обслуговування за період 05.11.2021 по 22.08.2024 у розмірі 1 213, 95 грн, інфляційні втрати за період з жовтня 2024 по липень 2026 у розмірі 14 988,41 грн, 3 % річних з 01.10.2024 по 13.08.2026 у розмірі 4 907, 52 грн.

Предметом доказування у справі є обставини постачання теплової енергії, наявність або відсутність заборгованості з оплати поставленої теплової енергії, правомірність нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, суд доходить висновку про відмову у їх задоволенні з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

У відповідності до приписів статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.

Статтею 14 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що прилад обліку теплової енергії - засіб вимірювальної техніки, що має нормовані метрологічні характеристики і тип якого занесений до реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки, на основі показань якого визначається обсяг спожитої теплової енергії; теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватися суб`єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Тепло транспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (стаття 19 Закону України "Про теплопостачання").

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги комунальні послуги надаються споживачу безперервно, за винятком часу перерв.

Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно (частина друга статті 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги).

Суд з`ясував, що ТОВ "РБО УКРАЇНА-ІНВЕСТ" з 23.08.2024 не є власником нежитлового приміщення № 62 у будинку АДРЕСА_1 . Дане приміщення було відчужено фізичній особі ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 23.08.2024, що підтверджується актом приймання-передачі від 23.08.2024.

Отже, з моменту переходу права власності на приміщення (23.08.2024) відповідач фактично та юридично втратив можливість здійснювати будь-який вплив на стан такого приміщення, користуватися послугами, що надаються за його адресою, а також визначати порядок його утримання та нести відповідні витрати.

Позивач зазначає, що у період з 05.11.2021 по 28.03.2024 були надані послуги ТОВ "РБО УКРАЇНА-ІНВЕСТ", за які не була сплачена заборгованість у розмірі 204 428,60 грн, а також утворилася заборгованість за період з 05.11.2021 по 22.08.2024 за абонентське обслуговування.

Із доданих до заяви реєстрів рахунків-фактур, актів приймання-передачі наданих послуг з постачання теплової енергії та актів приймання-передачі товарної продукції за період з 01.05.2024 по 30.10.2024 убачається, що 14.11.2024 ОСОБА_2 отримала такі документи для ТОВ "РБО УКРАЇНА-ІНВЕСТ"; за період з 27.02.2025 по 27.02.2025 ОСОБА_1 13.03.2025 отримала документи за себе та ТОВ "РБО УКРАЇНА-ІНВЕСТ".

Відповідач заперечує факт отримання послуги з постачання теплової енергії, оскільки у нежитловому приміщенні № 62 відсутні будь-які теплоприймальні прилади (радіатори, конвектори тощо). Через приміщення проходять транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення, які слугують для подачі тепла до інших споживачів будинку, але не здійснюють теплопостачання самого приміщення відповідача.

22.01.2025 позивач направляв лист до ТОВ "РБО УКРАЇНА-ІНВЕСТ" , в якому просив надати документи про відключення приміщення від систем централізованого опалення в установленому законодавством порядку, проєкт на обладнання приміщення альтернативним джерелом опалення.

З листа Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради убачається про відсутність інформації про надання дозволів на відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Хамзата Гелаєва, буд.6, приміщення 62.

Суд звертає увагу на те, що згідно інформації, яка міститься у технічному паспорті ТОВ "РБО УКРАЇНА-ІНВЕСТ" на нежитлове приміщення 62 по вулиці Хабаровська. буд.6 у м.Кривому Розі від 21.06.2010 в графі «Опалення» зазначено «автономне».

З акту обстеження технічного стану приміщення та наявності/відсутності опалювальних приладів від 21.09.2026, здійсненого комісією у складі: власника приміщення 62 по вул.Хамзата Гелаєва, буд.6 у м.Кривому Розі - ОСОБА_1 , незалежного фахівця (інженер-будівельник за спеціальністю "Водопостачання та водовідведення", диплом спеціаліста від 30.06.2013) Логвиненко Д.Е., свідком ОСОБА_3 убачається, що прилади опалення (радіатори, конвектори, ребристі труби, тощо) у приміщення повністю відсутні; ознак самовільного демонтажу приладів опалення, а також відгалужень від загальнобудинкової системи централізованого опалення не виявлено; виводи/пробки заварені (за відомо інформацією: приміщення з моменту будівництва не обладнувалось приладами опалення); транзитні стояки централізованого опалення через приміщення проходять у кількості 0 шт., які до початку ремонту були ізольовані спіненим поліетиленом та не здійснюють тепловіддачу в приміщення; несанкціонованих підключень до мереж теплопостачання не виявлено. До даного акту додані копії фотографій.

Факт самовільного демонтажу має бути належним чином зафіксований актом (за участю представників теплопостачальника, ЖЕКу/ОСББ) безпосередньо в момент виявлення порушення. Якщо такого акта немає, а приміщення вже придбано в такому стані, звинувачення у "самовільності" є лише припущенням.

Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що нежитлове приміщення № 62 будь-коли включалося до переліку споживачів теплової енергії, що між позивачем та попередніми власниками зазначеного приміщення існували договірні відносини щодо надання послуг із централізованого теплопостачання, або що таке приміщення взагалі приєднувалося до теплової мережі як самостійний об`єкт споживання.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували підстави і правомірність зміни облікових даних щодо об`єкта нерухомості, зокрема: історії зміни облікової картки № 13134 із зазначенням дати та особи, яка внесла відповідні зміни, первинного документа, на підставі якого було встановлено наявність або здійснено облік централізованих опалювальних приладів, а також технічного висновку щодо причин зміни категорії об`єкта з «АГВ» на «звичайний опалюваний».

За відсутності зазначених документів неможливо встановити, коли, ким та на підставі яких фактичних і технічних даних було змінено категорію об`єкта, а отже, перевірити обґрунтованість нарахування плати за послуги з централізованого опалення.

Таким чином, відсутність відповідної технічної та договірної документації у сукупності з ненаданням позивачем доказів фактичного приєднання приміщення до системи централізованого опалення не дає підстав вважати, що нежитлове приміщення № 62 було підключене до теплової мережі як окремий споживач, а отже, саме по собі не підтверджує виникнення у власників такого приміщення обов`язку з оплати послуг централізованого теплопостачання.

Суд звертає увагу на те, що 17 жовтня 2019 року набув чинності Закон України від 20 вересня 2019 року № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було внесено зміни до ГПК України, зокрема змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, з огляду на встановлений статтею 79 Господарського процесуального кодексу України стандарт доказування, сукупність доказів, наданих відповідачем, має більшу вірогідність порівняно з доказами позивача, оскільки останній не надав належних та переконливих доказів на спростування доводів відповідача. Відтак, відповідні обставини слід вважати доведеними, а позовні вимоги такими, що не знайшли належного документального підтвердження

Щодо інших доводів позивача і відповідача суд зазначає наступне.

Ураховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №№2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, пункт 29).

Судом були дослідженні всі документи, які подані сторонами у справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Інші доводи та заперечення позивача і відповідача судом до уваги не беруться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними.

Щодо судових витрат.

Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").

Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України Про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

За подання до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 706,46 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі покладається на позивача у розмірі 2 706,46 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РБО УКРАЇНА-ІНВЕСТ" про стягнення заборгованості відмовити у повному обсязі.

Судовий збір покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 30.10.2026

Суддя О.В. Перова