Рішення № 141086441, 30.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2026м. ДніпроСправа № 904/5196/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕСС-ТРАНС", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІЗАРД ЛТД", м. Дніпро

про стягнення боргу в розмірі 135 458, 41 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Представники: справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕСС-ТРАНС" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІЗАРД ЛТД" (далі - Відповідач) про стягнення боргу за Договором - заявкою на перевезення автомобільним транспортом в розмірі 135 458,41 грн., з яких: 134 154, 02 грн. сума основного боргу, 267, 91 грн. інфляційні збитки, 1 036,48 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за Договором - заявкою на перевезення автомобільним транспортом № 01 від 23.04.2026 року.

Ухвалою суду від 02.09.2026 року відкрито провадження у справі №904/5196/26, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету від 02.09.2026 року.

В порушенням вимог ухвали суду від 02.09.2026 року, Відповідач відзив на позовну заву не надав, в зв`язку із чим, керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, справа вирішується за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення ухвалено без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2026 року між Позивачем (Перевізником) та Відповідачем (Замовником) укладене Договір-заявку на перевезення автомобільним транспортом №01 (надалі).

Згідно із умовами Заявки, Позивач зобов`язався виконати на користь Відповідача перевезення вантажу: попкорн в ящиках на палетах, 36 палет, вагою до 20 тон, дата та час завантаження: 25.04.2026, місце завантаження: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 124, місце розвантаження: TST_SPED Alzenau, Industriegebiet Sud B 50, 63755, Alzenau, Deutschland, дата розвантаження: не пізніше 04.05.2026 до 12:00 по місцевому часу, можна раніше, ставка за перевезення: 2 600 євро (грн по курсу НБУ на день розвантаження) після розвантаження 14-21 днів, дані по авто: НОМЕР_1 , НОМЕР_3, дані водія: ОСОБА_1 , оригінали документів надсилати Нова Пошта м. Дніпро відділення №1 отримувач Фірма Візард ЛТД, код ЄДРПОУ 41156891, ОСОБА_2 , тел.: НОМЕР_2 .

Перевезення вантажу міжнародного сполучення за маршрутом визначеним у Заявці: Україна - Німеччина було виконано Позивачем належним чином та у повному обсязі, без будь-яких зауважень або заперечень з боку вантажоодержувача та замовника перевезення, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №000200 від 27.04.2026, яка містить відмітки про відправлення та одержання вантажу 04.05.2026 р.

На виконання умов Заявки Позивач надіслав Відповідачу оригінали документів для здійснення оплати, а сам: рахунок, акт надання послуг, CMR та заявку, що підтверджується листом вих. № 853 від 04.05.2026 р. та Експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» №59001654842821 від 18.05.2026 р.

Відповідач акт надання послуг не підписав, про наявність недоліків у надісланих документах не повідомив, зобов`язання щодо оплати послуг з перевезення вантажу за ставкою 2 600 євро, що становить 134 154,02 грн по курсу НБУ на день розвантаження не виконав, у зв`язку з чим Позивач звернувся до суду.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Як вище встановлено судом, Відповідач акт надання послуг від 04.05.2026 року №853 не підписав.

Водночас сам по собі факт непідписання Замовником акту не є достатньою підставою для висновку про невиконання Перевізником послуг. Вирішальним у цьому випадку є встановлення того, чи доведено їх фактичне виконання послуг та чи існували підстави для виникнення у Замовника обов`язку розпочати їх приймання.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21 зазначено:

«при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі».

У цій же постанові Верховний Суд зазначив:

«передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором».

Як вбачається з матеріалів справи факт надання послуг перевезення підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №000200 від 27.04.2026

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, змінено назву статті 79 господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Здійснивши оцінку наданих у справу доказів з точки зору наведеної норми процесуального закону, суд дійшов висновку, що докази на підтвердження позовних вимог, з достатньою долею вірогідності підтверджують факт надання Позивачем та прийняття Відповідачем послуг перевезення, що є підставою для виникнення у Відповідача обов`язку з їх оплати.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень зазначеної норми матеріального права, Позивач вимагає стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням інфляційних втрат у розмірі 267,91 грн. грн. за період 01.06.2026 року по 31.07.2026 року, а також, суми процентів річних у розмірі 1 036,48 грн. за загальний період прострочення з 26.05.2026 року по 27.08.2026 року (а.с. 4).

Здійснивши перевірку наданих розрахунків, суд дійшов висновку, що визначення розміру відсотків річних та інфляційних втрат здійснено Позивачем арифметично правильно.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, шляхом стягнення з відповідача суми 135 458, 41 грн., в тому числі: 134 154, 02 грн. основного боргу, 267, 91 грн. інфляційних збитків, 1 036,48 грн. 3 % річних.

Крім того, позивачем подано клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу разом з доказами на підтвердження таких витрат у розмірі 7 000,00 грн.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 1 частини 4 статті 129 ГПК України визначено, що у разі задоволення позову, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

В підтвердження розміру витрат, які Позивач має сплатити у зв`язку з розглядом даної справи, суду подано копії наступних доказів:

- ордер на надання правничої допомоги від 27.08.2026 року серія АІ №2293855;

- договір № 25-2/08 про надання правничої допомоги від 25.08.202року;

- рахунок на оплату № 40 від 28.08.2026 року;

- акт надання послуг від 28.08.2026 року;

- платіжна інструкція № 7188 від 28.08.2026;

21.10.2026 Позивач подав заяву про доповнення заяви про розподіл судових витрат, в якій надав детальний опис робіт (наданих послуг) від 28.08.2026 по Договору № 25-2/08.

Оцінюючи зазначені докази в сукупності, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він сплатив у зв`язку з розглядом даної справи.

В силу приписів ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України, сторона може заявити клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в разі неспівмірності відповідних витрат. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зважаючи на відсутність заперечень Відповідача стосовно розміру витрат Позивача на правничу допомогу, суд вважає зазначені витрати обґрунтованими в заявленому розмірі 7 000,00 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Приписами частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору у разі подання до суду процесуальних документів в електронній формі.

Як вбачається з матеріалів справи, під час звернення з даним позовом до суду в електронній формі, Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 328, 00 грн., однак з урахуванням визначеного законом понижуючого коефіцієнту 0,8, розмір судового збору мав складати суму - 2 662,40 грн.

З огляду на викладене, суд роз`яснює Позивачу, що зайво сплачений судовий збір в розмірі 655,60 грн. може бути повернений за клопотанням останнього.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 77-79, 86, 123, 126, 129, 233, 236-241, 247, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІЗАРД ЛТД" (49081 місто Дніпро, вул. Старозаводська, будинок 21Д, код ЄДРПОУ 41156891) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕСС-ТРАНС" (02094, м. Київ, вул. Хоткевича Гната, 5, офіс 4, код ЄДРПОУ 33739797) 134 154,02 грн. основного боргу, 267, 91 грн. інфляційних збитків, 1036,48 грн. 3 % річних, 2 662,40 грн. витрат зі сплати судового збору, 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Ліпинський