Рішення № 141086437, 29.10.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 жовтня 2026 рокуСправа № 903/547/26

Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Мачульської Л.В., розглянувши матеріали по справі

за позовом: Фізичної особи-підприємця Голікова Максима Геннадійовича, м. Харків

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Макарчука Максима Олександровича, с.Маневичі, Камінь-Каширський район, Волинська обл.,

про стягнення 153 012,74 грн,

В засіданні приймали участь:

від позивача: Бартош С.Б.,

від відповідача: н/з

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.06.2026 зареєстровано в Господарського суду Волинської області позовну заяву Фізичної особи-підприємця Голікова Максима Геннадійовича, в якій позивач просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Макарчука Максима Олександровича 153012,74 грн, з них: 149940 грн безпідставно набутих коштів, 3072,74 грн процентів річних та інфляційних.

Ухвалою суду від 15.06.2026 позовну заяву залишено без руху. Встановлено Фізичній особі-підприємцю Голікову Максиму Геннадійовичу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання Господарському суду Волинської області впродовж 10-ти днів з дня одержання цієї ухвали: розрахунку процентів річних та інфляційних втрат; письмових пояснень, у яких обґрунтувати, з якого моменту у відповідача виник обов`язок з повернення безпідставно збережених коштів; зазначити період, за який нараховано проценти річних та інфляційні втрати.

22.06.2026 надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Волинської області, згідно повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2026, справа розподілена судді Бідюк С.В.

Ухвалою суду від 29.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 29.07.2026 о 14:30 год. Встановлено: відповідачу - строк не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, який відповідатиме приписам статті 165 ГПК України. Одночасно копію відзиву з долученими до нього документами надіслати позивачу, докази відправки надати суду; строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив подати суду заперечення на відповідь на відзив з доказами надіслання позивачу; позивачу - строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив з доказами надіслання відповідачу.

Ухвала суду, надіслана на адресу відповідача, повернулася до суду без вручення адресату з відміткою пошти адресат відсутній.

Враховуючи зазначене, строки підготовчого провадження, з метою забезпечення можливості реалізації сторонами своїх процесуальних прав, дотримання засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, принципу змагальності в судочинстві, подання сторонами заяв по суті справи та неможливістю розглянути в підготовчому засіданні питання, визначені ч.2 ст.182 ГПК України, суд протокольною ухвалою від 29.07.2026 відклав підготовче засідання на 19.08.2026 на 10:00 год.

Відповідач ухвалу суду від 29.07.2026 отримав 06.08.2026.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Ухвалою суду від 19.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 24 вересня 2026 року о 11:00 год. Явку учасників справи у судове засідання визнано не обов`язковою.

24.08.2026 від представника позивача надійшло клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17736 грн.

З метою забезпечення можливості реалізації сторонами своїх процесуальних прав, дотримання засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, принципу змагальності в судочинстві, повного та всебічного розгляду справи, надання учасникам справи можливості підготуватися до судових дебатів, суд протокольною ухвалою від 24.09.2026 відклав розгляд справи по суті на 21.10.2026 о 12:30 год.

У судовому засіданні 21.10.2026 було заслухано пояснення представника позивача, судом завершено стадію з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, а також надано можливість учаснику справи на стадії судових дебатів висловити перед судом свої правові позиції щодо спірних правовідносин.

Після стадії судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

На підставі вищевикладеного, судом відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у справі на 29.10.2026 о 10:40 год.

29.10.2026 судом ухвалено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

в с т а н о в и в:

На підставі усних домовленостей ФОП Голіков Максим Геннадійович отримав від ФОП Макарчука Максима Олександровича рахунки-фактури №46 та №48 від 17.03.2026 на оплату товару (сонячних батарей 650Вт BIFACIAL Ні-МО 9 LR8-66HYD-650M cable 200/400mm LONGІ у кількості 36 шт) на суму 140040,00 грн, а також товару (сонячних панелей Longi Solar LR5-72HPH 550W 13.12А у кількості 3 шт) на суму 9900,00 грн, всього на загальну суму 149 940,00 грн.

На підставі отриманих рахунків 17.03.2026 ФОП Голіков М.Г. перерахував на рахунок ФОП Макарчука М.О. грошові кошти у розмірі 149940,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями в національній валюті №26 від 17.03.2026 та №27 від 17.03.2026.

Як зазначає позивач, замовлений та оплачений ним товар відповідач не передав, у зв`язку із чим, 11.05.2026 ФОП Голіков М.Г. звернувся до ФОП Макарчука М.О. з претензією, в якій вимагав повернути йому грошові кошти у сумі 149940,00 грн .

Претензія була залишена відповідачем без задоволення та повернута відправнику без вручення.

Позивач вказує, що надані відповідачем рахунки-фактури №46 та №48 від 17.03.2026 не містять інформації про строки оплати та місце поставки товару, а договір поставки у письмовій формі не укладався. Таким чином, між сторонами не виникло відповідного господарського зобов`язання, а правові підстави для оплати позивачем вказаних рахунків були відсутні. Відтак відповідачем безпідставно утримується спірна сума грошових коштів.

Посилаючись на ст.1212 ЦК України, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача 149940,00 грн безпідставно отриманих грошових коштів, а також 3072,74 грн інфляційних втрат та 3% річних.

Цивільні зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, правочин - правомірна, тобто, не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

За статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч. 1 та ч. 3 ст. 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями частини 1 статті 638 ЦК України, частини 1 статті 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено, що між ФОП Голіковим М.Г. та ФОП Макарчуком М.О. був укладений договір поставки у спрощений спосіб.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Вказана норма надає право покупцю діяти альтернативно на власний розсуд, а саме або вимагати передання оплаченого товару, або повернути кошти. При цьому визначене нормою частини 2 ст.693 Цивільного кодексу України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання. Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким

шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З матеріалів справи слідує, що у рахунках на оплату від 17.03.2026 строк поставки товару не визначений.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (№ 996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно платіжних інструкцій №26 та №27 від 17.03.2026 позивачем було здійснено передоплату за товар, призначення платежу «оплата за сонячні панелі згідно рах. №46 від 17.03.2026 та згідно рах.№48 від 17.03.2026».

У претензії від 11.05.2026, надісланої на адресу ФОП Макарчука М.О., зазначену у ЄДР, позивач вимагав повернути відповідача безпідставно отримані ним грошові кошти у сумі 149940,00 грн протягом 3 календарних днів з дня отримання претензії. Надіслання претензії на адресу ФОП Макарчука М.О. підтверджується накладною Укрпошти, фіскальним чеком та описом вкладення до цінного листа від 12.05.2026.

При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду з аналогічних питань, зокрема ті, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу іншої сторони є достатнім для того, щоб вважати повідомлення такої сторони належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи слідує, що позивачем обрано саме такий варіант поведінки, як повернення суми попередньої оплати товару згідно ст. 693 Цивільного кодексу України.

Як зазначено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 - саме на суд покладено обов`язок здійснити правову кваліфікацію правовідносин сторін, виходячи з установлених під час розгляду справи обставин, та визначити, яка норма права підлягає застосуванню для вирішення спору.

Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 та від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц звернуто увагу, що у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Виходячи з принципу справедливості та добросовісності, відповідач, отримавши від позивача кошти на виконання вимог укладеного у спрощений спосіб договору поставки, мав вжити заходів для виконання свого договірного зобов`язання, оскільки гроші не були позивачем відповідачу подаровані, і відповідач мав певні обов`язки перед платником.

У матеріалах справи відсутні докази передачі позивачу обумовленого товару або повернення коштів на суму 149940,00 грн.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 149940,00 грн коштів є підставними та підлягають до задоволення.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 цього Кодексу.

За прострочення виконання зобов`язання позивачем нараховано 2099,16 грн інфляційних втрат за період квітень 2026 року та 973,58 грн 3% річних за період з 17.03.2026 по 03.06.2026.

Судом встановлено, що оскільки між сторонами було укладено усний договір поставки та не було визначено строку поставки товару, до спірних правовідносин застосовуються положення ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Надіслана відповідачу за його адресою місцезнаходження, зазначену у ЄДР, претензія була повернута відправнику з причин «закінчення встановленого терміну зберігання».

Як вбачається з інформації із сайту AT «Укрпошта», відправлення №0100100033997 (претензія від 11.05.2026) повернута відправнику та вручена останньому 03.06.2026.

Позивач реалізував своє право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати, а у відповідача припинився обов`язок поставити товар та виник обов`язок повернути покупцю попередню оплату відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, ст. 530 ЦК України після звернення позивача з претензією щодо повернення сплачених коштів за непоставлений товар.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємство зв`язку згодом надало повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення за закінченням терміну його зберігання у поштовому відділенні і про його повернення відправнику, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення підприємством зв`язку цього повідомлення.

Суд зазначає, що день повернення листа підприємством зв`язку (03.06.2026) є тим терміном, після настання якого постачальник мав усвідомлювати протиправний характер неповернення грошових коштів.

Отже з дати, в яку вимога про повернення коштів вважається врученою (з 03.06.2026), у відповідача було сім днів для її добровільної реалізації і лише з їх спливом почалося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки позивач заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за період до 03.06.2026, тобто за період, що передує отриманню вимоги про повернення коштів (03.06.2026 плюс 7 днів), то такі нарахування стягненню не підлягають. У позові в частині стягнення 2099,16 грн інфляційних втрат та 973,58 грн річних слід відмовити.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Відповідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідача слід стягнути 3261,17 грн витрат по сплаті судового збору, що пропорційно суми задоволених позовних вимог.

Поряд з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 17736,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у позовній було зазначено про понесення ним витрат на оплату правової допомоги у розмірі 17736,00 грн та вказано, що докази, які підтверджують наявність цих втрат буде надано суду у процесі розгляду справи.

Частинами 1 та 2 статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з цим, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем, на підтвердження розміру судових витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою, подано наступні документи:

- договір про надання професійної правничої допомоги №11/05-26 від 11.05.2026, укладений між ФОП Голіковим М.Г (Замовник) та Адвокатськиим обєднанням «Барген» (Виконавець);

- ордер на надання правничої (правової) допомоги на підставі Договору про надання правничої допомоги від 03.06.2026;

- рахунок на оплату №03/06/26 від 03.06.2026 на суму 17736 грн;

- акт приймання-передачі наданих послуг №03/06-26 від 03.06.2026, підписаний між Замовником ФОП Голіковим М.Г. та Виконавцем АО «Барген»;

- платіжна інструкція № 39 від 03.06.2026 на суму 17736,00 грн, що свідчить про оплату за надані послуги з професійної правничої допомоги.

Згідно п.5.1, 5.2 Договору про надання професійної правничої допомоги №11/05-26 від 11.05.2026, вартість послуг Виконавця розраховується виходячи з погодинної ставки в розмірі гривневого еквіваленту 100 доларів США/год ефективної роботи за курсом НБУ на дату акта приймання-передачі наданих послуг. Правнича допомога вважається наданою Замовнику на дату підписання акта приймання-передачі обома сторонами.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 цього Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом витраченим адвокатом на виконання робіт.

Матеріали справи не містять заяв чи клопотань про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленим у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Суд зазначає, що детальний опис робіт, який відображений в акті приймання-передачі наданих послуг від 03.06.2026 містить перелік послуг, які надані адвокатом для позивач, а саме: підготовка та подання до Господарського суду Волинської області позовної заяви до ФОП Макарчука М.О. про стягнення безпідставно набутих коштів, затрачений час - 4 год, ціна за 1 год роботи 4433,99 грн. Із акту чітко вбачається, яка саме правова правнича допомога була надана у справі № 903/547/26 та що вона прийнята без претензій зауважень і замовник підтверджує отримання усіх послуг у повному обсязі, які вказані у Акті.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

Судом встановлено, що адвокатом підтверджено розмір наданої правової допомоги позивачу на суму 17736,00 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (пункт 7.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22), пункт 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 у справі N 275/150/22 вказав, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Відповідач не надав суду доказів та/або належних обґрунтувань, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність здійсненого позивачем розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи. Відповідач не скористався правом на подання заперечень проти заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, заявлені позивачем у справі відповідають таким критеріям як дійсність, обґрунтованість та розумність, співмірність до ціни позову, а також складності справи.

Суд зауважує, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову.

Суд вважає, що заявлений позивачем розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу на суму 17736,00 грн є таким, що не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару з урахуванням таких критеріїв як: справедливість, добросовісність, реальність та розумність; принципів співмірності та розумності судових витрат із складністю справи, виконаним адвокатом обсягом робіт та витраченим адвокатом часом на надання послуг у цій справі.

Водночас, частиною 4 ст. 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи приписи щодо покладення судових витрат на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 17379,83 грн витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині - залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Макарчука Максима Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Голікова Максима Геннадійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 149940,00 грн коштів (сто сорок дев`ять тисяч дев`ятсот сорок грн 00 коп).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Макарчука Максима Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Голікова Максима Геннадійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 3261,17 грн витрат по сплаті судового збору та 17379,83 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. Відмовити у позові в частині стягнення 2099,16 грн інфляційних втрат та 973,58 грн - 3% річних.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 30.10.2026.

Суддя С. В. Бідюк