Рішення № 141086435, 21.10.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 жовтня 2026 рокуСправа № 903/739/26

Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Франчук Н.Я., розглянувши матеріали по справі

за позовом Державного комунального підприємства Луцьктепло

до відповідача: Приватного підприємства Техноекобуд

про стягнення 53931,60 грн збитків

В засіданні приймали участь:

від позивача: Михальчук В.О.

від відповідача: Довгун Н.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.08.2026 до господарського суду надійшла позовна заява Державного комунального підприємства Луцьктепло, в якій позивач просить стягнути з Приватного підприємства Техноекобуд на користь Державного комунального підприємства Луцьктепло 53931,60 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань згідно укладеного договору 219/25-1 про закупівлю робіт від 10.04.2025, у зв`язку із безпідставним завищенням вартості виконаних робіт, що є порушенням законодавства у сфері будівництва та ціноутворення.

Ухвалою суду від 10.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 03.09.2026 о 12:00 год.

24.08.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказує, що сторони у справі уклали договір будівельного підряду на предмет виконання капітального ремонту покрівлі будівлі та цим договором обумовили, що склад та обсяг робіт визначаються Проєктною кошторисною документацією. ПП «Техноекобуд» виконуючи належним чином роботи, що визначені Договором, та з урахуванням кошторисних норм України «Настанова з визначення вартості будівництва», яке визначено у п.1.1 Договору, повністю та належним виконало свої зобов`язання з капітального ремонту покрівлі котельні за адресою: вул.Банкова, 10-г в м. Луцьку, про що свідчать підписані позивачем акти приймання виконаних будівельних робіт за Договором без зауважень і заперечень. До моменту проведення ревізії у позивача були відсутні будь-які звернення до відповідача із заявами (претензіями) щодо якості та/або обсягу виконаних робіт за договорами або щодо можливих відступів від умов договору.

Крім того, відповідач, як підрядник, виконуючи завдання замовника щодо влаштування покрівлі із використання спірної мембрани заявив перед останнім у Акті № 2 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2025 року про фактичне використання такої мембрани, що становила 824 кв.м., а не той об`єм, що був закладений замовником у технічному завданні (923,44 кв.м).

Таким чином, відповідач вважає, що як висновки ревізії, так і доводи позивача щодо нібито наявності в діях ПП «Техноекобуд» порушень умов договору (незастосування коефіцієнту 0,08 при визначені витрат спірної мембрани, визначеного СОУ) є безпідставними, законодавчо необґрунтовані та здійсненні без будь-якого обстеження та здійснення замірів використаної мембрани.

Звертає увагу суду на те, що акт ревізії не породжує обов`язкових юридичних наслідків для відповідача у цій справі, а обставини, викладені в акті підлягають доведенню на рівні з іншими обставинами, якими обґрунтовані вимоги та заперечення учасників справи. Вказує на відсутність складу (всіх елементів) господарського правопорушення та підстав для стягнення з відповідача збитків (матеріальної шкоди)

у заявленій до стягнення сумі.

Також відповідач повідомив, що очікує понести витрати на отримання професійної правничої допомоги при розгляді цієї справи у розмірі 12 000 гривень відповідно до укладеного договору про надання професійної правничої допомоги від 17.08.2026 року з адвокатом Довгун Н.В., докази чого будуть надані згодом у порядку, встановленому ГПК України.

Просить суд відмовити у задоволені позову ДКП «Луцьктепло» до ПП «Техноекобуд» про стягнення збитків повністю та вирішити питання про стягнення з ДКП «Луцьктепло» на користь ПП «Техноекобуд» судові витрати у справі.

26.08.2026 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в кому він доводить, що відповідач у відзиві помилково стверджує, що підписання позивачем актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) без зауважень у 2025 році позбавляє замовника права надалі висувати вимоги щодо суми завищення вартості робіт. Такий висновок суперечить суті правового регулювання підрядних відносин: підписання замовником актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) засвідчує виключно факт прийняття фізичних обсягів виконаних робіт і позбавляє замовника права посилатися на явні недоліки самих робіт, однак це жодним чином не позбавляє замовника права доводити факт неправомірного завищення вартості та норми списання матеріалів, використаних підрядником, чи недостовірності кошторисних розрахунків; Західним офісом Держаудитслужби (Акт від 02.03.2026 № 131306-24/10) встановлено факт включення Відповідачем до Акту ф. КБ-2в № 2 за липень 2025 року витрат полівінілхлоридної (ПВХ) мембрани понад нормативно встановлені межі; усі грошові кошти, надмірно перераховані підряднику внаслідок безпідставного завищення норми витрат матеріалу у звітності, є збитками (реальними збитками) позивача. Відтак, зобов`язання підрядника щодо належного, правомірного та добросовісного формування вартості робіт не можуть вважатися виконаними належним чином у розумінні ст. 599 Цивільного кодексу України (ЦК України).

Щодо витрат відповідача пов`язаних з розглядом справи в суді в розмірі 12 000 грн, позивач вважає такі витрати необґрунтованими, оскільки останні не підтверджені жодними доказами, розрахунку таких витрат суду не надано, як і не зазначено з яких саме витрат складається цей розрахунок, а тому позивач позбавлений можливості оцінити такі витрати.

У запереченні на відповідь на відзив, яке надійшло до суду 01.09.2026, відповідач вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення та вказує, що позивач, підписуючи акти приймання виконаних будівельних робіт, розумів та заявляв про відсутність порушень сторонами договору в частині визначення фактичних витрат (використання) ПВХ-мембрани. Станом на сьогоднішній день вказує про нібито наявність в діях ПП Техноекобуд порушень в частині витрат ПВХ-мембрани понад нормативно встановлені межі, тим самим діючи всупереч своїй попередній поведінці та порушуючи принципи добросовісності. Позивач, реалізуючи своє право на судовий захист, обрав спосіб захисту як стягнення збитків, заподіяних внаслідок неналежного виконання договору підряду ПП Техноекобуд. Тобто, ДКП Луцьктепло має довести перед судом в чому ж проявилося неналежне виконання умов договору, а суд, в свою чергу, має надати оцінку умовам договору на предмет взаємних зобов`язань сторін, щоб встановити факт наявності чи відсутності порушень таких договірних зобов`язань.

Наголошує, що при перевірці контролюючим органом робіт із капітального ремонту покрівлі будівлі котельні за адресою: вул. Банкова, 10-г в м. Луцьку згідно укладеного між сторонами договору, то було виявлено 1 (одне) порушення. І наявність такого порушення є ніщо іншим, як власним та довільним тлумаченням контролюючого органу порядку виконання робіт щодо влаштування покрівель із використання ПВХ-мембрани БЕЗ належного правового обгрунтування, що свідчить про формальний характер проведеної перевірки.

У судовому засіданні 03.09.2026 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 29.09.2026 на 10:00 год, про що сторони були повідомлені під розписку.

29.09.2026 представник відповідача подав суду клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів понесення витрат на правничу допомогу. Протокольною ухвалою від 29.09.2026 докази понесення відповідачем судових витрат долучені до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, враховуючи надходження вказаного клопотання відповідача перед судовим засіданням, з метою надання можливості позивачу ознайомитися з наданими відповідачем доказами та надати свої заперечення, суд протокольною ухвалою від 29.09.2026 оголосив перерву у судовому засіданні до 21.10.2026 на 10:00 год, про що сторони були повідомлені під розписку.

У судовому засіданні 21.10.2026 представник відповідача просив залишити клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів понесення витрат на правничу допомогу від 29.09.2026 без розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, у зв`язку із поданою заявою представника відповідача, протокольною ухвалою від 21.10.2026 суд залишив клопотання відповідача про приєднання до матеріалів справи доказів понесення витрат на правничу допомогу від 29.09.2026 без розгляду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив таке.

27.02.2025 ДКП «Луцьктепло» було оголошено відкриті торги по закупівлі «Роботи по об`єкту: «Капітальний ремонт покрівлі будівлі котельні за адресою: вул. Банкова, 10-г в м. Луцьку» з очікуваною вартістю робіт - 2 288 426,00 грн (закупівля UA-2025-02-27-005449-a).

За результатами процедури закупівлі, 10 квітня 2025 року між Державним комунальним підприємством «Луцьктепло» (Замовник) та Приватним підприємством «Техноекобуд» (Підрядник) укладено Договір №219/25-1 про закупівлю робіт.

Відповідно до п. 1.1, 1.2 Договору за дорученням Замовника Підрядник зобов`язався виконати роботи по об`єкту: «Капітальний ремонт покрівлі будівлі котельні за адресою: вул. Банкова, 10-г в м. Луцьку» з урахуванням кошторисних норм України з урахуванням кошторисних норм України «Настанова з визначення вартості будівництва» (ДК 021:2015 код 45260000-7 - Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи), відповідно до Проектної документації, з додержанням Державних будівельних норм і правил при проведенні робіт. Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання Підряднику, визначені Проектною документацією.

Відповідно до п.2 Договору початок та закінчення робіт визначається календарним графіком виконання робіт, який є Додатком №2 до Договору. Підрядник може забезпечити достроково завершення виконання робіт і здачу їх Замовнику. Строки виконання робіт можуть змінюватися із внесенням відповідних змін у Договір у разі виникнення обставин, передбачених п. 19 Загальних умов.

Загальна вартість робіт встановлюється згідно договірної ціни, яка є Додатком №1 до Договору, з урахуванням вартості матеріальних ресурсів, інструментів та устаткування, необхідного для виконання робіт, а також витрат па експлуатацію будівельних машин та механізмів та складає: 2 049 000,00 гри, у тому числі ПДВ. Вартість робіт, визначена в п. 3,1. даного Договору, може змінюватись після підписання договору в бік зменшення за взаємною згодою Сторін шляхом укладання додаткової угоди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування». Договірна ціна є динамічною і може змінюватись в сторону зменшення за взаємною згодою Сторін (п.3 Договору).

Згідно п.13, 14 Договору фінансування робіт здійснюється відповідно до плану фінансування робіт по об`єкту будівництва (Додаток №3 до Договору). Проведення розрахунків за виконані роботи 14.1. Розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватись із урахуванням положень Загальних умов після підписання Акту приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф. КБ-3) в термін до 31.12.2025 року. Розрахунки за виконані роботи проводяться з врахуванням порядку, встановленому п.п 98-102 Загальних умов, іншими нормативними актами та Договором.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та дає до 31.12.2025 (п.19.1 договору).

До Договору були підписані додаткові угоди №1 від 10.06.2025, №2 від 23.06.2026.

Технічний нагляд за роботами здійснював інженер з технічного нагляду Скорупський К.А.

За фактом виконання передбачених Договором робіт відповідно до довідок про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3) між сторонами були підписані акти приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 10.06.2025 та №2 від 31.07.2025.

Як зазначає позивач, останнім виконані роботи за Договором оплачено було у повному обсязі.

Західним офісом Держаудитслужби проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ДКП «Луцьктепло» за період з 01.10.2021 по 30.09.2025, про що складено Акт від 02.03.2026 № 131306-24/10).

У ході проведеної ревізії, зокрема, встановлено, що у акті виконаних робіт форми КБ-2в № 2 за липень 2025 року підрядником за кошторисним шифором РЕКН «РС1-2-3» «Улаштування покрівель з полівінілхлорид них мембран» включено роботи на площі 550 м2 при витраті (застосуванні) полівінілхлоридної мембрани в обсязі 642 м2 (перевищення склало 48 м2 на суму 34 017,60 грн).

Також, на влаштування примикань покрівлі площею 150 м2 підрядником включено витрати полівінілхлоридної мембрани в обсязі 182 м2, тоді як нормативна витрата становить 153,9 м2 (перевищення склало 28,1 м2 на суму 19 914,00 грн).

У акті зазначено, що таким чином, на порушення умов ч.1 ст.526, 629 ЦК України, пункту 3.1.3 та Таблиці 5 Групи 4 Улаштування примикань з полівінілхлоридної мембрани СОУ Д.2.4-38754579-001:2017 «Ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи. Улаштування покрівель із полівінілхлоридних мембран», затверджений наказом ТОВ «Рувітекс Україна» від 13.09.2017 №25, пунктів 6.4, 6.16 Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 №281 «Про затвердження кошторисних норм України у будівництві ПП «Техноекобуд» перевищено розхід матеріальних ресурсів (будівельних матеріалів), що призвело до завищення вартості робіт на загальну суму 53932,00 грн чи відповідно завдано матеріальної шкоди (збитків) ДКП «Луцьктепло».

Позивач зазначає, що складання та підписання актів форми КБ-2в із завищеними (понаднормовими) показниками витрат матеріалів свідчить про неналежне виконання Підрядником своїх договірних зобов`язань щодо формування достовірної вартості робіт.

З метою досудового врегулювання спору ДКП «Луцьктепло» направило на адресу відповідача претензію від 26.05.2026 №2031/08 щодо завищених норм витрат ПВХ-мембрани та повернення на рахунок позивача коштів у розмірі 53932 грн.

У відповіді на претензію від 01.06.2026 №2905/26-1 ПП «Техноекобуд» зазначило, що роботи виконувались згідно з проектно-кошторисною документацією, яка передбачала коефіцієнт витрати ПВХ-мембрани 1,15, тоді як ревізією застосовано коефіцієнт 1,08 відповідно до СОУ Д.2.4-38754579-001:2017. Відповідач також вказав, що коефіцієнт 1,08 є «рекомендованим» та розрахованим на ідеальні умови роботи, а покрівля мала виступаючі елементи, що збільшило витрати матеріалу. На підставі цього відповідач вважав претензію необґрунтованою та просив зняти всі фінансові вимоги.

У зв`язку із зазначеним позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача майнової шкоди (збитків) у розмірі 53931,60 грн. внаслідок безпідставного завищення підрядником показників витрат матеріалів.

Крім того, у позовній заяві позивач зазначав, що звернувся до Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (ЛНДІСЕ) із письмовою заявою від 08.07.2026 № 2628/08 про проведення будівельно-технічної експертизи. На вирішення експертам, серед іншого, поставлено питання, що безпосередньо стосуються правовідносин з ПП «Техноекобуд» по об`єкту «Капітальний ремонт покрівлі будівлі котельні за адресою: вул. Банкова, 10г в м. Луцьку», а саме: Чи відповідають обсяги та вартість фактично виконаних робіт з будівництва на вказаному об`єкті обсягам та вартості, визначеним первинною звітною документацією форми КБ-2в з будівництва? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності? (Питання №9); яка вартість фактично виконаних робіт з будівництва на об`єкті «Капітальний ремонт покрівлі будівлі котельні за адресою: вул. Банкова, 10г в м. Луцьку»? (Питання №10).

При цьому вказував, що на момент звернення з даним позовом до суду замовлена судова будівельно-технічна експертиза перебуває в процесі виконання у Волинському відділенні ЛНДІСЕ і зобов`язувався подати суду Висновок експерта негайно після його складання та отримання від експертної установи.

У ході розгляду справи, у судовому засіданні представник позивача повідомив суд, що висновок експертизи ЛНДІСЕ надаватися суду не буде, оскільки за результатами її проведення, порушень ПП «Техноекобуд» при виконанні договору №219/25-1 про закупівлю робіт від 10.04.2025 експертом не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно статі 627 ЦК України та відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Пунктом 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботу. Договір підряду може укладатись на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з передаванням її результату замовникові.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами виконаних робіт по Договору між сторонами були підписані акти приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 10.06.2025 за червень 2025 року та №2 від 31.07.2025 за липень 2025 року.

Акти підписані уповноваженими представниками сторін та містять узгоджені сторонами переліки виконаних робіт.

Суд зазначає, що підписаний сторонами акт є належним та чинним двостороннім правочином, який підтверджує факт належного виконання ПП «Техноекобуд» своїх зобов`язань за договором про закупівлю робіт. Роботи були прийняті позивачем без будь-яких зауважень та застережень. Інженером з технічного нагляду за будівництвом К.А. Скорупським було перевірено об`єми, види та якість виконаних робіт.

Також сторонами було підписано довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3) за червень, липень 2025 року.

Таким чином, виконані відповідачем роботи були прийняті замовником без будь-яких застережень.

Позивач (замовник) прийняв виконані роботи, не заявивши при цьому про допущення підрядником будь-яких порушень умов договору.

За змістом частин 1,2 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статті 189 ГК України, чинного на час укладення Договору, ціна є істотною умовою господарського договору і її зміна у відповідності до частини 3 статті 632 ЦК України, після виконання договору не допускається.

Судом також встановлено, що укладений між сторонам даного спору Договір не визнано недійсними повністю або частково, у зв`язку з чим, в силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність цих правочинів в цілому, в тому числі і в частині такої істотної умови як ціна договору.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки це не буде спростовано, зокрема на підставі судового рішення.

В даному випадку оплата робіт проведена на основі визначеної сторонами вартості робіт з урахуванням вимог діючого законодавства без зауважень.

Щодо спірної кількості використаної під час будівельних робіт мембрани полівінілхлоридної, то її розмір у кількості 923, 44 кв.м. був визначений проєктною документацією ДКП «Луцьктепло» (локальний кошторис на будівельні роботи №02-01-01 на загальнобудівельні роботи Капітальний ремонт покрівлі за адресою: вул. Банкова, 10-г у м. Луцьку) та доведений до відома відповідача згідно п. 1.2 Договору, а саме: пункти 30 (673,44 кв.м.) та 36 (250 кв.м.) кошторисної частини проекту.

Також, у додатку № 4 до Договору № 219/25-1 від 10.04.25 «Інформація про ціни та матеріальні ресурси» сторонами визначено кількість необхідної мембрани полівінілхлорида для виконання робіт 923,44 кв.м. (п. 63).

Водночас, як вбачається із пунктів 6 і 12 Акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт за липець 2025 року, при виконанні підрядних робіт відповідачем було використано 824 кв.м. ПВХ мембрани, що становило на 99,44 кв.м. менше, ніж було запроєктовано згідно Проєктної документації та визначено у додатку № 4 до Договору.

Відповідно до ч. 4,6 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

За змістом ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі їх прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

У даному випадку акти приймання виконаних будівельних робіт за Договором підписані позивачем у 2025 році без зауважень і заперечень. До моменту проведення ревізії підприємства були відсутні будь-які звернення останнього до відповідача із заявами (претензіями) щодо якості та/або обсягу виконаних робіт за договором або щодо можливих відступів від умов договору при виконанні робіт та необхідності усунення недоліків робіт.

Крім того, ДКП Луцьктепло у поясненнях до Акту ревізії вказувало про правомірність понесених витрат ПВХ-мембрани, що було зумовлено фактичною необхідністю. Тобто позивач на дату підписання актів приймання виконаних будівельних робіт та на дату надання пояснень заявляв про відсутність порушень відповідачем договору в частині визначення фактичних витрат (використання) ПВХ-мембрани.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивач, як замовник, підписуючи акти приймання виконаних будівельних робіт, підтвердив належне виконання відповідачем договірних зобов`язань, прийняв результат робіт та погодився з їх обсягом, якістю і вартістю.

Матеріали справи не містять мотивованої відмови замовника від приймання виконаних відповідачем робіт з підстав їх вартості (завищення вартості виконаних робіт), обсягу (невиконання або часткового виконання робіт), якості виконаних робіт погоджений сторонами. Натомість виконі роботи були повністю оплачені замовником.

Будь-яких доказів того, що зазначені акти приймання виконаних будівельних робіт були оскаржені, визнані недійсними, підписані під впливом помилки, обману чи без належних повноважень, матеріали справи не містять.

Відтак, загальна сума коштів, отримана відповідачем від позивача за виконані роботи, не перевищувала погодженої сторонами договірної ціни. Доказів того, що відповідач отримав оплату понад суму, визначену договором, матеріали справи не містять.

При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів порушення підрядником своїх зобов`язань за Договором, окрім обґрунтувань позивача проведеною з у період з 27.01.2026 по 23.02.2026 Західним офісом Держаудитслужби ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності ДКП «Луцьктепло» за період 01.10.2021 по 30.09.2025, за результатами якої складено Акт Західного офісу Держаудитслужби від 02.03.2026 №131306-24/10 з вимогою, який і став підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача матеріальної шкоди збитків.

Отже, заявлені позовні вимоги обґрунтовано виключно даними, які встановлені проведеною Західним офісом Держаудитслужби ревізією ДКП «Луцьктепло» щодо окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємства.

Згідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

У даному випадку на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Слід зазначити, що наявність акту перевірки Держаудитслужби не визнається тією підставою, що звільняє сторону від доказування обставин, на які сторона посилається.

У постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/7984/16 викладено висновок, що акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору.

Крім того, акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки, є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2018 у справі №922/2310/17, від 16.10.2018 у справі №910/23357/17, від 18.10.2018 у справі №917/1064/17, від 18.02.2020 у справі №910/7984/16.

При цьому, обставини, вказані в такому акті перевірки, в господарському судочинстві повинні підтверджуватися належними доказами у відповідності до статей 73, 74, 76-79 ГПК України.

Акт ревізії Управління Держаудитслужби (яке є уповноваженим органом державного фінансового контролю), якщо він (акт) складений і оформлений із дотриманням законодавчо встановлених вимог, може бути належним доказом у розумінні статті 76 ГПК України.

Такий акт ревізії має оцінюватися судом на загальних підставах, визначених статтею 86 ГПК України, разом з іншими доказами у справі.

Отже, акт ревізії може бути носієм інформації, водночас не має заздалегідь встановленої сили і не звільняє сторону від обов`язку доведення обставин, на які вона посилається, оскільки не є допустимим доказом порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань (частина перша статті 74 ГПК України).

Такі висновки підтверджені постановою Об`єднаної палати Касаційного Господарського суду від 19.12.2025 у справі № 915/222/24.

Аудиторський звіт оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказами. За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, у тому числі змінювати, припиняти частково або повністю зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними первинними документами (актами виконаних робіт) (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі №21-237а13).

Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

Таким чином, посилання позивача на результати ревізії Західного офісу Держаудитслужби від 02.03.2026 як на підставу для задоволення позовних вимог є необґрунтованим, оскільки виявлені порушення не впливають на умови укладеного між сторонами правочину та не можуть ніяким чином їх змінювати.

Суд звертає увагу на те, що чинне законодавство України не покладає на виконавця робіт обов`язку повернути відповідну суму завищення після прийняття замовником цих робіт без зауважень та заперечень, у разі виявлення в процесі перевірки контролюючим органом завищення вартості робіт.

Внутрішній аудит як система контролю за діяльністю підконтрольних суб`єктів створюється з метою ефективної оцінки та вдосконалення системи внутрішнього контролю та управління ризиками.

Отже, обставини, які встановлені під час проведення внутрішнього аудиту не можуть впливати на умови договірних відносин між позивачем та відповідачем. Акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору, і не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь - яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися.

Результати перевірки Державної аудиторської служби України можуть бути підставою для вжиття цим органом державного фінансового контролю в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов`язання юридичної особи приватного права відповідача щодо сплати коштів до бюджету, оскільки акт ревізії Державної аудиторської служби України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав, викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили.

Отже, виходячи із предмету даного спору, слід зазначити, що за умови існування між сторонами договірних правовідносин, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Таким чином, аудиторський звіт не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти, оскільки за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Крім того, враховуючи правову природу коштів, які заявляє до стягнення позивач, суд зазначає наступне.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором (ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України).

Як уже зазначалося, згідно 1, 2 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Для застосування такої відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Звертаючись з даним позовом позивач посилається на встановлені ревізією Держаудитслужби обставини щодо завищення вартості робіт (перевищення розходу матеріальних ресурсів) та вважає, що акт складений за результатами ревізії відповідного органу є доказом на підтвердження нанесення відповідачем збитків на суму 53 931,60 грн, які за обставин, викладених у позовній заяві, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача як замовника робіт.

Суд зазначає, що у контексті спірних правовідносин, які склалися між сторонами, та виходячи із законодавчо визначеного змісту терміну "збитки" заявлена до стягнення з відповідача сума не може бути кваліфікована збитками у розумінні статті 22 ЦК України.

Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Відповідно, позивач у контексті спірних правовідносин у встановленому порядку, належним та допустимими доказами повинен був довести факт невиконання (неналежного виконання) умов Договору від 10.04.2025, протиправної поведінки, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між збитками замовника та діями відповідача.

Однак, виходячи з наведених норми законодавства, позивачем не доведено факт порушення зобов`язання відповідачем. Позивач посилається лише на порушення відповідачем норм Настанови з визначення вартості будівництва (Наказ № 281) та положень СОУ Д.2.4-38754579-001:2017, шляхом включення до актів ф. КБ-2в за липень 2025 року понаднормових обсягів витрат ПВХ-мембрани. При цьому позивачем не зазначає, які саме умови (пункти) укладеного Договору були порушені відповідачем при виконанні обумовлених робіт.

Отже, у даному випадку судом не встановлено обставин, які свідчать про існування всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, що є необхідною умовою для притягнення відповідача у справі до цивільної відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Суд відзначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За частинами першою та другою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Законодавчо встановлені вимоги до доказів у господарському судочинстві визначають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 76, 77 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що у позові належить відмовити.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що у позові відмовлено, то судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в позові.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 30.10.2026.

Суддя С. В. Бідюк