Рішення № 141085637, 30.10.2026, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/3790/25

РІШЕННЯ

Іменем України

30 жовтня 2026 рокуБородянський районний судКиївської області в складі: головуючої судді Маслової О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Бородянського районного суду Київської області із зазначеною позовною заявою, в якій просив: стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 4859531 від 02.08.2024 у розмірі 166 400 грн; зазначити в рішенні про нарахування в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат і 3% річних на суму заборгованості до моменту виконання рішення.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 02.08.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» (далі первісний кредитор) та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір № 4859531 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі кредитний договір), за яким первісний кредитор надав відповідачу кредит у розмірі 26 000 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів за ставкою 1,5% за кожен день користування кредитом. Кредитні кошти перераховано на банківську картку відповідача. Відповідач кредит і проценти не сплачував. 31.03.2025 за договором факторингу № 31-1/03/2025 первісний кредитор відступив позивачу право вимоги за кредитним договором. Заборгованість становить 166 400 грн, з яких: 26 000 грн кредит, 94 380 грн проценти, нараховані первісним кредитором за період з 02.08.2024 по 31.03.2025, 46 020 грн проценти, нараховані позивачем за період з 01.04.2025 по 27.07.2025 у межах строку кредитування.

Ухвалою судді Бородянського районного суду Київської області Стасенка Г.В. від 25.02.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано відповідачу за зареєстрованим місцем проживання, проте конверт повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній».

Ухвалою від 05.03.2026 за клопотанням позивача від АТ «Сенс Банк» витребувано інформацію щодо належності відповідачу платіжної картки з маскою НОМЕР_1 та зарахування на цю картку 26 000 грн у серпні 2024 року. Банк надав відповідь листом від 19.03.2026, який надійшов до суду 24.03.2026.

Згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 08.09.2026 № 1826/0/15-26 суддю ОСОБА_2 звільнено з посади судді Бородянського районного суду Київської області у відставку. За результатами повторного автоматизованого розподілу від 28.09.2026 (розпорядження керівника апарату суду № 397) справу передано судді Масловій О.А. Ухвалою від 29.09.2026 справу прийнято до провадження судді Маслової О.А. та вирішено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

23.06.2026 представниця відповідача адвокат Зачепіло З.Я. подала відзив на позовну заяву (паперовий примірник надійшов до суду 29.06.2026). Відповідач проти позову заперечував. У відзиві представниця зазначила, що позивач не довів належними й допустимими доказами видачу кредиту та розмір заборгованості; розрахунок заборгованості не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; ставка за кредитним договором перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, а умова про проценти є несправедливою відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»; нарахування 3% річних та інфляційних втрат суперечить п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Просила клопотання позивача про витребування доказів залишити без задоволення, а в задоволенні позову відмовити. Окремим клопотанням від 23.06.2026 представниця відповідача просила зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу до 3 000 грн.

У заявах від 24.06.2026 і 25.06.2026 представник позивача Лисенко Д.В. просив відзив залишити без розгляду з тих підстав, що його подано з пропуском строку без клопотання про поновлення строку, а також що доводи про несправедливість умов договору є необґрунтованими. Відповідь на відзив і заперечення на відповідь на відзив до суду не надходили.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

02.08.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір. Відповідно до п. 1.2, 1.3 договору сума кредиту складає 26 000 грн, строк кредитування 360 днів. За п. 1.4.1 договору стандартна процентна ставка становить 1,5% за кожен день користування кредитом і застосовується в межах всього строку кредиту; п. 1.4.2 передбачено знижену ставку 0,45% за умови сплати кошт у сумі не менше першого платежу за графіком до 21.08.2024 включно, а в разі невиконання цієї умови користування кредитом здійснюється за стандартною ставкою. Згідно з п. 3.1 договору проценти нараховуються на залишок заборгованості за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту. Відповідно до п. 2.1 договору кредит надається безготівково шляхом перерахування коштів на платіжну картку позичальника (маска НОМЕР_2 ).

Договір укладено в електронній формі. За п. 9.7 договору він вважається укладеним з моменту підписання клієнтом електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором 88645 02.08.2024 о 16:19:11.

Перерахування кредиту підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек» від 09.04.2025 № 20250409-1234, згідно з якою 02.08.2024 о 16:20:26 на платіжну картку з маскою НОМЕР_1 перераховано 26 000 грн (код авторизації 498352), а також випискою АТ «Сенс Банк» з рахунку відповідача за період з 02.08.2024 по 08.08.2024, наданою на виконання ухвали суду від 05.03.2026, з якої вбачається зарахування 02.08.2024 на цю картку 26 000 грн. Банк повідомив, що ОСОБА_1 є його клієнтом, а картку з указаною маскою відкрито на його ім`я.

31.03.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) та ТОВ «Українські фінансові операції» (фактор) укладено договір факторингу № 31-1/03/2025, відповідно до якого клієнт відступив фактору право вимоги до боржників, у тому числі за кредитним договором, що передбачено п. 5.1.3 кредитного договору. Відповідно до реєстру боржників (додаток № 1 до договору факторингу) та акта приймання-передачі реєстру від 31.03.2025 до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4859531, зокрема за кредитом у розмірі 26 000 грн і процентами у розмірі 94 380 грн, нарахованими станом на 31.03.2025.

За розрахунком первісного кредитора проценти за період з 02.08.2024 по 31.03.2025 (242 дні) становлять 94 380 грн: оскільки умови для застосування зниженої ставки не виконано, за весь цей період нараховано проценти за ставкою 1,5% по 390 грн за день. За розрахунком позивача проценти за період з 01.04.2025 по 27.07.2025 (118 днів) за тією самою ставкою становлять 46 020 грн. Доказів сплати відповідачем кредиту, процентів або їх частини матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідач договір, його підписання та отримання кредитних коштів не заперечував.

Стаття 512, 514 ЦК України допускають заміну кредитора шляхом відступлення права вимоги, при цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір факторингу від 31.03.2025 відповідач не оспорював, тож згідно зі ст. 204 ЦК України він є правомірним.

Доводи відповідача суд оцінює так.

Твердження про недоведеність видачі кредиту спростовуються довідкою платіжного провайдера та випискою АТ «Сенс Банк», які ідентифікують картку, її належність відповідачу, дату, час і суму зарахування (26 000 грн, код авторизації 498352). Тому клопотання відповідача залишити без задоволення клопотання позивача про витребування доказів не має значення: його задоволено ухвалою від 05.03.2026, а витребуваний доказ отримано й оцінено судом.

Твердження про відсутність розрахунку заборгованості не відповідає матеріалам справи: у справі є поденні розрахунки первісного кредитора і позивача з розбивкою за кожен день нарахування. Позивач не є банком, а належність і достатність доказів суд оцінює в сукупності (ч. 2, 3 ст. 89 ЦПК України). Правильність розрахунку суд перевірив за умовами договору (п. 1.2, 1.3, 1.4.1, 3.1): 26 000 грн ? 1,5% = 390 грн за день; 390 грн ? 242 дні = 94 380 грн; 390 грн ? 118 днів = 46 020 грн; загальний строк нарахування (242 + 118) становить 360 днів, тобто не перевищує строку кредитування.

Довід про те, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1%, суд відхиляє. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та п. 17 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону максимальний розмір денної процентної ставки для договорів, укладених протягом наступних 120 днів після перших 120 днів дії Закону України від 22.11.2023 № 3498-IX (тобто з 22.04.2024 по 19.08.2024), не може перевищувати 1,5%. Згідно з висновком Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23, межу максимальної денної процентної ставки визначає етап укладення договору на весь строк його дії. Кредитний договір укладено 02.08.2024, тобто в період, коли діяла межа 1,5%. Денна процентна ставка за договором, розрахована за формулою ч. 4 ст. 8 Закону ((140 400 грн / 26 000 грн) / 360 ? 100%), дорівнює 1,5% і не перевищує встановленої межі, а фактична денна ставка нарахування процентів також становить 1,5%.

Доводи відповідача про несправедливість умов договору щодо процентів (п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів») суд відхиляє. Відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23, якщо споживач не пред`явив позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору, суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом. Відповідач зустрічного позову не пред`являв, умови договору щодо процентів недійсними не визнавалися, тому згідно зі ст. 204, 629 ЦК України вони є обов`язковими для сторін.

Посилання відповідача на п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не впливає на розмір заборгованості, що стягується: позивач не заявляв вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), 3% річних та інфляційних втрат за минулий період, а проценти за користування кредитом в межах строку кредитування є платою за користування коштами, а не відповідальністю за прострочення, і зазначеною нормою не охоплюються.

Щодо вимоги про нарахування 3% річних та інфляційних втрат до моменту виконання рішення суд виходить із такого. Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування в разі прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику надано кредит кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України. Воєнний стан в Україні, введений Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, є загальновідомою обставиною (ч. 3 ст. 82 ЦПК України) і не припинений. Тому підстав для нарахування передбачених ст. 625 ЦК України сум у період до виконання рішення немає, і в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Заяви позивача про залишення відзиву без розгляду суд відхиляє. Відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Ухвалу від 25.02.2026, надіслану відповідачу, який не має електронного кабінету, за зареєстрованим місцем проживання, відповідач не отримав: конверт повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній». Отже, ухвала про відкриття провадження відповідачу не вручена, а тому строк на подання відзиву, який обчислюється з дня її вручення, не розпочався. Позивач на дату вручення цієї ухвали відповідачу не посилається. Крім того, після прийняття справи до свого провадження ухвалою від 29.09.2026 суд повторно роз`яснив учасникам право подати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали. За таких обставин підстав вважати, що відзив подано з пропуском процесуального строку (ст. 126 ЦПК України), немає.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позов у частині стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 166 400 грн є обґрунтованим і підлягає задоволенню, а в частині нарахування 3% річних та інфляційних втрат до моменту виконання рішення не підлягає задоволенню.

Позивач просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. На підтвердження цих витрат надано договір про надання юридичних послуг від 01.08.2024 № 01/08/2024-А, укладений позивачем з адвокатом Дідухом Є.О., заявку на виконання доручення, детальний опис робіт, акт приймання-передачі виконаних робіт від 15.10.2025 і рахунок на оплату на 10 000 грн, які за актом підлягають оплаті протягом тридцяти днів з моменту набрання рішенням законної сили. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу визначається на підставі договору та доказів щодо обсягу послуг і їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Представниця відповідача просила зменшити ці витрати до 3 000 грн, посилаючись на типовість і нескладність справи. Суд враховує, що справа належить до типових кредитних спорів, не потребувала вивчення значного обсягу доказів і розглянута без виклику сторін; ціна позову становить 166 400 грн; у справі не проводилося судових засідань, а відповідь на відзив позивач не подавав, тому послуги, вартість яких включено до акта за п. 9 і 10 (представництво, у тому числі участь у судових засіданнях, та складання відповіді на відзив), у повному обсязі не надавалися. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України суд враховує обґрунтованість і пропорційність розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову. З урахуванням наведеного, а також обсягу фактично наданих послуг, суд вважає співмірним і обґрунтованим розмір витрат на правничу допомогу 5 000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (платіжна інструкція від 26.11.2025 № 12289). Ціну позову (166 400 грн) задоволено повністю, а вимога про нарахування 3% річних та інфляційних втрат самостійної ціни не має, тому судовий збір підлягає стягненню у повному розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором № 4859531 від 02.08.2024 у розмірі 166 400 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», ЄДРПОУ 40966896, адреса: 03045, місто Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Головуюча суддяОльга МАСЛОВА