Рішення № 141084664, 30.10.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/5635/26

Провадження № 2/345/3730/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

30.10.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Якиміва Р.В.

за участю секретаря судового засідання Гладенької Л.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Позов мотивує тим, що 14.03.2026 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем було укладено: кредитний договір №45964198 за умовами якого відповідачу видано кредит в розмірі 4000 грн. з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами строком на 360 днів; 09.03.2026 - кредитний договір №6668718 за умовами якого відповідачу видано кредит в розмірі 4000 грн. з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами строком на 360 днів.

Всупереч умовам кредитних договорів, незважаючи на повідомлення, відповідач припинив здійснення платежів для погашення кредитної заборгованості в результаті чого заборгованість склала: за кредитним договором №45964198 від 14.03.2026 основного боргу становить 15600,00 грн., з яких 4000,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, сума заборгованості за процентами становить 3600,00 грн., сума заборгованості за пенею/неустойкою становить 8000,00 грн.; за кредитним договором №6668718 від 09.03.2026 основного боргу становить 16148,00 грн., з яких 4000,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, сума заборгованості за процентами становить 3458,00 грн., заборгованість за комісією 690,00 грн., сума заборгованості за пенею/неустойкою становить 8000,00 грн..

Відповідач добровільно борг не погашає, тому позивач змушений звернутися до суду та просить стягнути з відповідача наявну заборгованість за кредитними договорами №45964198 від 14.03.2026 року, №6668718 від 09.03.2026, а також судові витрати.

Ухвалою судді від 05.10.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак у заяві просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти розгляду справи за відсутності представника товариства та винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився повторно з невідомих для суду причин, відзиву на позов не подавав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся у передбаченому законом порядку, про що свідчать повідомлення про повернення рекомендованих листів з врученням за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, виходячи з поданих заяв, судом розглядається справа за наявними доказами у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного висновку.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно достатті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першоюстатті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом (частини 5, 7статті 81 ЦПК України).

Як встановлено в судовому засіданні, 14.03.2026 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем було укладено: кредитний договір №45964198 за умовами якого відповідачу видано кредит в розмірі 4000 грн. з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами строком на 360 днів; 09.03.2026 - кредитний договір №6668718 за умовами якого відповідачу видано кредит в розмірі 4000 грн. з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами строком на 360 днів.

Згідно розрахунку заборгованості заборгованість склала: за кредитним договором №45964198 від 14.03.2026 основного боргу становить 15600,00 грн., з яких 4000,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, сума заборгованості за процентами становить 3600,00 грн., сума заборгованості за пенею/неустойкою становить 8000,00 грн.; за кредитним договором №6668718 від 09.03.2026 основного боргу становить 16148,00 грн., з яких 4000,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, сума заборгованості за процентами становить 3458,00 грн., заборгованість за комісією 690,00 грн., сума заборгованості за пенею/неустойкою становить 8000,00 грн..

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У той самий час, згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов`язання і одночасно способом цивільно-правової відповідальності.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитних договорів, непогашення в повному обсязі відповідачем заборгованості за цими договорами, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Разом з тим відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за вказаними кредитними договорами.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказів погашення заборгованості за кредитними договорами відповідач суду не надав.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №45964198 від 14.03.2026 в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000 грн. та процентами за користування кредитом в розмірі 3600 грн. та за кредитним договором №6668718 від 09.03.2026 в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000 грн., відсотками за користування кредитом в розмірі 3458 грн. та комісією в розмірі 690 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені за кредитним договором №45964198 від 14.03.2026 у сумі 8000 грн., за кредитним договором №6668718 від 09.03.2026 у сумі 8000 грн., суд дійшов до наступного висновку.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Цим же законом Розділ ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено п. 61 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 10561 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Тобто, законодавець передбачив, що під час дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023 пункт 61 Розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» виключено та внесено зміни до пункту 6 Розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 6 Розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Зміни до п. 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України ні законом № 3498-IX, ні будь-яким іншим законом не вносились.

Відповідно до ч. 3 ст. 1054 ЦК України Закон України «Про споживче кредитування» встановлює особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту.

Із системного аналізу приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вбачається, що положення п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

У той же час, загальна норма, яка регулює правовідносини щодо нарахування пені за кредитними договорами під час воєнного стану в державі залишається чинною та не містить виключень щодо договорів про споживчий кредит.

З огляду на вищезазначене, заявлена до стягнення заборгованість за пенею, нарахованої позивачем у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов`язань за кредитним договором №45964198 від 14.03.2026 у сумі 8000 грн. та за кредитним договором №6668718 від 09.03.2026 у сумі 8000 грн. підлягають списанню. Враховуючи вищезазначене, суд вбачає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по пені/неустойці.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути також суму сплаченого судового збору.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що 03.08.2026 позивач уклав з адвокатом договір про надання правової допомоги №03-08/26 та згідно акту підтвердження наданих послуг, вартість послуг в загальній сумі складає 6500,00 грн..

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, складності справи, що справа розглядалася за правила спрощеного позовного провадження, враховуючи розмір позовних вимог, застосувавши критерії розумності та співмірності, приходить до висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 гривень.

За таких обставин суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 4000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги та 2662,40 грн. судового збору.

На підставі ст.ст. 512-514,517,1049, 1050 ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ЄДРПОУ 39861924) заборгованість:

- за кредитним договором №45964198 від 14.03.2026 в розмірі 7600,00 грн.;

- за кредитним договором №6668718 від 09.03.2026 в розмірі 8148,00 грн.,

що складає загальну суму - 15748,00 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» судові витрати в розмірі 2662,40 грн. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн..

В решті позовних вимог відмовити.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя