Рішення № 141083948, 30.10.2026, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/303/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л. ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою і просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №2290162 від 19.04.2020 в сумі 19 680 грн. 00 коп., з них: 6000 грн. 00 коп. заборгованості за тілом кредиту та 13 680 грн. 00 коп. заборгованості за процентами, а також судовий збір в сумі 2662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн. 00 коп., мотивуючи тим, що 19.04.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №2290162, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у сумі 6000 грн. 00 коп. на умовах визначених кредитним договором, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме: надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач належним чином не виконав умов кредитного договору.

26.02.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» було укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021. Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги та у відповідності до ст. 512 ЦК України ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» набуло статусу нового кредитора і отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Авентус Україна» включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2290162 від 19.04.2020.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесло товариство, становить: 2662 грн. 40 коп. - сплата судового збору та 8000 грн. 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.

Розгляд справи проводиться відповідно до положень ст.279 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він просить справу слухати у його відсутність. В задоволенні позовних вимог просить відмовити, застосувавши наслідки спливу позовної давності. Також відмовити у відшкодуванні судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що з 15.09.2025 по теперішній час він перебуває на військовій службі у лавах Збройних Сил України. Наразі він безпосередньо бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України у зоні ведення бойових дій. Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду не нараховуються штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань, а також проценти за користування кредитом. Таким чином, будь-які нарахування відсотків та штрафів є незаконними та не підлягають стягненню.

Щодо спливу позовної давності з урахуванням COVID-19 та воєнного стану зазначив, що кредитний договір було укладено у 2020 році. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. З урахуванням п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину (запровадженого з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19 з 11.03.2020 по 01.07.2023) строки позовної давності продовжувалися. Проте, після завершення карантину та за весь період з 2020 року позивач мав об`єктивну можливість звернутися до суду в межах передбаченого законом строку, чого зроблено не було. Позов подано значно пізніше трирічного строку чистого часу (без урахування форс-мажорних зупинок), що свідчить про безумовний сплив позовної давності.

Представником позивача надано відповідь на відзив, в якій він просить справу слухати у його відсутність, а позовні вимоги задовольнити, мотивуючи тим, що позивач вважає аргументи у відзиві на позовну заяву відповідача безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов`язання за кредитним договором.

Щодо нарахування відсотків зазначив, що враховуючи, що відповідач, підписавши договір про споживчий кредит, погодився з його умовами, немає підстав вважати, що умови такого договору про порядок застосування процентних ставок, визначення строку кредитування, його пролонгації не були відомі відповідачу. Нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось кредитором на підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України та у порядку, визначеному умовами договору.

Наведений позивачем розрахунок заборгованості за процентами відповідає умовам погодженим між сторонами умовам договору, наявні у справі матеріали не містять доказів, які б спростовували такий розрахунок. Таким чином, проценти були прямо погоджені сторонами у письмовій (електронній) формі, їх розмір та порядок нарахування відповідають умовам договору та вимогам ст. 1048, 1054, 1056-1, 625 ЦК України. Відповідач був належним чином поінформований про всі істотні умови кредитування, добровільно уклав договір та отримав грошові кошти, однак взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав.

Щодо статусу військовослужбовця вказав, що Міністерство оборони України надало нове роз`яснення із зміненою позицією щодо періодів надання пільги згідно пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та документів на підставі яких вона надається, а саме: відповідна пільга має надаватися на підставі наступного переліку документів для військовослужбовців, які перебувають на інших видах служби у тому числі, які проходять військову службу за контрактом (крім військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період): посвідчення офіцера і генерала або військовий квиток особи рядового, сержантського і старшинського складу (для засвідчення особи); довідка за формою 5 згідно з додатком 21 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 № 40 (зі змінами); витяг із наказу (завірена копія наказу) по особовому складу про призначення на посаду (для підтвердження виду військової служби, на якій перебуває військовослужбовець. У разі зазначення виду військової служби в довідці за формою 5 надання витягу із наказу (завіреної копії наказу) по особовому складу не обов`язкове). Відповідачем до матеріалів справи подано лише військовий квиток і довідка форми 6. Належних та допустимих доказів, які б підтверджували безпосередню участь відповідача у заходах, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до матеріалів справи не подано. Отже, відповідачем не доведено наявності правових підстав для застосування пільги щодо ненарахування процентів за спірним кредитним договором, а відтак відсутні підстави для звільнення його від обов`язку сплати процентів.

Щодо строків звернення до суду з позовом зазначив, що 02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлений карантин.

Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 до 30 червня 2023 року.

Крім того, п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Лише 04.09.2025 Законом України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» було відновлено перебіг строків. З урахуванням вищевказаного, позивачем не пропущено строк для звернення з вказаним позовом до суду.

Врахувавши доводи сторін, наведені в їх письмових заявах по суті справи, та дослідивши письмові докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В абзаці 2 ч.2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом та не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У статті 3 Закону «Про електронну комерцію» законодавець закріпив, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

В ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» законодавець, в свою чергу, закріпив, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до п.п.15,16 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані - будь-яка інформація в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору, що встановлено п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію».

Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що електронний підпис - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 07.10.2020 по справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 3 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу також врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу ч. 2 ст. 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Вказаного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 19.04.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , тобто відповідачем, було укладено договір №2290162 про надання споживчого кредиту (а. с. 9-11). Відповідно до умов вказаного договору (ч. 1 «Предмет договору» та ч.2 «Порядок та умови надання кредиту») сума кредиту (загальний розмір) складає 6000 грн.; строк кредиту - 30 днів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору. Тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконаня споживачем умов договору та становить: знижена процентна ставка 1,33% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4 цього договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку. Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день від суми кредиту та застосовується: у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4 цього договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в п. 1.5.1 договору для застосування зниженої процентної ставки, та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п. 4.1-4.6 цього договору, та у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України.

Згідно ч. 2 договору «Порядок та умови надання кредиту» кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

В ч. 10 договору визначено реквізити та підписи сторін.

Вказаний договір підписано сторонами електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, зокрема відповідачем (позичальником) ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором M177548 19.04.2020 о 09:54:01.

Цього ж дня, 19.04.2020 ОСОБА_1 було підписано електронним підписом і паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма)), в якому міститься інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови (а. с. 12+(зворот)-14). Умови кредитування аналогічні умовам, погодженим сторонами у вищевказаному договорі №2290162 про надання споживчого кредиту.

Копія довідки про ідентифікацію ТОВ «Авентус Україна» свідчить, що ОСОБА_1 , з яким було укладено договір про надання споживчого кредиту №2290162 від 19.04.2020, ідентифікований товариством.

Договір зі сторони товариства було підписано аналогом власноручного підпису уповноваженої особи товарситва та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами копіювання за зразком, попередньо узгодженим сторонами в укладеному між сторонами договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів, та накладено на договір кваліфіковану електронну печатку товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу.

Договір зі сторони клієнта було підписано електронним підписом, створеним шляхом використання клієнтом одноразового ідентифікатора, який сформовано автоматично на Веб-сайті товариства та направлено клієнту на його номер мобільного телефону, який повідомлений клієнтом в ІКС товариства та вказаний в договорі (одноразовий ідентифікатор: М177548, час дправки ідентифікатора клієнту 19.04.2020 о 09:54:01, номер телефону, на яку було відправлено ідентифікатор: +380681759889) (а. с. 14+(зворот)).

З листа ТОВ «Фінансова компанія «Вей Фор Пей»» №6516-ВП від 16.12.2025 вбачається, що між ТОВ «Фінансова компанія «Вей Фор Пей»» та ТОВ «Авентус Україна» укладено угоду про переказ коштів №ВП-200417-1 від 20.04.2017. Відповідно до вказаного договору за дорученням ТОВ «Авентус Україна» було здійснено наступні успішні перекази коштів на картки клієнтів, зокрема 19.04.2020 на суму 6000 грн., маска картки НОМЕР_2 , код авторизації 388295, номер транзакції 6952122 (а. с. 15).

26.02.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021 (а. с.23-26), відповідно до умов якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (Портфель Заборгованості) (п. 1.1).

Внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до Портфеля Заборгованості та відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває права грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами (п. 1.2).

Згідно п. 6.1. договору кредитор передає (відступає) новому кредиторові права вимоги до боржників, які виникли у кредитора внаслідок укладення з боржниками кредитних договорів та надання кредитором боржникам кредитних коштів, та які входять до портфелю заборгованості. Загальний розмір портфеля заборгованості боржників, права вимоги до яких відсутпаються, складає 62 831 548 грн. 12 коп. станом на дату підписання сторонами цього договору.

Відповідно до п. 7.1. договору за придбання (відступлення) прав вимоги, новий кредитор сплачує кредиторові плату в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 1 633 761 грн. 43 коп.. При цьому, оплата прав вимоги, які підлягають відступленю згідно цього договору, до кожного окремого боржника, визначається згідно з Додатком №1 до даного договору.

Копія акту приймання-передачі Реєстру боржників від 26.02.2021 до договору відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021 від 26.02.2021 свідчить, що кредитор - ТОВ «Авентус Україна» передав, а новий кредитор - ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» прийняв реєстр боржників кредитора від 26.02.2021, складений за формою згідно із Додатком №1 до договору. Кількість боржників: 4230; загальна сума заборгованості 62 831 548 грн. 12 коп.(а. с. 27+(зворот)).

З копії витягу з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021 від 26.02.2021 вбачається, що у реєстрі боржників під №584 значиться ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №2290162 від 19.04.2020. Загальна сума заборгованості становить 19 680 грн. 00 коп. (а. с. 27).

Копія платіжної інструкції №25759 від 26.02.2021 підтверджує факт перерахування ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» на рахунок ТОВ «Авентус Україна» 1 633 761 грн. 43 коп.. Призначення платежу: оплата за відступлення права вимоги згідно договору відступлення права вимоги №ККАУ-26022021 від 26.02.2021 (а. с. 28).

Картка обліку договору (розрахунок заборгованості) по кредитному договору №2290162 від 19.04.2020 свідчать, що заборгованість по вказаному кредитному договору виведено в сумі 19 680 грн. 00 коп. з них: 6000 грн. 00 коп. заборгованості за тілом кредиту та 13 680 грн. 00 коп. заборгованості за відсотками. Суд відмічає, що згідно розрахунку борг відповідачем не погашався (а. с. 16-22).

Вирішуючи питання застосування строків позовної давності, суд враховує наступне.

Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство можевизначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено ст.ст. 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року вказаним Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Законом України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025, було виключено пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, відтак перебіг строків було відновлено.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і тривав до 04.09.2025.

За таких обставин, враховуючи, що термін повернення коштів закінчився 19.05.2020, з огляду на трирічний строк позовної давності, та зважаючи на встановлення карантину з 12.03.2020, який тривав до 30.06.2023, та введення на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, який було неодноразово продовжено та який діє й на час розгляду справи, та зупинення перебігу позовної давності до 04.09.2025, що визначено Цивільним кодексом України, строки позовної давності позивачем не порушені.

Поряд з цим, суд враховує, що ухвалою судді Овруцького районного суду Житомирської області від 19.02.2026 у справі №286/303/26 було задоволено клопотання представника позивача та витребувано у АТ «Райффайзен Банк» (01011, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 4-А), інформацію:

- чи була успішною транзакція, здійснена 19.04.2020 в сумі 6000 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 , власником якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_3 ), та чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 .

Листом за №81-15-9/3753 від 04.03.2026 АТ «Райффайзен Банк» повідомило, що банківської картки № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 не знайдено.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки;

електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом;

держатель платіжного інструменту - фізична особа, яка на законних підставах використовує платіжний інструмент для ініціювання платіжної операції з відповідного рахунку для виконання платіжних операцій або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного платіжного інструменту.

Однак, згідно з інформацією з АТ «Райффайзен Банк» на ім`я відповідача банківської картки № НОМЕР_1 , яка зазначена у кредитному договорі як платіжний засіб відповідача, не знайдено.

Позовна заява та долучені до неї докази не містять будь-якої інформації про наявність інших платіжних засобів, на які б перераховувалися кошти відповідачу.

За таких обставин, лист ТОВ «Фінансова компанія «Вей Фор Пей»» №6516-ВП від 16.12.2025, з якого вбачається, що за дорученням ТОВ «Авентус Україна» було здійснено успішний переказ коштів на картки клієнтів, зокрема 19.04.2020 на суму 6000 грн., маска картки НОМЕР_2 (без зазначення особи отримувача), за недоведеності належності цієї платіжної карти відповідачу, не є належним, достовірним та достатнім доказом на підтвердження факту надання кредиту саме відповідачу.

Враховуючи, що позивачем суду не надано будь-яких доказів, які б підтверджували зарахування кредитодавцем ТОВ «Авентус Україна» кредитних коштів на рахунок саме відповідача, відповідно ним не доведено факту укладення спірного кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем, а відтак не доведено і статусу нового кредитора та отримання права грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за кредитним договором №2290162 від 19.04.2020.

Таким чином, аналізуючи та оцінюючи правовідносини, що склалися між сторонами, норми права, що їх регулюють, всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових правових підстав для задоволення позову.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп. в дохід держави, (із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі).

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ТОВ «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236), що знаходиться за адресою: вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус в м. Львів, до ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

На рішення суду до Житомирського апеляційного суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А. Л. Гришковець