Ухвала суду № 141082143, 30.10.2026, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/483/25

Провадження 1-кс/216/1298/26

УХВАЛА

іменем України

30 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Слідчий суддя Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

заявника ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 про відмову у визнанні потерпілим за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041230002011 від 20.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,-

встановив:

28 жовтня 2026 року до слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 про відмову у визнанні потерпілим за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041230002011 від 20.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України. Скарга мотивована тим, що в провадженні СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження №12024041230002011 від 20.09.2024 за ч. 2 ст. 190 КК України. Вказане провадження було внесено до ЄРДР за його особистою заявою про вчинення злочину на виконання ухвали слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 06.09.2024 (справа № 216/5998/24). 21 жовтня 2026 року ним було подано клопотання про залучення його до вказаного кримінального провадження як потерпілого, вручення пам`ятки про права та проведення мого допиту. 26 жовтня 2026 року він отримав постанову слідчого ОСОБА_4 від 23.10.2026 про відмову у задоволенні клопотання про визнання потерпілим. Вважає вказану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав: відповідно до ч. 2 ст. 55 КПК України, права та обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Кримінальне провадження №12024041230002011 було відкрито за особистою заявою ОСОБА_3 на виконання судового рішення від 06.09.2024. Відтак, він набув статусу потерпілого в силу прямої вимоги закону з моменту її подання. Слідчий не наділений повноваженнями позбавляти заявника цього статусу за наявності заяви про заподіяну шкоду. Слідчий у постанові безпідставно й маніпулятивно стверджує, що шкода внаслідок незаконної зміни керівництва та рейдерського захоплення органів управління ОСББ містить суто корпоративний характер, а об`єктом посягання є виключно права юридичної особи. Вказане твердження повністю спростовується офіційними актами державних органів та чинними судовими рішеннями: Наказом Міністерства юстиції України №2281/5 від 31.07.2024, винесеним за його особистою скаргою від 20.06.2024, Міністр юстиції анулював незаконну реєстраційну дію приватного нотаріуса ОСОБА_5 щодо зміни керівника ОСББ «АЛМАЗНА 43». Висновок Центральної Колегії Мін`юсту від 15.07.2024 чітко встановив, що протиправні дії третіх осіб порушили мої законні права як законно обраного Голови правління. Крім того, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2025, яке залишено без змін Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2025 у справі №904/934/25, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено повністю. Судовими актами встановлено факт грубого порушення його особистих прав як співвласника будинку та Голови правління на управління об`єднанням. Більше того, господарським судом встановлено, що опоненти використовували сфальсифіковані паперові документи (описи вкладення пошти з ознаками штучного цифрового редагування). Таким чином, факт завдання йому особистої моральної, репутаційної та майнової шкоди як фізичній особі офіційно підтверджений і Міністерством юстиції, і системою господарських судів України. Захист його прав як керівника та співвласника є прямим, а не опосередкованим. Слідчий фактично вдався до передчасних висновків, проігнорувавши чинні судові акти та Наказ Мін`юсту, і відмовила у проведенні допиту ОСОБА_3 як особи, яка безпосередньо постраждала від шахрайських дій. За таких обставин, заявник просить суд: скасувати постанову слідчого СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 23 жовтня 2026 року про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про визнання потерпілим у кримінальному провадженні №12024041230002011 та зобов`язати слідчого у кримінальному провадженні №12024041230002011 визнати ОСОБА_3 потерпілим та невідкладно вручити Пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого.

У судовому засіданні заявник вимоги своєї скарги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Особа, чиї дії (бездіяльність) оскаржуються, слідча ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечувала в задоволенні скарги, посилаючись на свої письмові заперечення, які мотивовані тим, що сам факт внесення відомостей до ЄРДР за заявою особи (у тому числі на виконання ухвали слідчого судді) не має наслідком автоматичне виникнення процесуального статусу потерпілого, якщо матеріалами провадження не підтверджено факт заподіяння цій особі безпосередньої шкоди інкримінованим діянням. Як вбачається з матеріалів провадження та наданого заявником Наказу Міністерства юстиції України №2281/5 від 31.07.2024, предметом досудового розслідування є обставини реєстрації змін до відомостей про юридичну особу ОСББ «АЛМАЗНА 43» (код ЄДРПОУ 44393943) щодо керівника органу управління. Крім того, з наданого Наказу вбачається, що скаргу ОСОБА_3 задоволено, оскаржувану реєстраційну дію приватного нотаріуса ОСОБА_6 від 13.06.2024 №1002271070001020427 анульовано. Таким чином, порушені в системі державних реєстрів відомості щодо управління ОСББ «АЛМАЗНА 43» були відновлені в порядку спеціального адміністративного оскарження, передбаченого Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Тобто, об`єктом можливого протиправного посягання у даному випадку виступають права та майнові інтереси юридичної особи ОСББ «АЛМАЗНА 43», а не особисті права фізичної особи ОСОБА_3 . Згідно зі ст. 80, 96 Цивільного кодексу України та ст. 385 ЦК України, ОСББ є самостійним суб`єктом права (юридичною особою), відокремленим від його засновників, членів правління чи співвласників багатоквартирного будинку. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями та є носієм окремих цивільних і майнових прав. Співвласник квартири чи голова правління юридичної особи не ототожнюється з самою юридичною особою. Позиція ОСОБА_3 про те, що внесення змін до ЄДР щодо керівника ОСББ спричинило йому «майнову та моральну шкоду» як співвласнику чи Голові правління, є опосередкованою та носить характер корпоративно-управлінського спору у сфері діяльності юридичної особи. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження №12024041230002011, досудове розслідування здійснюється за фактом ймовірних протиправних дій, пов`язаних із здійсненням реєстраційних дій стосовно Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ). ОСББ за своєю правовою природою є юридичною особою. Реалізація функцій управління або перебування на посаді голови правління об`єднання належить до сфери організаційно-розпорядчих повноважень у межах юридичної особи та не становить особистого майна чи особистого майнового права фізичної особи ОСОБА_3 . На даному етапі досудового розслідування належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження факту заподіяння безпосередньої майнової, моральної чи фізичної шкоди саме ОСОБА_3 як фізичній особі надано не було та в матеріалах провадження не міститься. Таким чином, належних процесуальних підстав для визнання його потерпілим у вказаному провадженні на цей час не має.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали скарги, додані слідчим заперечення, слідчий суддя прийшов до таких висновків.

Встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.09.2024, слідчим відділом Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024041230002011 від 20.09.2024 за ч. 2 ст. 190 КК України.

Під час досудового розслідування, 21.10.2026 ОСОБА_3 звернувся до слідчої СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 з клопотанням про залучення його у якості потерпілого, вручення йому пам`ятки про права та обов`язки потерпілого та проведення допиту.

23.10.2026 слідчим СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , було винесено постанову про відмову у визнанні потерпілим, зокрема, з підстави відсутності у органа досудового розслідування об`єктивних даних, що останньому завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

Не погоджуючись з такими діями слідчого заявник звернувся до суду з вказаною скаргою.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК слідчий суддя наділений повноваженнями судового контролю у кримінальному провадженні.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (п. 17 ч. 1 ст. 7 КПК).

Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ч. 1 ст. 9 КПК).

Згідно з ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, зокрема: рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою , якій відмовлено у визнанні потерпілою.

Відповідно до частини 1 статті 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим (ч. 1 ст. 60 КПК України).

Різниця між потерпілим і заявником згідно з положенням статей 55 та 60 КПК України полягає у тому, що потерпілим є особа, яка подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, або залучена до провадження як потерпіла, або подала заяву про визнання її потерпілою після початку кримінального провадження, а заявник це особа, яка звернулась із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення, але це кримінальне правопорушення скоєне не стосовно неї. Основним критерієм розмежування заявника від потерпілого є фактор заподіяння шкоди.

Частиною 5 статті 55 КПК України допускається можливість відмови у визнанні особи потерпілим. Умовою для цього є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подано особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в ч. 1 ст. 55 КПК України. Очевидність та достатність таких підстав є оціночним поняттям, яке визначається у кожному конкретному випадку, виходячи із обставин кримінального провадження і внутрішнього переконання особи, уповноваженої на визнання потерпілим , і може полягати , зокрема, у такому: відсутність шкоди з боку особи, яка подала відповідну заяву; - очевидна відсутність причинного зв`язку між кримінальним правопорушенням і заподіяною шкодою, неможливість визнання потерпілим конкретної особи, виходячи з кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення.

Відповідно до положень частини 2 статті 190 КК України передбачена відповідальність за шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому.

За змістом пунктів 1, 3 частини 1 статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат. Процес же доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч. 2 ст. 91 КПК України), а обов`язок доказування цих обставин покладається на слідчого, прокурора.

Згідно з частинами 1, 3, 5, 6 ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Постанова слідчого, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови. Постанова слідчого, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.

Таким чином, слідчий, приймаючи оскаржувану постанову, повинен був надати аналіз та вказати мотиви прийняття оскаржуваної постанови, виходячи з дослідження всіх наявних в матеріалах кримінального провадження даних щодо виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та можливого спричинення заявнику такої шкоди, а також врахувати те, що саме за заявою ОСОБА_3 , який є співвласником квартири, членом ОСББ «Алмазна 43» та виконував функції Голови правління, були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення.

Тому, слідчий суддя погоджується з доводами заявника, що відмова у визнанні його потерпілим, слідчим належним чином не мотивована. Зокрема, слідчий в оскаржуваній постанові обмежився лише констатацією, що завдання моральної, фізичної або майнової шкоди заявнику не встановлено. Слідчий в оскаржуваній постанові не зазначив які слідчі та інші процесуальні дії вчинені з метою перевірки факту спричинення такої шкоди, та чи встановлював він у заявника факт заподіяння такої шкоди.

Таким чином, оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, оскільки не містить належних мотивів прийнятого рішення, не відповідає вимогам процесуального закону, тому підлягає до скасування.

Відповідно до ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.

Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, а саме: в частині скасування постанови слідчого.

Разом з цим, як вже зазначалось, згідно з приписами п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

За змістом ч. 4 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, що є принципом диспозитивності розгляду.

Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних i кримінальних справ в узагальненні «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12.01.2017 року, по-різному вирішуються питання формулювання положень резолютивної частини ухвали слідчого судді в разі скасування постанови про відмову у визнанні потерпілим. В одних випадках слідчі судді постановляють рішення зобов`язати слідчого визнати скаржника потерпілим, а в інших обмежуються рішенням про скасування постанови про відмову у визнанні потерпілим. Перший з наведених підходів не враховує положень кримінального процесуального законодавства, яке не передбачає прийняття процесуального рішення про визнання потерпілим. Саме тому за умови скасування відповідних постанов слідчим суддям доцільно в резолютивній частині формулювати рішення лише про таке скасування.

У Постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №522/7836/21 (провадження №51-2328км22) суд зауважив, що «…слідчий суддя під час здійснення судового контролю може скасовувати постанови слідчого/прокурора та зобов`язувати вчиняти певні дії передбачені КПК України, однак при цьому не повинен втручатися в процесуальну діяльність слідчого. Виходячи з цього, слідчий суддя на етапі досудового розслідування не виконує функції слідчого у провадженні, а лише забезпечує судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та позбавлений змоги надати вказівку слідчому щодо прийняття конкретного за змістом процесуального рішення, адже слідчий є самостійним у своїй процесуальній діяльності».

Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що до повноважень прокурора, віднесено здійснювати нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, які визначені ст. 36 КПК України.

Виходячи з вищенаведеного та оцінюючи обґрунтованість поданої скарги, приймаючи до уваги, що під час розгляду скарги вимоги заявника щодо скасування постанови слідчого про відмову у визнанні потерпілим знайшли своє підтвердження, а інші вимоги, які ставить заявник у скарзі, не належать до повноважень слідчого судді, передбачених КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні скарги в частині зобов`язання слідчого визнати заявника потерпілим, необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 18, 26, 303, 304, 307, 310, 395, 532 КПК України, слідчий суддя,-

постановив:

Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 про відмову у визнанні потерпілим за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041230002011 від 20.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України - задовольнити частково.

Скасувати постанову слідчого СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 про відмову у визнанні потерпілим за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041230002011 від 20.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

У задоволенні решти вимог скарги - відмовити.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Ухвала слідчого судді, яка не може бути оскаржена, набирає законної сили з моменту її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено о 14.00 год 30.10.2026.

Суддя ОСОБА_7