Рішення № 141080667, 19.10.2026, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 597/1811/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м.Борщів

Борщівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої-судді: Губіш О.А.

з участю:

секретаря Окулянко У.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , в особі представника-адвоката Кметик Ярослава Степановича, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Кметик Ярослава Степановича, до Заліщицького навчально-реабілітаційного центру Тернопільської обласної ради про визнання незаконним скасування наказу про оголошення догани,-

в с т а н о в и в:

Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 07 жовтня 2026 року задоволено позов ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Кметик Ярослава Степановича, до Заліщицького навчально-реабілітаційного центру Тернопільської обласної ради про визнання незаконним скасування наказу про оголошення догани.

При цьому, визнано незаконним та скасовано наказ директора Заліщицького навчально-реабілітаційного центру Тернопільської обласної ради І. Навізівської №260 від 04.12.2025 «Про оголошення догани вихователю ОСОБА_2 ».

Стягнуто з Заліщицького навчально-реабілітаційного центру Тернопільської обласної ради на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

Поряд з тим, представник позивача Кметик Я. С. подав до суду заяву, згідно якої просив суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 36000 гривень.

В обґрунтування, чого посилається на те, що розгляд справи проводився судом в період з 18 грудня 2025 року по вересень 2026 року. За вказаний період слухання справи було проведено 7 судових засідань. Така тривалість судового розгляду, за твердженням представника позивача, об`єктивно зумовила необхідність системного та постійного надання позивачу професійної правничої допомоги, підготовки процесуальних документів, участі в судових засіданнях, аналізу доказів, формування правової позиції, реагування на доводи відповідача, підготовки пояснень, заяв, клопотань, заперечень, а також здійснення інших дій, безпосередньо пов`язаних із належним представництвом інтересів позивача у справі.

В ході слухання справи, а саме 28.09.2026 року представником позивача було зазначено, що позивач поніс витрати, пов`язані з отриманням професійної правничої допомоги, докази щодо розміру яких будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Крім того, представник позивача звертає увагу, що спір стосувався скасування наказу про оголошення догани та мав для позивача істотне значення, оскільки стосується його трудових прав, заробітку, професійної репутації та подальшої можливості реалізовувати право на працю; справа потребувала аналізу трудових правовідносин, наказів роботодавця, підстав винесення наказу про оголошення наказу, доказів відповідача, пояснень сторін.

З огляду на наведене представник позивача вважає, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 36 000 грн є реальними, обґрунтованими, співмірними та пропорційними.

Відповідно до договору, укладеного між позивачкою та адвокатом Кметик Ярославом Степановичем 15 грудня 2025 р., розрахунку витрат на професійну правничу допомогу складеного та погодженого між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Кметик Я. С., акту приймання надання правничої допомоги (послуг) від 01 жовтня 2026 року до договору №б/н від 15 грудня 2026 року сторони погодили вартість переліку послуг - надання комплексу послуг із аналізу та вивчення матеріалів справи, написання позовної заяви та підготовки процесуальних документів, підготовка до судових засідань, супроводу судової справи в суді, правові консультації позивача, аналіз судової практики Верховного Суду та підготовка правового обгрунтування заявлених вимог та підготовка клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, що складає загальну вартість 36000 грн.

Представник позивача на підтвердження понесених витрат стороною позивача надав: договір про надання правничої допомоги від 15 грудня 2025 року, укладений між ним та позивачкою ОСОБА_1 , копію ордера адвоката Кметика Я. С., № 1154429 від 23 червня 2026 року, виданого на підставі Договору № б/н про надання правової допомоги від 15 грудня 2025 року, розрахунок витрат на професійну правничу допомогу погоджений між сторонами на загальну вартість 36000 грн, копію акта №1 приймання надання правничої допомоги (послуг) від 01 жовтня 2026 року до договору №б/н від 15 грудня 2026 року, яка виконана на загальну вартість 36 000,00 грн, копію повідомлення від 08.10.2026 року про отримання грошових коштів адвокатом Кметик Я. С від ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги від 15.12.2026 року в сумі 36000 грн.

Від представника відповідача-адвоката Притули О. Б. надійшли заперечення на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в яких представник відповідача просила відмовити у її задоволенні.

В обґрунтування заперечень представник відповідача зазначила, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та необрунтованим, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Стороною позивача було зазначено, що він має лише намір сторони понести витрати, однак не наводиться орієнтовний розмір таких витрат.

Крім того, зазначила, що представником позивача не надано заяви про стягнення витрат на правничу допомогу з відповідними доказами стороні відповідача, чим порушив вимоги ч. 9 ст. 83 ЦПК України.

Також, представник відповідача-адвокат Притула О. Б. вказала, що до заяви про стягнення витрат на правничу допомогу на підтвердження оплати послуг адвоката позивач посилається на повідомлення, підписане адвокатом, у якому зазначено про отримання ним грошових коштів. Однак, інших належних та допустимих доказів здійснення оплати гонорару адвоката стороною не надано. Саме таке повідомлення не є допустимим доказом понесення позивачем витрат у заявленому розмірі. Зокрема, наявність підпису адвоката під повідомленням про отримання коштів саме по собі не підтверджує всіх обставин, необхідних для вирішення питання про відшкодування витрат за рахунок іншої сторони, зокрема відповідності зазначеної суми умовам договору, її зв`язку з розглядом саме цієї справи та обґрунтованості заявленого до стягнення розміру.

З огляду на наведене представник відповідача вважає, що підстави для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

В судове засідання сторони не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені у визначеному законом порядку, що в свою чергу не позбавляє суд права розглянути питання про винесення додаткового рішення без їх участі.

Представник позивача-адвокат Кметик Я. С. подав клопотання, в якому просив розгляд заяви проводити у його відсутності, заявлені в заяві вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу підтримує в повному обсязі та просить задоволити.

У відповідності до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Розглянувши заяву, суд доходить такого висновку.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У частині другій статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Представник позивача-адвокат Кметик Я.С. звернувся до суду першої інстанції 14 жовтня 2026 року, тобто після ухвалення судом першої інстанції рішення від 07 жовтня 2026 року, до якої долучив докази про розмір витрат на правову допомогу.

Представник позивача-адвокат Кметик Я.С. до закінчення судових дебатів у суді першої інстанції зазначив, що надасть попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу, які позивач очікував понести у зв`язку з розглядом справи, та заявив про намір подати докази на підтвердження таких витрат після ухвалення рішення.

Крім того, суд враховує, що сторона позивача надала належні та достатні докази обґрунтованість заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, саме 36 000 грн. Представником позивача подано суду детальний опис виконаних адвокатом робіт, зазначено час витрачений на виконання кожної з них, обсяг фактично наданої правничої допомоги і визначено вартість відповідних послуг, та надано повідомлення про отримання оплати наданих послуг.

Наявність договірних відносин між адвокатом Кметик Я. С. та позивачем ОСОБА_1 підтверджується договором про надання правової допомоги від 15 грудня 2025 року.

Відповідно пункту 2.2.1 Договору замовник зобов`зується не пізніше 5 робочих днів з моменту прийняття рішення провести оплату такої допомоги в повному обсязі.

У пункті 3 вказаного Договору його сторони погодили, що розмір винагороди (гонорару) Виконавця за надання правової допомоги згідно з цим Договором, визначається за взаємною домовленістю сторін згідно розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, які будуть погоджені сторонами виплата яких проводиться Замовником протягом п`яти днів після проголошення рішення судом першої інстанції в процесі слухання справи розмір винагороди може змінюватись за взаємною згодою сторін.

Отже, подані представником позивача документи дають суду можливості встановити, що витрати на професійну правничу допомогу, саме в заявленому розмірі 36 000 грн відповідають обсягу та характеру фактично наданих адвокатом послуг і критеріям, визначеним статтями 137, 141 ЦПК України. Відтак, заявлений до відшкодування розмір витрат також доведений належними та достатніми доказами, що є підставою для задоволення заяви.

Позивачці ОСОБА_1 , на підставі Договору про надання правничої допомоги від 15 грудня 2025 року, надавалась професійна правнича допомога адвокатом Кметик Я. С. Ордера на надання правничої допомоги № 1154429 від 23 червня 2026 року. Згідно розрахунку про надані послуги, акту приймання надання правничої допомоги (послуг) від 01 жовтня 2026 року до договору №б/н від 15 грудня 2026 року, сторони Договору узгодили перелік послуг та вартість роботи, яка виконана у розмірі 36 000,00 грн та згідно повідомлення від 08 жовтня 2026 року, наданого адвокатом Кметик Я. С., ОСОБА_1 провела оплату коштів за Договором про надання правничої допомоги від 15.12.2025 року в сумі 36000 (тридцять шість тисяч) грн.

Представник відповідача подала письмові заперечення, щодо не доведення документально стороною позивача понесення витрат на правничу допомогу, оскільки вважає, що представник позивача не надав суду належні платіжні документи про оплату таких послуг, а тому відсутні підстави для стягнення таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Крім того, зазначає, що стороною позивача сума відшкодування витрат не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, та критерію розумності їхнього розміру.

За встановлених обставин, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Верховним Судом у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом з тим, відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Крім того, у Постанові Верховного Суду від 16.04.2020р. по справі № 727/4597/19 колегією суддів зроблено висновки, що профільний закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату, а оскільки адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність до них не можуть бути застосовані положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення «Про форму та зміст розрахункових документів», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 оскільки останні не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку та не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність. У вказаній постанові Верховний Суд також зазначає, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката та одночасно доходить висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанцію, довідку, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Отже, як випливає з вищевикладеної позиції Верховного Суду, видана адвокатом квитанція, довідка або інший документ, складений у довільній формі на підтвердження отримання від клієнта готівкових коштів за надання правової допомоги разом із договором про надання правової допомоги (актами виконаних робіт тощо) є належним доказом для підтвердження витрат учасника справи на професійну правничу допомогу.

За таких обставин, суд, враховуючи вказані норми права, оцінивши належні та допустимі докази, подані сторонами, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов висновку про те, що представником позивача належним чином обґрунтовано і доведено перелік (обсяг) та вартість наданих ним як адвокатом послуг та витрат, понесених на виконання договору про надання правничої допомоги від 15.12.2025 року.

Отже, в силу статті 141 ЦПК України із відповідача, в користь позивача слід стягнути 36000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Керуючись статтями 133, 137, 141, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в:

Заяву задоволити.

Стягнути Заліщицького навчально-реабілітаційного центру Тернопільської обласної ради на користь ОСОБА_1 36 000 (тридцять шість тисяч) грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: «Заліщицький навчально-реабілітаційний центр Тернопільської обласної ради», місцезнаходження: м. Заліщики, вул. С. Бандери, 68, Чортківський району Тернопільська область, код ЄДОПОУ 04590932.

Головуюча: