Ухвала суду № 141079180, 30.10.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 188/2348/25

Провадження № 1-кп/185/155/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря ОСОБА_4 ,

розглядаючи в період воєнного стану у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, -

за участю:

прокурора ОСОБА_6 (дистанційно),

захисника адвоката ОСОБА_7 (дистанційно),

обвинуваченої ОСОБА_5 , -

В С Т А Н О В И В :

Прокурором 21.10.2026 року заявлено письмове клопотання про продовження до обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки строк дії його завершується 31.10.2026 року, до зазначеної дати немає можливості розглянути провадження по суті. Підстав для звільнення обвинуваченої з під варти немає. Ризики, передбачені ст.177 КПК України, що були враховані при продовженні обвинуваченій запобіжного заходу під час судового розгляду, не відпали: останній пред`явлено обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, під загрозою можливого покарання обвинувачена може переховуватись від суду, знаходячись на свободі може перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на свідків, є ризик вчинення обвинуваченою нового кримінального правопорушення. Інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Обвинувачена не бажає продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора, зазначила, що в неї немає грошей для сплати застави, вона не збирається переховуватись від суду, в неї все було вилучено, зокрема документи. Її захисник заперечував проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу підзахисній, зазначив, що ризики для продовження такого запобіжного заходу зменшились, оскільки очевидці інкримінованих подій відсутні, всі докази в провадженні вже зібрані та досліджені, будь-які підстави чинити перешкодити кримінальному провадженню з боку обвинуваченої відсутні. Фактично ризики, на які посилається прокурор, перестали існувати, тому є підстави для зміни запобіжного заходу на домашній арешт стосовно підзахисної із застосуванням електронного засобу контролю.

Заслухавши сторони кримінального провадження, вивчивши наявні матеріли кримінального провадження, суд встановив наступне.

Відповідно до положень ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосований до обвинуваченої ОСОБА_5 , завершується 31.10.2026 року. Завершити розгляд кримінального провадження до вказаної дати неможливо. В кримінальному провадженні досліджені письмові докази, допитаний свідок та обвинувачена.

Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зазначеним спробам.

На виконання вказаних вимог Закону судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення проти основ Національної безпеки України, що згідно обвинувального акту було вчинено в умовах воєнного стану. Обвинувачена розуміє, що її може очікувати покарання пов`язане з позбавленням волі. Тобто зазначений прокурором ризик про можливість переховування обвинуваченої від суду продовжує існувати, оскільки під загрозою можливого покарання обвинувачена може ухилитись від правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування».

Судове слідство за даним кримінальним провадженням триває, допитаний лише один свідок та обвинувачена, експерти не допитані. Заявлений прокурором ризик ймовірних перешкод кримінальному провадженню з боку обвинуваченої у разі зміни запобіжного заходу продовжує існувати, оскільки після відкриття матеріалів кримінального провадження, зокрема анкетних даних експертів, - існує ймовірність позапроцесуального незаконного впливу з боку обвинуваченої на вказаних учасників кримінального провадження. При цьому, суд зважає, що ризик можливого впливу на вказаних учасників кримінального провадження існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.

Не виключена можливість, продовження ОСОБА_5 злочинної діяльності, оскільки остання обвинувачується у вчиненні злочину, що був вчинений на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, обороноздатності України шляхом передачі з використанням особистого облікового запису « ОСОБА_8 » месенджеру «Telegram» користувачу, який є представником рф, відео та фотоматеріалів, текстових повідомлень про рух та перевезення військової техніки, місць дислокації засобів ПВО, місць дислокації підрозділів ЗСУ, інформації про об`єкти критичної інфраструктури, тощо. Суд приймає доводи прокурора про те, що обвинувачена для своєї злочинної діяльності використовувала стільниковий (мобільний) телефон, в якому містився її обліковий запис в інтернет-месенджері «Telegram», який зберігає інформацію в хмарному пристрої, існує ризик видалення обвинуваченою облікового запису та сам обліковий запис з використанням інших електронних засобів, адже вилучення телефону не перешкоджає можливості з використанням інших технічних засобів увійти в створені аккаунти.

Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченої під вартою, та стороною захисту в судовому засіданні не доведені.

Посилання захисника на міцні соціальні зв`язки, наявність сім`ї у обвинуваченої та житла не є беззаперечною підставою для зміни запобіжного заходу. Дані зв`язки існували на момент інкримінованих подій, разом з тим, виходячи з обвинувального акту, не втримали обвинувачену від вчинення інкримінованого злочину.

Всі обставини, досліджені в ході судового засідання, у сукупності не дають достатні підстави про зміну запобіжного заходу обвинуваченій з тримання під вартою на інший, більш м`який.

Враховуючи вищенаведене, вислухавши думку сторін, суд дійшов висновку, що прокурором доведено, що обвинувачена представляє ризики рецидиву та втечі, а зазначені фактичні обставини та дані характеристики її особи суд вважає такими, що не стримуватимуть обвинувачену ОСОБА_5 від порушення покладених на неї процесуальних обов`язків, спроби перешкоджати кримінальному провадженню, тому є підстави для продовження відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог ст.183 ч.4 КПК України тільки під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-1142 Кримінального кодексу України.

Однак, враховуючи практику ЄСПЛ, вимоги ст.183 КПК України, які наділяють суд дискреційними повноваженнями щодо питання визначення застави, при цьому зобов`язують суд визначити розмір застави застосовуючи чи продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, беручи до уваги стадію розгляду провадження, тривалість строку ув`язнення обвинуваченої, її особу, а також ризики, що зменшились, суд вважає, що в даному випадку можливо визначити заставу.

Згідно з ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.3 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, справи «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

З урахуванням даних про особу обвинуваченої, беручи до уваги обставини кримінального провадження, висунення обвинувачення у вчиненні державної зради в період дії воєнного стану, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає за можливе визначити обвинуваченій ОСОБА_5 розмір застави у межах 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, внесення якої зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої та запобігти ризикам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 615 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обраного обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

В задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу відмовити.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_5 у виді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань №4» - продовжити терміном до 28 грудня 2026 року, включно.

Встановити обвинуваченій ОСОБА_5 заставу в розмірі 665600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) гривень, які необхідно внести у грошовій одиниці України на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в будь-який момент протягом дії ухвали - до 28 грудня 2026 року, включно.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити обвинувачену ОСОБА_5 з під варти у зв`язку з внесенням застави.

Після внесення застави обвинувачена ОСОБА_5 буде вважатися такою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинувачену ОСОБА_5 обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області на визначений час;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована та проживає, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

У разі внесення застави, строк дії покладених на обвинувачену ОСОБА_5 обов`язків до 28 грудня 2026 року включно.

Строк дії ухвали до 28.12.2026 року, включно.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченій, захиснику, начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4» для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3