Рішення № 141078745, 28.10.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 183/5700/26

Провадження № 2/183/5865/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 рокум. Самар Дніпропетровської областіСамарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Майної Г. Є.,

за участю секретаря судового засідання Федорової Є. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - ТОВ «БІЗПОЗИКА») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 14 150,00 грн заборгованості за договором про надання кредиту № 551223-КС-003 від 11 вересня 2025 року. Позивач просив стягнути 5 000,00 грн основного боргу, 5 650,00 грн процентів за користування кредитом, 1 000,00 грн комісії та 2 500,00 грн, які у позові визначено як проценти за статтею 625 ЦК України, а також судовий збір.

Позов обґрунтовано тим, що 11 вересня 2025 року між сторонами в електронній формі укладено кредитний договір № 551223-КС-003, за яким відповідач отримав 5 000,00 грн строком на 16 тижнів зі сплатою процентів; кредитні кошти перераховано на банківську картку, зазначену відповідачем під час оформлення договору, але зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати інших платежів останній не виконав.

Ухвалою судді від 16 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою витребувано від АБ «ПІВДЕННИЙ» інформацію щодо відкритого на ім`я відповідача рахунку та руху коштів за період з 11 вересня 2025 року до 01 січня 2026 року.

Позивач у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу без участі його представника.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання судової повістки рекомендованим поштовим відправленням за його зареєстрованим місцем проживання. Поштове відправлення із судовою повісткою повернулося до суду з відміткою працівника поштового зв`язку про причину повернення - «адресат відсутній», що вказує на вручення судової повістки належним чином (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України). Причини неявки відповідач суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. За таких обставин, з урахуванням положень частини першої статті 223 ЦПК України, неявка належно повідомленого відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Ураховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд установив такі обставини й відповідні їм правовідносини.

11 вересня 2025 року ТОВ «БІЗПОЗИКА» запропонувало ОСОБА_1 укласти договір про надання споживчого кредиту № 551223-КС-003. Того ж дня відповідач акцептував пропозицію в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця та підписав електронний договір одноразовим ідентифікатором UA-6561. Ці обставини підтверджуються пропозицією (офертою), акцептом, примірником договору, анкетою клієнта й відомостями про послідовність дій під час укладення електронного правочину.

Згідно з пунктами 2.1-2.5 договору кредитодавець надає позичальнику 5 000,00 грн, а останній зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним і комісію на умовах договору. Строк кредитування становить 16 тижнів; фіксована процентна ставка - 1 % на день. Пунктом 2.5 договору передбачено одноразову комісію за видачу кредиту в сумі 1 000,00 грн. Відповідно до пунктів 2.8, 2.13, 2.14 договору датою видачі кредиту є 11 вересня 2025 року, а кінцевою датою його повернення - 01 січня 2026 року.

Оформлений до укладення договору паспорт споживчого кредиту містить інформацію про суму кредиту, строк, процентну ставку та інші платежі. Відомості про підписання паспорта й самого договору відповідними одноразовими ідентифікаторами узгоджуються з даними інформаційної системи кредитодавця.

На підтвердження видачі кредиту позивач надав повідомлення ТОВ «ПрофітГід» про успішне перерахування 11 вересня 2025 року 5 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 з призначенням платежу за договором № 551223-КС-003.

Крім того, на виконання ухвали суду АБ «ПІВДЕННИЙ» листом від 02 вересня 2026 року № 28/001/20241/2026-БТ повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 , до якого оформлено картку № НОМЕР_3 . У наданій банком виписці за період з 11 вересня 2025 року до 01 січня 2026 року відображено, зокрема, операції зарахування на 5 000,00 грн 11 вересня 2025 року. Виписка також містить інші операції зарахування та списання коштів, які самі по собі не засвідчують погашення боргу саме перед ТОВ «БІЗПОЗИКА».

Отже, у сукупності з підтвердженням платіжного посередника, умовами кредитного договору та анкетою позичальника отримані безпосередньо від банку відомості підтверджують належність відповідачу платіжної картки, на яку кредитодавець переказав кошти, та здійснення операцій на погоджену суму кредиту.

За статтями 626, 628, 638, частиною другою статті 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо його істотних умов; договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі. Статті 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають укладення електронного договору шляхом акцепту електронної пропозиції та його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Наведені документи містять взаємопов`язані відомості про особу позичальника, реквізити платіжної картки, погоджені умови кредитування та використання одноразового ідентифікатора. Суд вважає доведеним укладення між сторонами договору № 551223-КС-003 від 11 вересня 2025 року та надання відповідачу кредитних коштів у сумі 5 000,00 грн.

Згідно зі статтями 525, 526, 530, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону у встановлений строк, а договір є обов`язковим для сторін. Частина перша статті 1054 ЦК України покладає на позичальника обов`язок повернути кредит і сплатити проценти; відповідно до статті 1048 цього Кодексу право на проценти та їх розмір визначаються договором і законом.

За поданим позивачем розрахунком за період з 11 вересня 2025 року до 01 січня 2026 року нараховано 5 650,00 грн процентів за користування кредитом. За незмінного залишку кредиту 5 000,00 грн ставка 1 % на день становить 50,00 грн за один день. Період, визначений договором, охоплює 113 календарних днів з урахуванням дня видачі та дня повернення, що відповідає нарахуванню 50,00 грн ? 113 днів = 5 650,00 грн. Після 01 січня 2026 року договірні проценти за поданим розрахунком не збільшувалися.

Умовами договору також наведено денну процентну ставку загальних витрат за кредитом 0,91 %, визначену з урахуванням передбаченого графіком виконання зобов`язання. Частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки встановлено на рівні 1 %. Із наданого договору не вбачається перевищення цієї межі у розрахунку ставки, здійсненому на передбачених законом припущеннях щодо належного виконання договору.

Розрахунок позивача відображає відсутність платежів на погашення заборгованості за договором. Інших доказів погашення основної суми кредиту чи процентів перед кредитодавцем матеріали справи не містять. Тому вимога про стягнення 5 000,00 грн основного боргу та 5 650,00 грн договірних процентів є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 1 000,00 грн комісії за видачу кредиту.

Хоча пункт 2.5 договору містить суму комісії та передбачає її одноразове нарахування при видачі кредиту, а паспорт споживчого кредиту відображає відповідні витрати, позивач не визначив самостійної додаткової чи супутньої послуги, за яку встановлено таку плату. За умовами договору комісія справляється саме за видачу кредиту, тобто за дію, що становить основний обов`язок кредитодавця відповідно до статті 1054 ЦК України.

За змістом статей 1, 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування» включення комісії до загальних витрат за кредитом не звільняє кредитодавця від обов`язку визначити правову та фактичну підставу її справляння. Самостійна оплата дій, які не є окремою послугою для споживача, не може випливати лише з найменування платежу в договорі.

Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц звернув увагу на те, що надання коштів за кредитним договором є обов`язком кредитодавця, а дії з виконання цього обов`язку не становлять самостійної послуги, яка має оплачуватися позичальником. У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 вересня 2026 року у справі № 903/1156/25 наголошено, що оцінювати належить не найменування комісії, а її економічне призначення та наявність конкретних послуг, за які справляється плата.

Оскільки позивач не довів надання відповідачу будь-якого самостійного майнового блага понад виконання власного обов`язку з видачі кредиту, підстав для стягнення 1 000,00 грн комісії суд не встановив.

Щодо вимоги про стягнення 2 500,00 грн суд зазначає таке.

У позовній заяві та підсумковій частині розрахунку цю суму зазначено як проценти, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України. Водночас у довідці самого позивача про стан заборгованості від 14 квітня 2026 року ці 2 500,00 грн обліковано як заборгованість за штрафами. З розрахунку видно, що зазначена сума є додатковим нарахуванням у зв`язку з порушенням строків виконання грошових зобов`язань, а не складовою передбачених договором процентів за правомірне користування кредитними коштами.

За пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в період дії воєнного або надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення чи скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплачувати кредитодавцеві неустойку (штраф, пеню) за прострочення грошового зобов`язання за кредитним договором. Такі штрафні нарахування та інші платежі за прострочення, нараховані з 24 лютого 2022 року, підлягають списанню кредитодавцем.

Договір сторони уклали 11 вересня 2025 року, тобто під час воєнного стану. Незалежно від того, чи кваліфікувати спірні 2 500,00 грн як штрафні санкції, як це зроблено в довідці позивача, чи як проценти відповідно до статті 625 ЦК України, як їх визначено в позові, на їх стягнення поширюється зазначене законодавче звільнення позичальника від відповідальності. Тому вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення 10 650,00 грн заборгованості, що складається з 5 000,00 грн основного боргу і 5 650,00 грн процентів за користування кредитом. У стягненні 1 000,00 грн комісії та 2 500,00 грн додаткового нарахування за прострочення слід відмовити.

При зверненні до суду позивач сплатив 2 662,40 грн судового збору згідно з платіжною інструкцією № 12303 від 27 квітня 2026 року. За частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки задоволено 10 650,00 грн із заявлених 14 150,00 грн, на відповідача слід покласти 2 003,86 грн судового збору (2 662,40 грн ? 10 650,00 грн / 14 150,00 грн).

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором про надання кредиту № 551223-КС-003 від 11 вересня 2025 року в розмірі 10 650 (десять тисяч шістсот п`ятдесят) грн 00 коп., із яких: 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. - основна сума кредиту; 5 650 (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят) грн 00 коп. - проценти за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 1 000,00 грн комісії та 2 500,00 грн додаткових нарахувань за прострочення виконання грошового зобов`язання - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір у сумі 2 003 (дві тисячі три) грн 86 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 28 жовтня 2026 року.

Суддя Г.Є. Майна