Ухвала суду № 141076321, 15.10.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/10856/26

Провадження № 1-кс/202/7900/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

У Х В А Л А

15 жовтня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , представника власника майна адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна, яке подане у кримінальному провадженні № 42026052110000034 від 21.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

У С Т А Н О В И В:

Старший слідчий в ОВС відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 звернувся з погодженим із прокурором клопотанням, в якому просить накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на речі, які були вилучені під час обшуку за адресою АДРЕСА_1 , а саме мобільний телефон «IPhone 14 pro max» ІМЕІ1 НОМЕР_1 ІМЕІ2 НОМЕР_2 - з метою забезпечення збереження речових доказів та грошові кошти у сумі 150 000 доларів США - з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

В обґрунтування свого клопотання слідчий посилається на те, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026052110000034 від 21.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за фактом вимагання та отримання службовою особою неправомірної вигоди.

Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді директора філії «Західний машинобудівний завод» ДП «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», з метою особистого збагачення вимагав та одержав неправомірну вигоду у великому розмірі з фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 , який виконує обов`язки з технічного нагляду по об`єкту будівництва виробничої будівлі для розміщення технологічного обладнання сучасного виробництва композитних і адитивних матеріалів за адресою: м. Тячів, Тячівського району, Закарпатської області, відповідно до вимог договору № 08/01-2025ТН від 08.01.2025.

Так, у невстановлений органом досудового розслідування час, але не пізніше квітня 2025 року, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел на одержання від ОСОБА_7 неправомірної вигоди шляхом здійснення морального тиску та схиляння до надання коштів у розмірі 30% від суми грошових коштів, які будуть перераховані за виконання роботи в рамках договору.

З метою реалізації плану ОСОБА_6 зустрівся з ОСОБА_7 та висунув вказані вимоги, проте ОСОБА_7 відмовив у наданні грошових коштів.

Надалі, у невстановлений органом досудового розслідування час, але не пізніше квітня 2026 року ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_7 , повідомив, що у червні 2026 року останньому мають бути перераховані грошові кошти за виконані роботи та наголосив на необхідності передачі частини з них.

Після чого ОСОБА_7 звернувся із відповідною заявою до правоохоронних органів.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_6 09.06.2026 року приблизно о 13:53 зустрівся з ОСОБА_7 на АЗС «WOG» за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, 1-Г, де повторно висунув вимогу про передачу коштів частинами.

Надалі, 29.06.2026 року приблизно о 18:37, через месенджер «WhatsApp» він зв`язався з ОСОБА_7 , та вони визначили проведення зустрічі у м. Павлоград 01.07.2026 року, а 01.07.2026 року приблизно о 14:07 ОСОБА_7 скинув геолокацію місця зустрічі за адресою: м. Павлоград, вул. Дніпровська, 464.

Того ж дня приблизно о 15:15 ОСОБА_6 зустрівся з ОСОБА_7 у ресторані «Челентано» за вказаною адресою, де о 15:18 одержав від нього частину неправомірної вигоди у розмірі 230 000 гривень, якими розпорядився на власний розсуд.

Пізніше, 18.08.2026 року приблизно о 18:30 під час зустрічі у ТК «Епіцентр К» (смт. Слобожанське, вул. Логістична, 25) ОСОБА_6 нагадав про вимогу передавати йому кошти у розмірі 30 % від отриманих сум та заявив, що у разі його відсутності готовий залучити як посередника свою доньку. Для одержання вигоди ОСОБА_6 не пізніше 03.09.2026 року залучив необізнану про злочинний намір громадянку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якою спільно мешкає у м. Дніпро.

03.09.2026 року приблизно о 19:00 ОСОБА_7 зустрівся з ОСОБА_8 поблизу магазину «Лео кераміка» (м. Дніпро, просп. Лесі Українки, 7) та передав їй частину неправомірної вигоди у розмірі 2 500 доларів США для подальшої передачі ОСОБА_6 .

Надалі, 07.07.2026 року приблизно о 10:56, у ході розмови в месенджері «WhatsApp» ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_7 , що очікує кошти під час зустрічі 08.10.2026 року в м. Дніпрі, а 08.10.2026 року близько 13 години остаточно узгодив місце зустрічі на паркувальному майданчику поблизу ТЦ «Апполо» (м. Дніпро, вул. Незалежності, 36).

Цього ж дня приблизно о 13:29 ОСОБА_6 , перебуваючи поруч з будинком 36 по вул. Незалежності у м. Дніпрі, отримав від ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 202 000 гривень, після чого був затриманий на місці вчинення злочину співробітниками правоохоронних органів.

У зв`язку з цим ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

08.10.2026 року в порядку ст. 276-278 КПК України йому повідомлено про підозру та затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Також 08.10.2026 року в період часу з 13:40 до 15:15 на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 30.09.2026 року проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено: мобільний телефон «IPhone 14 pro max» ІМЕІ1 НОМЕР_1 , ІМЕІ2 НОМЕР_2 та грошові кошти у сумі 150 000 доларів США.

Зазначені речі постановою слідчого визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Слідчий зазначає, що мобільний телефон «IPhone 14 pro max» є носієм інформації та може містити графічні файли, текстові, електронні, веб-документи (у тому числі видалені, відновлення яких потребує проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи) щодо можливої злочинної діяльності ОСОБА_6 та інших осіб. Крім цього, вказаний телефон обладнаний операційною системою, програмами та додатками, а також містить на собі унікальні ознаки (системні номери, МАС-адреси, серійні номери), що в сукупності з іншими доказами можуть свідчити про причетність до вчинення кримінального правопорушення певних осіб.

В свою чергу, вилучені грошові кошти в сумі 150 000 доларів США, на думку слідчого, можуть бути такими, що отримані у результаті здійснення злочинної діяльності ОСОБА_6 під час вимагання неправомірної вигоди.

Крім того, орган досудового розслідування посилається на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та карається позбавленням волі на строк до 10 років з конфіскацією майна.

Накладення арешту на виявлене майно, яке визнано речовим доказом, на думку слідчого, є необхідною умовою для забезпечення збереження речових доказів та конфіскації майна.

У судовому засіданні слідчий ОСОБА_3 і прокурор ОСОБА_4 клопотання підтримали.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення клопотання слідчого заперечував, покликаючись на те, що вилучене майно належить ОСОБА_9 та її чоловіку ОСОБА_10 .

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, доходить до висновку, що клопотання слідчого не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Слідчим суддею установлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026052110000034 від 21.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за фактом вимагання та отримання службовою особою неправомірної вигоди.

В цьому кримінальному провадженні слідчим суддею був наданий дозвіл на проведення обшуку в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_11 , з метою відшукання та вилучення грошових коштів, незаконно отриманих від ОСОБА_7 , мобільного телефону, сім-карток, чорнових записів, інших документів, які містять відомості щодо цього кримінального правопорушення, в тому числі, які зберігаються в електронному вигляді, зокрема в системних блоках персональних комп`ютерів, планшетах, моноблоках, іншій комп`ютерній техніці та обладнанні до них, носіях електронної інформації (флеш-карти будь-якого формату, USB-носії, носії на жорстких магнітних дисках (HDD), носії на твердотілих дисках (SSD), зовнішніх переносних пристроях зберігання інформації), що були задіяні під час здійснення протиправної діяльності.

08 жовтня 2026 року на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук за адресою: м. Дніпро, вул. Гаванська, 9х/5.

Під час обшуку виявлено та вилучено: мобільний телефон «IPhone 14 pro max» ІМЕІ1 НОМЕР_1 , ІМЕІ2 НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_9 та грошові кошти у сумі 150 000 доларів США.

Постановою слідчого від 09.10.2026 року вилучені речі визнані речовими доказами.

Розглядаючи клопотання про арешт цього майна, слідчий суддя керується тим, що відповідно до статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з частиною 3 статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з частиною 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до частини 4 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

При цьому статтею 96-1 КК України визначено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Випадки застосування спеціальної конфіскації визначені у статті 96-2 КК України.

Зокрема згідно з пунктом 1 частини 1 статті 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна.

Крім того, відповідно до частини 5 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Частиною 11 статті 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з частиною 4 статті 172 КПК України під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя має право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про арешт майна.

Відповідно до частини 1 статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (частина четверта статті 173 КПК України).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право мирно володіти своїм майном.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи; обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті; має існувати розумна пропорційність між заходами і метою, заради якої їх застосовано.

Звернувшись із клопотанням про арешт майна, а саме мобільного телефону «IPhone 14 pro max» та грошових коштів у сумі 150 000 доларів США, слідчий посилається на необхідність їх збереження як речового доказу та забезпечення конфіскації, в тому числі спеціальної.

Водночас слідчий суддя вважає, що підстави для арешту вказаного майна слідчим і прокурором не доведені.

Так, слідчий суддя звертає увагу, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Грошові кошти в сумі 150 000 доларів США були виявлені та вилучені за місцем мешкання ОСОБА_9 , яка доводиться дочкою цивільної дружини ОСОБА_6 .

Слідчий суддя бере до уваги, що згідно з протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а саме зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, було зафіксовано спілкування ОСОБА_6 з ОСОБА_9 , а саме 03 липня 2026 року, під час якого ОСОБА_6 зазначав ОСОБА_9 , що йому потрібні 5000 доларів США, на що у нього є гривня.

Водночас під час проведення обшуку ОСОБА_9 надала свій мобільний телефон та пароль від нього.

Матеріали клопотання не містять даних та доказів, що у мобільному телефоні, вилученому у ОСОБА_9 , міститься інформація, яка має значення для досудового розслідування, хоча сторона обвинувачення мала достатньо часу для його огляду.

Органом досудового розслідування та прокурором не надано даних про те, що доступ до інформації, яка міститься у вилученому мобільному телефоні, обмежується його власником.

Отже, слідчий суддя вважає, що в даному випадку підстави для арешту мобільного телефону не доведені, оскільки слідчий та прокурор мають можливість оглянути інформацію на цьому телефоні та здійснити відповідне копіювання такої інформації, якщо вона має значення для досудового розслідування.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що ОСОБА_6 інкримінується отримання в якості неправомірної вигоди, в тому числі через свою знайому ОСОБА_8 , 01.07.2026 - в сумі 230 000 грн, 03.09.2026 в сумі 2500 доларів США, а також у день затримання 202 000 грн, частина яких фактично була імітаційними засобами і які були вилучені поруч із ОСОБА_6 під час його затримання.

При цьому ухвалами слідчого судді від 13 жовтня 2026 року накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на наступне майно: вилучене 08.10.2026 на місці фактичного затримання ОСОБА_6 , а саме: мобільний телефон «Iphone 14 PRO МАХ», який належить ОСОБА_6 ; грошові кошти - 112 купюр номіналом 1000 гривень на суму 112 000 гривень; імітаційні засоби - 90 купюр номіналом 1000 гривень.

Також накладено арешт на вилучені під час проведення обшуку за місцем проживання підозрюваного за адресою: АДРЕСА_2 грошові кошти в розмірі 20 000 Євро, 19 100 доларів США, 18 000 грн, серед яких купюри, задіяні під час проведення НСРД.

Крім того, за місцем мешкання ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_3 були вилучені грошові кошти у сумі 1700 доларів США, 1000 євро, 108 000 гривень, серед яких купюри, задіяні під час проведення НСРД.

Об`єктивних даних та доказів, що вилучені за місцем проживання ОСОБА_9 , 1985 року народження, та її чоловіка грошові кошти в загальній сумі 150 000 доларів США були здобуті злочинним шляхом, або мають значення для цього кримінального провадження, зокрема можуть бути предметом конфіскації майна чи спеціальної конфіскації, матеріали клопотання не містять.

Слід також відзначити, що слідчим у судовому засіданні 15.10.2026 підтверджено, що вилучені грошові кошти в сумі 150 000 доларів США були оглянуті, але серед них купюр, задіяних під час проведення НСРД, не виявлено.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що накладення арешту на майно, вилучене за місцем проживання ОСОБА_9 , буде заходом неспівмірним із потребами досудового розслідування.

Твердження сторони обвинувачення про те, що у ОСОБА_9 та її чоловіка відсутні офіційні доходи у розмірі, достатньому для набуття таких коштів, та в подальшому можуть бути з`ясовані нові факти протиправної діяльності ОСОБА_6 , само по собі не свідчить про необхідність арешту вилучених грошових коштів, оскільки об`єктивних доказів, які б пов`язували їх з кримінальним провадженням, немає.

Стороною обвинувачення не доведено наявність достатніх підстав чи розумних підозр вважати, що вказане майно та грошові кошти на момент вилучення відповідали критеріям речових доказів, визначеним статтею 98 КПК України, зокрема були предметом неправомірної вигоди, або можуть підлягати конфіскації.

Отже, потреби досудового розслідування не виправдовують застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на вилучені під час обшуку мобільний телефон та грошові кошти.

На переконання слідчого судді, накладення арешту на вилучене майно не відповідатиме засадам розумності та співмірності обмеження права власності та порушуватиме справедливий баланс між інтересами досудового розслідування та правами конкретної особи (власника майна).

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна необхідно відмовити.

Керуючись ст. 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, яке було вилучено за адресою: АДРЕСА_1 , відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Слідчий суддя ОСОБА_12