Ухвала суду № 141076319, 22.10.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1016/26

Провадження № 1-кс/202/8035/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

У Х В А Л А

22 жовтня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні скаргу захисника ОСОБА_3 на повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 4 статті 410 КК України,

В С Т А Н О В И В:

14 жовтня 2026 року захисник ОСОБА_6 звернувся зі скаргою на повідомлення про підозру ОСОБА_5 .

Скарга обґрунтована тим, що Слідчим управлінням ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025052110000091 від 19.11.2025, підслідність якого спочатку була визначена за Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську.

12.12.2025 постановою першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 здійснення досудового розслідування доручено Слідчому управлінню ГУНП в Дніпропетровській області.

03.09.2026 після об`єднання матеріалів досудових розслідувань в одне кримінальне провадження підслідність змінено: визначено за СУ ГУНП в Дніпропетровській області.

Так, у вказаному кримінальному провадженні 27.03.2026 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, тобто як виконавцю, без посилання на ст. 27 КК України.

09.09.2026 слідчий відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами і злочинними організаціями, СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 за погодженням із прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 склала повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри,згідно з яким ОСОБА_5 підозрюється у пособництві у привласненні військового майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло істотну шкоду, в умовах воєнного стану (ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 410 КК України).

За змістом цього повідомлення не пізніше 20.11.2024 у ОСОБА_9 , командира батареї зенітного ракетного дивізіону НОМЕР_1 окремої механізованої бригади, виник умисел на систематичне привласнення військового майна безпілотних літальних апаратів (далі БпЛА), переданих військовим частинам А0666, НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , 3011 НГУ та НОМЕР_4 .

Для цього він нібито вирішив залучити свою дружину ОСОБА_5 , ОСОБА_10 як керівника вантажного відділення № 1 ТОВ «Нова Пошта», ОСОБА_11 , а також «інших невстановлених осіб з числа військовослужбовців, до повноважень яких входило списання з обліку військового майна.

Функції ОСОБА_5 як пособника полягали в тому, що вона виконувала вказівки ОСОБА_9 , спрямовані на забезпечення отримання, зберігання та подальшої реалізації військового майна, щодо якого, за даними досудового розслідування, було здійснено незаконне списання з обліку, розміщувала оголошення про продаж БпЛА на веб-платформі «Reibert» з анонімних акаунтів «Ukropkaratel2818» та «elass», вела перемовини з особами, які купували БпЛА, за допомогою поштового зв`язку ТОВ «Нова пошта» здійснювала пересилання БпЛА з метою їх подальшої реалізації, керувала діями ОСОБА_10 щодо відправлення БпЛА замовникам, визначала їх види та вартість, надавала вказівки щодо місця їх зберігання, отримувала кошти від покупців і передавала їх ОСОБА_9 , організувала зберігання БпЛА у квартирах, господарських приміщеннях і у відділенні № 1 ТОВ «Нова Пошта».

В повідомленні зазначено, що в господарчому приміщенні № 33 (с. Фонтанка, вул. Андрія Мартинова, 14), право власності на яке оформлено на ОСОБА_5 , зберігався 131 БпЛА (121 «Шрайк 10», з них 2 без ідентифікаційних ознак, та 10 «Колібрі»), а в господарчому приміщенні № 12 за тією ж адресою, право власності на яке оформлено на іншу особу, 61 БпЛА (41 «Шрайк 10» та 20 «Колібрі»).

Слідчий стверджує, що у період з 20.11.2024 до 26.03.2026 ОСОБА_9 за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та невстановленими військовослужбовцями зазначених військових частин «заволоділи» 343 БпЛА: «Shrike 10» 95 шт., «Верба 7» 44 шт., «Колібрі Advance 10» 25 шт., «Колібрі Advance 8» 87 шт., «Колібрі Pro 8» 92 шт., чим заподіяли Міністерству оборони України шкоду на суму 15 233 439 грн. Сторона захисту вважає, що повідомлення не відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 276 та ст. 277 КПК України і підлягає скасуванню з наведених нижче підстав.

Сторона обвинувачення фактично визнала, що ОСОБА_5 не може бути виконавцем військового кримінального правопорушення, однак змінила лише юридичну оцінку, а не фактичні обставини.

ОСОБА_5 ніколи не була військовослужбовцем, не є військовозобов`язаною чи резервісткою, а, отже, виконавцем (співвиконавцем) злочину, передбаченого ст. 410 КК України, бути не може, на що сторона захисту посилалася, оскаржуючи повідомлення про підозру від 27.03.2026, яким ОСОБА_5 інкриміновано ч. 4 ст. 410 КК України без посилання на ст. 27 КК України.

Змінивши 09.09.2026 кваліфікацію на ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 410 КК України, сторона обвинувачення визнала, що понад п`ять місяців ОСОБА_5 перебувала у статусі підозрюваної у вчиненні злочину, суб`єктом якого вона за законом бути не може.

Водночас опис дій ОСОБА_5 у повідомленні майже дослівно відтворює опис її функцій як виконавця з повідомлення від 27.03.2026, а формулювання «виконувала безпосередні вказівки ОСОБА_9 для вчинення дій, спрямованих на викрадення та реалізацію військового майна», якою раніше описувалася роль ОСОБА_5 , перенесено в опис ролі ОСОБА_10 із заміною лише особи, чиї вказівки він нібито виконував. Жодних нових фактичних обставин, які свідчили б саме про сприяння вчиненню злочину іншими співучасниками, повідомлення про підозру не містить.

Отже, зміна кваліфікації ґрунтується не на нових доказах, а на вимушеному приведенні юридичної оцінки у відповідність до ст. 401 КК України.

В новій оцінці описані дії ознак співучасті не утворюють, описані в повідомленні дії ОСОБА_5 не утворюють пособництва у привласненні військового майна.

Усі дії, які інкримінуються ОСОБА_5 за змістом самого повідомлення стосуються майна, привласнення якого вже було закінчене.

Повідомлення пов`язує роль ОСОБА_5 з майном, щодо якого, за даними досудового розслідування, було здійснено незаконне списання з обліку, і з пересиланням незаконно списаних з обліку БпЛА.

За повідомленням про підозру ОСОБА_9 спочатку організував незаконне списання з обліку військових частин» БпЛА, а надалі незаконно відчужив вказані безпілотні літальні апарати шляхом їх передачі чи пересилання своїй дружині ОСОБА_5 ».

Отже, слідчий зазначає, що ОСОБА_5 сприяла заволодінню і подальшому розпорядженню незаконно списаним військовим майном, а її дії були спрямовані на усунення перешкод для подальшого розпорядження зазначеним майном та забезпечення його передачі третім особам.

За версією сторони обвинувачення майно потрапило до ОСОБА_5 вже після того, як воно вибуло з обліку військових частин і було відчужене. Усі описані дії: отримання, зберігання, пошук покупців, пересилання, продаж, за цією версією, вчинені після закінчення привласнення.

Усунення перешкод, про яке йдеться в повідомленні, стосується подальшого розпорядження майном, а не вчинення самого привласнення.

Між тим сприяння розпорядженню вже привласненим майном є пособництвом відповідно до ч. 5 ст. 27 КК України лише за умови, що його було заздалегідь обіцяно.

Згідно з ч. 6 ст. 27 КК України не є співучастю необіцяне заздалегідь переховування особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, знарядь і засобів його вчинення, слідів кримінального правопорушення чи предметів, здобутих кримінально протиправним шляхом, або придбання чи збут таких предметів. Особи, які вчинили такі діяння, підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, передбачених статтями 198 та 396 КК України.

Отже, дії щодо вже здобутого майна утворюють пособництво лише тоді, коли особа до закінчення злочину заздалегідь обіцяла їх вчинити. Час, зміст і обставини такої обіцянки є обов`язковою ознакою, яка відмежовує пособництво від причетності до кримінального правопорушення, і мають бути конкретно описані в повідомленні про підозру та підтверджені доказами.

Повідомлення не містить жодних відомостей про заздалегідь дану обіцянку. Датою «не пізніше 20.11.2024» у повідомленні визначено лише момент, коли ОСОБА_9 нібито вирішив залучити дружину.

Щодо самої ОСОБА_5 зазначено лише, що вона та ОСОБА_10 , перебуваючи у м. Одеса, надали добровільну згоду на пропозицію ОСОБА_9 , але коли саме дано цю згоду, у повідомленні не зазначено. Не зазначено також, щодо якого майна, якої військової частини, якої кількості, у якій формі та на яких умовах нібито досягнуто домовленості.

Повідомлення про підозру не містить відомостей про те, коли, за яких обставин та в чому саме полягала попередня обіцянка ОСОБА_5 сприяти розпорядженню майном, здобутим унаслідок кримінального правопорушення. Не конкретизовано ані зміст такої обіцянки, ані час її надання щодо моменту вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.

За таких обставин сторона обвинувачення не навела фактичних даних, які б давали змогу відмежувати пособництво у вчиненні кримінального правопорушення від дій, вчинених після його закінчення та не обіцяних заздалегідь. Саме лише посилання на ч. 5 ст.27 КК України без конкретизації фактичних обставин, що утворюють ознаки пособництва, не усуває цього недоліку.

Отже, за відсутності конкретного викладення обставин, які свідчили б про заздалегідь обіцяне сприяння, інкриміновані ОСОБА_5 дії не можуть вважатися належним чином обґрунтованими саме як пособництво у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України.

Повідомлення не встановлює змісту умислу ОСОБА_5 щодо злочину, вчиненого виконавцем, повідомлення не описує, що саме і в який момент усвідомлювала ОСОБА_5 : з обліку яких військових частин вибуло майно, кому воно було ввірене, хто і на підставі яких документів його списав, яка його кількість і вартість.

Твердження про те, що вона усвідомлювала протиправний характер дій ОСОБА_9 та незаконне походження військового майна, є висновком слідчого, а не викладом фактичних обставин.

На думку захисника, без встановлення змісту умислу пособника неможливо поставити йому у вину ні кваліфікуючу ознаку «за попередньою змовою групою осіб», ні «істотну шкоду», розмір якої визначено за 343 БпЛА, більшість з яких, з ОСОБА_5 не пов`язана.

За таких обставин дії, описані в повідомленні про підозру, навіть якби вони були доведені, не утворюють співучасті у злочині, передбаченому ст. 410 КК України.

Вважає, що кваліфікація за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 410 КК України є неправильною, а підозра необґрунтованою, так як підозра у пособництві можлива лише тоді, коли з достатньою конкретністю встановлено діяння виконавця, якому особа сприяла. Суб`єктом злочину, передбаченого ст. 410 КК України, є військовослужбовець. Предметом привласнення є лише майно, яке було ввірене винній особі чи перебувало в її законному віданні.

Повідомлення не встановлює ні такої особи, ні такого майна. ОСОБА_9 не мав і не міг мати повноважень щодо майна перелічених військових частин. За повідомленням БпЛА були передані військовим частинам НОМЕР_5 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_6 НГУ та НОМЕР_4 .

ОСОБА_9 з 06.11.2025 проходить службу у військовій частині НОМЕР_7 ( НОМЕР_8 окрема механізована бригада), якої в цьому переліку немає, і у повідомленні не стверджується, що з обліку цієї частини вибув хоча б один БпЛА.

З п`яти перелічених частин ОСОБА_9 служив лише у військовій частині НОМЕР_5 до 04.11.2025, на посадах, жодна з яких не є посадою матеріально відповідальної особи і не наділяє повноваженнями щодо обліку чи списання майна. У військових частинах НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_6 НГУ та НОМЕР_4 він не служив ніколи.

Військова частина НОМЕР_5 13.05.2026, тобто вже після повідомлення про підозру, видала ОСОБА_9 позитивну службову характеристику, не зазначивши жодних зауважень щодо поводження з військовим майном.

Повідомлення описує службове становище ОСОБА_9 лише через посаду командира батареї НОМЕР_1 окремої механізованої бригади, яку він обіймав з листопада 2025 року, тобто протягом останніх чотирьох з половиною місяців інкримінованого періоду і в іншій військовій частині. Твердження про те, що він діяв, зловживаючи своїм службовим становищем, щодо майна військових частин, у яких він не служив, позбавлене змісту: службове становище не може надавати особі повноважень щодо майна іншої військової частини.

Повідомлення про підозру містить суперечності: з одного боку у ньому зазначено, що ОСОБА_9 здійснював незаконне списання військового майна з обліку. З іншого, що він залучив інших невстановлених осіб з числа військовослужбовців, серед яких до повноважень входило списання з обліку військового майна, та організував незаконне списання з обліку військових частин. Тобто сторона обвинувачення визнає, що особи, які мали повноваження на списання і фактично його здійснили, не встановлені.

Повідомлення не називає жодного акта списання, жодної дати, жодної військової частини, з обліку якої вибув конкретний апарат, і жодного документа, який пов`язував би ОСОБА_9 з процедурою списання.

Посадові особи військової частини НОМЕР_4 , відповідальні за отримання, зберігання, видачу та списання майна, допитані як свідки 03.07.2026. Свідок ОСОБА_12 показав, що механізм списання йому невідомий, оскільки таких документів він не складає. Свідок ОСОБА_13 , який складав акти списання, показав, що ОСОБА_9 він не знає і на пред`явленому фото не впізнає. Документів про ввірення майна щодо єдиного епізоду, в якому названо конкретного військовослужбовця.

Повідомлення називає серед залучених осіб ОСОБА_11 як командира відділення командира екіпажу безпілотних літальних комплексів військової частини НОМЕР_4 і відносить його залучення до періоду, не пізніше 20.11.2024.

Жодних дій ОСОБА_11 повідомлення не описує, а в підсумковій частині серед осіб, які нібито заволоділи військовим майном, його взагалі не названо.

11.08.2026 йому було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, щодо 12 БпЛА «Shrike 10, а постановою прокурора від 13.08.2026 матеріали щодо нього виділено в окреме кримінальне провадження № 12026040000002074 з посиланням, зокрема, на ч. 8 ст. 469 КПК України, тобто у зв`язку з укладенням угоди. При цьому навіть щодо цих 12 БпЛА військова частина НОМЕР_4 листом № 3749 від 16.07.2026 повідомила, що не може надати «копію документа, яким підтверджується передача вказаних БПЛА Shrike 10"т екіпажу». Повідомлення від 09.09.2026 складене вже після виділення цих матеріалів. Попри це, воно інкримінує ОСОБА_5 сприяння привласненню 343 БпЛА, хоча в межах цього провадження не встановлено жодного військовослужбовця, якому таке майно було б ввірене, і жодного акта його незаконного списання. Сторона обвинувачення не здобула документів, які підтверджували б саму подію привласнення.

Повідомлення ґрунтується на твердженні про систематичне вибуття з п`яти військових частин сотень БпЛА вартістю понад 15 млн грн протягом шістнадцяти місяців. Проте матеріали провадження не містять жодного наказу про проведення службового розслідування, акта інвентаризації, акта встановлення нестачі чи іншого документа службового реагування командування, що, на думку сторони захисту, свідчить, що сама подія незаконного вибуття майна з обліку документально не підтверджена.

Отже, підозра у пособництві побудована на припущенні про доведеність первинного злочину, який сам належними доказами не підтверджений, і не відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України.

Предмет кримінального правопорушення та розмір шкоди не встановлені. Повідомлення не дає змоги встановити, яке саме майно інкримінується ОСОБА_5 , натомість відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 277 КПК України повідомлення про підозру має містити виклад фактичних обставин, які дають особі змогу чітко розуміти, у вчиненні яких дій вона підозрюється, а слідчому судді перевірити обґрунтованість висновків слідства.

Повідомлення наводить лише загальний перелік найменувань БпЛА, їх загальну кількість і загальну вартість. У ньому не зазначено: 1) коли, ким, за яких обставин і в якій кількості БпЛА нібито передано ОСОБА_5 ; 2) які саме БпЛА, за якими ідентифікаційними номерами, з обліку яких військових частин і коли вибули; 3) коли, кому, в якій кількості та за якою ціною ОСОБА_5 нібито реалізувала БпЛА; 4) на підставі яких доказів встановлено, що реалізовані чи виявлені БпЛА є саме тим майном, яке, за версією слідства, було привласнене; 5) яким чином встановлено належність кожного апарата конкретній військовій частині; 6) яким чином визначено вартість кожної одиниці та загальний розмір шкоди.

Також повідомлення суперечать одне одному та результатам оглядів. Повідомлення інкримінує привласнення 343 БпЛА: «Shrike 10» 95, «Верба 7» 44, «Колібрі» трьох модифікацій 204. Водночас у ньому ж зазначено, що в господарчих приміщеннях № 33 і № 12 зберігалися 192 БпЛА: 162 «Шрайк 10» і 30 «Колібрі». Кількість «Шрайк 10», які нібито зберігалися, на 67 одиниць перевищує кількість «Shrike 10», які нібито привласнено.

Отже, сторона обвинувачення сама не вважає все виявлене майно військовим, але не зазначає, які саме з виявлених апаратів є предметом злочину.

Серед БпЛА, які за повідомленням зберігалися в цих приміщеннях, «Верба 7» немає взагалі, а щодо 174 із 204 БпЛА «Колібрі» повідомлення не містить жодних відомостей про їх отримання, зберігання чи збут ОСОБА_5 . Два «Шрайк 10» з приміщення № 33 не мають ідентифікаційних ознак, а 41 «Шрайк 10» і 20 «Колібрі» з приміщення № 12 описані без ідентифікаційних номерів, лише із зазначенням серії. Такі апарати неможливо ідентифікувати як майно конкретної військової частини.

За результатами оглядів вилучених БпЛА складено два додатки «Список ідентифікованих номерів БПЛА»: в одному зазначено «Оглянуто 240 БпЛА», у другому «Оглянуто 155 БпЛА», разом 395. У другому додатку сума наведених позицій (15 + 63 + 81) становить 159, а не 155, а дату протоколу огляду в першому додатку не проставлено. Жодне з цих чисел не збігається ні з 343, ні з 192. Держатель обліку не підтвердив належності апаратів військовим частинам і факту їх незаконного вибуття.

Головне управління військової юстиції Міністерства оборони України листом № 220/74/1301 від 12.05.2026 надало відомості ІНФОРМАЦІЯ_1 , у яких щодо значної частини серійних номерів зазначено «Дані відсутні», а щодо решти наведено лише статус майна без жодних документів про підстави, обставини та законність його вибуття з обліку.

Отже, ні належність конкретних апаратів конкретній військовій частині, ні незаконність їх вибуття з обліку жодним обліковим документом не підтверджені. Частина майна, включеного до розміру шкоди, не є майном Збройних Сил України.

Повідомлення обґрунтовує статус майна положеннями Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», визначає шкоду як заподіяну Міністерству оборони України і стверджує про списання БпЛА з обліку військових частин, що входять до складу ЗСУ.

Водночас серед цих частин зазначено військову частину НОМЕР_6 Національної гвардії України, яка до складу Збройних Сил України не входить. Повідомлення не розмежовує, яка кількість БпЛА і на яку суму нібито вибула саме з цієї частини, а, отже, розмір шкоди, заподіяної Міністерству оборони України, визначено без належної підстави. Розмір шкоди визначено розрахунково, без документів і без експертної оцінки.

Розмір шкоди не ґрунтується на документах про вартість конкретних апаратів. Повідомлення не посилається ні на висновок експерта, ні на первинні документи (державні контракти, накладні, акти приймання-передачі), які підтверджували б вартість саме цих предметів з урахуванням їх комплектності та технічного стану.

При цьому згідно з протоколом про результати контролю за вчиненням злочину у виді оперативної закупки від 09.03.2026, 29.01.2026 через платформу «Reibert» замовлено 10 БпЛА «Колібрі 10T» за 25 000 грн, тобто по 2 500 грн за одиницю.

Заявлений розмір шкоди не відображає вартості фактичних предметів. Відповідно не підтверджена кваліфікуюча ознака «істотна шкода».

Крім того, повідомлення містить фактичні неточності щодо місць зберігання. У повідомленні йдеться про зберігання БпЛА «у квартирах та господарських приміщеннях в м. Одеса», хоча обидва названі приміщення розташовані в с. Фонтанка Одеського району.

Повідомлення стверджує також про зберігання майна «в квартирах» і «у відділенні № 1 ТОВ «Нова Пошта»», однак не називає жодної квартири і не наводить жодних даних про виявлення там БпЛА.

Господарче приміщення № 12 належить іншій особі матері ОСОБА_9 , ініціали якої в повідомленні зазначено неправильно (« ОСОБА_14 »), і повідомлення не пояснює, на якій підставі ОСОБА_5 мала доступ до цього приміщення та розпоряджалася його вмістом.

У повідомленні згадуються рахунки ОСОБА_15 (бабусі ОСОБА_5 ), відкриті в ТОВ «НоваПей». Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_15 зареєстрована як фізична особа підприємець з видами діяльності, пов`язаними з виробництвом, ремонтом і технічним обслуговуванням повітряних літальних апаратів, а також оптовою та роздрібною торгівлею відповідним обладнанням (КВЕД 30.30, 33.16, 33.13, 46.69, 47.54).

Отже, операції з придбання та реалізації такої техніки узгоджуються із зареєстрованою підприємницькою діяльністю і не можуть автоматично свідчити про незаконне походження майна.

За таких обставин твердження про отримання, зберігання, пересилання чи реалізацію ОСОБА_5 саме зазначеної кількості БпЛА і про заподіяння Міністерству оборони України шкоди на суму 15 233 439 грн не підтверджені конкретними фактичними даними.

Таким чином, сторона захисту вважає, що повідомлення про підозру не відповідає вимогам ст. 277 КПК України: у повідомленні суперечливо визначено роль ОСОБА_5 і форму співучасті , форму діяння, кваліфікуюча ознака «за попередньою змовою групою осіб» не має фактичного підґрунтя. Повідомлення не пов`язує ОСОБА_5 з акаунтами на платформі «Reibert» і не розкриває змісту інкримінованих оголошень, належність акаунтів ОСОБА_5 не встановлена, твердження про розміщення нею оголошень є припущенням.

Докази, на яких ґрунтується повідомлення, отримано органом, який на момент їх отримання не мав повноважень на здійснення досудового розслідування.

Окрім того, постанова від 12.12.2025 про доручення розслідування іншому органу не відповідає ч. 5 ст. 36 КПК України. Підставою зміни підслідності зазначено лише те, що слідчими ДБР не проведено жодної слідчої (розшукової) дії, що може призвести до втрати доказів, а розслідування набуло ознак невиправданої тяганини. Водночас згідно з ч. 5 ст. 36 КПК України доручити здійснення досудового розслідування іншому органу можна лише у разі неефективного досудового розслідування.

Постанова від 12.12.2025 не містить відомостей про надані слідчим ДБР вказівки, строки їх виконання, невиконання конкретних доручень чи інші обставини, які свідчили б про неефективність розслідування.

Більше того, ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 28.07.2026 у справі № 202/1016/26 встановлено, що вказівками прокурора № 05/02-2255ВИХ-25 від 24.11.2025 старшому групи слідчих ДБР визначено строк повідомлення про результати їх виконання до 12.12.2025, а постанова про доручення розслідування іншому органу датована тим самим днем.

Отже, на думку захисника, висновок про неефективність зроблено ще до того, як прокурор міг оцінити виконання власних вказівок, тобто без встановлення неефективності. Подальша зміна підслідності не усуває допущеного порушення.

03.09.2026 після об`єднання матеріалів досудових розслідувань в одне кримінальне провадження підслідність змінено постановою прокурора та визначено за СУ ГУНП в Дніпропетровській області, яке здійснює досудове розслідування на цей час. Однак таке рішення визначає повноваження органу досудового розслідування лише з моменту його винесення.

Повідомлення ґрунтується на доказах, отриманих до зміни підслідності. Результати негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, а також протоколи обшуків, оглядів і допитів свідків, на які спирається сторона обвинувачення, отримано в цьому кримінальному провадженні в період з грудня 2025 року по серпень 2026 року, тобто під час розслідування, яке СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснювало на підставі постанови від 12.12.2025, що не відповідає ч. 5 ст. 36 КПК України.

На підставі вищевикладеного, захисник просив скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42025052110000091 від 19.11.2025 у редакції повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 09.09.2026 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 410 КК України.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_3 свою скаргу підтримав.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому проти скарги заперечував, покликаючись на те, що раніше ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра відмовлено у задоволенні скарги сторони захисту на первинне повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 27.03.2026.

Звертав увагу, що судовий контроль за п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК не є розглядом обвинувачення по суті. Під час цієї перевірки оцінюється наявність фактичних даних, достатніх для висновку, що особа могла бути причетною до кримінального правопорушення, а не доведеність вини поза розумним сумнівом.

Прокурор вважає, що ОСОБА_5 може нести відповідальність за пособництво у військовому кримінальному правопорушенні. У повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри від 09.09.2026 зазначено саме пособництво, а не виконання об`єктивної сторони військового злочину.

Звертав увагу, що отримання, зберігання, пересилання або збут майна після його заволодіння можуть утворювати пособництво за наявності даних про завчасну обіцянку; допомога, надана до завершення заволодіння, може бути пособництвом, якщо вона фактично полегшила вчинення цього діяння. Прокурором зазначено, що у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри викладено обставини того, що ОСОБА_9 не пізніше 20.11.2024 вирішив залучити ОСОБА_5 та інших осіб з числа військовослужбовців до вчинення злочину. Ці обставини мають оцінюватися в сукупності з фактичними даними провадження. Закон не вимагає, щоб кожен учасник спільного плану виконував однакову функцію або особисто контактував із військовим майном на всіх етапах.

Водночас для висновку про достатність підозри мають бути дані, які пов`язують домовленість і дії ОСОБА_5 з конкретними епізодами заволодіння, а не лише з подальшим обігом військового майна.

На думку прокурора, твердження сторони захисту про невизначеність виконавця та ввірення майна є безпідставними, оскільки закон не вимагає, щоб на момент повідомлення про підозру були встановлені всі учасники, кожна службова особа, яка здійснювала списання, або щоб щодо виконавця вже існував обвинувальний вирок. Виділення матеріалів щодо ОСОБА_11 в окреме провадження не спростовує наявність основного діяння. Розбіжності в описі БпЛА потребують перевірки первинних протоколів і додатків. Однак вони самі по собі не доводять обґрунтованості відсутності підозри. Відомості щодо інших номерів не можуть ототожнюватися з доказом незаконного вибуття без документів і контексту обліку.

Розрахунок у повідомленні містить кількість і вартість за моделями: 95 «Shrike 10» на 4 329 435 грн; 44 «Верба 7» на 2 820 708 грн; 25 «Колібрі Advance 10» на 990 600 грн; 87 «Колібрі Advance 8» на 3 447 288 грн; 92 «Колібрі Pro 8» на 3 645 408 грн; загалом 15 233 439 грн. Посилання на іншу ціну продажу або одного лота не визначає автоматично розмір шкоди, оскільки ціна продажу, закупівельна/облікова вартість і вартість майна з урахуванням комплектності та стану можуть відрізнятися. Для підтвердження суми мають оцінюватися джерела кожної ціни, кількість, модифікації та причинний зв`язок із діями, які інкримінуються.

Крім того, твердження про приміщення № 12 в місті Одесі, яке належить іншій особі, саме по собі не спростовує можливість доступу чи фактичного контролю ОСОБА_5 . Посилання на акаунти «Ukropkaratel2818» та «elass», оголошення на платформі «Reibert», поштові відправлення й операції через «Нова пошта»/«НоваПей» мають доказове значення лише у сукупності з даними, що пов`язують їх із ОСОБА_5 та конкретними БпЛА, які є предметом підозри. Наявність інших лотів, зокрема «Суперкам» або «Орлан 10», не спростовує можливого продажу інших моделей. Сам факт реєстрації ОСОБА_15 як ФОП із видами діяльності у сфері авіаційної техніки не підтверджує законність або незаконність походження кожного окремого апарата чи платежу.

Отже, наведені захистом доводи не спростовують обґрунтованість повідомлення про підозру.

Щодо порушення підслідності, то прокурором зазначено, що відповідно до ч. 4 ст. 216 КПК України досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ст. 410 КК України, належить до підслідності слідчих Державного бюро розслідувань. Водночас частина 5 ст. 36 КПК України передбачає можливість доручення розслідування іншому органу у разі його неефективного здійснення органом, визначеним ст. 216 КПК України, із винесенням мотивованої постанови уповноваженим прокурором.

При цьому питання допустимості кожного доказу має остаточно вирішуватися судом з урахуванням усіх обставин його одержання.

Таким чином, на думку прокурора, доводи скарги сторони щодо статусу ОСОБА_5 як цивільної особи, відсутності обвинувального вироку щодо виконавця та самої зміни попередньої кваліфікації не спростовують можливості кримінальної відповідальності за пособництво у військовому кримінальному правопорушенні. Інші доводи: про попередню домовленість, конкретизацію виконавського діяння, співвідношення кількості БпЛА, їх належність, розмір шкоди та передачу кримінального провадження за підслідністю мають бути оцінені за матеріалами кримінального провадження і мають оцінюватися на підставі конкретних матеріалів кримінального провадження.

З огляду на наведене, прокурор просив у задоволенні скарги відмовити.

Слідчий суддя, заслухавши захисника, прокурора, дослідивши матеріали скарги, а також матеріали досудового розслідування в обсязі, наданому слідчим, доходить до висновку, що скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає з огляду на наступне:

Слідчим суддею установлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025052110000091 від 19.11.2025.

У цьому кримінальному провадженні 27 березня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, а саме у привласненні військового майна, яке завдало істотну шкоду, та вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 28 липня 2026 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду, в задоволенні скарги захисника ОСОБА_3 , яка подана в інтересах ОСОБА_5 , на повідомлення про підозру від 27.03.2026 відмовлено.

В подальшому 09 вересня 2026 року слідчим складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, згідно з яким ОСОБА_5 підозрюється у пособництві у привласненні військового майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло істотну шкоду, в умовах воєнного стану, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 210 КК України.

Не погодившись із повідомленням про підозру ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 210 КК України, її захисник адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з цією скаргою.

При розгляді зазначеної скарги слідчий суддя керується тим, що згідно з пунктом 10 частини 1 статті 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено повідомленням слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом підозрюваним, його захисником чи законним представником.

У частині 1 статті 42 КПК України визначено, що підозрюваною є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Підстави та порядок повідомлення особі про підозру регламентовано главою 22 КПК України (статті 276 - 279).

Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Статтею 277 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Згідно з частиною 1 статті 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Отже, аналіз наведених норми закону свідчить, що під час розгляду слідчим суддею скарги на повідомлення про підозру підлягає з`ясуванню дотримання при повідомленні особі про підозру вимог глави 22 КПК України, зокрема відповідність підозри вимогам статей 276 та 277 КПК України, а також порядку її вручення.

Як видно зі змісту повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 09.09.2026, таке повідомлення в цілому відповідає вимогам закону, а саме воно складено слідчим, погоджене з прокурором, які уповноважені на здійснення досудового розслідування та процесуального керівництва відповідно у кримінальному провадженні, в межах якого здійснено повідомлення.

В повідомленні зазначено прізвище, посаду слідчого, прокурора, які здійснюють повідомлення про підозру, відомості про особу, якій повідомлено про підозру (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, інші особисті дані особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення).

Також у повідомленні про підозру зазначено номер кримінального провадження, в якому здійснюється повідомлення, зміст підозри, правова кваліфікація кримінального правопорушення, що інкримінується, із зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , і які відомі органу досудового розслідування на момент повідомлення про підозру.

Повідомлення про підозру ОСОБА_5 містить підпис слідчого, який його склав, прокурора, який його погодив, відомості про процесуальні права підозрюваного.

При цьому повідомлення про підозру було вручено 09.09.2026 ОСОБА_16 , яка є свекрухою підозрюваної.

В своїй скарзі захисник зазначає про невідповідність підозри в редакції від 09.09.2026 вимогам п. 3 ч. 1 ст. 276 та ст. 277 КПК України, зокрема, що описані в ньому дії ОСОБА_5 не утворюють пособництва, відсутнє діяння виконавця та предмет кримінального правопорушення, а також розмір завданої шкоди.

Так, на думку захисника, зазначені в повідомленні роль та форма співучасті ОСОБА_5 є суперечливими, а докази, на яких ґрунтується підозра, отримано органом, який не мав повноважень на здійснення досудового розслідування.

Водночас слідчий суддя вважає, що такі твердження захисника є безпідставними та зводяться до незгоди з інкримінованими обставинами кримінального правопорушення та правовою кваліфікацією діяння, які може бути уточнені та змінені впродовж усього часу досудового розслідування.

Слідчий суддя не приймає до уваги твердження сторони захисту на недостатність, неналежність та недопустимість доказів, які стали підставою для повідомлення про підозру ОСОБА_5 , оскільки підозра вважається обґрунтованою, якщо наявні факти або відомості, що здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити правопорушення. При цьому, що саме можна вважати обґрунтованою підозрою, залежить від сукупності обставин справи.

В даному випадку підозра ОСОБА_5 достатньо ґрунтується на відомостях, які містяться в протоколах слідчих дій та об`єктивно пов`язують її з вчиненим кримінальним правопорушенням.

Тож підстав вважати повідомлену підозру необґрунтованою немає.

Щодо доводів про порушення підслідності, то слідчий суддя звертає увагу, що підслідність кримінального провадження № 42025052110000091 від 19.11.2025 спочатку була визначена прокурором за слідчим відділом (з дислокацією у м . Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську.

В подальшому постановою першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 від 12.12.2025 року здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025052110000091 від 19.11.2025 доручено слідчим Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

При цьому підставою для зміни підслідності у кримінальному провадженні у постанові заступника керівника спеціалізованої прокуратури зазначено неефективність здійснення досудового розслідування слідчими Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську.

Отже, повідомлення про підозру від 09.09.2026 було здійснено старшим слідчої групи слідчих СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 , якій доручено проведення ведення досудового розслідування.

Сама по собі незгода сторони захисту з наявністю підстав для зміни підслідності кримінального провадження не впливає на обґрунтованість повідомлення про підозру ОСОБА_5 , яке здійснено уповноваженою посадовою особою.

Слід відзначити, що під час розгляду скарги на повідомлення про підозру у порядку статті 303 КПК України слідчий суддя не вправі вдаватися до оцінки підозри з точки зору достатності й допустимості викладених стороною обвинувачення фактів для того, щоб вважати особу винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень.

Тобто слідчий суддя не вирішує питання про наявність чи відсутність в діях підозрюваної особи складу кримінального правопорушення, належність, допустимість та достатність доказів та інші питання, які підлягають з`ясуванню та оцінці судом під час розгляду кримінального провадження по суті.

Натомість цього слідчий суддя повинен перевірити дотримання слідчим та прокурором під час повідомлення особі про підозру вимог статей 276, 277, 278 КПК України. Сам же по собі ступінь обґрунтованості підозри може бути врахований слідчим суддею при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження.

В свою чергу, недоведеність підозри може бути підставою для подальшого закриття кримінального провадження чи ухвалення виправдувального вироку, а не підставою для скасування повідомлення про підозру.

Отже, оцінюючи зміст повідомлення про підозру ОСОБА_5 , слідчий суддя вважає, що таке повідомлення в цілому відповідає вимогам вищенаведених норм кримінального процесуального закону.

На переконання слідчого судді, доводи сторони захисту про безпідставне повідомлення про підозру ОСОБА_5 не знайшли свого підтвердження.

В даному випадку подана скарга фактично зводиться до незгоди з пред`явленою ОСОБА_5 підозрою.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що законні підстави для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_5 (в редакції повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 09.09.2026) відсутні та в задоволенні скарги захисника потрібно відмовити.

Керуючись ст. 303-307, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні скарги захисника ОСОБА_3 на повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 4 статті 410 КК України (в редакції повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 09.09.2026) відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_17