Рішення № 141075694, 30.10.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/7611/26

Провадження №2/442/3022/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючого - судді Крамара О.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» Романенко М.Е. через систему «Електронний Суд» звернувся в суд із вказаним вище позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 11.05.2024 між ТОВ "ФК" "Авіа груп" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №110402 шляхом підписання його електронним підписом із використанням одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору позичальникові надіслано кредитні кошти на картковий рахунок у сумі 4000 грн.

Договір є укладеним у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно - телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного цифрового підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором, 23.12.2024 між ТОВ "ФК" "Авіа груп" та ТОВ "Діджи фінанс" було укладено договір факторингу №23122024, за яким відбулося відступлення права грошової вимоги за вказаним кредитним договором на користь нового кредитора.

Таким чином, ТзОВ «Діджи фінанс» наділено правом вимоги до відповідача за кредитним договором №110402.

Покликаючись на невиконання відповідачем зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості загальною сумою 17 392.00 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 4 000,00 грн, заборгованості за відсотками в сумі 4 392,00 грн, заборгованості за комісіями в сумі 1 000,00 грн та заборгованості за пенею в сумі 8 000,00 грн.

Дану суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Ухвалою від 25.09.2026 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін 23.10.2026, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред`явлення зустрічного позову. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Дана ухвала надсилалась сторонам по справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило. У матеріалах справи наявне клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зіст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» та Закону України «Про електронну комерцію», цей договір є укладеним в електронній формі. Шляхом обміну електронними повідомленнями в інформаційно-телекомунікаційній системі з використанням електронного цифрового підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Зокрема, Закон України «Про електронну комерцію» (стаття 3) визначає одноразовий ідентифікатор як алфавітно-цифрову послідовність, яка надсилається особі, що прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір. При цьому, використання такого ідентифікатора, згідно з частиною 6 статті 12 цього ж Закону, прирівнюється за правовими наслідками до підписання договору у письмовій формі. Це означає, що електронний договір, укладений з використанням одноразового ідентифікатора, є обов`язковим для сторін і має ту ж юридичну силу, що й договір, підписаний власноручним підписом.

Таким чином, у даному випадку, оскільки договір був підписаний відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого засобом зв`язку, вказаним при реєстрації, це свідчить про волевиявлення відповідача на укладення правочину. Сам факт отримання та використання такого ідентифікатора підтверджує його згоду з умовами договору та зобов`язаннями, що з нього випливають.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що 11.05.2024 року між ТОВ "ФК" "Авіа груп" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №110402 шляхом підписання його електронним підписом із використанням одноразового ідентифікатора (SMS-коду). На виконання умов договору кредитодавець перерахував на картковий рахунок позичальника грошові кошти в сумі 4000 грн.

Як вбачається з досліджених доказів, умови договору відповідачем належним чином не виконані, передбачена договором заборгованість не погашена.

23.12.2024 року між ТОВ "ФК" "Авіа груп" та ТОВ "Діджи фінанс" було укладено договір факторингу №23122024, відповідно до якого відбулося відступлення права грошової вимоги за зазначеним кредитним договором на користь нового кредитора.

Таким чином, ТзОВ «Діджи фінанс» наділено правом вимоги до відповідача за кредитним договором №110402.

Згідно з розрахунком позивача, загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 17 392.00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 000.00 грн; заборгованість за відсотками - 4 392,00 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за комісією в сумі 1000,00 грн.

Згідно з умовами пункту 1.4 кредитного договору, за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, а також юридичне оформлення, клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту.

Оцінюючи умови договору в частині встановлення комісії за надання кредиту та його юридичне оформлення, суд виходить з того, що Законом України «Про захист прав споживачів» визначено: послуга є діяльністю виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит є коштами, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачеві коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 06.09.2017 у справі № 6-2071цс16.

У постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку, викладеному в постанові від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18), зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України є обов`язком банку, а виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту є обов`язком банку за кредитним договором, то така дія, як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості за кредитом, не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості за кредитом, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється під час виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.09.2024 у справі № 479/191/17.

Оцінюючи умови договору в частині встановлення комісії за обслуговування кредиту, надання інформації та довідок, суд зазначає, що в договорі Товариство не зазначило та не надало доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які Товариством встановлена комісія за обслуговування кредиту. Враховуючи викладене, положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». До схожих висновків прийшов Верховний Суд у постанові від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.

Покликаючись на зазначене, суд доходить висновку, що положення пункту 1.4 кредитного договору №110402 від 11.05.2024 в частині сплати комісії у розмірі 25% від суми кредиту (що становить 1000,00 грн) суперечать вимогам чинного законодавства, є нікчемними з моменту укладення договору, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за комісією в сумі 1000,00 грн задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 8 000,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє дотепер.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за штрафом відповідно до договору є безпідставними у зв`язку зі звільненням позичальника від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за договором у період дії воєнного стану.

З огляду на викладене, враховуючи період нарахування штрафу за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, що було здійснено безпосередньо в період дії воєнного стану, правові підстави для стягнення з відповідача пені, штрафу в сумі 8 000,00 грн як складової частини заборгованості за договором позики відсутні, а тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Отже, суд доходить висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково, зокрема з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за основним боргом у розмірі 4 000,00 грн та заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 4 392,00 грн, що разом становить 8 392,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 6 000.00 грн суд виходить з такого.

Як передбачено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1). розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2). розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1). складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2). часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3). обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4). ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір здійснених позивачем витрат на правничу допомогу підтверджується належними доказами. Однак суд вважає їх неспівмірними з розглядом цієї справи, яка розглянута у спрощеному провадженні, та зважаючи на вимоги розумності і справедливості вважає за доцільне стягнути з відповідача 2 000.00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати з оплати судового збору у сумі 2662,40 грн.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, оскільки розгляд справи відбувся без повідомлення (виклику) учасників справи, повне судове рішення складено 30.10.2026, а отже, датою ухвалення рішення є 30.10.2026.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України,

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь: ТзОВ «Діджи фінанс» ЄДРПОУ 42649746 - заборгованість за кредитним договором №110402 від 11.05.2024 станом на 12.09.2026 у розмірі 8 392 (вісім тисяч триста дев`яносто дві) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь: ТзОВ «Діджи фінанс» ЄДРПОУ 42649746 - 2662 гривні 40 копійок судового збору та 2000 гривень витрат на професійну правничу допомогу, а всього 4662 (чотири тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.10.2026.

Повне найменування учасників справи та їхнє проживання (місцезнаходження):

Позивач: ТзОВ «Діджи фінанс» ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари вул. Симона Петлюри, 21/1, засоби зв`язку: 380674280050, електронна адреса: yu.karpenko@dgfinance.com.ua

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.В. Крамар