Ухвала суду № 141075364, 28.10.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

28.10.2026

ЄУН 607/8217/22

Провадження №1-кп/337/28/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисників адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_8 ,

обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні за обвинуваченням:

ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.1 ст.203-2, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 203-2, ч. 2 ст.209 КК України,

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч.2 ст. 27, ч.4 ст. 28, ч.1 ст.203-2 КК України,

ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 203-2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває вказане кримінальне провадження.

Прокурор Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_22 звернувся до суду з клопотаннями про застосування до обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

В обґрунтування клопотань зазначив, що останні обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннях. Усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та розмір покарання, з метою уникнення покарання вони можуть переховуватись від суду. Зокрема, маючи паспорт громадянина України, розуміючи відповідно міру покарання, яку вони можуть понести у зв`язку з вчиненими кримінальними правопорушеннями, можуть вчинити дії, спрямовані на переховування від суду, зокрема, шляхом виїзду за межі України або на територію України, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та тривалий час не повертатися до місця постійного проживання.

Крім того, оскільки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 проживають у Запорізькій області та мають широке коло друзів та знайомих, вони особисто або через третіх осіб можуть незаконно впливати на свідків, які на даний час проживають в м. Запоріжжі, з метою надання ними неправдивих показів, висновків або їх зміни щодо обставин вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень.

З метою забезпечення належної поведінки обвинувачених, виконання ними процесуальних рішень, запобігання спробам переховування від суду, знищення або спотворення речей і документів, що мають істотне значення для провадження, а також недопущення незаконного впливу на свідків та інших учасників, прокурор просив застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням таких обов`язків: - прибувати за викликом до суду за першою вимогою; - повідомляти суд про зміну місця проживання та/або роботи.

Прокурори ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_22 підтримали повністю з підстав, викладених у клопотаннях.

Захисник обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 адвокат ОСОБА_5 заперечив проти клопотань прокурора та зазначив, що клопотання є необґрунтованими, інформація про неналежне виконання обвинуваченими покладених на них судом обов`язків відсутня, ризики, на які посилається прокурор, недоведені. Обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_23 підтримали позицію свого захисника.

Обвинувачена ОСОБА_10 та її захисник адвокат ОСОБА_8 також заперечили проти клопотання прокурора та вважають, що підстави для обрання запобіжного заходу відсутні.

Обвинувачена ОСОБА_15 та її захисник адвокат ОСОБА_6 не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ст.176, 177, 194 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, передбаченим п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно ч.1 ст.179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати обов`язки, передбачені ст.194 цього кодексу.

Частиною 1 ст. 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.5, ч.7 ст.194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду чи іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладання яких була доведена прокурором.

Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Вирішуючи клопотання прокурора, суд зазначає таке.

ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.1 ст.203-2, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 203-2, ч. 2 ст.209 КК України;

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч.2 ст. 27, ч.4 ст. 28, ч.1 ст.203-2 КК України.

Суд вважає, що матеріали провадження містять достатньо даних та інформації, які переконливо свідчать про можливу причетність обвинувачених до інкримінованих кримінальних правопорушень для висновку про обґрунтованість пред`явленого обвинувачення. Водночас обставини вчинення конкретних дій та доведеність вини підлягають перевірці й оцінці у сукупності з іншими доказами під час судового розгляду.

Суд також бере до уваги, що обов`язок доведення наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, покладається саме на сторону обвинувачення. Докази, якими обґрунтовується наявність ризиків, повинні бути належними, допустимими та достатніми.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених прокурором ризиків (переховування від суду та впливу на свідків), суд зазначає, що вони мають абстрактний та припущений характер.

Зокрема, доводи прокурора про можливість переховування обвинувачених від суду з огляду на тяжкість покарання та наявність паспорта громадянина України не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Суду не надано відомостей про вчинення обвинуваченими дій, спрямованих на приготування до втечі, придбання квитків, наявність майна чи зв`язків за кордоном чи на тимчасово окупованих територіях України тощо.

Крім того, за час судового розгляду відомості про порушення обвинуваченими процесуальних обов`язків, умисне ухилення від явок до суду відсутні. Сама по собі тяжкість інкримінованих злочинів без оцінки конкретної поведінки осіб не може слугувати єдиною та виключною підставою для застосування запобіжного заходу.

Заявлений ризик незаконного впливу на свідків також не знайшов свого підтвердження під час судового засідання, оскільки прокурором не надано жодного доказу здійснення обвинуваченими протягом тривалого судового розгляду будь-яких дій чи спроб тиску, або залякування свідків у даному провадженні. Посилання прокурора на те, що проживання у Запорізькій області та наявність кола знайомих, свідчить про можливість незаконного впливу на свідків, є лише припущенням, яке не може бути покладено в основу судового рішення про застосування запобіжного заходу.

Отже, оцінивши викладені у клопотаннях прокурора обставини та доводи, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено існування жодного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також того, що, застосування запобіжного заходу є необхідним і доцільним для досягнення дієвості провадження, а наявні загальні обов`язки, передбачені кримінальним процесуальним законодавством (зокрема, ч. 7 ст. 42 КПК України), є недостатніми для забезпечення належної поведінки обвинувачених.

Крім того, суд враховує положення ч. 8 ст. 194 КПК України, згідно з якою до підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі (3 000) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано запобіжний захід лише у вигляді застави або тримання під вартою у випадках та в порядку, передбачених главою 18 КПК України.

Санкцією ч.1 ст.203-2 КК України визначено покарання у виді штрафу від десяти тисяч (10 000) до сорока тисяч (40 000) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік, а санкцією ч.2 ст.203-2 КК України - у виді штрафу від сорока тисяч (40 000) до п`ятдесяти тисяч (50 000) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на три роки.

Оскільки інкриміновані статті передбачають покарання у виді штрафу, розмір якого перевищує 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, норма ч. 8 ст. 194 КПК України встановлює імперативне обмеження щодо видів запобіжних заходів, які можуть бути застосовані, що виключає можливість обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

З огляду на недоведеність заявлених прокурором ризиків, а також наявність процесуальних обмежень, передбачених ч. 8 ст. 194 КПК України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотань прокурора.

Керуючись ст. 176, 177, 179, 194, 331, 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_22 про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної скарги на остаточне судове рішення за наслідком розгляду кримінального провадження.

Повний текст ухвали оголошений 29.10.2026 о 08:25 год.

Суддя ОСОБА_1