Рішення № 14107420, 10.03.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" березня 2011 р. Справа № 15/5007/6/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: Гридчина О.С. - представник за довіреністю від 03.01.2011р.,

від відповідача: Стеценко Д.О. - представник за дорученням № 15 від 04.01.2011р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький хлібокомбінат №1" (м.Запоріжжя)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анокс" (м.Житомир)

про стягнення 24751,82 грн.

Відкрите акціонерне товариство “Запорізький хлібокомбінат № 1” звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з Товариства з обмеженою відповідальністю “Анокс” 23300,00грн. основного боргу, 930,02грн. пені, 341,80грн. інфляційних та 180,00грн. - 3% річних.

В судовому засіданні 15.02.2011р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог від 14.02.2011р. відповідно до якої, посилаючись на часткове погашення відповідачем 09.02.2011р. заборгованості в сумі 200,00грн., просив стягнути з відповідача на користь позивача 23100,00грн. основного боргу, 930,02грн. пені, 341,80грн. інфляційних та 180,00грн. - 3% річних.

14.02.2011р. до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Анокс" надійшов письмовий відзив на позовну заяву (а.с. 51-52). У відзиві відповідач вказує на те, що товарно-транспортні накладні не можуть бути використані як доказ підтвердження заборгованості ТОВ "Анокс" перед ВАТ "Запорізький хлібокомбінат №1", оскільки після отримання товару відповідачем були здійснені проплати. Крім того, відповідач посилається на те, що до позовної заяви не додано довіреності, які мають підтверджувати повноваження осіб на отримання товару.

Представник позивача в судовому засіданні 10.03.2011р. позовні вимоги підтримав. Посилаючись на часткове погашення відповідачем заборгованості в сумі 200,00грн., представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог від 09.03.2011р. відповідно до якої, просить стягнути з відповідача на користь позивача 22900,00грн. основного боргу, 930,02грн. пені, 341,80грн. інфляційних та 180,00грн. - 3% річних.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.03.2011р. факт наявності заборгованості ТОВ "Анокс" перед ВАТ "Запорізький Хлібокомбінат №1" в сумі 22900,00грн. визнав.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2010р. між Відкритим акціонерним товариством “Запорізький хлібокомбінат № 1” ( позивач/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Анокс” (відповідач/дистриб'ютор) було укладено договір №23/06/10-1 за умовами якого, дистриб'ютор по домовленості з постачальником отримує передбачений положеннями даного договору комплекс прав і обов'язків відносно представництва інтересів постачальника на території м.Житомира та Житомирської області (далі - регіоні), у тому числі пошук клієнтів (покупців), продаж кондитерських виробів (товару) в обумовленому обсязі, маркетингову, рекламну та торгово-посередницьку діяльність в зазначеному регіоні у цілях розширення ринків збуту продукції постачальника (п. 1.1 договору).

Згідно п. 2.1 договору № 23/06/10-1, дистриб'ютор зобов'язується купувати у постачальника товар окремими партіями та здійснювати продаж товару у регіоні від свого імені.

Детальний асортимент (номенклатура) та кількість товару, який постачається дистриб'ютору, погоджується сторонами та зазначається у накладних та специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору у якості доповнення № 1 (п. 2.3 договору № 23/06/10-1).

У відповідності до п. 3.8 договору № 23/06/10-1 постачальник відпускає продукцію тільки особам, уповноваженим на те дистриб'ютором. Повноваження особи мають бути підтверджені довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей встановленого зразка чи посвідченою нотаріально.

Згідно з 3.9 договору № 23/06/10-1, дистриб'ютор зобов'язаний розвантажити автомобіль з поставленим товаром, належним чином оформити товарно-транспортні накладні (далі ТТН), (обов'язкові відмітка про дату та час прибуття та відправлення автомобіля), засвідчити їх підписом особи уповноваженої дистриб'ютором на отримання товару та відтиском печатки (штампа) дистриб'ютора.

Пунктом 3.12 договору № 23/06/10-1 передбачено, що право власності на партію товару переходить від постачальника до дистриб'ютора з моменту передачі партії товару дистриб'ютору по ТТН.

На виконання умов договору № 23/06/10-1 від 23.06.2010р., позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 31888,43грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств товарно-транспортними накладними:

серії ЗХК №77743 від 13.09.2010р. на суму 20349,80грн.,

серії ЗХК № 78110 від 27.09.2010р. на суму 6140,89грн.,

серії ЗХК № 78508 від 11.10.2010р. на суму 5397,74грн. (а.с. 18-20).

Відповідач у відзиві на позовну заяву наголошує на тому, що позивачем не надано довіреностей на отримання товару. Водночас, повноваження осіб, які підписували вищезазначені товарно-транспортні накладні відповідачем не заперечується, а тому вказана обставина не спростовує факту отримання відповідачем товару по зазначеним вище накладним на суму 31888,43грн.

Відповідно до п. 4.5 договору № 23/06/10-1, дистриб'ютор зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману партію товару у відповідності з ТТН на протязі 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту приймання вказаної партії дистриб'ютором від постачальника (дати підписання дистриб'ютором ТТН постачальника), якщо інше не буде визначено додатковим письмовим погодженням сторін.

Таким чином, у відповідності до п. 4.5 договору № 23/06/10-1 від 23.06.2010р., відповідач зобов'язаний був провести оплату за отриманий товар по товарно-транспортній накладній № 77743 від 13.09.2010р. (дата отримання відповідачем товару - 15.09.2010р.) на суму 20349,80грн. в строк до 06.10.2010р., по товарно-транспортній накладній № 78110 від 27.09.2010р. (дата отримання відповідачем товару - 28.09.2010р.) на суму 6140,89грн. в строк до 19.10.2010р. та по товарно-транспортній накладній № 78508 від 11.10.2010р. (дата отримання відповідачем товару - 12.10.2010р.) на суму 5397,74грн. в строк до 02.11.2010р.

Проте, відповідач зобов'язання за договором №23/06/10-1 від 23.06.2010р. належним чином та у повному обсязі не виконав. Зокрема, за отриманий по вищезазначеним товарно-транспортним накладним товар відповідачем було частково проведено оплату шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача на суму 7685,34грн., що підтверджується банківськими виписками:

за 28.09.2010р. на суму 349,80грн. (а.с. 21),

за 29.09.2010р. на суму 500,00грн. (а.с. 22),

за 08.10.2010р. на суму 500,00грн. (а.с. 23),

за 11.10.2010р. на суму 500,00грн. (а.с. 24),

за 12.10.2010р. на суму 500,00грн. (а.с. 25),

за 13.10.2010р. на суму 500,00грн. (а.с. 26),

за 15.10.2010р. на суму 500,00грн. (а.с. 27),

за 03.11.2010р. на суму 1000,00грн. (а.с. 28),

за 08.11.2010р. на суму 500,00грн. (а.с. 29),

за 10.11.2010р. на суму 400,00грн. (а.с. 30),

за 12.11.2010р. на суму 400,00грн. (а.с. 31),

за 17.11.2010р. на суму 500,00грн. (а.с. 32),

за 25.11.2010р. на суму 400,00грн. (а.с. 33),

за 02.12.2010р. на суму 200,00грн. (а.с. 34),

за 03.12.2010р. на суму 100,00грн. (а.с. 35),

за 08.12.2010р. на суму 135,54грн. (а.с. 36),

за 16.12.2010р. на суму 200,00грн. (а.с. 37),

за 30.12.2010р. на суму 300,00грн. (а.с. 38),

за 10.01.2011р. на суму 200,00грн. (а.с. 39).

Крім того, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що в рахунок часткової оплати за отриманий товар, позивачем була зарахована сума знижки у відповідності до умов договору №23/06/10-1 від 23.06.2010р. в розмірі 903,09грн., згідно акту від 30.09.2010р. про надання знижок за вересень 2010 року (а.с. 40). Даний акт підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Отже, на час звернення позивача з позовом до господарського суду, у відповідача залишилась непогашеною заборгованість перед позивачем в сумі 23300,00грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що після звернення позивача з позовом до господарського суду, відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості в розмірі 400,00грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з особового рахунку позивача: за 09.02.2011р. на суму 200,00грн. (а.с.59), за 14.02.2011р. на суму 100,00грн. (а.с.77), за 25.02.2011р. на суму 100,00грн. (а.с. 78).

Відповідно до п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 400,00грн. підлягає припиненню.

З огляду на вищезазначене, на час розгляду справи, непогашеною залишилась заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 22900,00грн.

Відповідач станом на 10.03.2011р. не подав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем в сумі 22900,00грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 22900,00 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач за неналежне виконання відповідачем зобов’язань по договору №23/06/10-1 від 23.06.2010р., просить стягнути з відповідача 930,02грн. пені, 180,00грн. - 3% річних та 341,80грн. інфляційних.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних, господарський суд враховує таке.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Пунктом 8.3 договору №23/06/10-1 від 23.06.2010р. сторони погодили, що при порушенні строків оплати дистриб'ютор сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню в розмірі діючої подвійної облікової ставки НБУ від несплаченою суми за кожен день прострочення.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку пені (а.с. 9), позивачем за несвоєчасне проведення відповідачем розрахунків, нарахована пеню в сумі 930,02грн. за період з 07.10.2010р. по 14.01.2011р.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок пені (а.с.. 9), з урахуванням встановлених договором строків оплати та фактично проведених відповідачем проплат, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені за визначений позивачем період в сумі 981,36грн., зокрема нарахованої:

- в сумі 7,90грн., за період з 07.10.2010р. по 07.10.2010р. на суму заборгованості 18596,91грн.,

- в сумі 23,05грн., за період з 08.10.2010р. по 10.10.2010р. на суму заборгованості 18096,91грн.,

- в сумі 7,47грн., за період з 11.10.2010р. по 11.10.2010р. на суму заборгованості 17596,91грн.,

- в сумі 7,26грн., за період з 12.10.2010р. по 12.10.2010р. на суму заборгованості 17096,91грн.,

- в сумі 14,07грн., за період з 13.10.2010р. по 14.10.2010р. на суму заборгованості 16596,91грн.,

- в сумі 34,18грн., за період з 15.10.2010р. по 19.10.2010р. на суму заборгованості 16096,91грн.,

- в сумі 132,21грн., за період з 20.10.2010р. по 02.11.2010р. на суму заборгованості 22237,80грн.,

- в сумі 56,55грн., за період з 03.11.2010р. по 07.11.2010р. на суму заборгованості 26635,54грн.,

- в сумі 22,20грн., за період з 08.11.2010р. по 09.11.2010р. на суму заборгованості 26135,54грн.,

- в сумі 21,86грн., за період з 10.11.2010р. по 11.11.2010р. на суму заборгованості 25735,54грн.,

- в сумі 53,79грн., за період з 12.11.2010р. по 16.11.2010р. на суму заборгованості 25335,54грн.,

- в сумі 84,37грн., за період з 17.11.2010р. по 24.11.2010р. на суму заборгованості 24835,54грн.,

- в сумі 72,64грн., за період з 25.11.2010р. по 01.12.2010р. на суму заборгованості 24435,54грн.,

- в сумі 10,29грн., за період з 02.12.2010р. по 02.12.2010р. на суму заборгованості 24235,54грн.,

- в сумі 51,25грн., за період з 03.12.2010р. по 07.12.2010р. на суму заборгованості 24135,54грн.,

- в сумі 81,53грн., за період з 08.12.2010р. по 15.12.2010р. на суму заборгованості 24000,00грн.,

- в сумі 141,50грн., за період з 16.12.2010р. по 29.12.2010р. на суму заборгованості 23800,00грн..

- в сумі 109,77грн., за період з 30.12.2010р. по 09.01.2011р. на суму заборгованості 23500,00грн.,

- в сумі 49,47грн., за період з 10.01.2011р. по 14.01.2011р. на суму заборгованості 23300,00грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача пені в сумі 930,02грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки заявлена до стягнення сума пені є меншою ніж обґрунтовано нарахована.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч.2 вказаної статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність проведених позивачем нарахувань 3% річних (а.с. 9), з урахуванням встановлених судом обставин по справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних, підлягають задоволенню в розмірі 180,00грн., визначеному позивачем у позовній заяві, оскільки зазначена сума є меншою ніж обґрунтовано нарахована. Відповідно до проведеного судом розрахунку, розмір 3% річних становить 189,98грн., зокрема:

- розмір 3% річних нарахованих за період з 07.10.2010р. по 07.10.2010р. на суму заборгованості 18596,91грн.,становить 1,53грн.;

- розмір 3% річних нарахованих за період з 08.10.2010р. по 10.10.2010р. на суму заборгованості 18096,91грн., становить 4,46грн.;

- розмір 3% річних нарахованих за період з 11.10.2010р. по 11.10.2010р. на суму заборгованості 17596,91грн., становить 1,45грн.;

- розмір 3% річних нарахованих за період з 12.10.2010р. по 12.10.2010р. на суму заборгованості 17096,91грн., становить 1,41грн.;

- розмір 3% річних нарахованих за період з 13.10.2010р. по 14.10.2010р. на суму заборгованості 16596,91грн., становить 2,73грн.;

- розмір 3% річних нарахованих за період з 15.10.2010р. по 19.10.2010р. на суму заборгованості 16096,91грн., становить 6,62грн.;

- розмір 3% річних нарахованих за період з 20.10.2010р. по 02.11.2010р. на суму заборгованості 22237,80грн., становить 25,59грн.;

- розмір 3% річних нарахованих за період з 03.11.2010р. по 07.11.2010р. на суму заборгованості 26635,54грн., становить 10,95грн.;

- розмір 3% річних нарахованих за період з 08.11.2010р. по 09.11.2010р. на суму заборгованості 26135,54грн., становить 4,30грн.;

- розмір 3% річних нарахованих за період з 10.11.2010р. по 11.11.2010р. на суму заборгованості 25735,54грн., становить 4,23грн.;

- розмір 3% річних нарахованих за період з 12.11.2010р. по 16.11.2010р. на суму заборгованості 25335,54грн., становить 10,41грн.;

- розмір 3% річних нарахованих за період з 17.11.2010р. по 24.11.2010р. на суму заборгованості 24835,54грн., становить 16,33грн.;

- розмір 3% річних нарахованих за період з 25.11.2010р. по 01.12.2010р. на суму заборгованості 24435,54грн., становить 14,06грн.;

- розмір 3% річних нарахованих за період з 02.12.2010р. по 02.12.2010р. на суму заборгованості 24235,54грн., становить 1,99грн.;

- розмір 3% річних нарахованих за період з 03.12.2010р. по 07.12.2010р. на суму заборгованості 24135,54грн., становить 9,92грн.;

- розмір 3% річних нарахованих за період з 08.12.2010р. по 15.12.2010р. на суму заборгованості 24000,00грн., становить 15,78грн.;

- розмір 3% річних нарахованих за період з 16.12.2010р. по 29.12.2010р. на суму заборгованості 23800,00грн., становить 27,39грн.;

- розмір 3% річних нарахованих за період з 30.12.2010р. по 09.01.2011р. на суму заборгованості 23500,00грн., становить 21,25грн.;

- розмір 3% річних нарахованих за період з 10.01.2011р. по 14.01.2011р. на суму заборгованості 23300,00грн., становить 9,58грн.

Щодо вимог позивача про стягнення на свою користь з відповідача інфляційних в сумі 341,80грн., розрахунок яких додано до позовної заяви (а.с. 10), то господарський суд враховує, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому про строчка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.

Отже, враховуючи зазначене та встановлені судом обставини по справі, правомірним є нарахування інфляційних в сумі 245,26грн., зокрема нарахованих:

- на суму заборгованості в розмірі 12896,91грн. (ТТН № 77743 від 13.09.2010р.) за листопад 2010р., що становить 38,69грн.,

- на суму заборгованості в розмірі 11961,37грн. (ТТН № 77743 від 13.09.2010р.) за грудень 2010р., що становить 95,69грн.;

- на суму заборгованості в розмірі 6140,89грн. (ТТН № 78110 від 27.09.2010р.) за період з листопада по грудень 2010р., що становить 67,70грн.;

- на суму заборгованості в розмірі 5397,74грн. (ТТН № 78508 від 11.10.2010р.) за грудень 2010р., що становить 43,18грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних підлягають частковому задоволенню в сумі 245,26грн. У задоволенні позову в частині стягнення 96,54грн. інфляційних суд відмовляє.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 22900,00грн. основного боргу, 930,02грн. пені, 245,26грн. інфляційних та 180,00грн. - 3% річних. Провадження у справі в частині стягнення 400,00грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. В решті позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно, у відповідності до ст. 49 ГПК України.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, ч.3 ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Анокс" (10001, м.Житомир, вул. Баранова, 74, ідентифікаційний код 36330700)

на користь Відкритого акціонерного товариства "Запорізький хлібокомбінат №1" (69032, м.Запоріжжя, вул. Верхня, 1, ідентифікаційний код 05486763)

- 22900,00грн. основного боргу,

- 930,02грн. пені,

- 245,26грн. інфляційних,

- 180,00грн. - 3% річних,

- 246,55грн. витрат по сплаті державного мита,

- 235,08грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 400,00грн. основного боргу.

4. В решті позову відмовити.

Повернути Відкритому акціонерному товариству "Запорізький хлібокомбінат №1" (69032, м.Запоріжжя, вул. Верхня, 1, ідентифікаційний код 05486763) суму зайво сплачених судових витрат в розмірі 11,52грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кравець С.Г.

Повний текст рішення підписано: "12" березня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2-3 - сторонам