Рішення № 141072363, 28.10.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/2000/26

Номер провадження2/173/1796/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 жовтня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Островерхової А.В., за участю секретаря судового засідання Прокоф`євої Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ «Верхньодніпровське БТІ», приватний нотаріус Кравченко С.Ю., про визнання права власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи житлового будинку та господарських будівель,

ВСТАНОВИВ:

До Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ «Верхньодніпровське БТІ», приватний нотаріус Кравченко С.Ю., про визнання права власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи житлового будинку та господарських будівель.

Згідно поданої позовної заяви позивач просить визнати за нею право власності в порядку спадкування на будівельні матеріали та конструктивні елементи, які використані при будівництві житлового будинку літ А1 , гаражу літ Б1, сараю літ. В1, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на таке.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 .

Позивач є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті матері у встановленому законом порядку.

07 лютого 2025 року позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку з кадастровим номером 1221084100:11:001:0488, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас на день смерті ОСОБА_3 до складу спадщини також увійшло нерухоме майно, а саме житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований на зазначеній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті матері позивач звернулася до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

07 лютого 2025 року позивачу відмовлено в державній реєстрації права власності на житловий будинок, у зв`язку з відсутністю документа про прийняття об`єкта в експлуатацію.

У зв`язку із цим рекомендовано звернутися до Верхньодніпровського районного суду для вирішення питання в судовому порядку.

Надати документ про прийняття будинку в експлуатацію позивач не має можливості, оскільки такий документ відсутній.

У 1992 році мати позивача отримала земельну ділянку для будівництва житлового будинку. Надалі господарським способом збудувала житловий будинок літ. А-1 загальною площею 37,2 кв. м. Однак зазначений будинок не було введено в експлуатацію, а правовстановлюючі документи на нього не оформлювалися.

За життя мати позивача не встигла оформити право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами й отримати відповідний правовстановлюючий документ на новостворений об`єкт нерухомого майна.

Зазначені обставини унеможливлюють оформлення позивачем спадкових прав на вказане нерухоме майно та перешкоджають реалізації права на його спадкування.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Островерхової А.В. від 01 липня 2026 року провадження по справі відкрито за правилами загального провадження з викликом учасників розгляду справи в підготовче засідання.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання сторони не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Позивач подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Відповідач також подала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала та просила задовольнити.

Від третіх особи, приватного нотаріуса Кравченко С.Ю. та ТОВ «Верхньодніпровське БТІ», кожного окремо, надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

15 березня 1985 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 уклали шлюб, у зв`язку з чим позивач змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .

07 лютого 2025 року приватним нотаріусом Кам`янського районного нотарільного округу Кравченко С.Ю. видано Свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_1 , відповідно до якого спадщина на яку видано свідоцтво складається з: земельної ділянки площею 0,2500 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

27 серпня 2024 року позивач звернулася до КП «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації», яким виготовлений технічний паспорт на об`єкти, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1221084100:11:001:0488, вид цільового призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, по що свідчить копія свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 143.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав № 412113829 від 07 лютого 2025 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1221084100:11:001:0488, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відмовилася від належної їй частки у спадщині після померлої ОСОБА_3 на користь своєї сестри ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до довідки № 7144 від 18 грудня 2019 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована та поживала за адресою: АДРЕСА_2 одна.

Приватним нотаріусом Кам`янського районного нотарільного округу 07 лютого 2025 року відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчинені нотаріальної дії видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо житлового будинку АДРЕСА_1 , у зв`язку з неможливістю встановити належність спадкового майна померлій ОСОБА_3 , що підтверджується копією відповідної постанови.

На підставі рішення виконкому Дніпровської сільської Ради народних депутатів № 46 від 24 грудня 1999 року ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,260 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю від 21 червня 2000 року.

З копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1221084100:11:001:0488 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (02.01).

Між сторонами виникли правовідносини, що виникають із права власності на нерухоме майно. Способом захисту порушених цивільних прав позивачем визначено визнання права власності, з яким погоджується суд. Даний спосіб захисту передбачений ст. 16 ЦК України.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, у нотаріальному порядку.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК - право власності вважається набутим правомірним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 1, 2, 6 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону, держава не втрачається у здійснення власником права власності.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємці за законом чи за заповітом мають право прийняти спадщину або не прийняти її.

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Відповідно до п. 1 глави 13 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Відповідно до ч. 2, 3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 - Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно з ст. 3 цього Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства,що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.

Новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.

Однак, до цього, не будучи житловим будинком з юридичної точки зору, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18.11.2015 №6-388цс15, від 27.05.2015 №6-159цс15.

Як роз`яснено в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини. Визнання цих прав та обов`язків за позивачами буде підставою для продовження та завершення розпочатого спадкодавцем будівництва, яке проводилось згідно із законом, і дасть можливість належним чином зареєструвати це нерухоме майно.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 28.04.2022 у справі №359/9695/17 (провадження №61-18743св20), системний аналіз норм статті 376, 1218 ЦК України дає підстави дійти висновку, що якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Отже, спадкоємець має право звернутися до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини. Такий висновок зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду 04.05.2022 у справі №372/4235/19 та у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 707/1803/16-ц (провадження № 61-1132св17).

Подібні висновки Верховний Суд зробив також у постановах від 12 серпня 2019 року у справі № 607/9408/16-ц (провадження № 61-27922св18) та від 28 травня 2020 року в справі № 2-2317/11 (провадження № 61-13194св18).

Водночас, якщо закон був порушений і дозвільних та технічних документів на будівництво не було, то таке нерухоме майно слід вважати самочинно збудованим, а легалізувати його через правову процедуру успадкування неможливо. Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду від 09.06.2020 у справі №347/2273/17.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2022 року по справі № 359/9695/17, Верховний Суд виходить з того, що якщо будівництво здійснювалось згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки, як забудовника входять до складу спадщини на підставі статті 1216 ЦК України. Самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не є об`єктом права власності, тому таке майно не входить до складу спадщини.

Відповідно до частини 2 статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно зі частиною другою статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За змістом вказаних норм матеріального права, право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці.

Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень статей 376, 1218 ЦК України, за змістом яких у разі здійснення спадкодавцем самочинного будівництва до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Згідно Постанова ВП ВС від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 неприйнятий в експлуатацію об`єкт не є об`єктом цивільних прав. До спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, а також права забудовника.

Отже, позивач як спадкоємець може успадкувати житловий будинок та право власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи, що були використані при самочинному будівництві.

Таким чином, беручи до уваги відмову приватного нотаріуса і здобуття, поряд з цим, підтвердження існування права власності спадкодавця на спірний житловий будинок, будівельні матеріали та конструктивні елементи, що були використані при самочинному будівництві, що становлять предмет даного спору - наявні матеріально-правові підстави для задоволення вимог про визнання права власності позивача на це спадкове майно.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ), треті особи: ТОВ «Верхньодніпровське БТІ» (Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Верхньодніпровськ, вул. Театральна, 16 ЄДРПОУ 44739553), приватний нотаріус Кравченко С.Ю. (Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Кам`янське, вул. Шепетова, 4, прим. 71) про визнання права власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи житлового будинку та господарських будівель - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт тимчасова посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності в порядку спадкування на будівельні матеріали та конструктивні елементи, які використанні при будівництві житлового будинку літ. А1, гаражу літ. Б1, сараю літ. В1, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту.

Суддя А.В. Островерхова