Рішення № 141071218, 29.10.2026, Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/2160/26

Провадження по справі № 2-а/129/95/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" жовтня 2026 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Капуша І.С., за участю секретаря судового засідання Іванченко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гайсині адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, в якому просить скасувати постанову серії ЕНА №7226702 від 20.05.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.05.2026 позивач перебував у нерухомому автомобілі Audi 100, державний номерний знак НОМЕР_1 , на узбіччі дороги в селі Бережне Гайсинського району Вінницької області, однак транспортним засобом не керував. Незважаючи на це, працівником поліції стосовно нього винесено постанову за ч.4 ст.126 КУпАП.

Позивач зазначає, що працівниками поліції не встановлено належними доказами факту керування ним автомобілем, а сама по собі обставина перебування на водійському місці нерухомого транспортного засобу не підтверджує вчинення адміністративного правопорушення.

У позовній заяві також зазначено, що автомобілем раніше керувала ОСОБА_2 , яка залишила його для пошуку технічної допомоги.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову, посилаючись на правомірність дій працівника поліції та наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Зокрема, представник відповідача зазначив, що працівниками поліції було виявлено автомобіль із технічними несправностями, встановлено особу позивача та за інформаційними базами Національної поліції з`ясовано, що останній позбавлений права керування транспортними засобами.

Крім того, відповідач послався на відеозаписи, здійснені технічними засобами працівників поліції, які, на його думку, підтверджують факт керування позивачем автомобілем.

У відзиві також зазначено, що під час телефонної розмови зі своїм адвокатом Дишкантюк В.С. нібито повідомив про самостійне керування транспортним засобом.

Представником позивача подано відповідь на відзив та додаткові письмові пояснення, у яких наведено аналіз наданих відповідачем відеозаписів і зазначено, що їх фактичний зміст не підтверджує висновків працівника поліції про керування ОСОБА_1 автомобілем.

29.10.2026 представник позивача - адвокат Луценко Олександр Іванович подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Вінницькій області в судове засідання 29.10.2026 не з`явився.

За умови належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 20.05.2026 працівником поліції Зазнобою Романом Олексійовичем винесено постанову серії ЕНА №7226702, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що 20.05.2026 близько 10 год. 50 хв. у селі Бережне Гайсинського району Вінницької області на вулиці Центральній ОСОБА_1 , за висновком працівника поліції, керував автомобілем Audi 100, державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами.

У постанові також зазначено, що транспортний засіб мав ознаки технічної несправності у вигляді несправних склоочисників та тріщини на лобовому склі, а позивач під час спілкування з працівниками поліції не пред`явив відповідних документів.

Відповідно до ч.4 ст.126 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вказаною нормою необхідним є встановлення сукупності відповідних обставин, зокрема факту керування транспортним засобом конкретною особою та наявності в неї на момент такого керування статусу особи, позбавленої відповідного права.

Судом враховано, що постановою Гайсинського районного суду Вінницької області від 14.04.2025 у справі №129/485/25, з урахуванням виправлення описки, ОСОБА_1 було позбавлено права керування транспортними засобами на строк п`ять років.

Таким чином, на час події 20.05.2026 позивач перебував у періоді позбавлення права керування транспортними засобами.

Разом із тим сама по собі наявність такого судового рішення не свідчить про вчинення позивачем нового адміністративного правопорушення.

Вирішальним для правильного вирішення цієї справи є встановлення того, чи підтверджується наданими відповідачем доказами, що саме ОСОБА_1 здійснював керування автомобілем у час та місці, зазначених в оскаржуваній постанові.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган або посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язані з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підтвердження правомірності оскаржуваної постанови відповідачем надано відеозаписи, здійснені відеореєстратором службового автомобіля поліції та нагрудною відеокамерою працівника поліції.

Оцінюючи зазначені докази, суд виходить із необхідності дослідження не лише окремих кадрів чи висловлювань учасників події, а й послідовності зафіксованих обставин та їх взаємного зв`язку.

Із першого відеозапису вбачається, що назустріч службовому автомобілю поліції рухається транспортний засіб, зовні схожий на автомобіль Audi 100.

Водночас якість і ракурс відеозапису не дозволяють встановити державний номерний знак зазначеного транспортного засобу, а також ідентифікувати особу, яка перебувала за його кермом.

На наступному відеозаписі зафіксовано рух службового автомобіля поліції в напрямку транспортного засобу, який на момент наближення працівників поліції вже перебуває у нерухомому стані на узбіччі дороги.

Безпосередній момент припинення руху автомобіля та особа, яка керувала ним до цього, на зазначеному відеозаписі не відображені.

Відеозапис із нагрудної камери працівника поліції розпочинається після того, як автомобіль уже перебуває у нерухомому стані.

На початку запису ОСОБА_1 знаходиться на водійському місці автомобіля.

Оцінюючи цю обставину, суд зазначає, що перебування особи за кермом нерухомого автомобіля за певних обставин може враховуватися разом з іншими доказами під час встановлення факту керування. Проте таке перебування не є тотожним самому керуванню та потребує оцінки з урахуванням інших встановлених обставин.

У цій справі відеозаписи не містять безпосередньої фіксації ОСОБА_1 за кермом автомобіля під час його руху.

При цьому особливого значення набуває зміст спілкування позивача з працівниками поліції безпосередньо після їх прибуття.

Як убачається з відеозапису нагрудної камери, ОСОБА_1 із самого початку спілкування не погоджується з твердженням працівників поліції про те, що він рухався автомобілем.

Зокрема, у відповідь на відповідне твердження поліцейського позивач зазначає: «ні, стояв, а не їхав».

Під час телефонної розмови зі своїм адвокатом він повідомляє, що стоїть на узбіччі дороги, до нього під`їхали працівники поліції та вимагають пред`явити документи.

Коли працівник поліції стверджує, що автомобіль було зупинено, позивач знову зазначає: «я нікуди не їхав, я стояв, в чому може бути проблема?».

Суд звертає увагу, що наведені висловлювання були зроблені безпосередньо під час події, ще до винесення оскаржуваної постанови, та за своїм змістом узгоджуються між собою.

Вони не містять зміни позивачем своєї позиції залежно від запитань працівників поліції або подальшого розвитку подій.

Навпаки, протягом зафіксованого спілкування ОСОБА_1 послідовно виходить із того, що автомобіль перебував на узбіччі дороги, а працівники поліції прибули до нього вже після припинення руху транспортного засобу.

Таке пояснення позивача не суперечить тій частині об`єктивно зафіксованих обставин, відповідно до якої на момент наближення працівників поліції автомобіль уже перебував у нерухомому стані.

Разом із тим відеозаписи не дозволяють встановити, хто саме керував автомобілем до моменту його зупинки.

За таких обставин суд вважає, що пояснення ОСОБА_1 про те, що він не здійснював керування транспортним засобом, є послідовними, узгоджуються з об`єктивно зафіксованими обставинами події та не спростовані належними і достатніми доказами відповідача, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави ставити під сумнів достовірність таких пояснень.

Суд також враховує, що під час спілкування працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння.

У відповідь позивач поставив запитання: «на місці зупинки чого?», після чого знову пояснив, що працівники поліції його під час руху не зупиняли, а якби він керував автомобілем та був зупинений, то пройшов би відповідний огляд.

Суд не надає правової оцінки зазначеним обставинам з погляду наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, оскільки це не є предметом розгляду цієї адміністративної справи.

Разом із тим зміст зазначеної розмови враховується судом у сукупності з іншими доказами виключно для оцінки послідовності пояснень позивача щодо факту керування транспортним засобом.

Окремої оцінки потребує твердження відповідача у відзиві про те, що ОСОБА_1 під час телефонної розмови зі своїм адвокатом нібито повідомив про самостійне керування автомобілем.

Зміст наданого відповідачем відеозапису такого висновку не підтверджує.

Навпаки, у зафіксованій телефонній розмові позивач повідомляє адвокату про перебування на узбіччі дороги та заперечує факт керування автомобілем.

Висловлювання, яке можна було б розцінити як однозначне визнання ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом у зазначений час та місці, на відеозаписі не встановлено.

Отже, наведене у відзиві твердження відповідача не узгоджується з фактичним змістом доказу, на який він сам посилається.

Суд також враховує, що працівники поліції, зіткнувшись із запереченням позивачем факту керування, здійснили дії щодо отримання відеозапису з відеореєстратора службового автомобіля.

Проте, як убачається з наданих матеріалів, до винесення постанови відповідний відеозапис працівниками поліції переглянутий не був.

Таким чином, під час прийняття рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не було перевірено доказ, який міг мати істотне значення для встановлення особи водія та оцінки заперечень ОСОБА_1 .

Саме по собі непереглядання відеозапису до винесення постанови не свідчить про автоматичну недопустимість цього доказу, однак характеризує повноту з`ясування працівником поліції обставин, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення.

При цьому і під час судової оцінки зазначений відеозапис не усуває сумнівів щодо особи водія автомобіля, зафіксованого під час руху.

Судом також досліджено доводи сторін щодо пред`явлення позивачем документів.

Із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 ставить під сумнів необхідність пред`явлення документів саме як водій, посилаючись на те, що транспортним засобом не керував.

Зокрема, під час спілкування з адвокатом він зазначає: «які я маю їм показати документи, коли я не керував транспортним засобом».

Водночас у постанові зазначено про відмову позивача пред`явити документи.

Суд зазначає, що питання виконання особою законної вимоги працівника поліції про пред`явлення документів та питання фактичного керування транспортним засобом не є тотожними.

Навіть за умови встановлення факту непред`явлення документів ця обставина сама по собі не доводить, що позивач перед цим керував автомобілем.

Так само встановлення працівниками поліції особи ОСОБА_1 та перевірка відомостей щодо позбавлення його права керування не підтверджують фактичного здійснення ним керування транспортним засобом.

Щодо зазначених в оскаржуваній постанові технічних несправностей автомобіля суд зазначає таке.

Із відеозапису вбачається, що під час первинного спілкування працівник поліції повідомляв про пошкодження переднього бампера, тріщину на лобовому склі та відсутність задніх бризковиків.

Водночас у постанові серед технічних несправностей зазначено несправність склоочисників.

При цьому надані відеозаписи не містять відомостей про перевірку працівниками поліції працездатності склоочисників.

Отже, зазначена у постанові обставина щодо їх несправності не знайшла належного підтвердження під час судового розгляду.

Разом із тим суд наголошує, що наявність або відсутність технічних несправностей транспортного засобу не замінює необхідності встановлення факту керування ним конкретною особою для цілей застосування ч.4 ст.126 КУпАП.

Оцінюючи дотримання працівником поліції процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд виходить із такого.

Відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правничою допомогою адвоката та реалізовувати інші передбачені законом процесуальні права.

Згідно зі ст.280 КУпАП посадова особа під час розгляду справи зобов`язана з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного її вирішення.

З наданого відеозапису не вбачається, щоб до винесення постанови працівник поліції належним чином повідомив позивачу про розгляд стосовно нього справи саме за ч.4 ст.126 КУпАП, роз`яснив відповідні процесуальні права та надав можливість реалізувати їх у межах розгляду цієї справи.

Позивач під час спілкування просив дочекатися прибуття адвоката.

Адвокат прибув на місце події, однак на цей час оформлення адміністративних матеріалів уже тривало.

Лише після виготовлення постанови працівник поліції звернувся до позивача із запитанням щодо її підписання.

Наведені обставини в сукупності свідчать про недоліки процедури з`ясування обставин правопорушення та забезпечення процесуальних прав особи до прийняття рішення.

При цьому суд враховує, що законодавство допускає винесення постанови за ч.4 ст.126 КУпАП без складання окремого протоколу, а тому сама по собі відсутність такого протоколу не є підставою для скасування постанови.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Застосовуючи наведені положення до встановлених обставин, суд зазначає, що висновок про вчинення адміністративного правопорушення повинен ґрунтуватися на належних і достатніх доказах, які у своїй сукупності дозволяють встановити всі обов`язкові ознаки відповідного правопорушення.

При цьому суд не може підміняти відсутні докази припущеннями, заснованими виключно на перебуванні особи в автомобілі після припинення його руху або на відомостях про її попереднє позбавлення права керування транспортними засобами.

У цій справі судом встановлено, що відеозаписи фіксують рух транспортного засобу, водій якого не ідентифікується, та подальше перебування ОСОБА_1 на водійському місці вже нерухомого автомобіля.

Водночас позивач безпосередньо під час події послідовно пояснював, що автомобілем не керував, а працівники поліції прибули до нього, коли транспортний засіб уже стояв на узбіччі дороги.

Суд не залишає поза увагою, що зазначена позиція позивача узгоджується з об`єктивно зафіксованим станом автомобіля на момент наближення працівників поліції, тоді як належного доказового підтвердження іншого перебігу подій у частині особи водія відповідачем не надано.

За таких обставин пояснення ОСОБА_1 про те, що він не здійснював керування автомобілем, не спростовані доказами, які дозволяли б дійти переконливого протилежного висновку.

Суд вважає, що сукупність досліджених доказів не дає достатніх підстав ототожнити особу, яка перебувала на водійському місці нерухомого автомобіля, з водієм транспортного засобу, рух якого раніше зафіксовано відеореєстратором службового автомобіля поліції.

Отже, висновок працівника поліції про те, що 20.05.2026 саме ОСОБА_1 керував автомобілем Audi 100, державний номерний знак НОМЕР_1 , ґрунтується на обставинах, які не отримали належного доказового підтвердження.

При цьому суд не встановлює особу іншого можливого водія, оскільки предметом цього спору є перевірка правомірності конкретної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а не визначення особи, яка могла керувати автомобілем.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірності оскаржуваної постанови, оскільки не підтвердив належними та достатніми доказами наявності в діях ОСОБА_1 обов`язкової ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, - керування транспортним засобом особою, позбавленою права такого керування.

З огляду на характер встановлених обставин суд вважає, що підстав для направлення справи на новий розгляд немає, оскільки надані відповідачем докази не підтверджують події правопорушення саме в тому вигляді, в якому її поставлено у вину позивачу.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, постанова серії ЕНА №7226702 від 20.05.2026 - скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Щодо судових витрат суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, які підлягають відшкодуванню відповідно до закону, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Позивачем заявлено вимоги про відшкодування судового збору в розмірі 665,60 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн.

Питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу вирішується відповідно до ст.134 КАС України з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів обсягу наданих адвокатом послуг, їх вартості та співмірності заявленої суми зі складністю справи.

Керуючись ст.2, 9, 72-77, 90, 132, 134, 139, 205, 229, 241-246, 250, 286 КАС України, ст.251, 268, 280 КУпАП, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА №7226702 від 20 травня 2026 року, винесену працівником поліції Зазнобою Романом Олексійовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень.

Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.4 ст.126 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок за умови підтвердження його сплати відповідним платіжним документом.

Питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн вирішити з урахуванням наявних у справі документальних доказів їх понесення або обов`язку сплатити відповідну суму.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: